Ухвала

від 24.07.2014 по справі 820/10186/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2014 р.Справа № 820/10186/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Степанюк О.А., відповідача - Красовського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/10186/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь"

до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь" (далі по тексту - ТОВ НВФ «Алголь») звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - Індустріальна ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача № 0000482200 від 16.05.2014 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року по справі № 820/10186/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь" до Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 16.05.2014 року № 0000482200, винесене відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Алголь".

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року по справі № 820/10186/14 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ НВФ «Алголь» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги з посиланням на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача ПВП "Укркожпром", складеного Лівобережною ОДПІ м.Дніпропетровськ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, та акт перевірки контрагента позивача СТ "Агропромм'ясо", складений Кременчуцькою ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, стверджує про безпідставність віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по відносинам із вказаними контрагентами у загальному розмірі 79941,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877,00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом ПВП "Укркожпром" та у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331,00 грн. по взаємовідносинам із контрагентом СТ "Агропромм'ясо". Зазначив, що до перевірки позивачем не було надано документів, що підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей від вказаних постачальників до позивача (товарно-транспортних накладних або інших документів на підтвердження факту перевезення зазначеного товару). Враховуючи викладене, вважає обґрунтованим висновок акту перевірки про порушення ТОВ НВФ «Алголь» п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та не вбачає підстав для скасування податкового оскаржуваного повідомлення-рішення № 0000482200 від 16.05.2014 р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99801,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 79841,00 грн. та за штрафними санкціями 19960,25 грн.).

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014 року по справі № 820/10186/14 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ НВФ «Алголь» відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ", пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 30236548, знаходиться на обліку як платник податків (зборів) в Індустріальній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області.

Матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Індустріальної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області в період з 11.04.2014 року по 25.04.2014 року була проведена документальна планова виїзна перевірки ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 р. по 31.12.2013 р., результати якої оформлені актом № 1156/20-36-22-01-06/30236548 від 06.05.2014 р. (т. 1 а.с. 15-47).

Зазначеним актом зафіксовано порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ, із змінами та доповненнями, а саме: перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 79941,00 грн., в тому числі: у серпні 2011 року у сумі ПДВ 30877,00 грн., у вересні 2011 року у сумі ПДВ 28633,00 грн., у лютому 2012 року у сумі ПДВ 20331,00 грн.

На підставі наведених висновків акту перевірки від 06.05.2014 р. № 1156/20-36-22-01-06/30236548 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000482200 від 16.05.2014 р. (т. 1 а.с. 13), яким донараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 99801,25 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 79841,00 грн. та за штрафними санкціями 19960,25 грн.).

Не погодившись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ НВФ «Алголь» звернулось до суду з даним позовом про його оскарження.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, є безпідставним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для висновку про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугувало твердження відповідача про фіктивнисть господарських операцій між позивачем та контрагентами ПВП "Укркожпром" та СТ "Агропромм'ясо", з посиланням на відсутність у вказаних контрагентів об'єктивної можливості виконати зобов'язання з поставки товарів позивачу в силу відсутності основних фондів, транспортних засобів та необхідних ресурсів. Крім того, податковим органом зазначено про ненадання позивачем до перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження факту перевезення товару у процесі отримання товару.

Наведені обставини розцінюються відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних ним правових наслідків.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними та такими, що не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 17.08.2011 р. між ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" та ПВП "Укркожпром" було укладено договір купівлі - продажу № 15, предметом якого було зобов'язання Продавця (ПВП "Укркожпром") передати у власність Покупця (ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ") товар (м'ясну продукцію), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар (т.2, а.с.5).

Факт отримання позивачем товару від ПВП "Укркожпром" в період серпень 2011 р. - вересень 2011 р. підтверджено наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних від 18.08.11 р., від 23.08.11 р., від 15.09.11 р., від 25.09.11 р. (т.2, а.с.9, 17, 26, 34).

Продавцем виписано позивачеві податкові накладні від 18.08.11 р. № 77, від 23.08.11 р. № 81, від 25.09.11 р. № 135, від 15.09.11 р. № 125 (т.2, а.с.10, 18, 27, 35).

В ході поставок товару позивачеві було надано ветеринарні свідоцтва № 060699 від 18.08.11 р., № 851584 від 22.08.11 р., № 851948 від 14.09.11 р., № 146785 від 25.09.11 р., а також якісні посвідчення № пв 0000077 від 18.08.11 р., № пв 0000081 від 23.08.11 р., № пв 0000135 від 25.09.11 р., експертні висновки № 285-299 від 22.08.11 р., № 350-359 від 14.09.11 р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.2, а.с.19-21, 28-29, 36-37).

Придбаний товар було оприбутковано на складі ТОВ НВФ «Алголь», про що свідчать наявні в матеріалах справи копії прибуткових ордерів № 253 від 18.08.11 р., № 268 від 23.08.11 р., № 282 від 15.09.11 р., № 294 від 25.09.11 р., та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад) (т.2, а.с.13-16, 22-25, 30-33, 38-41).

Придбаний товар було оплачено позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи виписки по рахунку позивача (т.2, а.с.45-59).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2012 р. між ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" та СП "Агропромм'ясо" було укладено Договір № 2, предметом якого було зобов'язання Постачальника (СП "Агропромм'ясо") передати у власність Покупця (ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ") товар (м'ясо та м'ясопродукти), а Покупець зобов'язався прийняти й оплатити цей товар (т.2, а.с.61).

Факт отримання позивачем товару від СП "Агропромм'ясо" в період лютого 2012 р. підтверджено наявними в матеріалах справи копіями накладних № 61 від 07.02.12 р., № 62 від 08.02.12 р., № 91 від 22.02.12 р. (т.2, а.с.65, 74, 84).

Постачальником виписані позивачеві податкові накладні від 07.02.12 р. № 61, від 08.02.12 р. № 62, від 22.02.12 р. № 91 (т.2, а.с.66, 75, 86).

На кожну партію товару позивачеві було надано ветеринарні свідоцтва № 262283 від 07.02.12 р., № 262284 від 08.02.12 р., № 262303 від 22.02.12 р. та якісні посвідчення № 61 від 07.02.12 р., № 62 від 08.02.12 р., № 91 від 22.02.12 р. (т.2, а.с.67-68, 76-77, 86-87).

Фактичне переміщення товару від постачальника до покупця підтверджено наявними в матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних № 61 від 07.02.12 р., № 62 від 08.02.12 р., № 91 від 22.02.12 р. (т.2, а.с.69, 78, 88).

Придбані ТМЦ було оприбутковано позивачем на складі, про що свідчать надані до матеріалів справи копії прибуткових ордерів № 29 від 08.02.12 р., № 36 від 08.02.12 р., № 46 від 22.02.12 р. та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад) (т.2, а.с.70-73, 79-83, 89-92).

Оплату придбаного у СП «Агропромм'ясо» проведено позивачем у безготівковій формі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії виписок по рахунку ТОВ НВФ «Алголь» (т.2, а.с.93-101).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що під час отримання товару позивач виписав та надав ПВП "Укркожпром" і СП "Агропромм'ясо" довіреності щодо отримання товару згідно з договором купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. та договору № 2 від 07.02.2012 р. Отримання товару від ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо" здійснював завідувач складу позивача - Сухина О.О. згідно виписаних йому довіреностей. Вказане підтверджується журналом реєстрації довіреностей, що ведеться позивачем, копія якого наявна в матеріалах справи (т.2, а.с.114-119).

Матеріалами справи підтверджено, що у 2011 р. - 2012 р. позивач орендував складські приміщення за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 171 Б, загальною площею 2126,9 кв.м. (т.2, а.с.103-105).

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у вказаних приміщеннях зберігався товар, у т.ч. й той, який позивач отримував від ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо". Вказане підтверджується наданими до матеріалів справи роздрукованими Журналами-ордерами та відомостями по рахунку: 631 за період з 18.08.2011 р. - по 03.10.2011 р. по контрагенту ПВП "Укркожпром" та за період з 01.02.2012 р. - по 01.03.2012 р. по контрагенту СП "Агропромм'ясо" (т.2, а.с.60, 102).

З наявних в матеріалах справи копій складених в ході господарських операцій між ТОВ НВФ «Алголь» та ПВП "Укркожпром", СП "Агропромм'ясо" первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення №88), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" було у 2011 р. - 2012 р. і до цього часу є діючим виробником ковбасної продукції, зокрема, у серпні, вересні 2011 р. - лютому 2012 р. позивач мав необхідний штат працівників з відповідною кваліфікацією, що підтверджується штатними розписами від 08.07.11 р. та від 01.02.2012 р., копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.2-3).

Позивач орендував складські та виробничі приміщення за адресою: м. Харків, вул. Краснодарська, 171 Б, загальною площею 2 126, 9 кв.м., що підтверджується договором оренди від 01.10.2010 р., копія якого надана до матеріалів справи, а також майно та виробниче устаткування, необхідне для виробництва ковбасних виробів, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія договору оренди майна від 01.01.2010 р. з актом прийому - передачі майна від 01.01.2010 р. (т.3, а.с.4-7).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював виробництво ковбасних виробів відповідно до технічних умов та затверджених інструкцій, що були куплені підприємством згідно договору поставки від 01.01.2009 р., що підтверджується договором поставки № А/09 від 01.01.2009 р., додатковими угодами до нього, листом від 28.04.2010 р. № 485, виписками з технологічних інструкцій до ТУ У, висновками державної санітарно-епідемічної експертизи, копії яких надані до матеріалів справи (т.3, а.с.8-45).

Також, матеріалами справи підтверджено, що у серпні, вересні 2011 р. - лютому 2012 р. позивач вживав заходи для контролю за якістю та безпечністю вироблених ковбасних виробів, що підтверджується договором з Харківською СЕС, листами Харківської СЕС, актами відбору проб харчових продуктів, протоколами досліджень проб харчових продуктів, результатами санітарно-епідемічних досліджень, експертними висновками, протоколами дослідження проб харчових продуктів на вміст радіонуклідів, копії яких наявні в матеріалах справи (т.3, а.с.46-91).

Факт майже щоденного виготовлення позивачем ковбасних виробів із використанням м'яса, що було закуплене у ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо", підтверджується наявними в матеріалах справи копіями прийомних актів готової продукції, що були складені начальником коптильного цеху позивача, завідуючим складом та затверджено ветеринарно-санітарним лікарем (т.3, а.с.92-138).

Судом першої інстанції з'ясовано та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" використало отриманий згідно з договорами № 15 від 17.08.2011 р. та № 2 від 07.02.2012 р. від ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо" товар (м'ясо яловичини) для здійснення власної господарської діяльності, зокрема, для виробництва ковбасних виробів.

З матеріалів справи вбачається, що ковбасні вироби, виготовлені із м'яса, яке було закуплене у ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо", були реалізовані позивачем подальшим покупцям, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії договорів, видаткових накладних щодо реалізації ТОВ НВФ "АЛГОЛЬ" товару в період серпень-вересень 2011 р., лютий 2012 р. (т.4, а.с.47-250, т.5, а.с.136).

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що придбання товару (м'ясо яловичини) у ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо" безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, на час вчинення спірних господарських операцій та видачі позивачеві податкових накладних ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо" були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності в установленому законом порядку та включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, мали статус платників ПДВ, свідоцтва платника ПДВ не були анульовані на момент укладання та виконання угод, доказів на спростування цих обставин відповідачем не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції (т.2, а.с.6-8, 63-64).

Крім того, згідно з наявними в матеріалах справи копіями довідок ЄДРПОУ видами діяльності ПВП "Укркожпром" є код КВЕД 01.30.0 ЗМІШАНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО; Код КВЕД 15.11.0 ВИРОБНИЦТВО М'ЯСА; Код КВЕД 51.32.0 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСОПРОДУКТАМИ (основний). Видами діяльності СТ "Агропромм'ясо" є код КВЕД 01.21.0 РОЗВЕДЕННЯ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ; Код КВЕД 15.11.0 ВИРОБНИЦТВО М'ЯСА (основний); Код КВЕД 51.32.0 ОПТОВА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСОПРОДУКТАМИ; Код КВЕД 52.22.0 РОЗДРІБНА ТОРГІВЛЯ М'ЯСОМ ТА М'ЯСНИМИ ПРОДУКТАМИ.

Отже, продаж ПВП "Укркожпром" та СТ "Агропромм'ясо" м'яса яловичини ТОВ НВФ «Алоголь» повністю відповідало основному виду діяльності та спеціалізації вказаних підприємств, що також підтверджує реальний характер господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

З приводу доводів відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних або інших документів, які б підтверджували фактичне переміщення товару від ПВП "Укркожпром" до позивача, колегія суддів зазначає наступне.

З наявної в матеріалах справи копії договору купівлі - продажу № 15 від 17.08.2011 р. вбачається, що останнім не було закріплено чіткого обов'язку за жодною із сторін по транспортуванню товару згідно з договором.

Як з'ясовано судом першої інстанції та не спростовано відповідачем по справі, згідно з наданими пояснень позивача, за усною домовленістю сторін поставкою товару займалось ПВП "Укркожпром", тому у позивача відсутні документи, які підтверджують транспортування товару.

Крім того, слід відмітити, що відсутність під час перевірки товарно-транспортних накладних щодо перевезення (передачі) товару від ПВП "Укркожпром" до ТОВ НВФ «Алголь» не спростовує факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підкріплено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими документами, до заповнення яких у податківців на час проведення перевірки зауваження були відсутні (видаткові накладні, податкові накладні, ветеринарні свідоцтва, експертні висновки, якісні посвідчення, прибуткові ордери, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 201 (щодо передачі отриманого товару на склад).

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568 (далі по тексту - Правила), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із преамбули наказу Мінтрансу від 14.10.1997 р. № 363 "Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджені цим наказом, розроблені у виконання цілого ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил № 363, зокрема, вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Правила № 363, розроблені Міністерством транспорту України, стосуються, перш за все, порядку здійснення перевезень і не встановлюють правила ведення бухгалтерського й податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами.

Зі змісту Правил № 363 вбачається, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують взаємини перевізника й замовника як учасників транспортного процесу, і слугують, перш за все, для обліку витрат паливно-мастильних матеріалів та інших транспортних ресурсів.

В той же час, як зазначалось вище, в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Також, слід відмітити, що згідно з п. 3.2. Договору № 2 від 07.02.2012 р. доставка продукції від СП "Агропромм'ясо" до позивача проводилась автотранспортом "Постачальника". СП "Агропроммм'ясо" було надало позивачу 3 товарно-транспортних накладних, які підтверджують поставку товару позивачу у лютому 2012 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних документів не свідчить про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами, і не є підставою для збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ.

З приводу посилань відповідача на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПВП "Укркожпром" (код ЄДРПОУ 32388338) за серпень та вересень 2011 р." від 05.12.2012 року №5713/22/32388338, складений фахівцями Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровськ ГУ Міндоходів в Дніпропетровській області, та акт перевірки підприємства - контрагента - СТ "Агропромм'ясо" (код ЄДРПОУ 36718832) від 03.07.2012 р. № 2051/23-309, складений фахівцями Кременчуцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про відсутність у ПВП "Укркожпром" та СТ "Агропромм'ясо" фізичних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій з позивачем в період серпня 2011 р., вересня 2011 р., лютого 2012 р., колегія суддів зазначає наступне.

З системного аналізу положень п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України, п.п.6. 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2010р. №1232, а також Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, випливає, що зустрічна звірка полягає у співставленні первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання (в даному випадку, позивача) з даними платника податків (відносно якого проводиться перевірка), з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Отже, зустрічна звірка суб`єкта господарювання може бути проведена податковим органом лише з питань взаємовідносин з певним платником податків (відносно якого проводиться основна перевірка, в ході якої і виникає необхідність ініціювання зустрічної звірки) та лише в разі наявності у розпорядженні податкового органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит податкового органу.

При цьому, судження податкового органу відносно правильності справляння платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. Чинним законодавством не передбачено відображення таких суджень в акті про неможливість проведення перевірки або акті про неможливість проведення зустрічної звірки, де мають зазначатись лише обставини, котрі спричинили таку неможливість.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки ПВП "Укркожпром", на який посилається відповідач в акті перевірки ТОВ НВФ «Алголь» № 1156/20-36-22-01-06/30236548 від 06.05.2014 р., не є належним та допустимим доказом безтоварності господарських операцій з придбання товарів у вказаного контрагента.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у лютому 2012 р. Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова проведено зустрічну звірку щодо документального підтвердження взаємовідносин між позивачем та ПВП "Укркожпром", за результатами якої було складено Довідку від 22.02.2012 р. № 121/23-310/30236548.

Вказаною довідкою було підтверджено реальність здійснення господарських відносин позивача із ПВП "Укркожпром" за період серпень-вересень 2011 р. Зокрема, вказаною довідкою зафіксовано, що транспортування товару до складу ТОВ НВФ «Алголь» здійснювалось засобами постачальника ПВП "Укркожпром", транспортування входило у вартість товару (т.2, а.с.42-44).

Однак, незважаючи на вказану обставину, під час планової перевірки, за результатами якої було складено акт № 1156/20-36-22-01-06/30236548 від 06.05.2014 р. та прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем зазначено про відсутність реального характеру господарських взаємовідносин між позивачем та ПВП "Укркожпром".

Колегія суддів зауважує, що відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України №984 від 22.12.2010р. "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" (далі - Порядок № 984) акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.4 Порядку № 984).

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби (п.5 Порядку № 984).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.6 Порядку № 984).

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, акт перевірки є лише службовим документом, в якому міститься викладена компетентна обґрунтована думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним в акті для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що акт від 03.07.12 р. щодо результатів позапланової перевірки СП "Агропромм'ясо" не є належним доказом порушень вимог п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в діяльності позивача.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) .

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин із ПВП "Укркожпром" та СП "Агропромм'ясо" по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, із сум ПДВ, сплачених в зв`язку з придбанням товару, призначеного для використання у власній господарській діяльності позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000482200 від 16.05.2014 р про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 99801,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 79841 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19960,25 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з порушенням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2014р. по справі № 820/10186/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 29.07.2014 р.