Постанова

від 16.06.2014 по справі 826/6423/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 червня 2014 року № 826/6423/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Територія безпеки" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення рішення від 24.01.2014 №0000262240 ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Територія безпеки» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24.04.2014 року № 0000262240.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження неправомірності включення суми ПДВ згідно податкової накладної, виданої ТОВ «Вістобуд».

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 09.12.2013 року № 1816/26-51-22-04/36272644.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

09 грудня 2013 року посадовою особою відповідача на підставі п.200.10 ст.200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2013 року № 1816/26-51-22-04/36272644. при перевірці використано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року № 9058582790 від 19.09.2013 року, додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ від 19.09.2013 року № 9058582719, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року № 9058582826 від 19.09.2013 року, наданих до ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м.Києві в електронному вигляді та баз даних Міністерства доходів і зборів України, а саме: підсистеми «Обробка ПЗ та платежів» ІС «Податковий блок», АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», ІС «Податковий блок», АС «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних», ІС «Податковий блок», ІС «Єдиний реєстр податкових накладних».

Як висновок акту перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до збільшення суми, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р. 25.1) за серпень 2013 року.

Податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.01.2014 року № 0000262240 позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 31174,05 грн., у тому числі за основним платежем - 24939,24 грн. та за штрафними санкціями - 6234,81 грн.

За результатами оскарження податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 0000262240 рішенням ГУ Міндоходів у м. Києві від 07.04.2014 року № 3153/10/26-15-10-06-15 та рішенням Міністерства доходів і зборів України від 30.04.2014 року № 7768/6/99-99-10-01-15 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 24.01.2014 року № 0000262240 - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, приводом для висновків відповідача щодо порушення позивачем податкового законодавства стало включення до складу податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Вістобуд» суми ПДВ 24939,24 грн. згідно Додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» № 9058582719 від 19.09.2013 року. Згідно реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року № 9058582826 від 19.09.2013 року до розділу ІІ «Отримані податкові накладні» позивачем включено податкову накладну по ТОВ «Вістобуд» (код ЄДРПОУ 35211512) від 08.08.2013 року №1 на суму ПДВ 24939,24 грн.

Відповідачем згідно Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що податкова накладна №1 від 08.08.2013 року , виписана ТОВ «Вістобуд» на суму 24939,24 грн. не внесена до Єдиного реєстру податкових накладних. До декларації за серпень 2013 року позивачем не подано Додаток № 8 - «Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну» (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних) на контрагента ТОВ «Вістобуд».

Судом встановлено, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ 24939,24 грн. згідно податкової накладної від 08.08.2013 року № 1, виданої ТОВ «Вістобуд» на підставі договору про виконання робіт від 05.08.2013 року № 41.

Проте, відповідач в письмових запереченнях стверджує, що вказана податкова накладна не включена до Єдиного реєстру податкових накладних.

Спірні відносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються правомірності винесення податкового повідомлення-рішення регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, принцип відповідно до якого органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Пункт 21.1.1 ст.21 ПК України визначає, що посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відповідно до п.75.1.1 ст.75 ПК України Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до абз.2 п.75.1 ст.75 ПК України, камеральні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи 09.12.2013 року відповідачем на підставі п.200.10 ст.200 ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з ПДВ за серпень 2013 року, за результатами якої складено акт від 09.12.2013 року № 1816/26-51-22-04/36272644. при перевірці використано податкову декларацію з ПДВ за серпень 2013 року № 9058582790 від 19.09.2013 року, додаток № 5 до податкової декларації з ПДВ від 19.09.2013 року № 9058582719, реєстр виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2013 року № 9058582826 від 19.09.2013 року, наданих до ДПІ в Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві в електронному вигляді та баз даних Міністерства доходів і зборів України, а саме: підсистеми «Обробка ПЗ та платежів» ІС «Податковий блок», АС «Співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів», ІС «Податковий блок», АС «Співставлення Реєстру та Єдиного реєстру податкових накладних», ІС «Податковий блок», ІС «Єдиний реєстр податкових накладних». Як висновок акту перевірки встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до збільшення суми, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (р. 25.1) за серпень 2013 року.

Як передбачено у п. 198.6 ст. 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Наведені положення дають підстави для висновку, що лише відсутність податкової накладної та порушення порядку її оформлення (у т.ч. відсутність факту реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, якщо така реєстрація обов'язкова) не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

Виконання платником зазначеного правила дозволяє платнику податку реалізувати своє право на отримання податкового кредиту.

В силу наведених вимог закону обов'язковою умовою виникнення у платника податку - покупця права на податковий кредит є власне факт реєстрації платником податку - продавцем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, незалежно від перевірки покупцем цієї обставини.

У той же час згідно з пунктом 13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженого Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

На запит покупця стосовно надання інформації, що міститься у Реєстрі, видається, зокрема про податкову накладну та/або розрахунок коригування, - витяг з Реєстру.

Отже, чинним законодавством передбачена можливість перевірки покупцем наявності реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач не скористався своїм правом перевірити відповідні відомості, тим самим взявши на себе ризик негативних наслідків своєї бездіяльності, зокрема, таких як неможливість документально підтвердити право на податковий кредит.

На підтвердження своєї правової позиції позивачем долучено до матеріалів справи реєстр виданих податкових накладних, в який ТОВ «Вістобуд» включена податкова накладна від 08.08.2013 року №1, реєстр отриманих податкових накладних, в який позивачем також включена податкова накладна від 08.08.2013 року №1, а також докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, в межах яких вона виписана.

Проте, встановлений перевіркою факт не направлення до Єдиного реєстру податкових накладних податкової накладної від 08.08.2013 року №1 ТОВ «Вістобуд» позивачем не спростовано та не надано жодних доказів на підтвердження виконання позивачем вимог, необхідних для включення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною від 08.08.2013 року №1 в рамках положень ст. 201 ПК України, що, в свою чергу, дає підстави вважати, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24.01.2014 року №0000262240 винесене правомірно та скасуванню не підлягає.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 21.08.2013 року № К/9991/80168/12

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у місті Києві доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Приватного підприємства «Територія безпеки» не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», який набрав чинності з 23.10.2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3, а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 1827,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Територія безпеки» відмовити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Територія безпеки» (код ЄДРПОУ 36272644) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1644,30 грн.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник