Рішення

від 26.06.2014 по справі 904/2940/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.06.14р. Справа № 904/2940/14

За позовом закритого акціонерного товариства "УКРАВТОГАЗ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до комунального підприємства "САНСЕРВІС", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 105924 грн. 50 коп.

Суддя Кармазіна Л.П.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. б/н від 01.04.2014 р.

від відповідача - Німець Ю.С., представник дов. б/н від 10.02.2014р.

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство "УКРАВТОГАЗ" звернулось до господарського суду з позовом до комунального підприємства "САНСЕРВІС" про стягнення 105 924,50 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №105-КР/207 від 16.11.2012р. Також позивач просив суд стягнути 15000 грн. сплачених за послуги адвоката.

Ухвалою господарського суду від 06.05.2014р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 29.05.2014р.

29.05.2014р. представник позивача у судовому засіданні надав копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо відповідача станом на 28.05.2014р.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, до судового засідання факсимільним зв'язком надіслав заяву про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2014р. розгляд справи відкладено на 10.06.2014р.

10.06.2014р. представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57), відзив на позов до справи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Представник позивача в судовому засіданні заявив клопотання про стягнення судових витрат (оплата послуг адвоката) у сумі 15000 грн. та клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Під час судового засідання від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, якою позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 121635,46 грн., у тому числі: 105924,50 грн. - сума основного боргу, 5725,73 грн. - пеня, 8792,49 грн. - втрати від інфляції, 1192,74 грн. - три проценти річних.

Суд дослідивши надану позивачем заяву встановив, що вона за своїм змістом є заявою про зміну предмету позову, оскільки відповідно до прохальної частини позову, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №105-КР/207 від 16.11.2012р. у розмірі 105924 грн. 50 коп., тоді як у поданій заяві про збільшення позовних вимог позивач просить суд окрім суми основного боргу 105924 грн. 50 коп. стягнути 5725,73 грн. - пені, 8792,49 грн. - втрат від інфляції та 1192,74 грн. - три проценти річних, що фактично є зміною предмету позову.

Згідно з п. 3.12. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.11р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Враховуючи, що відповідно до протоколу судового засідання від 29.05.2014р. (а.с.54) розгляд справи по суті було розпочато в судовому засіданні 29.05.2014р., а заява подана позивачем в судовому засіданні 10.06.2014р.- тобто після початку розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне залишити заяву без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 10.06.2014р., розгляд справи відкладено на 24.06.2014р.

24.06.2014р. представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду факсимільним зв'язком клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву та клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 40505 грн., у зв'язку з добровільною сплатою заборгованості. В підтвердження чого відповідачем надано до справи платіжні доручення на суму 40505грн.

Ухвалою господарського суду від 24.06.2014р. розгляд справи відкладено на 26.06.2014р.

26.06.2014р. представник позивача в судовому засіданні надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 82920,61 грн., у тому числі: 65419,50 грн. - сума основного боргу, 7422,15грн. - пеня, 8792,49 грн. - втрати від інфляції, 1286,47 грн. - три проценти річних.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 65419,50 грн. зазначена заява прийнята судом до розгляду, в частині стягнення 7422,15грн. - пеня, 8792,49 грн. - втрати від інфляції, 1286,47 грн. - три проценти річних - суд залишає заяву без розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки зміна предмету позову можлива лише до початку розгляду справи судом по суті.

Отже, судом розглядаються позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 65419,50 грн. та витрати на оплату адвоката у розмірі 15000 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні визнав позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

26.06.2014р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між закритим акціонерним товариством "УКРАВТОГАЗ" (продавець-позивач) та комунальним підприємством "САНСЕРВІС" (покупець-відповідач) укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 105-КР/207 від 16.11.2012р., відповідно до умов якого продавець прийняв на себе зобов'язання передати покупцю у власність нафтопродукти (товар) за довірчими документами (пластикові, паперові талони та паливні скетч-карти), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар. (а.с.8)

Відповідно до п. 1.2. договору, кількість і асортимент товару, який підлягає продажу, зазначається в накладній, що складена на підставі замовлення покупця та яка є невід'ємною частиною цього договору. Накладні оформлюються на кожну партію товару і мають силу специфікацій до даного договору.

Пунктом 2.2. договору, сторони узгодили, що ціна товару, яка входить у партію продажу, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на продаж партії товару. Зміна остаточно узгодженої сторонами ціни товару після його продажу покупцю не допускається.

Відповідно до п. 2.3. договору, сума договору складається з суми вартості партій товарів, проданих продавцем на протязі строку дії цього договору.

Розрахунки за цим договором проводяться покупцем на підставі рахунка продавця на оплату товару протягом 21 календарного дня з моменту отримання накладної на товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок продавця. (п.4.1. договору)

На виконання вимог укладеного між сторонами договору, позивач в період з 19.11.2012р. по 28.05.2013р. поставив на адресу відповідача товар (нафтопродукти) на загальну суму 621 757,00 грн., а відповідач прийняв цей товар без зауважень, проте розрахувався за отримані нафтопродукти частково.

Відповідно до наявного в матеріалах справи акту звірки взаємних розрахунків, який підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств позивача та відповідача, сторонами було погоджено, що станом на квітень 2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 166 190 грн. 00 коп. (а.с.38)

Як зазначає позивач, після проведення звірки розрахунків, відповідачем було здійснено часткову проплату на загальну суму 100770 грн. 50 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с.114), у зв'язку чим неоплаченим залишився товар на загальну суму 65419 грн. 50 коп., що не заперечується і відповідачем.

Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем залишилась неоплаченою, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується матеріалами справи, а саме видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою підприємства позивача. (а.с.10-37)

Доказів повної оплати поставленого позивачем товару, матеріали справи не містять.

Зобов'язання відповідача, щодо оплати за отримані нафтопродукти передбачено умовами договору та нормами законодавства.

Відповідачем оплату поставленого товару не здійснено, тобто порушено умови договору, який підписаний між сторонами.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач проти позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 65419,50 грн. не заперечував, позовні вимоги визнав.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 65419 грн. 50 коп. - доводяться матеріалами справи, є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, 10.06.2014 року представником позивача заявлено клопотання про стягнення судових витрат, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу адвоката.

Щодо витрат позивача на послуги адвоката суд зазначає, що статтею 44 ГПК України до судових витрат віднесено, зокрема, витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом справи. При цьому, згідно норм ч. 5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, пов'язані з розглядом судового процесу, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 5 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (надалі - Закон).

В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 6 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статтях 13, 14, 15 Закону.

Згідно статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 15.04.2014 року між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 19.06.2006 року, укладено договір № 15042014 про надання правової допомоги (надалі - договір).

Договором визначено, що за надання правової допомоги за цим договором клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар. Гонорар за цим договором визначено сторонами виходячи з принципів розумності та з врахуванням фактичних витрат на надання правової допомоги за цим договором і погоджено сторонами у фіксованому розмірі і сумі 15 000 грн.

Сторонами погоджено сплату гонорару в розмірі 15 000 грн.

Матеріалами справи, а саме квитанцією № 86934279 від 06 червня 2014 року, підтверджується, що позивачем сплачено адвокату 15 000 грн. 00 коп.

Пунктом 6.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджено правовий статусу адвоката (свідоцтво №1563 від 19.06.2006р.), якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів позивачем на підставі договору, суд дійшов висновку, що позивачами понесені витрати в сумі 15 000 грн. 00 коп. на оплату послуг адвоката в розумінні статті 44 ГПК України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне використати надане йому право обмежити розмір сум, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача в порядку частини 5 статті 49 ГПК України.

Враховуючи, що надані до прийняття рішення у справі документи про сплату судових витрат на адвокатські послуги не є доказами по суті позовних вимог, суд вбачає за необхідне зазначити, що при визначенні суми витрат на послуги адвоката, що підлягає до стягнення слід дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги, закріпленого в Правилах адвокатської етики (схвалено Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України протоколом № 6/VI від 01.10.99р.). Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Відповідно до статті 33 Правилах адвокатської етики, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Водночас, суд зазначає, що адвокатом не надано, витребуваного судом, акта виконаних робіт між ним і клієнтом (щодо наданих правових послуг), розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу.

Зважаючи на відсутність в матеріалах справи вартості економних транспортних послуг, вартості оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; відомостей органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; а також враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до частини другої статті 80 ЦК України, отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси є його особистим правом; беручи до уваги ціну позову, тривалість розгляду і складність справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 15000 грн. 00 коп. є неспіврозмірними та завищеними.

Дослідивши матеріали справи, а також враховуючи вищезазначені приписи законодавства України, суд дійшов висновку про зменшення вищезазначеної суми до 1500 грн. 00 коп.

Оскільки позивачем під час розгляду справи заявою було зменшено суму позовних вимог в частині стягнення основного боргу, а при звернені з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2118 грн. 49 коп., то сума судового збору за розгляд даної позовної заяви про стягнення основного боргу у розмірі 65419 грн. 50 коп. складає 1827 грн.00 коп., у зв'язку з чим відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, тому підлягає поверненню позивачеві з державного бюджету 291 грн. 49 коп. судового збору.

Отже, факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, щодо своєчасної та повної оплати за поставлений товар встановлено судом та доведено матеріалами справи.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.

На підставі наведеного та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "САНСЕРВІС" (50007, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, буд. 15, прим. 15, код ЄДРПОУ 30644336) на користь закритого акціонерного товариства "УКРАВТОГАЗ" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Горького, буд. 10, код ЄДРПОУ 32955869) суму основного боргу у розмірі 65419 грн. 50 коп., витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1500 грн. 00 коп. та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Повернути закритому акціонерному товариству "УКРАВТОГАЗ" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Горького, буд. 10, код ЄДРПОУ 32955869) з державного бюджету України 291 грн. 49 коп. суму надмірно сплаченого судового збору, про що видати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя Л.П. Кармазіна

Повне рішення складено 27.06.2014р.