Постанова

від 24.06.2014 по справі 820/10186/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 р. № 820/10186/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Заічко О.В.,

при секретарі судового засідання Демченко В.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Степанюк О.А.,

відповідача - Супрун В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничої фірми "Алголь" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь", з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000482200 від 16.05.2014 року. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99801,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 79841,00 грн. та за штрафними санкціями 19960,25 грн.).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що зазначене податкове повідомлення рішення, винесене Індустріальною ОДПІ м. Харкова на підставі акту перевірки від 06.05.2014 р. №1156/20-36-22-01-06/30236548, яким, зокрема, зроблено висновок про неможливість підтвердження реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України між позивачем та платником податків ПВП «Укркожпром» у період серпень-вересень 2011 р. та між позивачем та платником податків СТ «Агропромм'ясо» у період лютий 2012 р.

На підставі цього податковим органом зроблено висновок про порушення підприємством позивача п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, внаслідок чого, на думку перевіряючих податкового органу, підприємство зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 79941,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877,00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн., у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331,00 грн.

Позивач не згоден із зазначеними вище висновкам акту перевірки, вважає що Індустріальною ОДПІ не дотримано вимог діючого законодавства при проведенні документальної планової виїзної перевірки позивача, документація по взаємовідносинам ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" з його контрагентом належним чином не досліджувалася, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру відповідних операцій не підтверджені належними доказами.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

У судовому засіданні та наданих до суду письмових запереченнях представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000482200 від 16.05.2014 р. винесене на підставі висновків акту документальної планової виїзної перевірки від 06.05.2014 р. № 1156/20-36-22-01-06/30236548, яким встановлено, що підприємство позивача зайво включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 79941,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877,00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ПВП «Укркожпром» та у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом СТ «Агропромм'ясо».

Крім того, відповідачем зазначається, що до перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від постачальників - ПВП «Укркожпром» та СТ «Агропромм'ясо» до позивача, а саме: не надано товарно-транспортні накладні або інші документи, які засвідчують факт перевезення зазначеного товару.

В обґрунтування своєї позиції відповідач посилався на акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВП «Укркожпром» (код ЄДРПОУ 32388338) за серпень та вересень 2011 р.» від 05.12.2012 року №5713/22/32388338, складений фахівцями Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровськ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області. В обґрунтування своїх доводів відповідач також посилався на акт перевірки підприємства - контрагента - СТ «Агропромм'ясо» (код ЄДРПОУ 36718832) від 03.07.2012 р. № 2051/23-309, складений фахівцями Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Враховуючи викладене, відповідач просив суд в задоволенні адміністративного позову ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" - відмовити.

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30236548, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового засідання, у суду немає сумнівів в добровільності визнання перелічених обставин та їх достовірності, стосовно вказаних обставин відсутній спір, а тому перелічені обставини перед судом не доказуються.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області була проведена документальна планова виїзна перевірки ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р.

Результати перевірки оформлені відповідним актом № 1156/20-36-22-01-06/30236548 від 06.05.2014 р. (т. 1 а.с. 15-47).

Висновками зазначеного акту перевірки встановлені порушення підприємством позивача вимог: п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, а саме: перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 79941,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877,00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн., у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331,00 грн.

На підставі акту від 06.05.2014 р. № 1156/20-36-22-01-06/30236548 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000482200 від 16.05.2014 р. (т. 1 а.с. 13), яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99801,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 79841,00 грн. та за штрафними санкціями 19960,25 грн.).

Судом з'ясовано, що Індустріальна ОДПІ посилається на фіктивний характер господарських операцій між ПВП «Укркожпром» та СТ «Агропромм'ясо» та позивачем. На думку відповідача, актом перевірки встановлена відсутність у названих контрагентів об'єктивної можливості виконати зобов'язання з поставки товарів позивачу в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних ресурсів; крім того, ДПІ зазначає про непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі отримання товару.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом встановлено, що фактичною підставою для таких висновків стали: отриманий Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВП «Укркожпром» (код ЄДРПОУ 32388338) за серпень та вересень 2011р.» від 05.12.2012 року №5713/22/32388338, складений фахівцями Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровськ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області та Акт від 03.07.2012 р. № 2051/23-309 «Про результати позапланової виїзної перевірки СТ «Агропромм'ясо» (код ЄДРПОУ 36718832) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 16.02.2010 р. по 31.03.2012 р.», складений фахівцями Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області.

На підставі зазначених актів податковим органом зроблений висновок, що у ПВП «Укркожпром» та СТ «Агропромм'ясо» були відсутні фізичні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій з позивачем в період серпня 2011 р., вересня 2011 р., лютого 2012 р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу суджень Індустріальної ОДПІ, відображених в акті від 06.05.2014 р. № 1156/20-36-22-01-06/30236548 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Суд зазначає, що порядок проведення органами державної податкової служби України документальних планових перевірок унормований ст. 77 Податкового кодексу України.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (далі - Порядок). Згідно п. 3 розділу 1 зазначеного Порядку визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В п. 4-6 розділу 1 Порядку, передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Пунктом 5.2 розділу 2 Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, податковий орган у разі виявлення під час перевірки порушення податкового, валютного та іншого законодавства, повинен в акті перевірки чітко визначити зміст порушення та зазначити первинний документ, на підставі якого було встановлено порушення.

Судом з'ясовано, що посадовими особами Індустріальної ОДПІ зроблено висновок, що ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" по взаємовідносинам із ПВП «Укркожпром» та СТ «Агропромм'ясо» безпідставно включило до складу податкового кредиту у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877, 00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн., у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331, 00 грн. та як докази наводять лише Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВП «Укркожпром» (код ЄДРПОУ 32388338) за серпень та вересень 2011 р.» від 05.12.2012 року №5713/22/32388338, складений фахівцями Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровськ та Акт від 03.07.2012 р. № 2051/23-309 «Про результати позапланової виїзної перевірки СТ «Агропромм'ясо» (код ЄДРПОУ 36718832) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 16.02.2010 р. по 31.03.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 16.02.2010 р. по 31.03.2012 р.», складений фахівцями Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області.

Єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов судження про нікчемність укладених позивачем договорів, є виключно непредставлення позивачем товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі отримання товару та висновки складених іншими органами державної податкової служби України актів перевірок діяльності суб'єктів господарювання які співпрацювали з позивачем, в силу яких вчинені правочини є нікчемними у зв'язку з відсутністю можливості здійснювати зазначеними вище суб'єктами господарювання реальну господарську діяльність. Інших мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення не покладено, будь яких інших доказів ДПІ в акті перевірки не наведено.

Перевіряючи правомірність висновків, викладених податковим органом в акті перевірки та прийнятому на підставі цих висновків оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, судом з'ясовано наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПВП «Укркожпром». 17.08.2011 р. між ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" та ПВП «Укркожпром» було укладено Договір купівлі - продажу № 15. Предметом Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. було визначено зобов'язання Продавця (ПВП «Укркожпром») передати у власність Покупця (ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ") товар (м'ясну продукцію), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар.

Факт отримання позивачем товару від ПВП «Укркожпром» в період серпень 2011 р. - вересень 2011 р. підтверджує видаткова накладна від 18.08.11 р., податкова накладна 18.08.11 р. № 77, ветеринарне свідоцтво № 060699 від 18.08.11 р., якісне посвідчення № пв 0000077 від 18.08.11 р., приходний ордер № 253 від 18.08.11 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад), видаткова накладна від 23.08.11 р. податкова накладна 23.08.11 р. № 81, ветеринарне свідоцтво № 851584 від 22.08.11 р., експертний висновок № 285-299 від 22.08.11 р., якісне посвідчення № пв 0000081 від 23.08.11 р., приходний ордер № 268 від 23.08.11 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад), видаткова накладна від 15.09.11 р., податкова накладна 15.09.11 р. № 125, ветеринарне свідоцтво № 851948 від 14.09.11 р., експертний висновок № 350-359 від 14.09.11 р., приходний ордер № 282 від 15.09.11 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад), видаткова накладна від 25.09.11 р., податкова накладна 25.09.11 р. № 135, ветеринарне свідоцтво № 146785 від 25.09.11 р., якісне посвідчення № пв 0000135 від 25.09.11 р., приходний ордер № 294 від 25.09.11 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад). Судом у ході розгляду справи встановлено, що факт отримання товару позивачем згідно Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, документами щодо якості та безпечності м'ясних продуктів, які були поставлені ПВП «Укркожпром».

Також судом у ході розгляду справи встановлено, що у лютому 2012 р. відповідач проводив зустрічну звірку щодо документального підтвердження взаємовідносин між позивачем та ПВП «Укркожпром», за результатами якої було складено Довідку від 22.02.2012 р. № 121/23-310/30236548, в якій було підтверджена реальність здійснення господарських відносин позивача із ПВП «Укркожпром» за період серпень-вересень 2011 р. Незважаючи на це, під час планової перевірки у 2014 р. відповідач кардинально змінив свою позицію і без будь-яких об'єктивних причин відмовився визнавати реальність господарських взаємовідносин між позивачем та ПВП «Укркожпром», хоча у складених в 2011 р. первинних документах нічого не змінилось.

Також судом у ході розгляду справи встановлено, що Договором купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. не було закріплено чіткого обов'язку щодо однієї із сторін по транспортуванню товару згідно договору. Згідно наданих пояснень позивача, за усною домовленістю сторін поставкою товару займалось ПВП «Укркожпром», тому у позивача відсутні документи, які підтверджують транспортування товару.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи підприємство позивача також мало господарські взаємовідносини з СП «Агропромм'ясо». 07.02.2012 р. між ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" та СП «Агропромм'ясо» було укладено Договір № 2. Предметом Договору № 2 від 07.02.2012 р. було визначено зобов'язання Постачальника (СП «Агропромм'ясо») передати у власність Покупця (ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ") товар (м'ясо та м'ясопродукти), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар.

Факт отримання Позивачем товару від СП «Агропромм'ясо» в період лютого 2012 р. підтверджує накладна № 61 від 07.02.12 р., податкова накладна від 07.02.12 р. № 61, ветеринарне свідоцтво № 262283 від 07.02.12 р., якісне посвідчення № 61 від 07.02.12 р.,товарно-транспортна накладна № 61 від 07.02.12 р.,приходний ордер № 29 від 08.02.12 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад), накладна № 62 від 08.02.12 р., податкова накладна від 08.02.12 р. № 62, ветеринарне свідоцтво № 262284 від 08.02.12 р., якісне посвідчення № 62 від 08.02.12 р., товарно-транспортна накладна № 62 від 08.02.12 р.,приходний ордер № 36 від 08.02.12 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад), накладна № 91 від 22.02.12 р., податкова накладна від 22.02.12 р. № 91, ветеринарне свідоцтво № 262303 від 22.02.12 р., якісне посвідчення № 91 від 22.02.12 р., товарно-транспортна накладна № 91 від 22.02.12 р., приходний ордер № 46 від 22.02.12 р. та оборотно-сальдова відомість по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад). Судом у ході розгляду справи встановлено, що факт отримання товару позивачем згідно Договору № 2 від 07.02.2012 р. підтверджуються належним чином оформленими видатковими накладними, податковими накладними, документами щодо якості та безпечності м'ясних продуктів, які були поставлені СП «Агропромм'ясо». Згідно п. 3.2. Договору № 2 від 07.02.2012 р. доставка продукції проводилась автотранспортом «Постачальника», тобто СП «Агропромм'ясо». СП «Агропроммм'ясо» було надало позивачу 3 товарно-транспортних накладних, які підтверджують поставку товару позивачу у лютому 2012 р.

Судом встановлено, що під час отримання товару позивач виписав та надав ПВП «Укркожпром» і СП «Агропромм'ясо» довіреності щодо отримання товару згідно Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. та Договору № 2 від 07.02.2012 р. Отримання товару від ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» здійснював завідувач складу позивача - Сухина О.О. згідно виписаних йому довіреностей. Вказане підтверджується Журналом реєстрації довіреностей, що ведеться позивачем.

В ході судового розгляду, судом встановлено, що у 2011 р. - 2012 р. позивач орендував складські приміщення за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 171 Б, загальною площею 2126,9 кв.м. Згідно наданих пояснень позивача, у вказаних приміщеннях зберігався товар, який позивач отримував від ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» згідно договорів, весь товар, що потрапляв на склад позивача від постачальників (в т.ч. від контрагентів ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо») підлягав внутрішньогосподарському обліку на складі позивача в електронному вигляді. Вказане підтверджується роздрукованими та належним чином оформленими Журналами-ордерами та відомостями по рахунку: 631 за період з 18.08.2011 р. - по 03.10.2011 р. по контрагенту ПВП «Укркожпром» та за період з 01.02.2012 р. - по 01.03.2012 р. по контрагенту СП «Агропромм'ясо».

В ході судового розгляду, судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань по Договору № 2 від 07.02.2012 р. позивач перерахував шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок СП «Агропромм'ясо» необхідні грошові кошті, що повністю відповідає п. 4.1. вказаного Договору, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача щодо розрахунку з СП «Агропромм'ясо» за поставлений товар Договору № 2 від 17.08.2011 р. Також судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань по Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. позивач перерахував шляхом безготівкового платежу на банківський рахунок ПВП «Укркожпром» необхідні грошові кошті, що повністю відповідає п. 4.3. вказаного Договору, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача щодо розрахунку з ПВП «Укркожпром» за поставлений товар Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 року.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» можна зробити висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів - ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо», спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), у відповідача немає і відповідачем такі докази в акті перевірки також наведені не були.

Судом встановлено, що ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" використало отриманий згідно Договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. та Договору № 2 від 07.02.2012 р. від ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» товар (м'ясо яловичини) для здійснення власної господарської діяльності, зокрема, для виробництва ковбасних виробів. Судом встановлено, що ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" було у 2011 р. - 2012 р. і до цього часу є діючим виробником ковбасної продукції, зокрема, у серпні, вересні 2011 р. - лютому 2012 р. позивач мав необхідний штат працівників з відповідною кваліфікацією (що підтверджується штатними розписами від 08.07.11 р. та від 01.02.2012 р.), позивач орендував складські та виробничі приміщення за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 171 Б, загальною площею 2 126, 9 кв.м. (що підтверджується Договором оренди від 01.10.2010 р.), орендував майно та виробниче устаткування, яке було йому необхідне для виробництва ковбасних виробів (що підтверджується договором оренди майна від 01.01.2010 р. з Актом прийому - передачі майна від 01.01.2010 р.), здійснював виробництво ковбасних виробів відповідно до Технічних умов та затверджених інструкцій, що були куплені підприємством згідно Договору поставки від 01.01.2009 р. (що підтверджується Договором поставки № А/09 від 01.01.2009 р., додатковими угодами до нього, листом від 28.04.2010 р. № 485, виписками з Технологічних інструкцій до ТУ У, Висновками державної санітарно-епідемічної експертизи), у серпні, вересні 2011 р. - лютому 2012 р. позивач вживав заходи для контролю за якістю та безпечністю вироблених ковбасних виробів (що підтверджується Договором з Харківською СЕС, листами Харківської СЕС, Актами відбору проб харчових продуктів, Протоколами досліджень проб харчових продуктів, результатами санітарно-епідемічних досліджень, Експертними висновками, Протоколами дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів). Факт майже щоденного виготовлення позивачем ковбасних виробів із використанням м'яса, що було закуплене у ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» підтверджується Прийомними Актами готової продукції, що були складені начальником коптильного цеху позивача, завідуючим складом та затверджено ветеринарно-санітарним лікарем.

Судом з'ясовано, що згідно досліджених у судовому засіданні первинних документів (договорів, видаткових накладних щодо реалізації ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" товару в період серпень-вересень 2011 р., лютий 2012 р.) позивач здійснив подальшу реалізацію іншим підприємствам України ковбасні вироби, що були виготовлені із м'яса, яке було закуплене у ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо».

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, за визначенням п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Пунктом 187.1 статті 187 визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Виходячи з пункту 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Необхідність відображення господарських операцій первинними документами закріплено пунктом 1.2 статті 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством Фінансів України від 24 травня 1995 року. Згідно пункту 2.1 статті 2 Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Суд зазначає, що в спірних правовідносинах для визначення правильності формування даних податкового обліку ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" дослідженню підлягає факт реальності господарських операцій безпосередньо за договорами поставки, укладеними між підприємством позивача та ПВП «Укркожпром» і СП «Агропромм'ясо».

З огляду на вищевикладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вимоги до податкової накладної встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України). Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, суд дійшов висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Судом встановлено, що на час отримання позивачем податкових накладних свідоцтва платників ПДВ щодо ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» не були анульовані, на час здійснення господарських операцій контрагенти позивача, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців та мали статус платників податку на додану вартість. Згідно даних ЄДРПОУ - видами діяльності ПВП «Укркожпром» є код КВЕД 01.30.0 ЗМІШАНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО; Код КВЕД 15.11.0 ВИРОБНИЦТВО М'ЯСА; Код КВЕД 51.32.0 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСОПРОДУКТАМИ (основний), тому, є очевидним, що продаж ПВП «Укркожпром» для позивача м'яса яловичини повністю відповідало основному виду діяльності та спеціалізації вказаного підприємства. Аналогічна ситуація спостерігається і при аналізі діяльності СТ «Агропромм'ясо», адже згідно даних ЄДРПОУ - видами діяльності СТ «Агропромм'ясо» є код КВЕД 01.21.0 РОЗВЕДЕННЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ; Код КВЕД 15.11.0 ВИРОБНИЦТВО М'ЯСА (основний); Код КВЕД 51.32.0 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСОПРОДУКТАМИ; Код КВЕД 52.22.0 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСНИМИ ПРОДУКТАМИ, отже, є цілком обгрунтованим, що продаж СТ «Агропромм'ясо» для позивача м'яса яловичини також повністю відповідало основному виду діяльності та спеціалізації зазначеного підприємства.

Висновки посадових осіб Індустріальної ОДПІ щодо порушення ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" положень Податкового кодексу України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих (сплачених) у складі вартості поставленого товару від ПВП «Укркожпром» і СП «Агропромм'ясо» ґрунтуються на припущеннях та спростовуються документами наявними у позивача, копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.

У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу. Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді. Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.

Крім того, приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинний документ, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією, відповідно до ст. 1 цього Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведених норм вбачається, що податкова звітність повинна ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку, який ведеться на підставі первинних документів, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. При цьому, договір є первинним документом, який містить інформацію про господарську операцію, та на підставі якого виникають права та обов'язки у сторін, а накладні (видаткова, податкова, товарно-транспортна), акти, розрахункові документи, тощо є документами, які підтверджують здійснення господарської операції.

Судом з'ясовано, що усі первинні документи не мають недоліків, оформлені належним чином за формою та змістом, виписані реально існуючим суб'єктом господарювання та підписані уповноваженими на те особами, тим самим підтверджують формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" по взаємовідносинах з ПВП «Укркожпром» і СП «Агропромм'ясо».

Суд також зазначає, що, наявність будь-яких Актів стосовно ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» не може бути належним доказом жодних порушень в діях самого позивача, адже позивач не відповідає за діяльність інших підприємств, в т.ч. ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо». Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків. Юридична відповідальність кожного платника податків, відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим. Крім того, законом на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки дотримання постачальником вимог податкового чи іншого законодавства. Отже, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право платника на формування податкового кредиту від податкового стану іншої особи.

Згідно з п.4.4 Методичних рекомендацій у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3). Відповідно до затвердженої форми вказаного Акту в ньому може відображатися інформація, яка наявна в даних ДПС про податкову звітність, дані раніше проведених перевірок, звірок, що мають (можуть мати) відношення до питань, наведених у запиті на проведення зустрічної звірки, інша наявна інформація. Таким чином, суд дійшов висновку, що згідно вищезазначених положень законодавства в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки в ПВП «Укркожпром» органами податкової служби не могли бути зроблені висновки про будь-які порушення даного суб'єкта господарювання.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства» (далі - Порядок оформлення результатів перевірок) - акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт перевірки це лише службовий документ, компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення. Уповноважена службова особа при прийнятті управлінського рішення на підставі акту перевірки може як погодитися з думкою (позицією) ревізора, так і відхилити її. Таким чином, суд дійшов висновку, що Акт від 03.07.12 р. щодо результатів позапланової перевірки СП «Агропромм'ясо» не може бути належним доказом будь-яких порушень в діяльності позивача. Адже, законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»). Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагентів позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені доказами.

Доказів отримання позивачем товару від іншого суб'єкта господарювання, ніж контрагенти у спірних правовідносинах ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» або отримання таких послуг власними силами в акті перевірки не міститься.

Також є підтвердженим і достовірно встановленим факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності. Податковим органом, в свою чергу, не наведено достатньо переконливих доводів про те, що відомості, які містяться у цих документах, є недостовірними, суперечливими. Податкова інспекція не довела неможливості виконання ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» перед позивачем своїх зобов'язань в заявлених обсягах наявними у них силами та засобами.

Стосовно посилань ДПІ на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи. У розглядуваному випадку позивач здійснював операції з придбання товару (м'яса яловичини), у зв'язку з чим відсутність товарно-транспортних накладних щодо поставки товару від ПВП «Укркожпром» не можна розцінювати як беззаперечне свідчення безтоварності спірних операцій. А відтак слід надати відповідну правову оцінку обставин справи про дотримання Товариством необхідних умов для формування податкового кредиту за спірними операціями та про відсутність у податкового органу підстав для здійснення оспорюваного донарахування з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що саме по собі оформлення чи не оформлення товарно-транспортної накладної не свідчить про факт отримання товару, а лише може підтверджувати факт перевезення товару для подальшого віднесення до валових витрат підприємства безпосередні витрати на перевезення товарно-матеріальних цінностей, для їх обліку та шляху їх переміщення, а також на розрахунки за перевезення вантажів та для обліку використаної роботи (вказане підтверджується позицією ВАСУ України, що викладена в ухвалі від 27.04.2011 р. по справі № К/9991/8140/11, в котрій зазначено, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ).

Відповідно до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у ході розгляду справи згідно видаткових накладних, податкових накладних, Ветеринарних свідоцтв, Експертних висновків, Якісних посвідчень, Приходних ордерів та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад) - поставка товару ПВП «Укркожпром» до позивача була здійснена і товар згідно видаткових накладних був переданий позивачу. Судом встановлено, що господарські операції Позивача з ПВП «Укркожпром» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами та іншими первинними документами).

Згідно п. 3.2. Договору № 2 від 07.02.2012 р. доставка продукції проводилась автотранспортом «Постачальника», тобто СП «Агропромм'ясо». СП «Агропроммм'ясо» було надало позивачу 3 товарно-транспортних накладних, які підтверджують поставку товару позивачу у лютому 2012 р.

Відповідно до положень ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Міністерства фінансів України 28.11.2012р. №1236, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2012р. за №2135/22447; далі за текстом - Порядок №1236), специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки в суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету укладених договорів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального здійснення операцій або невідповідності закону вчинених господарських операцій.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції на підставі п.123.1 та п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій у ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" суд відзначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи (кримінального провадження) відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Між тим, судовим розглядом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень ані в ході проведення перевірки, ані в ході розгляду справи судом не подав жодних доказів на підтвердження факту відсутності у позивача об'єктивної потреби в укладанні спірних договорів та у відсутності факту поставки товару за укладеними правочинами та відсутності факту подальшого використання закупленого товару в межах господарської діяльності позивача.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за укладеними договорами, податковим органом не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників, не подано доказів відсутності руху активів у процесі здійснення господарської операції, доказів відсутності зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу сторін спірного договору, доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів від іншої особи ніж сторони за правочинами. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти ПВП «Укркожпром» та СП «Агропромм'ясо» є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірним договором, вчинений правочин об'єктивно не був потрібен для організації господарської діяльності позивача, господарські операції за спірним правочином було відображено лише в документообігу, а фактично господарські операції не відбувались і не спричинили змін у структурі і складі активів сторін спірного правочину - відповідач до суду не подав.

З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність винесених спірних податкових повідомлень - рішень, а витребування судом додаткових доказів (з приводу обставин не досліджених податковим органом при проведенні перевірки, не відображених в акті перевірки та не покладених в основу спірного рішення на момент його винесення) матиме наслідком підміну мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Серед критеріїв оцінювання судом рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, є принцип законності, що закріплений у ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якого органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,

Відповідно до ч.3 дост.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки судовим розглядом встановлено факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 159, 160- 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення- рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.05.2014 року № 0000482200, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь".

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 27 липня 2014 року.

Суддя Заічко О.В.