Ухвала

від 17.06.2014 по справі 810/3316/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3316/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі судового засідання апеляційну скаргу Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції Вишгородського району Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 травня 2013 року №0001852205 та №0001862205.

В обгрунтування адміністративного позову, позивач вказує на те, що господарські операції здійснені між ним та ПП «ВКФ «Проксин» і ТОВ «Логокомп» за період, що перевірявся мали реальний характер. Тому, на думку позивача, віднесення ним до складу витрат, витрати понесені під час здійснення даних господарських операцій є правомірним. Податкові накладні даних контрагентів є належною підставою для виникнення у нього права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи.

В обгрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на обставини, викладені в адміністративному позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Телерадіокомпанія «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю зареєстрована як юридична особа та є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Основними видами діяльності підприємства є: діяльність у сфері телевізійного мовлення; будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій; роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах електронною апаратурою побутового призначення для приймання, запису, відтворення звуку й зображення; консультування з питань інформатизації; надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у.; рекламні агентства (т.2 а.с.123).

Державною податковою інспекцією Вишгородського району Київської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Приватною виробничо-комерційною фірмою «Проксин» за період з 01 лютого 2012 року по 31 жовтня 2012 року; Товариством з обмеженою відповідальністю «Логокомп» за вересень 2011 року, за результатами якої складено акт від 30 квітня 2013 року №431/22-00/19415293.

Відповідачем в ході проведеної перевірки встановлено відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ПП «ВКФ «Проксин», ТОВ «Логокомп» та порушення позивачем вимог:

п.198.1 ст.198, ст.200.1 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 83 344,00 грн.;

п.138.1 п.п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті 87 511,00 грн.

На підставі даного акту, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 29 травня 2013 року: №0001862205, яким позивачу визначено суму податку на прибуток на загальну суму 87 511,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 21 878,00 грн.; №0001852205, яким позивачу визначено зобов'язання з податку на додану вартість 83 344,00 грн. та засновані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 20 836,00 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення - рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив, що господарській операції, здійснені між позивачем та ПП «ВКФ «Проксин», ТОВ «Логокомп» за період, що перевірявся не мали реального характеру, тому витрати понесені ним при здійсненні таких операцій не можуть бути включені до складу його витрат. Податкові накладні даних контрагентів не є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З системного аналізу положень ст. ст. 14, 138, 198, 201 Податкового кодексу України вбачається наступне.

Витрати платника податків - це будь-які його витрати, понесені ним під час здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та повинна бути підтверджена первинними документами, складеними під час здійснення господарської операції (ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності. Підставою для виникнення такого права є податкова накладна, виписана контрагентом платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, в період, що перевірявся позивач здійснював господарські операції з ПП «ВКФ «Проксин», ТОВ «Логокомп» формально, шляхом оформлення документів.

Так, у грудні 2011 року між позивачем та ПВ КФ «Проксин» укладено договір на технічне обслуговування телекомунікаційної мережі №01/12-11 від 01 грудня 2011 року. За його умовами Замовник (Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю) замовляє і сплачує, а Виконавець (ПВ КФ «Проксин») виконує роботи з технічного обслуговування телекомунікаційної мережі у м. Вишгород Київської області. Виконавець зобов'язується проводити планове технічне обслуговування Мережі якісно і регулярно, відповідно до технічних вимог та умов цього договору, вчасно надавати Замовнику фінансово-звітну документацію по проведене обслуговування (рахунки-фактури, акти прийому-передачі, звіти).

На підтвердження виконання умов договору та обґрунтованості своїх доводів позивачем надані завірені копії наступних документів: податкові накладні (т.1 а.с.92-117); акти приймання виконаних робіт із довідками про вартість цих робіт і додатком щодо договірної ціни (т.1 а.с.117-238); реєстр виданих та отриманих податкових накладних (т.2 а.с.1-22); банківські виписки та платіжні доручення на підтвердження оплати (т.2 а.с.23-48, 157-179); податкові декларації з податку на додану вартість та реєстри отриманих і виданих податкових накладних за період взаємовідносин із таким контрагентом (т.2 а.с.49-72); картку рахунку 631 за січень 2011 року - грудень 2012 року.

Також, надано копію ліцензії щодо надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж на території міста Вишгород товариству ПВ КФ «Проксин», видану 07 липня 2012 року.

Однак, договір Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю із Приватною виробничо-комерційною фірмою «Проксин» підписано 01 грудня 2011 року. У цьому договорі зазначено номер ліцензії ПВ КФ «Проксин» щодо надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації телемереж - 183612. Однак, ліцензію із таким номером контрагент позивача отримав лише 07 листопада 2012 року. Тобто, на момент підписання договору, ліцензії №183612 не існувало.

Факт зазначення у договорі такого номера ліцензії, отриманої майже через рік після його підписання, свідчить про порушення звичайного ходу господарських операцій та дає підстави для висновків про відсутність реального характеру даної господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, вони не містять копії ліцензії, чинної на час укладання та виконання договору від 01 грудня 2011 року.

Наведені обставини, навіть за наявності формально оформлених первинних документів та податкових накладних, дають підстави для висновку про відсутність господарської операції між ПВ КФ «Проксин» та позивачем.

Крім того, відповідно до отриманої від Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва інформації засновник ПВ КФ «Проксин» надав пояснення, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності цього підприємства і нікого на це не уповноважував; лише на прохання свого знайомого надав паспортні дані щодо себе.

Відповідачем під час проведеної перевірки встановлено, що ПВ КФ «Проксин» за податковою адресою не знаходиться; встановлено відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та будівельного обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів.

Між позивачем та ТОВ «Логокомп» у вересні 2011 року було укладено договір поставки шафи металевої в усній формі.

На підтвердження виконання умов такого договору надано: рахунок-фактуру №092103 (т.2 а.с.77), накладну №092103 від 22 вересня 2011 року (т.2 а.с.78, 140), податкову накладну №100 від 22 вересня 2011 року (т.2 а.с.79, 141), платіжне доручення (т.2 а.с.139), оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за вересень 2011 року (т.2 а.с.142).

Слід зазначити, що у рахунку-фактурі, накладній, податковій накладній відсутні прізвище особи, яка їх склала. Таким чином, ідентифікувати особу, яка їх підписала не є можливим. Будь-яких інших документів до суду надано не було.

Також, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва встановлено, що ТОВ «Логокомп» не знаходиться за місцем реєстрації; складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, устаткування для здійснення фінансово-господарської діяльності, сировина, матеріали, трудові ресурси - відсутні.

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2010 року у справі №1-786/10 ОСОБА_2 (засновника та директора ТОВ «Логокомп» - контрагента позивача) було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 205 (фіктивне підприємництво), частиною другою статті 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Згідно вказаного вироку, громадянин ОСОБА_2 у 2009 році, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, не маючи на меті здійснювати господарську діяльність, добровільно, за грошову винагороду, запропоновану йому невстановленою слідством особою, погодився на участь у відкритті підприємств, у тому числі і ТОВ «Логокомп».

Підприємницьку діяльність ОСОБА_2 не здійснював, угод фінансового характеру не складав, печаткою відповідного підприємства не користувався, а реєстраційні та установчі документи зазначеного підприємства передав невстановленій досудовим слідством особі, що надало змогу невстановленим особам вести незаконну господарську діяльність та отримувати дохід.

У подальшому, невстановлена слідством особа використала печатки, статутні документи та реквізити рахунків ТОВ «Логокомп» для прикриття незаконної діяльності - здійснення «безтоварних» операцій.

Підсудний ОСОБА_2 свою вину у вчинених злочинах визнав повністю, зазначив, що документів по веденню фінансово - господарської діяльності та здачі податкової і бухгалтерської звітності він не підписував, як і не підписував ніяких договорів від ТОВ «Логокомп» з іншими підприємствами (т. а.с.103-107, 108-112).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Логокомп», ПВ КФ «Проксин» за період, що перевірявся.

Що ж стосується відсутності номерів порушених статей у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, то така формальна помилка не може бути підставою для скасування повідомлень-рішень, враховуючи, що факту здійснення господарських операцій не встановлено.

Отже, витрати понесені позивачем під час здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Логокомп», ПВ КФ «Проксин» за період, що перевівся, не можуть бути включені до складу його витрат, а податкові накладні даних контрагентів не є належною підставою для виникнення у позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийняття ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення про необхідність відмовити в задоволенні адміністративного позову, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Телерадіокомпанії «Ультра Лтд» у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С.

Судді Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.

Повний текст виготовлено 19.06.14 року.

.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.