Постанова

від 27.06.2014 по справі 826/2690/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2014 року № 826/2690/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши матеріали справи в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742201 та №0000732201 від 24.02.2014 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000742201 та №0000732201 від 24.02.2014 року.

Позивач не погоджується з висновками Акту перевірки та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та ТОВ "Ріекс" відповідачем не надано. Крім цього, позивач наголошує, що Податковий орган не мав права виносити податкові повідомлення рішення в зв'язку з тим, що перевірка була призначена на підставі постанови слідчого.

Заперечення відповідача співпадають з висновками акта від 07 лютого 2014 року №7/26-53-22-01-26-35362511.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі направлення на перевірку від 28 січня 2014р. №156 та відповідно до наказу від 13 січня 2014р. №69, згідно пункту 78.1.11 пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП «Ріекс», (код 36586596) та ПП „Віталагро" (код 36604425) за період з 01.01.2012р. по 01.12.2013р., за результатом якої складено акт перевірки від 07 лютого 2014 року №7/26-53-22-01-26-35362511.

Перевіркою встановлено наступні порушення: п. 138.2. ст. 138, пп.139.1.9 п. 139.1. ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 108052,00 грн., за 2012 рік; п.198.1, п.198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 150815,00 грн. у тому числі за листопад 2012р. - 36521,00 грн., грудень 2012р. - 66385,00 грн., січень 2013р.- 47909,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивачем було подано заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду заперечень позивача від 12 лютого 2013 року листом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 19 лютого 2014 року № 5312/10/26-53-22-01-11 залишено без змін висновки акту перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 лютого 2014 року № 0000732201 за порушення пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 188 519,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 150815,00 грн., за штрафними санкціями - 37704,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 24 лютого 2014 року № 0000742201 за порушення пункту 138.2, статті 138, підпункту 139.1.9, пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 135 065,00 грн., в тому числі: за основним платежем - 108052,00 грн., за штрафними санкціями - 27013,00 грн.

На думку позивача, висновки акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірні податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами проведених перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Отже, винесення відповідного податкового повідомлення-рішення можливе лише за умови набрання законної сили відповідним рішенням суду, водночас в зазначеній нормі Податкового кодексу України не зазначено коло платників податків, до якого мають застосовуватися вказані правила.

Згідно з частиною сьомою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

В зв'язку із цим, суд зазначає що кримінально-процесуальним законом є Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 року.

Відповідно до статті 1 Кримінально-процесуального кодексу України, його призначенням є визначення порядку провадження у кримінальних справах.

Статтею 98 Кримінально-процесуального кодексу України врегульовано порядок порушення кримінальної справи шляхом винесення відповідної постанови, як єдиної процесуальної форми початку кримінального переслідування та досудового слідства.

Форми закінчення досудового слідства визначені статтею 212 Кримінально-процесуального кодексу України, якими є: складання обвинувального висновку або постанови про закриття кримінальної справи чи постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Розділом 3 Кримінально-процесуального кодексу України визначені судові рішення, які можуть бути прийняті судом першої інстанції за наслідками розгляду кримінальної справи, це - або обвинувальний, або виправдовувальний вирок.

По кримінальній справі судом також можуть бути прийняті і інші судові рішення, передбачені нормами вказаного кодексу.

Таким чином, судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийняте лише за умови порушення кримінальної справи.

Отже, враховуючи те, що кримінальну справу в силу частини першої статті 98 Кримінально - процесуального кодексу України, може бути порушено за фактом вчинення злочину (наприклад, за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення або придбання визначених суб'єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності), то судове рішення в рамках кримінального процесу може бути прийнято щодо фізичних осіб, винних у вчиненні злочину, злочинна діяльність яких стосувалась визначених в постанові про порушення кримінальної справи юридичних осіб.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що заборона приймати податкове повідомлення-рішення стосується лише тих юридичних осіб, за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків яких порушено кримінальну справу.

Приймаючи до уваги те, що під час розгляду адміністративної справи факту порушення кримінальної справи на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача не встановлено, тому відповідач діяв у спосіб, передбачений законом.

В частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000742201 та №0000732201 від 24.02.2014 року, суд зазначає наступне.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ріекс", обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи свідчать, що 24 жовтня року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділекс транспорт" (Замовник) та Приватним підприємством "Ріекс" укладено Договір № 10/2012, за умовами якого Виконавець забезпечує здійснення перевезення вантажу Замовника автомобільним транспортом у міському, приміському й міжміському сполученні та транспортно-експедиційні операції: розроблення маршруту перевезення; організація забезпечення відправлення та одержання вантажу; інші операції, пов'язані з перевезенням, а Замовник зобов'язується вчасно сплатити за Послуги Виконавця плату, відповідно до умов Договору. Маршрут та вартість кожного з перевезень визначаюся у заявці на перевезення, яка є невід'ємною частиною цього Договору.

Пунктами 2.1, 2.2 цього Договору визначено, що Виконавець організовує перевезення вантажу на підставі письмової заявки, яка подається Замовником, підписаної уповноваженим представником Замовника і скріпленої печаткою. Підставою для одержання вантажу для перевезення є товарно-транспортна накладна, завірена Виконавцем, при пред'явленні водієм документа, що посвідчує його особу.

У відповідності до п. 3.2 Договір № 10/2012, Замовник зобов'язаний: Оплатити вартість послуг Виконавця на умовах цього Договору. Здійснювати своїми силами й засобами завантаження та розвантаження вантажу з дотриманням правил безпеки, забезпечення збереження вантажу і рухомого складу, не допускаючи простою автомобіля під завантаженням і вивантаженням. До прибуття автомобіля під завантаження підготувати вантаж до перевезення (підготувати супровідні документи, а також пропуски на право проїзду до місця завантаження та вивантаження вантажу тощо). Вантаж, пред'явлений у нетранспортабельному стані, вважається непред'явленим до перевезення. Перед завантаженням перевірити придатність рухомого складу, наданого Виконавцем, для перевезення даного вантажу. Забезпечити своєчасне, повне та належне оформлення супровідних документів в тому числі товарно-транспортної накладної з обов'язковим зазначенням поштової адреси та номера телефону вантажовідправника та вантажоодержувача вантажу. Повідомити Виконавцю всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж і своєчасно надати в розпорядження Виконавця супровідні документи встановленої форми (товарно-транспортну накладну), за якими проводиться приймання вантажу до перевезення, перевезення вантажу та відвантаження його одержувачу. У випадку ненадання Замовником необхідної інформації або документів, Виконавець має право не виконувати свої обов'язки. При поданні Виконавцю заявки зазначити особливі властивості вантажу, внаслідок яких може бути заподіяна шкода самому вантажу, людям або навколишньому середовищу. Не пізніше трьох робочих днів після доставки Виконавцем вантажу в пункт призначення підписати та скріпити печаткою Акт про надання послуг із перевезення вантажу.

Під час розгляду справи позивачем надано суду наступні заявки:

№32/12-15 від 20.07.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: «дата и время подачи а/м под. загрузку: 27.07.2012; Маршрут перевозки: Порт Мариуполь - село Ботиево (Украина); Точный адрес пункта отправления, контактне лица на месте загрузки, номер погрузки: 87500, Украина, г. Мариуполь, Донецкая область, пр.. Адм. Лунина,99, ГП «Мариупольский морской торговий порт»;

№56/12-15 від 28.12.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: «дата и время подачи а/м под. загрузку: 28.12.2012; Маршрут перевозки: Одесский морской торговий порт (Украина) - г. Обухов; Точный адрес пункта получателя: 08700, Киевская область, г. Обухов, ул. Каштановая, 25 ООО «АЛЕАНА»;

№55/12-15 від 25.11.2012 р. з зазначенням наступних реквізитів: «дата и время подачи а/м под. загрузку: 02.12.2012; Маршрут перевозки: г. Киев (Украина) - порт Ильичевск; Точный адрес пункта отправления, контактне лица на месте загрузки, номер погрузки: Украина, г. Киев, ул. Промышленная, 5 ООО Вира-Техно».

Суд звертає увагу, що в даних заявках містяться такі обов'язкові реквізити: як зазначення часу, контактні особи на місцях загрузки та номера погрузки, проте в вищезазначених заявках відсутні дані реквізити, також в даних заявках відсутні ПІБ осіб, які здійснили підписи, відсутні докази отримання заявок.

В підтвердження виконання умов договорів позивачем надано суду наступні рахунки-фактури: №9 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин BYD G3 в ІМТП; №01 від 08 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №02 від 15 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №03 від 22 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №4 від 23 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в ОМТП - Нікополь; №5 від 23 листопада 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Дніпропетровський ОМТП; №7 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: організація вантажного перевезення по маршруту ОМТП - Васильків; №6 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: організація транспортування гусеничних кранів в розібраному вигляді по маршруту Київ -ІМТП; №17 від 27 грудня 2012 р. найменування послуг: простій автотранспорту 26.12.2012; №15 від 24 грудня 2012 р. найменування послуг: транспортування автомобільним транспортом обладнання по маршруту ОМТП - Запоріжжя; №20 від 24 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №22 від 31 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в ОМТП - Обухів; №21 від 31 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №19 від 23 січня 2013 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин в ІМТП; №18 від 23 січня 2013 р. найменування послуг: організація автоперевезення, простій автотранспорту 16.01.2013 р.-17.01.2013; №16 від 24 грудня 2012 р. найменування послуг: організація брокерського обслуговування; №14 від 20 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №13 від 17 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №12 від 10 грудня 2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №11 від 05 грудня2012 р. найменування послуг: організація автоперевезення в Ботієве; №10 від 04 грудня 2012 р. найменування послуг: Сюрвейєрский огляд легкових автомашин BYD G3 в ІМТП.

До вищезазначених рахунків-фактури було складено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг), проте, в даних документах відсутні ПІБ осіб, які засвідчували своїми підписами дані документи.

Суд звертає увагу, що позивачем надано лише три заявки на перевезення (№32/12-15 від 20.07.2012 р., №56/12-15 від 28.12.2012 р., №55/12-15 від 25.11.2012 р.), проте згідно рахунків-фактури та актів здачі-приймання (надання послуг), позивачу ПП «Ріекс» було значно більше надано послуг по перевезенню вантажу.

Оплата за поставлені товар здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують відповідні до банківської виписки та складає 860 553,40 грн., заборгованість позивача перед ПП «Ріекс» становить 44 340,14 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Ріекс» у зв'язку з отриманням послуг.

Суд звертає увагу на те, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальником/продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-ІІІ, встановлено перелік обов'язкових документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення юридичною особою на договірних умовах та для власних потреб. До таких документів відносяться: документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах; дорожній лист; товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж; інші документи, передбачені законодавством України, також згідно до п.п.11.1 та п.п.11.3 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997р. та зареєстрованого Міністерством юстиції України №128/2568 від 20.10.1998р., встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, а дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" здійснює діяльність у сфері діяльності посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, вантажним автомобільним транспортом, вантажним морським транспортом, складське господарство, транспортне оброблення вантажів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

На підтвердження реальності господарських взаємовідносин із Приватним підприємством "Ріекс" надано копії рахунків-фактури та акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії податкових накладних.

При цьому, надаючи пояснення з приводу використання товарів, придбаних у Приватного підприємства "Ріекс", представник позивача зазначив про подальше їх використання у власній господарській діяльності.

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні копії товарно-транспортних накладних, заявок на надання послуг, дорожніх листів, довіреностей, подорожніх листів.

При цьому, матеріали справи не містять копій товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, маршрутних листів перевезень та жодної товарно-транспортної накладної, наказів на відрядження працівників на завантаження та розвантаження вантажу, що передбачено умовами договору.

Доказів, які б дали можливість ідентифікувати участь Приватного підприємства "Ріекс" у наданні позивачу послуг, згідно податкових накладних, позивачем до суду також не надано.

На думку суду позивачем не доведено мету та необхідність придбання у Приватного підприємства "Ріекс" послуг, визначених у податкових накладних.

Крім цього, з рахунків-фактури та Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не вбачається, яким чином відбувалось завантаження, відвантаження та саме перевезення вантажу (відсутні відомості про автомобілі, водіїв тощо).

Крім цього, як вбачається з акту перевірки, до перевірки ТОВ "Ділекс Транспорт" первинних документів не надано.

Відповідно до пункту 44.6. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Слід зазначити, що у судовому засіданні представником позивача зазначалось, що первинна документація надавалась перевіряючим, проте з незрозумілих підстав останні відмовились використовувати зазначені документи.

Відповідно до пункту 44.7. статті 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.

У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.

Аналіз вищезазначеної норми Податкового кодексу України дає підстави вважати, що в разі відмови з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки.

Доказів направлення Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві копій первинних документів листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного позивачем не надано.

При цьому, згідно заперечень ТОВ "Ділекс Транспорт" від 12 лютого 2014 року на акт перевірки, які додані до позовної заяви позивачем, вбачається, що позивачем не було надано жодних документів.

Таким чином, надаючи заперечення на акт перевірки, позивачем не додано копій первинних документів на спростування висновків акту перевірки.

За таких обставин, враховуючи відсутність доказів надання під час перевірки та під час подання заперечень первинної документацій, суд вважає, що такі документи були відсутні у ТОВ ТОВ "Ділекс Транспорт" на час складення такої звітності.

Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ПП «Ріекс» носять реальний характер, а послуги, зазначені у податкових накладних, дійсно придбані у ПП "Ріекс" та використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому, збільшення ТОВ "Ділекс Транспорт" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до податкового повідомлення-рішення від 24 лютого 2014 року № 0000732201 є правомірним.

В частині висновків Акта перевірки щодо заниження позивачем податку на прибуток Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу встановлює, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку та підтвердження розрахунковими, платіжними та первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

При цьому формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Судом вже зазначалось, що надані позивачем первинні документи не свідчать про реальність господарських відносин між ним та ПП "Ріекс", не підтверджують отримання послуг та їх подальше використання в межах власної господарської діяльності.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем підпункту 139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового Кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про судовий збір, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 23 жовтня 2013 року, внесено зміни у підпункті 1 пункту 3: а саме: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" встановлено у 2014 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня - на рівні 1218,00 грн.

Враховуючи розмір майнових вимог, позивачу, в даному випадку, за звернення до адміністративного суду із майновим позовом слід було сплатити 4872,00 грн.

Водночас, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., а тому, враховуючи, результат розгляду адміністративної справи та розмір сплаченого судового збору, решта суми судового збору у розмірі 4684,80 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділекс Транспорт" (код ЄДРПОУ 32770988) на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31218206784007, код класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 4684,80 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 80 коп.).

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник