Постанова

від 18.06.2014 по справі 2а/2370/1598/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2014 року справа № 2а/2370/1598/2012

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Каліновської А.В.,

при секретарі судового засідання Педані О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Насіння Черкащини" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось приватне підприємство "Насіння Черкащини"(далі-позивач) до державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області (далі-відповідач), в якій просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області від 07.02.2012 №0000202303 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1545865,20 грн. за несвоєчасне оприбуткування готівки за період з 25.03.2011 до 24.01.2012.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. у задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Насіння Черкащини" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Мііндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.05.2014р. ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012р. та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.06.2012р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 28.05.2014р. адміністративну справу прийнято до свого провадження.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач дійшов хибного висновку про порушення позивачем пункту 2.6 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" щодо своєчасності оприбуткування готівки, оскільки підприємство фактично має 2 каси, одна з яких розташована в агровідділі підприємства і обладнана реєстратором розрахункових операцій (далі -РРО). В кінці дня у цій касі роздруковуються Z-звіти, дані яких заносяться до КОРО, але готівка не вилучається та до основної каси не передається, а зберігається в сейфі. Наступного робочого дня така готівка відображається в РРО через операцію "службовий внесок". У випадку необхідності кошти з каси підприємства передаються до основної каси і у такому випадку в день вилучення готівки з каси, обладнаної РРО, в РРО відображається операція "службова видача". Таким чином позивач вважає, що оприбуткування коштів в основній касі здійснюється в день їх фактичного надходження, що не суперечить вимогам законодавства, а тому оскаржуване податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач подав до суду клопотання про проведення розгляду справи за відсутності його представника.

Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, у матеріалах справи наявні письмові заперечення, у яких зазначено, що за наслідками перевірки бухгалтерії позивача встановлено факт несвоєчасного оприбуткування готівки відповідно до вимог закону, оскільки відповідно до фіскальних звітних чеків готівкові кошти за реалізований товар вкінці робочого дня вилучалися з РРО (каса обнульовувалася), проте оприбуткування касовими ордерами відповідно до даних касової книги здійснювалося в наступні дні. Фінансові санкції до позивача застосовані у відповідності з вимогами діючого законодавства, оскільки указ Президента від 12.06.1995 року №436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки", яким передбачено ці санкції, є діючим та обов'язковим до виконання державними органами. Розгляд справи просив проводити за його відсутності.

Відповідно до положень ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців приватне підприємство насіння Черкащини зареєстроване 03.06.2004 (реєстраційний номер облікової картки платника податків 10000108873, ідентифікаційний код 33006858). Відповідно до установчих документів (т. І а.с.13-14, 210-219) позивач не має відокремлених підрозділів.

Згідно з наказом від 08.12.2010 №14 позивачем встановлено ліміт залишку готівкових коштів у касі в розмірі 20000,00 грн. Позивач обслуговується в установах банків (т. І а.с.201); має основну касу у відділі бухгалтерії з покладанням обов'язків головного касира підприємства на бухгалтера ОСОБА_1 (т. І а.с.11) та касу, розташовану в агровідділі підприємства, зі встановленим касовим апаратом, сейфом для зберігання готівки (т І а.с.12). Водночас позивач використовує для господарської діяльності реєстратор розрахункових операцій, обов'язки оператора якого покладено на бухгалтера ОСОБА_1 (т. І а.с.12, 208-209). Згідно з поясненнями представників позивача на підприємстві ведеться одна касова книга.

З письмових доказів у справі суд встановив, що на підставі наказу від 17.01.2012 №13 працівниками ДПА в Черкаській області 25.01.2012 проведена перевірка позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. За результатами перевірки складено акт від 26.01.2012 № 31/23/23/23/33006858 про встановлення порушення вимог пункту 2.6 Постанови правління НБУ від 15.12.2004 № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні"(далі -Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме несвоєчасно оприбуткувались готівкові кошти до каси підприємства на загальну суму 309173,04 грн. за період з 25.03.11 до 24.01.2012, оскільки відповідно до фіскальних звітних чеків готівкові кошти за реалізований товар вкінці робочого дня вилучались з РРО, проте оприбуткування прибутковими касовими ордерами відповідно до даних касової книги здійснювалось в наступні дні.

Суд встановив, що підтвердження сум, які відображалися в касовій книзі підприємства на наступний після фактичного отримання підприємством готівкових коштів день, відображено в додатку 1.1. до вищевказаного акту перевірки, підтверджується наявними у справі доказами (т. І а.с.18-196). Крім того, вказані обставини зазначені позивачем у позовній заяві.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв рішення форми "С" від 07.02.2012 №0000202303, яким застосував штрафні (фінансові) санкції до позивача на суму 1545865,20 грн. Це рішення позивач оскаржував до вищестоящих органів, за наслідками чого рішення залишилося без змін (т. І а.с.15-17).

Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК підприємствам, специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку. Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Визначення порядку ведення операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ (пункт 6 статті 33 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV «Про Національний банк України).

Постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення про ведення касових операцій).

Згідно з п. 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Відповідно до п. 1.2 Положення оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій. Цим же пунктом визначено, що касова книга - це документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Згідно з роз'ясненням Національного банку України у листі від 16.04.2010 № 11-110/2010-6116 у разі, якщо готівка проведена через реєстратор розрахункових операцій і книгу обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків, однак у день одержання готівкових коштів не проведена у касовій книзі, така готівка оприбуткована в касі підприємства несвоєчасно.

Відповідно до статті 2 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення про ведення касових операцій КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичнимиособами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Ураховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних розрахункової книги) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 11 грудня 2012 року (справа № 21-400а12) та від 26.02.2013р. №21-7а13.

Отже, на підставі наявних матеріалів справи, судом встановлено, що службовими особами позивача не своєчасно оприбутковані готівкові кошти до касової книги підприємства, що призвело до порушення вимог п. 2.6 Положення.

Згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"від 12.06.95 р. №436/95 за несвоєчасне (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування готівки у касах (п.2.6 Положення) передбачено відповідальність у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Відповідно до ч.1 ст. 112 ПК України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

З метою вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами Президентом України видано Указ "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" у 1995 році, тобто до прийняття Конституції України.

Відповідно до пункту 2 Указу штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зокрема юридичних осіб всіх форм власності органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками -Національний банк України.

Дійсно, відповідно п. 113.3 ст. 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

З'ясовуючи правову природу даного нормативно-правового акту як такого, що може регулювати питання застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки, судом встановлено, що преамбулою даного Указу визначена мета його постановлення: подальше вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Ст. 25 Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" від 08.06.1995 року, який був чинним на час прийняття зазначеного Указу, визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відповідно до пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиції щодо офіційного тлумачення положень абзаців другого, третього пункту 1 частини першої статті 150 Конституції України від 27 березня 2002 року №7-рп/2002, стаття 106 Конституції України закріпила конкретний перелік повноважень Президента України, який на основі та на виконання Конституції і законів України видає обов'язкові до виконання на території України укази і розпорядження. За юридичними ознаками ці акти глави держави можуть мати як нормативно-правовий, так й індивідуально-правовий характер. Виходячи зі змісту статті 106, частини другої статті 147, частини першої статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами. А згідно з ч. 3 ст. 106 Конституції України укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

Відповідно до ч.1, 4 розділу Розділ XV Перехідних положень Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними частині, що не суперечить Конституції України. Президент України протягом трьох років після набуття чинності Конституцією України має право видавати схвалені Кабінетом Міністрів України і скріплені підписом Прем'єр-міністра України укази з економічних питань, не врегульованих законами, з одночасним поданням відповідного законопроекту до Верховної Ради України в порядку, встановленому статтею 93 цієї Конституції. Такий указ Президента України вступає в дію, якщо протягом тридцяти календарних днів з дня подання законопроекту (за винятком днів міжсесійного періоду) Верховна Рада України не прийме закон або не відхилить поданий законопроект більшістю від її конституційного складу, і діє до набрання чинності законом, прийнятим Верховною Радою України з цих питань.

Таким чином, відповідач до правовідносин з приводу регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України правомірно застосував нормативно-правовий акт, який регулює дані правовідносини, а саме Указ Президента.

Вказана позиція також міститься в постановах Верховного Суду України від 11 грудня 2012 року у справі № 21-400а12 та від 26.02.2013р. у справі №21-7а13, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 жовтня 2010 року у справі № К-20957/08 та в листі ДПА України від 12.07.2002 № 10918/7/23-2117 "Про надання роз'яснень".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги про скасування рішення є безпідставними.

Керуючись ст.ст.159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного підприємства "Насіння Черкащини" до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Каліновська