Рішення

від 25.06.2014 по справі 1/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/18 25.06.14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа -Ассістанс -А"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА"

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "САН ІнБев Україна"

про стягнення 170 091,84 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

від позивача не з'явились; від відповідачаКуренний С.В. - представник за довіреністю № 421 від 20.11.13; від третьої особине з'явились

В судовому засіданні 25.06.14 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "САН ІнБев Україна" про стягнення 170 091,84 грн. заборгованості , в тому числі 156 518,82 грн. основного боргу, 11 371,99 грн. пені та 2201,03 грн. - 3 % річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 29.07.13 у справі № 1/18, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.02.14, позов задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.14 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА" задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.14 та рішення господарського суду м. Києва від 29.07.13 у справі № 1/18 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.04.2014 (суддя Пукшин Л.Г.) прийнято справу № 1/18 до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 28.05.2014.

21.05.14 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позов визнав частково в розмірі 14 629,30 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просить відмовити виходячи з наступного.

Між сторонами 10.02.2010 було укладено договір № 22, п. 1.1 Договору № 22 сторони визначили його предмет - надання та/або організація медичних і сервісних послуг юридичним і фізичним особам, що уклали договір страхування із страховиком (Відповідач) за програмами добровільного медичного страхування.

Пунктом 2.1 договору визначено, що виконавець (Позивач) зобов'язується надати медичні послуги, вказані в п. 3.1 Договору № 22, застрахованим особам відповідно до програм медичного страхування, вибраними клієнтом згідно з договором страхування, а страховик зобов'язується сплатити абонентську плату та іншу плату згідно акту передачі на обслуговування (Додаток 2 до Договору № 22). Під абонентською платою сторони Договору № 22 визначили фіксовану, обумовлену сторонами оплату по конкретному клієнту, за весь комплекс медичних послуг п. п. 3.1.1 - 3.1.15, що підпадають під дію цього договору і не залежна від їх фактичного об'єму. Під іншою платою сторони Договору № 22 визначили додаткові види платежів, такі як компенсація витрат виконавця на оплату або передоплату за послуги третіх осіб, залучених виконавцем для виконання договору комісії, у т.ч. лікувально- профілактичних установ, а також комісійна винагорода, що обумовлені додатком до цього договору.

Розділом 4 Договору № 22 встановлено порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, п. 4.1 Договору № 22 встановлено, що розмір абонентської і іншої плати, що підлягає перерахуванню страховиком виконавцю, за медичне обслуговування визначається окремими Додатковими угодами по кожному клієнту. Таким чином, сторони встановили, що види іншої плати визначаються додатком до Договору № 22, а розміри абонентської та іншої плати встановлюються окремими Додатковими угодами по кожному клієнту.

Однак, щодо Третьої особи між Позивачем і Відповідачем жодної такої Додаткової угоди не укладалося.

Відповідач стверджує, що ціна договору визначена лише частково, шляхом визначення розміру абонентської плати, а ціна Договору № 22 в частині іншої плати сторонами не визначена.

За твердженням відповідача пунктом 3.1 Договору № 22 сторони погодили конкретний перелік медичних послуг, які надаються за цим Договором. Відповідно, послуги, які не передбачені п. 3.1, в силу ст. 193 Господарського кодексу України, наданню та оплаті не підлягають.

Крім того, за твердженням відповідача, всупереч умовам Договору № 22 (п. п. 2.1, 3.1, 5) та договору № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010 (п. п. 1.4, 8.3.1, 8.7, 8.11.1) Позивач забезпечував застрахованих осіб медикаментами (медикаментозними препаратами) на загальну суму 63202,51 грн., що виходить за межі Договору № 22. Оскільки, зазначена послуга не передбачена Договором № 22, Відповідач не зобов'язаний її оплачувати з огляду на відсутність для цього юридичних підстав. Позивач надав послуги лікування (організації лікування) на загальну суму 10678,17 грн., що не є страховими випадками і не підпадають під дію договорів № 22 від 10.02.2010 та № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010.

Відповідач зазначає, що за неіснуючими діагнозами Позивачем всупереч умовам Договору № 22 відпущено медичних препаратів на суму 1539,19 грн. та надано послугу вартістю 100,00 грн., а всього 1639,19 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем визнається борг в розмірі 13566,33 грн., а також 890,60 грн. пені та 172,37 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.05.2014 у зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, неподанням витребуваних судом доказів, розгляд справи було відкладено на 11.06.2014.

10.06.2014 до господарського суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника позивача у відрядженні.

У судове засідання, призначене на 11.06.2014, з'явився представник відповідача.

Третя особа в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечила, про поважні причини неявки суд не повідомила, вимоги ухвали суду не виконала, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляла, хоча про дату, час і місце судового засідання була повідомлена належним чином.

Представник відповідача щодо відкладення розгляду справи зазначив на розсуд суду та подав письмове клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою суду від 11.06.14 було задоволено клопотання відповідача про продовження строку розгляду спору та відкладено розгляд справи у зв'язку з неявкою представників позивача та третьої особи на 25.06.14.

23.06.14 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням уповноваженого представника позивача у відрядженні та клопотання про колегіальний розгляд справи у зв'язку з її складністю.

У судове засідання 25.06.14 з'явився представник відповідача, який проти клопотань позивача про відкладення розгляду справи та призначення колегіального розгляду справи заперечував.

Розглянувши клопотання позивача суд відмовив в їх задоволенні виходячи з наступного.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак, стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи № 1/18, судові засідання у даній справі під час нового розгляду двічі відкладались у зв'язку з неявкою представника позивача та невиконанням ним вимог ухвал суду щодо надання письмових пояснень по суті спору з урахуванням постанови ВГСУ від 02.04.14.

Крім того, суд зазначає, що клопотання позивача про відкладення розгляду справи не містить жодних доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин (стосовно відрядження представника позивача) та, позивач не позбавлений можливості направити в судове засідання іншого представника.

Таким чином, подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи вважається судом необґрунтованим та формальним, а отже таким, що порушує інтереси та процесуальні права іншої сторони у спорі, у зв'язку з чим підлягає відхиленню.

Стосовно клопотання позивача про колегіальний розгляд справи суд зазначає наступне. В якості обґрунтування клопотання про призначення колегіального розгляду справи, позивач вказує, що справа базується на значній кількості правочинів та регулюється як загальними цивільними нормативними актами так і спеціалізованими нормативними актами в сфері страхування та медицини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності місцевих господарських судів, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Суд вважає клопотання відповідача про колегіальний розгляд справи безпідставним та необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено, що дана справа належить до категорії складних, тому в задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

В судовому засіданні 25.06.14 представник відповідача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав частково в сумі 14629,30 грн., в іншій частині позовних вимог просив відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Ассістанс-А" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРМА", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство "САН ІнБев Україна", про стягнення 170 091,84 грн. заборгованості, в тому числі 156 518,82 грн. основного боргу, 11 371,99 грн. пені та 2201,03 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами 10.02.2010 було укладено договір № 22 , в пункті 1.1 якого сторони визначили його предмет - надання та/або організація медичних і сервісних послуг юридичним і фізичним особам, що уклали договір страхування із страховиком (відповідач) за програмами добровільного медичного страхування.

Згідно умов Договору позивачем були виставлені відповідачу на оплату наступні рахунки-фактури: №143 від 21.03.2011р. на суму 65 192,50 грн. за медичні послуги третіх осіб за період грудень; №296 від 22.04.2011р. на суму 61 121,38 грн. за медичні послуги третіх осіб; №338 від 14.05.2011р. на суму 45 310,66 грн. за медичні послуги третіх осіб; №470 від 26.07.2011р. на суму 4 894,28 грн. за медичні послуги третіх осіб. Всього рахунків на загальну суму 176 518,82 грн. Відповідачем частково були оплачені вказані вище рахунки, а саме: в розмірі 20 000,00 грн., таким чином станом на момент звернення позивача до суду заборгованість відповідача складала 156 518,82 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за неналежне виконання грошових зобов'язань 3 % річних в сумі 2201,03 грн. та пеню в розмірі 11 371,99 коп.

Заперечення проти позову викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву від 21.05.14, що залучений судом до матеріалів справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.04.2014 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.02.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 29.07.2013 р. у справі № 1/18, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Зокрема, у вищенаведеній постанові Вищий господарський суд України відзначив, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи рішення у справі № 1/18, не взяли до уваги умови розділу 4 договору № 22 щодо необхідності укладення окремих додаткових угод по кожному клієнту, не з'ясували наявність або відсутність таких додаткових угод.

Суд касаційної інстанції зазначив, що погоджуючись з доводами позивача про узгодженість з відповідачем як страховиком попередніх витрат, пов'язаних з наданням медичних послуг, суди обох інстанцій виходили з пояснень позивача, що таке погодження мало місце в телефонному режимі. Втім, незважаючи на те, що такі факти не підтверджені будь-якими іншими доказами, господарські суди попередніх інстанцій не надали оцінки запереченням відповідача проти наявності таких усних погоджень і наданим відповідачем в підтвердження заперечень доказам.

Згідно ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Отже, новий розгляд справи № 1/18 здійснювався з урахуванням вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 02.04.2014 р. у справі № 1/18.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

20 лютого 2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Ассістанс-А» (далі - виконавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арма» (далі - страховик, відповідач) був укладений Договір № 22. Даним Договором сторони врегулювали відносини, що виникають між позивачем та відповідачем у ході виконання сторонами взятих на себе зобов'язань по наданню та/або організації медичних і сервісних послуг юридичним і фізичним особам, які уклали договір страхування з відповідачем за програмами Добровільного медичного страхування.

В п. 1.2. Договору визначено, що він є змішаними договором надання медичних послуг та договором комісії, відповідно до якого позивачем на замовлення відповідача здійснюється надання/організація надання медичних та інших послуг для забезпечення страхового покриття/обслуговування клієнтів та застрахованих осіб. Сторони домовились, що перелік клієнтів, умови обслуговування конкретного клієнта згідно договорів страхування погоджується сторонами в додатках, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Договором визначено, що застраховані особи - визначені клієнтом фізичні особи, на користь яких укладений Договір страхування; абонентська плата - це фіксована, обумовлена сторонами оплата по конкретному клієнту, за весь комплекс медичних послуг п.п. 3.1.1. - 3.1.15., що підпадають під дію цього Договору і не залежно від їх фактичного об'єму; інша плата - це додаткові види платежів , такі як компенсація витрат позивача на оплату або передоплату за послуги третіх осіб, залучених позивачем для виконання договору комісії, у тому числі лікувально-профілактичних установа, а також комісійна винагорода, що обумовлені додатком до цього Договору.

Згідно з п. 2.1. Договору позивач зобов'язується надати медичні послуги, вказані в п. 3.1. цього, як застрахованим особам, так і відповідачеві, відповідно до Програм медичного страхування відповідача, вибраним клієнтом згідно з Договором страхування, а страховик зобов'язується сплатити абонентську плату та іншу плату згідно Акту передачі на обслуговування.

Згідно пунктів 2.3., 2.4., 2.5. Договору відповідач доручає, а позивач приймає на себе обов'язки по укладенню угод та оплаті від свого імені і за рахунок відповідача послуг третіх осіб, що залучаються позивачем для надання послуг клієнтам. Грошові кошти, перераховані відповідачем на поточний рахунок позивача як компенсація витрат позивача на оплату або передоплату за послуги таких третіх осіб, носять транзитний характер, не є власністю позивача і підлягають перерахуванню таким третім особам за послуги таких третіх осіб. Відповідач сплачує позивачеві комісійну винагороду в порядку і на умовах, передбачених додатковою угодою до цього Договору по наданню послуг конкретному клієнту.

Відповідно до п. 3.1. Договору позивач зобов'язався при зверненні застрахованої особи у зв'язку з настанням страхової події - здійснювати первинні медичні консультації і терапевтичний прийом, також координацію подальших дій застрахованої особи відповідно до умов Договору страхування і Програм. При необхідності надання спеціалізованої медичної допомоги організувати її шляхом залучення відповідних ЛПУ, що мають належну кваліфікацію, підтверджену ліцензіями і іншими документами; для організації медичних консультацій, діагностики, а також інших видів медичної допомоги забезпечувати застрахованих осіб цілодобовим зв'язком з власними висококваліфікованими фахівцями, що говорять українською та російською мовою; здійснювати лікарський контроль над ходом надання медичних послуг в ЛПУ застрахованим особами шляхом відвідин, при необхідності, їх в стаціонарі, ознайомлення з медичною документацією, а також контроль якості надання медичних послуг; здійснювати постійний моніторинг ринку медичних послуг України, укладати договори з ЛПУ, які відповідають рівню обслуговування застрахованих осіб з урахуванням цінової політики страховика за програмами ДМС; проводити по можливості відповідне навчання і інформування співробітників ЛПУ, з якими укладений договір, з метою найякіснішого обслуговування застрахованих осіб; для обслуговування філіалів компаній, з якими у страховика укладені договори страхування за програмами ДМС, оперативно створювати і розвивати по Україні мережу регіональних лікарів координаторів; для підтримки і розвитку належного рівня обслуговування за програмами ДМС проводити постійний контроль і регулярне навчання власних медичних фахівців, задіяних в обслуговуванні застрахованих осіб; при зверненні застрахованої особи за медичною консультацією, діагностикою, також з приводу надання йому іншої медичної допомоги, давати йому докладну і вичерпну інформацію з усіх питань, що цікавлять його; знайомити клієнта з умовами надання медичних послуг відповідно до вибраних клієнтом програм; забезпечити інформаційну підтримку застрахованих осіб з питань придбання медикаментів і предметів медичного призначення; залучати найбільш кваліфікованих власних лікарів до розгляду фінансових претензій, претензій по якості лікування і інших претензій в системі задіяних в організації надання послуг з програм ДМС фізичних і юридичних осіб (застрахована особа, страховик, виконавець, страхувальник, ЛПУ, інші підрядники) і вживати відповідні заходи для врегулювання претензій. При необхідності термінової медичної евакуації (репатріації) застрахованої особи з будь-якої точки України до місця постійного мешкання організувати дану евакуацію (репатріацію) в найкоротші терміни, з урахуванням діючих медичних норм і вимог логістики; організувати систему обслуговування застрахованих осіб за програмами ДМС з урахуванням мінімізації витрат страховика; проводити політику підтримки високого іміджу виконавця і страховика серед співробітників ЛПУ і інших, задіяних в системі ДМС, установ; забезпечити конфіденційність інформації відносно здоров'я застрахованих осіб згідно ст. 10 цього Договору; забезпечити укладення договорів з третіми особами в інтересах та за рахунок відповідача і оплату послуг таких третіх осіб; при укладанні нових договорів з ЛПУ інформувати про це відповідача протягом 3-х робочих днів; узгоджувати з страховиком попередні витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, вартість яких перевищу при амбулаторно-поліклінічному обслуговування 500,00 грн., при стаціонарному 2 000,00 грн. без врахування медикаментів; надавати відповідачеві звіт у затвердженій сторонами формі щодо грошових коштів, витрачених позивачем для розрахунку з такими третіми особами та виконання доручень відповідача з зазначенням комісійної винагороди позивача.

Відповідач, при цьому, згідно п 3.3. Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі вносити на поточний рахунок позивача абонентську плату за період медичного обслуговування клієнта; відшкодовувати позивачеві витрати або проводити передоплату на оплату послуг третіх осіб, яких залучає позивач для виконання доручення відповідача щодо надання допомоги/обслуговування за договорами страхування клієнтам; передавати позивачеві інформацію, необхідну для надання медичних послуг клієнтам, в т.ч. своєчасно вносити в базу даних позивача списки застрахованих за формою, яка затверджена сторонами; роз'яснити застрахованим особам їх права і обов'язки, передбачені правилами і вибраною програмою страхування; оплачувати позивачеві комісійну винагороду в порядку і терміни, встановлені цим Договором; по закінченні періоду медичного обслуговування окремого клієнта підписати акт виконаних робіт; протягом 14 робочих днів затверджувати звіти, акти виконаних робіт, надані позивачем та направляти позивачеві його екземпляр таких звітів, актів виконаних робіт.

Згідно з розділом 4 вказаного договору сторони визначили порядок розрахунків та встановили, що розмір абонентської плати і іншої плати, що підлягає перерахуванню відповідачем позивачеві за медичне обслуговування, визначається окремими додатковими угодами по кожному клієнту . Абонентська плата та інша плата перераховується відповідачем на поточний рахунок позивача на підставі виставлених позивачем рахунків. Сторони домовились, що можуть погодити перерахування позивачеві на рахунок коштів у якості передплати для розрахунку з третіми особами за договором комісії. Розмір такої передплати сторони погоджують у окремих додаткових угодах. У випадку вичерпання всіх передплачених відповідачем грошових коштів для розрахунку з третіми особами або відсутності такої передплати позивач має право сплачувати вартість послуг таких третіх осіб власними коштами, і відповідач зобов'язується відшкодувати позивачеві такі витрати та комісійну винагороду в порядку та в строки, передбачені окремою додатковою угодою стосовно конкретного клієнта.

Відповідач вносить абонентську плату та/або передплату для розрахунку з третіми особами протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку. По закінченні періоду обслуговування конкретного клієнта повний взаєморозрахунок проводиться після надходження всіх рахунків від третіх осіб, але не пізніше 2-х місяців від дати закінчення періоду обслуговування (п.4.5, 4.6 Договору).

18 лютого 2010р. позивач та відповідач уклали Додаток №1 до Договору № 22 від 10.02.2010р., в п. 1 якого визначили, що на медичне обслуговування приймаються застраховані особи клієнта - Компанії «САНІНБЕВ Україна» в містах Дніпропетровськ, Донецьк, Миколаїв, Одеса, Рівне, Сімферополь, Харків, Чернігів.

В п. 4, п. 5 Додатку №1 до Договору визначено, що розмір абонентської плати за медичне обслуговування, що належить перерахуванню позивачеві, складає 10% від брутто-премії, отриманої відповідачем. Абонентська плата у сумі згідно Акта передачі на обслуговування у звітності місяці перераховується відповідачем позивачеві не пізніше 10 числа звітного місяця.

Відповідно до п. 10 Додатку №1 до Договору відповідач сплачує рахунки виконавця на компенсацію витрат та/або переплату за послуги третіх осіб протягом 3-х банківських днів з моменту отримання від позивача рахунку.

Згідно з п. 11 Додатку №1 до Договору визначено, що звіт за звітний місяць подається позивачем до 7 числа місяця наступного за звітним. Відповідач перевіряє виставлені рахунки та звітні документи протягом 14 календарних днів після їх отримання від позивача і, якщо перевіркою виявлені документально підтверджені сторонами помилкові дії позивача, сума рахунку коригується наступними платежами.

Згідно з п. 12 Додатку №1 до Договору комісійна винагорода позивача за укладення договорів з третіми особами в інтересах та за рахунок відповідача складає 1% від брутто-премії, отриманої відповідачем, та сплачується відповідачем позивачеві за кожний звітний місяць.

В матеріалах справи наявні копії актів передачі на обслуговування за наступні періоди:

з 15.03.2010 по 31.03.2010,

з 01.04.2010 по 30.04.2010,

з 01.05.2010 по 31.05.2010,

з 01.06.2010 по 30.06.2010,

з 01.07.2010 по 31.07.2010,

з 01.08.2010 по 31.08.2010,

з 01.09.2010 по 30.10.2010,

з 01.10.2010 по 31.10.2010,

з 01.11.2010 по 30.11.2010,

з 01.12.2010 по 31.12.2010,

з 01.01.2011 по 31.01.2011,

з 01.02.2011 по 28.02.2011,

з 01.03.2011 по 14.03.2011.

Вказані акти містять інформацію про період обслуговування, назву юридичної особи-клієнта, ПІБ застрахованих осіб, регіони, класи страхування, брутто-премії та суми, що належать до перерахуванню виконавцю (абонентську плату), а також підписи представників сторін та скріплені їх печатками.

В той же час, акт за період з 01.03.2011 по 14.03.2011 не підписаний представниками сторін та не містить їх печаток, акти за наступні періоди відсутні.

Позивачем були виставлені на оплату відповідачу наступні рахунки-фактури: №143 від 21.03.2011р. на суму 65 192,50 грн. (за медичні послуги третіх осіб за період грудень); № 296 від 22.04.2011р. на суму 61 121,38 грн. (за медичні послуги третіх осіб); № 338 від 14.05.2011р. на суму 45 310,66 грн. (за медичні послуги третіх осіб); № 470 від 26.07.2011р. на суму 4 894,28 грн. (за медичні послуги третіх осіб), всього рахунків на загальну суму 176 518,82 грн.

Відповідачем частково були оплачені вказані вище рахунки, а саме, в розмірі 20 000,00 грн. з урахуванням сплаченого авансу.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять та сторонами не надано акти передачі на обслуговування застрахованих осіб клієнта - ПАТ "САН ІнБев Україна" в період з 01.03.11 по 14.05.11, в той час як зазначені вище рахунки-фактури неоплачені відповідачем, були виставлені позивачем протягом березня-травня 2011 року та згідно реєстрів первинної документації до цих рахунків містять рахунки, акти виконаних робіт третіх осіб, за послуги надані протягом періодів, коли акти передачі на обслуговування між позивачем та відповідачем не складались та не підписувались.

Крім того, суд звертає увагу, що Розділом 4 Договору № 22 встановлено порядок розрахунків між сторонами. Зокрема, п. 4.1 Договору № 22 встановлено, що розмір абонентської і іншої плати , що підлягає перерахуванню страховиком виконавцю, за медичне обслуговування визначається окремими Додатковими угодами по кожному клієнту. Таким чином, сторони встановили, що види іншої плати визначаються додатком до Договору № 22, а розміри абонентської та іншої плати встановлюються окремими Додатковими угодами по кожному клієнту .

Однак, з пояснень представника відповідача та матеріалів справи вбачається, що щодо клієнта - ПАТ "САН ІнБев Україна" між позивачем і відповідачем була підписано лише додаток № 1 від 18.02.10 до Договору № 22, п. 4 якого встановлено, що розмір абонентської плати за медичне обслуговування складає 10% від брутто-премїї отриманої страховиком (зазначена в актах передачі на обслуговування, відповідно до додатку № 2 до Договору № 22). При цьому, розмір іншої плати, а також порядок розрахунку її суми, ні Договором № 22, ні додатком № 1 до нього не визначений.

Таким чином, судом встановлено, що окремі додаткові угоди по клієнту ПАТ "САН ІнБев Україна" щодо встановлення розміру іншої плати між сторонами не укладались, отже сторонами не було погоджено сплату іншої крім абонентської плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Пунктом 3.1 Договору № 22 сторони погодили конкретний перелік медичних послуг, які надаються за цим Договором. Відповідно, послуги, які не передбачені п. 3.1, в силу ст. 193 Господарського кодексу України, наданню та оплаті не підлягають.

Підпунктом 3.1.1 Договору № 22 визначено, що виконавець здійснює консультації, терапевтичний прийом, координацію подальших дій застрахованої особи, відповідно до умов договору страхування і програм добровільного медичного страхування. В разі необхідності надання спеціалізованої медичної допомоги, виконавець організовує її шляхом залучення відповідних лікувально-профілактичних установ. Зазначене відповідає і положенням договору № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010, укладеного між відповідачем з третьою особою, і який містить у додатках програми добровільного медичного страхування, відповідно до п. 1.4 якого позивач являє собою службу, призначення якої полягає у наданні застрахованим особам консультативної, інформаційної та організаційної допомоги, пов'язаної з організацією медичних та оздоровчих послуг, які мають бути надані цим особам відповідно до умов договору, а також для здійснення контролю за наданими послугами.

Як вбачається із наведених договорів, діяльність позивача є складовою комплексної програми добровільного медичного страхування і полягає у забезпеченні координаційно- інформаційної функції.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що послуги, визначені в п. п. 3.1 та розділі 5 Договору № 22, не передбачають безпосереднього медикаментозного лікування саме з боку позивача. Пунктом 3.1.10 передбачено, що позивач забезпечує інформаційну підтримку застрахованих осіб з питань придбання медикаментів і предметів медичного призначення.

Крім того, п. 8.11.1 договору № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010 чітко визначено, що вартість використаних на лікування застрахованої особи медикаментів відшкодовується базовому медичному закладу (базовій аптеці) безпосередньо, а не через Позивача.

Наказом МОЗ України від 14.02.2007 № 67 затверджено тимчасовий галузевий класифікатор медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій, яким визначено медичні послуги, які надаються лікувально-профілактичними закладами. Класифікатор, відповідно до преамбули наказу, розроблений з метою забезпечення реалізації статті 11 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" щодо розроблення медичних стандартів та протоколів лікування, а також покращання якості медичного обслуговування населення та уніфікації підходів до медичної допомоги населенню, і включає перелік послуг, віднесених чинним законодавством до медичних. Тимчасовий галузевий класифікатор медичних процедур (послуг) та хірургічних операцій, не містить такої послуги як забезпечення застрахованих осіб медикаментами в будь-яких її формулюваннях.

Таким чином, в супереч умовам Договору № 22 (п. п. 2.1, 3.1, 5) Позивач забезпечив застрахованих осіб медикаментами (медикаментозними препаратами) на загальну суму 63202,51 грн., що виходить за межі Договору № 22 оскільки зазначена послуга не передбачена Договором № 22. Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача не виникло зобов'язання щодо відшкодування позивачу 63202,51 грн., сплачених в рахунок забезпечення застрахованих осіб клієнта медикаментами.

Пунктом 1.2 Договору № 22 від 10.02.2010 передбачено, що виконавець на замовлення страховика здійснює надання/організує надання медичних та інших послуг для забезпечення страхового покриття/обслуговування клієнтів та застрахованих осіб. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що виконавець зобов'язується надати медичні послуги, вказані в п. 3.1 договору, застрахованим особам відповідно до програм медичного страхування, вибраних клієнтом згідно з договором страхування (програми є невід'ємними додатками договору страхування). Договором № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010р., відповідно до якого позивач зобов'язався надавати медичні послуги, розділом 6, передбачені виключення зі страхових випадків і обмеження страхування. Зокрема, п. 6.2 зазначеного договору передбачені випадки, що не визнаються страховими. До цих випадків входять:

дегенеративно-дистрофічні зміни та захворювання, до яких відносяться в т.ч.: люмбалгія, ОХЗ (остеохондроз), ОХП, цервікобрахіолгія, ВМД, хр. вертеброг., дискогенний радикуліт;

системні захворювання сполучної тканини, наприклад, артрит.

Відповідач зазначає, що у звітах, наданих позивачем за грудень 2010 року, квітень 2011 року та липень 2011 року, зазначені особи, що мають вказані вище хвороби і яким позивач надавав відповідні медичні послуги. Крім того, до складу витрат включені такі, що здійснені без потреби. Суд дослідив Додаток 1 до відзиву на позовну заяву, що містить перелік випадків, які на думку відповідача, не є страховими випадками або медичне обслуговування за якими недоцільно з огляду на діагноз, та прийшов до висновку, що зазначені послуги лікування (організації лікування) на загальну суму 10678,17 грн., не є страховими випадками в розумінні договорів № 22 від 10.02.2010 та № 015-70802832 добровільного медичного страхування від 25.02.2010.

При цьому, Позивач, за умовами Договору № 22 від 10.02.2010 (п. п. 1.2, 2.1, 3.1.1), зобов'язався надавати послуги відповідно до умов медичних програм та договору медичного страхування, а, отже, для належного надання послуг за Договором зобов'язаний бути обізнаний із зазначеними документами.

Крім того, за діагнозами, що не передбачені Міжнародною класифікацією хвороб та причин смерті (МКХ-10) і окремими вітчизняними класифікаторами, позивачем відпущено медичних препаратів на суму 1539,19 грн. та надано послугу вартістю 100,00 грн..

Частиною 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язана сторона мас право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання (ч. 6 ст. 193 ГК України).

Відповідно до п. 3.1.18 Договору № 22, виконавець зобов'язаний узгоджувати зі страховиком попередні витрати, пов'язані з наданням медичних послуг, вартість яких перевищує при амбулаторно-поліклінічному обслуговуванні - 500,00грн., при стаціонарному - 2000,00 грн. без урахування медикаментів.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем не надано належних та допустимих доказів узгодження позивачем з відповідачем попередніх витрат з надання послуг, що перевищують зазначені в п. 3.1.18. розміри.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Це стосується позивача, який мав довести суду, що він свої зобов'язання щодо узгодження з відповідачем попередніх витрат понад встановлену вартість виконував своєчасно та належним чином, відповідно до умов договору, проте позивач таких доказів суду не надав.

Таким чином, суд визнає правомірною відмову відповідача від виконання своїх зобов'язань щодо оплати непогоджених витрат у сумі 68971,81 грн., за якими не проведено попереднє узгодження.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 4.3 договору № 22 та п. 10 Додатку № 1 від 18.02.10 строк виконання грошового зобов'язання відповідача по відшкодуванню витрат позивача за послуги третіх осіб, що були залучені позивачем для надання послуг застрахованим особам клієнта, на момент вирішення спору настав.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи письмових доказів та пояснень представника відповідача судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом, у відповідача існувала заборгованість за договором № 22 від 10.02.10 з урахуванням додатку № 1 від 18.02.10 в розмірі 13 566,33 грн. (156518,82 грн. - 63202,51 грн. - 68971,81 грн. - 10678,17 грн. - 100,00 грн. = 13566,33 грн.) Факт наявності вказаної суми заборгованості відповідачем не спростовано, доказів повної сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано, позовні вимоги в цій частині відповідачем визнано.

В частині стягнення основної заборгованості в розмірі 142 952,49 грн. слід відмовити.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних в розмірі 2201,03 грн. та пені в розмірі 11 371,99 грн., що нараховані за прострочення грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що вимоги про стягнення пені та 3% річних є похідними від вимог про стягнення основної суми заборгованості, а отже підлягають задоволенню виходячи з суми основної заборгованості, що задоволена судом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 Договору № 22 встановлено, що за несвоєчасне перерахування абонентської та/або іншої плати страховик сплачує виконавцю пеню, у розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 890,60 грн., що розрахована наступним чином:

за рахунками № 143 від 21.03.11, 296 від 22.04.11, 338 від 14.05.11

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 9472.05 01.06.2011 - 20.11.2011 173 7.7500 % 0.042 % 695.87

За рахунком № 470 від 26.07.11

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 4094.28 01.08.2011 - 20.11.2011 112 7.7500 % 0.042 % 194.73

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

За розрахунком суду з відповідача підлягає стягненню 3 % річних в сумі 172,37 грн.:

9472,05 грн. * 3 /100/365*173 = 134,68 грн.

4094,28 грн. *3 /100/365*112 = 37,69 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в сумі 13566,33 грн., пені в сумі 890,60 грн. та 3 % річних в сумі 172,37 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.13 № 7 у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи викладене з позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарги, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма" (03151 м. Київ, вул.. Смілянська 10/31, ідентифікаційний код 21265671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Ассістанс - А" (01113, м.Київ, проспект Перемоги 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код 34696318) 13 566 (тринадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. 33 коп. - основної суми боргу, 890 (вісімсот дев'яноста) грн. 60 коп. - пені, 172 (сто сімдесят дві) грн. 37 коп. - 3 % річних, 292 (двісті дев'яноста дві) грн. 59 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Ассістанс - А" (01113, м. Київ, проспект Перемоги 68/1, офіс 62, ідентифікаційний код 34696318) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арма" (03151 м. Київ, вул.. Смілянська 10/31, ідентифікаційний код 21265671) 3 109 (три тисячі сто дев'ять) грн. 28 коп. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.06.2014 р.

Суддя Л.Г. Пукшин