Рішення

від 19.10.2007 по справі 2-433/2007

БРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-433/2007

Справа №2-433/2007

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19

жовтня 2007 року                                   Братський

районний суд

Миколаївської

області

У

складі: головуючого - судді                      Кірімової

О.М.

При

секретарі-                                               Москаленко

С. Л.

Розглянувши у

відкритому судовому засіданні в залі суду с

Братське цивільну справу за позовною заявою УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО

ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

БРАТСЬКОЇ

РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ до

ОСОБА_1

Про відшкодування шкоди працівником

ВСТАНОВИВ:

Управління

праці та соціального захисту населення Братської райдержадміністрації

звернулося до суду з позовом,  в якому

просить стягнути з ОСОБА_1 в відшкодування шкоди 831 грн. 65 коп.

Свої

вимоги мотивувало тим,  що відповідачка

працюючи як за основним місцем роботи, 

так і за сумісництвом,  незаконно

отримувала заробітну плату за невідпрацьований нею час.

У

судовому засіданні представник позивача повністю підтримала свої позовні вимоги

та пояснила суду,  що ОСОБА_1,  працюючи в ІНФОРМАЦІЯ_5 на посаді

ІНФОРМАЦІЯ_1,  на підставі наказу НОМЕР_1

відІНФОРМАЦІЯ_2 року,  була призначена на

0, 5 ставки до управління праці та соціального захисту населення Братської

райдержадміністрації на посаду медичної сестри. ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідачка

звільнися із займаної посади за сумісництвом за власним бажанням.  Після проведення ревізії в управлінні праці

та соціального захисту населення щодо фінансово-господарської діяльності та

використання бюджетних коштів, 

контрольно-ревізійним управлінням в Миколаївській області ІНФОРМАЦІЯ_4

року було складено акт,  в якому

зазначено,  що графік роботи відповідачки

за основною посадою і за сумісництвом співпадають,  а тому їй незаконно було виплачено заробітну

плату за час її роботи в управлінні,  за

фактично невідпрацьований нею час на суму 1023 грн. 50 коп.. Оскільки із

заробітної плати останньої було утримано кошти в сумі 97 грн. 86 коп.,  просить стягнути із ОСОБА_1 залишок

невідшкодованої шкоди в сумі 831 грн. 65 коп..

Відповідачка

позов не визнала та пояснила,  що дійсно

з травня 1998 року працює ІНФОРМАЦІЯ_1 в ІНФОРМАЦІЯ_5,  як за основним місцем роботи. В зв"язку

із тяжким матеріальним становищем вимушена була з ІНФОРМАЦІЯ_2 року

влаштуватись до позивача на 0, 5 ставки, 

звідки звільнилась в липні 2007 року.. Графік роботи дозволяв їй

виконувати роботу,  як за основною

посадою,  так і за сумісництвом,  при цьому ніяких зауважень чи претензій зі

сторони керівництва,  вона не мала,  роботу виконувала добросовісно,  а тому просила відмовити позивачу в

задоволені позову. На її думку ніякої шкоди своїми діями,  вона позивачу не завдала,  вини її, 

наче б то в неправильному нарахуванні заробітної плати,  теж не має.

Вислухавши

пояснення представника позивача, 

відповідача,  дослідивши надані

письмові докази,  суд приходить до

висновку про те,  що позов задоволенню не

підлягає з наступних підстав.

Відповідно

до  ст. . 1166 ЦК України майнова шкода, 

завдана неправомірними рішеннями, 

діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну юридичної

особи,  відшкодовується в повному обсязі

особою,  яка її завдала.

Згідно  ст. . 130 КЗпП України працівники несуть

матеріальну відповідальність за шкоду, 

заподіяну підприємству, 

установі,  організації внаслідок

порушення покладених на них трудових обов"язків. Така відповідальність

настає тільки за пряму дійсну шкоду, 

лише в межах і в порядку, 

передбачених законодавством,  і за

умови,  коли така шкода заподіяна

підприємству,  установі,  організації винними протиправними діями (

бездіяльністю) працівника в межах певної частини заробітку працівника і не

повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди.

Як встановлено

в судовому засіданні,  ОСОБА_1 з

ІНФОРМАЦІЯ_6 року до теперішнього часу працює за основним місцем роботи на

посаді ІНФОРМАЦІЯ_1ІНФОРМАЦІЯ_5,  що

підтверджується довідкою (а.с.  3).

Згідно

наказу НОМЕР_1 відІНФОРМАЦІЯ_1 року ( а.с. 

4) ОСОБА_1 призначена на посаду медичної сестри на 0, 5 ставки за

сумісництвом до Управління праці та соціального захисту населення Братської

райдержадміністрації.

Наказом

НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року відповідачка звільнена з посади медичної сестри

за власним бажанням (а.с.  5).

Актом

головного контрольно-ревізійного управління в Миколаївській області від

ІНФОРМАЦІЯ_4 року за НОМЕР_3 ( а.с. 

7-41) виявлено незаконно виплачену Управлінням праці та соціального

захисту населення Братської райдержадміністрації суму заробітної плати ОСОБА_1

за роботу її за сумісництвом та фактично невідпрацьований час в розмірі

1023,  50 грн.

Кошти в

сумі 97 грн. 86 коп. стягнуто із заробітної плати ОСОБА_1 на користь

позивача,  про що сторонами не

оспорювалось.

Однак,  Управлінням праці та соціального захисту

населення Братської райдержадміністрації не надано суду доказів того,  що саме з вини ОСОБА_1 задано йому шкоди.

Позивачем не доведена пряма дійсна шкода відповідача і те,  якими неправомірними діями останньої

Управлінню її заподіяно. Не надано суду доказів того,  які саме неналежні виконання ОСОБА_1 призвели

до завданої позивачу шкоди.

Крім

цього,  п.6 Постанови Пленуму Верховного

Суду України від 29.12.1992 року № 14 „Про судову практику в справах про

відшкодування шкоди,  заподіяної підприємствам,  установам, 

організаціям їх працівниками" не передбачено відшкодування шкоди

працівниками,  яким зайво виплачена

грошова виплата.

А тому,  керуючись  ст.   ст.  60,  209, 213, 

215,  218 ЦП К України,  суд

ВИРІШИВ :

В

задоволенні позовної заяви УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ

БРАТСЬКОЇ РАЙДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇ до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди працівником -

відмовити.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення Братського районного суду Миколаївської

області може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після

подання заяви про апеляційне оскарження.