Постанова

від 26.06.2014 по справі 925/358/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р. Справа№ 925/358/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Іоннікової І.А.

Мартюк А.І.

секретар: Пипа О.Б.

за участю представників:

від позивача: Гребенюк С.А., Савенко Р.В.;

від відповідача: Придивус М.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 22.04.2014р.

у справі №925/358/14 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив

"Уманьхліб"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство "Трудовий колектив "Уманьхліб" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод" (далі - відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.01.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюваний договір було укладено особою, яка не була керівником Закритого акціонерного товариства "Трудовий колектив "Уманьхліб" (позивача) і відповідно не мала необхідних повноважень для вчинення такого правочину, у зв'язку з чим названий договір має бути визнано недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, наголошуючи на тому, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент укладання договору ОСОБА_5 була вказана як в.о. голови правління позивача. Відповідачу не було відомо про те, що ОСОБА_5 не мала достатнього обсягу повноважень на укладення договору. До того ж в подальшому укладення договору було схвалено сторонами, оскільки відповідач перерахував позивачу грошові кошти за придбане майно, ці кошти були прийняті і не поверталися відповідачу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 22.04.2014р. у справі №925/358/14 позов було задоволено, визнано недійсним, підписаний 25.01.2014р. ОСОБА_5 від імені позивача з відповідачем договір купівлі-продажу 18/100 часток комплексу нежитлових будівель і споруд основний комплекс з прибудовами, зазначений на плані літ: "А", площею 2424,4 кв.м.; лабораторія з прибудовою "В", площею 74,8 кв.м.; газова (ГРП) "Г", площею 15,1 кв.м.; електротрансформаторна підстанція, дизельна "Д", площею 83,4 кв.м.; вагова "Ж", площею 14,5 кв.м.; звалювальна "З", площею 13,9 кв.м.; прохідна з прибудовою "Е", площею 42,0 кв.м.; матеріальний склад, гаражі "К", площею 241,1 кв.м.; торговий цех з прибудовами "Л", 555,1 кв.м.; матеріальний склад "М", площею 450,9 кв.м.; огорожа 1, 2, 3, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за №294. Окрім того, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 827,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2014р. у справі №925/358/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- поза увагою суду залишилось те, що за умовами спірного договору відповідачем було придбано конкретно визначене майно, а не невизначену частку 18/100;

- судом не було досліджено документи, які підтверджують повноваження представників сторін, що укладали спірний договір;

- в порушення ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України, місцевий господарський суд відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про витребування і дослідження документів, які підтверджують наявність між сторонами господарських відносин;

- поза увагою суду залишились документи та дії сторін, які свідчать про подальше схвалення правочину (податкова накладна, акт приймання-передачі, погодження меж землекористування, тощо);

- наявний в матеріалах справи протокол загальних зборів від 03.10.2013р. не може вважатись належним доказом, оскільки він не містить відбитку печатки товариства та підпису керівника товариства;

- судом безпідставно було залишено без розгляду заяву позивача про відмову від позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.06.2014р.

19.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він наголошував на безпідставності доводів скарги та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

19.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_7 завірених копій нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі-продажу від 25.01.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем. Вказане клопотання мотивоване тим, що місцевим господарським судом не було досліджено всі необхідні докази, які мають значення для справи, а відповідач не має можливості самостійно витребувати документи, вказані в клопотанні, у зв'язку з нотаріальною таємницею.

Також у вищезгаданому клопотанні відповідач просив суд дослідити документи на підтвердження повноважень ОСОБА_5, які, за твердженням відповідача, відмовився досліджувати суд першої інстанції.

В судовому засіданні 19.06.2014р. представник відповідача підтримав клопотання про витребування завірених копій нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі-продажу від 25.01.2014р., а також про дослідження документів, які підтверджують повноваження ОСОБА_5

В судовому засіданні 19.06.2014р. представники позивача не заперечували проти клопотання представника відповідача.

В судовому засіданні 19.06.2014р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 26.06.2014р.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник відповідача підтримав клопотання, подане 19.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник позивача Гребенюк С.А. підтримав клопотання відповідача.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник позивача Савенко Р.В. просив суд в задоволенні клопотання відповідача відмовити.

Колегія суддів вирішила відмовити в задоволенні клопотання про витребування у приватного нотаріуса Уманського міського нотаріального округу ОСОБА_7 завірених копій нотаріальної справи по посвідченню договору купівлі-продажу від 25.01.2014р., оскільки в клопотанні не наведено обґрунтування щодо того, яке значення для даної справи матимуть документи, які відповідач просить суд витребувати, а також неможливість вирішення спору за відсутності цих документів і з урахуванням наявних у справі матеріалів.

26.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача Гребенюка С.А. надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії рішення Уманського міськрайонного суду Черкаського області від 06.06.2014р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади виконувача обов'язків керівника ЗАТ «ТК «Уманьхліб», що прийняте в п.12 Протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «ТК «Уманьхліб» від 03.10.2013р., усунення перешкод будь-яким особам у здійсненні ОСОБА_5 трудових прав виконувача голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб». Названим судовим рішенням в задоволенні позову було відмовлено.

Вказане клопотання було задоволено судом.

26.06.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи довідки-характеристики ПП «Оцінка та інвентаризація майна» БТІ про встановлення частки майна, яке відчужується у відношенні до іншої частини цілісного майнового комплексу, а також практики Вищого господарського суду України відносно застосування ст. ст. 18, 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», ст. ст. 92, 98 Цивільного кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник відповідача та представник позивача Гребенюк С.А. підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2014р. у справі №925/358/14 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В судовому засіданні 26.06.2014р. представник позивача Савенко Р.В. заперечував проти апеляційної скарги відповідача з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи. Представник позивача заперечував проти клопотань відповідача, наголошуючи на їх безпідставності.

В судовому засіданні 26.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.01.2014р. між позивачем, як продавцем, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток комплексу нежитлових будівель і споруд та визначення порядку володіння і конкретного користування (далі - Договір купівлі-продажу), за умовами якого (п.п.1.1, 1.2, 1.4) продавець продає (передає) належні йому на праві власності 18/100 часток комплексу нежитлових будівель і споруд, а покупець купує (приймає) 18/100 часток комплексу нежитлових будівель і споруд, що розташовані за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Піонтковського, буд. 3. Нерухоме майно, частка якого відчужується за цим договором, належить продавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №612233, виданого виконкомом Уманської міської ради від 11.06.2004 на підставі рішення №212 від 22.04.2004р. Згідно правовстановлювального документу та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначених у п.1.2, 1.3 цього договору, до складу комплексу нежитлових будівель і споруд входять: основний комплекс з прибудовами, зазначений на плані літ: "А", площею 2424,4 кв. м.; лабораторія з прибудовою "В", площею 74,8 кв. м.; газова (ГРП) "Г", площею 15,1 кв. м.; електротрансформаторна підстанція, дизельна "Д", площею 83,4 кв. м.; вагова "Ж", площею 14,5 кв. м.; звалювальна "З", площею 13,9 кв. м.; прохідна з прибудовою "Е", площею 42,0 кв. м.; матеріальний склад, гаражі "К", площею 241,1 кв. м.; торговий цех з прибудовами "Л", площею 555,1 кв. м.; матеріальний склад "М", площею 450,9 кв. м.; огорожа 1, 2, 3.

Продаж вчинено за 200 000,00 грн., які покупець повинен сплатити продавцю шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця (п.2.1).

Договір купівлі-продажу було посвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області ОСОБА_6 25.01.2014р. та зареєстровано в реєстрі за №294 (том справи - 1, аркуш справи - 11).

Позивач вважає, що Договір купівлі-продажу від імені продавця (позивача) було укладено особою, яка не була керівником товариства та не мала необхідних повноважень для вчинення такого правочину. При цьому позивач посилався на наступне.

03.10.2013р. відбулись позачергові загальні збори акціонерів позивача (протокол від 03.10.2013р.), на яких було прийнято рішення про: припинення повноважень виконуючої обов'язки Голови правління ОСОБА_5 (п.12 порядку денного); обрання на посаду директора (виконавчого органу) товариства ОСОБА_9 (п.13 порядку денного); припинення повноважень Спостережної ради та обрання її нового складу (п.14 порядку денного) (том справи - 1, аркуші справи - 37-44).

07.10.2013р. було проведено засідання Спостережної ради позивача (протокол від 07.10.2013р.), до порядку денного яких було включено наступні питання: про обрання голови Спостережної ради; про відсторонення виконуючої обов'язки Голови правління; про призначення виконуючого обов'язки Голови правління (том справи - 1, аркуші справи - 45-46). На вказаному засіданні було прийнято рішення про: обрання головою Спостережної ради товариства ОСОБА_9, відсторонення ОСОБА_5 від здійснення повноважень Голови правління позивача, обрання ОСОБА_9 особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження Голови правління товариства.

З урахуванням наведених обставин, позивач просив суд визнати Договір купівлі-продажу недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні позову повністю, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч.1, п.2 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

В ст. 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відносно посилання позивача на те, що спірний Договір купівлі-продажу було укладено ОСОБА_5 за відсутності відповідних повноважень, судом було встановлено наступне.

У господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для вчинення правочинів органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють у межах повноважень, наданих їм законом, іншим нормативно-правовим актом або установчими документами. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, необхідно враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Особа, призначена уповноваженим органом виконуючим обов'язки керівника підприємства, установи чи організації, під час вчинення правочинів діє у межах своєї компетенції без довіреності.

Згідно з положеннями ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Відповідно до ст. 51 Закону України „Про господарські товариства" установчі документи товариства повинні містити відомості, зокрема предмет і цілі діяльності товариства, склад засновників та учасників, розмір та порядок утворення статутного (складеного) капіталу, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.

Згідно з розділом 7 Статуту позивача органами управління товариства є загальні збори акціонерів, Спостережна рада, Правління товариства, Ревізійна комісія. До компетенції загальних зборів належить, зокрема, обрання та відкликання членів органів товариства. Посадовими особами органів управління товариства є: голова та члени Спостережної ради, Правління, Ревізійна комісія. Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління, його роботою керує голова. Голова правління має право без доручення здійснювати дії від імені товариства, представляти його у відношеннях з організаціями, установами і підприємствами (п.п.7.6, 7.11, 7.15 Статуту позивача).

В процесі судового розгляду було встановлено, що з 14.03.2011р. заступник голови правління позивача ОСОБА_5 виконувала обов'язки керівника - голови правління товариства до скликання загальних зборів акціонерів.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2013р. відбулися позачергові загальні збори акціонерів позивача, якими було прийнято низку рішень, зокрема, щодо припинення повноважень ОСОБА_5, як виконуючої обов'язки голови правління. На посаду директора позивача, тобто виконавчого органу, було обрано ОСОБА_9

07.10.2013р. на засіданні Спостережної ради позивача було прийнято рішення про відсторонення ОСОБА_5 від виконання повноважень голови правління позивача та обрано ОСОБА_9 особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління товариства.

Положення діючого законодавства свідчать про те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

З урахуванням зібраних у справі матеріалів, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що після прийняття вищевказаних рішень від 03.10.2013р. та від 07.10.2013р. ОСОБА_5 припинила свої повноваження, як керівник позивача. Тобто названа особа не могла представляти позивача у правовідносинах з іншими організаціями, установами і підприємствами, укладати будь-які угоди (правочини), видавати доручення та вчиняти інші дії відповідно до положень п.7.15 Статуту позивача.

Колегією суддів враховано доводи відповідача на те, що в преамбулі спірного договору на підтвердження повноважень ОСОБА_5 міститься посилання на Протокол загальних зборів акціонерів від 27.06.2006р., Протокол №21 засідання Спостережної Ради від 14.03.2011р., контракту б/н від 13.03.2011р., тощо.

Однак вказані посилання не спростовують факту існування рішень, прийнятих 03.10.2013р. позачерговими загальними зборами Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» (протокол від 03.10.2013р.), зокрема, щодо припинення повноважень виконуючої обов'язки голови правління ОСОБА_5 (том справи - 1, аркуш справи - 42), а також рішення засідання Спостережної ради Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб» (протокол від 07.10.2013р.) про відсторонення виконуючої обов'язки голови правління ОСОБА_5 (том справи - 1, аркуші справи - 45-46).

Також колегією суддів враховано, що рішення загальних зборів позивача від 03.10.2013р. є предметом судового розгляду Господарського суду Черкаської області у справах №925/1614/13 та №925/2010/13. По справі №925/2010/13 на даний час рішення місцевим господарським судом ще не прийнято.

Натомість рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.11.2013р. у справі №925/1614/13 за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб», третя особа - ОСОБА_9 про визнання недійсними рішень загальних зборів від 03.10.2013р., які зазначені в п.п.14, 15 протоколу загальних зборів від 03.10.2013р., в позові було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2014р. рішення Господарського суду Черкаської області у справі №925/1614/13 від 29.11.2013р. залишено без змін. При цьому у вказаних судових рішеннях по справі №925/1614/13 було зазначено та встановлено наступне:

- загальні збори, які відбулися 03.10.2013р., мали необхідний кворум, тому загальні збори були правомочними;

- рішення щодо припинення повноважень спостережної ради прийнято в межах компетенції загальних зборів та правомочним кворумом;

- обрання саме членів Спостережної ради зумовлене тим, що в попередніх рішеннях загальних зборів від 03.10.2013р. не було прийнято рішення щодо внесення змін до Статуту товариства (затвердження нової редакції), яким мало бути передбачено діяльність Наглядової ради, а не Спостережної. У зв'язку з чим питання голосувалось з урахуванням редакції діючого Статуту (розділ VII Статуту). Відтак, не прийняття рішення щодо обрання Спостережної ради призвело б до відсутності органу управління товариства;

- доводи щодо відсутності протоколу загальних зборів спростовується наявною в матеріалах справи копією протоколу спірних загальних зборів. Посилання апелянта (ОСОБА_5) щодо відсутності печатки на вказаному протоколі, відхилено, оскільки печатка знаходиться у апелянта, який відмовився завірити нею вказаний протокол, що підтверджується поясненнями сторін у судових засіданнях;

- незгода позивача з результатами голосування по питаннях порядку денного на зборах акціонерів 03.10.2013р. не може свідчити про порушення його прав та наявність підстав для задоволення позову;

- підстави для визнання недійсними рішення загальних зборів від 03.10.2013р. (по питаннях 14, 15 порядку денного протоколу від 03.10.2013р.) відсутні, оскільки вони не порушують корпоративних прав позивача (ОСОБА_5), як акціонера, та прийняті у відповідності до положень діючого законодавства та статуту Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб».

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття судових рішень у справі №925/1614/13 та оскаржуваного рішення у справі №925/358/14) факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в чинній редакції обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання представника позивача Гребенюка С.А. на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаського області від 06.06.2014р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Закритого акціонерного товариства «Трудовий колектив «Уманьхліб», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_8 про визнання незаконним рішення про звільнення ОСОБА_5 з посади виконувача обов'язків керівника ЗАТ «ТК «Уманьхліб», що прийняте в п.12 Протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ «ТК «Уманьхліб» від 03.10.2013р., усунення перешкод будь-яким особам у здійсненні ОСОБА_5 трудових прав виконувача голови правління ЗАТ «ТК «Уманьхліб», не може бути прийнято до уваги, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили, про що свідчить відповідна відмітка на цьому рішенні.

Доводи відповідача про необізнаність щодо відсутності у ОСОБА_5 повноважень на укладення спірного договору є необґрунтованими, оскільки згідно зі ст. 32 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство зобов'язане щороку скликати загальні збори (річні загальні збори). Річні загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

У витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, про який зазначає в своїх поясненнях відповідач, вказано про те, що ОСОБА_5 виконує обов'язки керівника до скликання загальних зборів акціонерів.

В тексті Договору купівлі-продажу вказано про те, що останній укладається від позивача - ОСОБА_5, яка діє згідно Статуту, Протоколу загальних зборів акціонерів від 27.06.2006, Протоколу №21 засідання Спостережної Ради від 14.03.2011, контракту б/н від 13.03.2011, як в.о. керівника товариства.

Інформація про призначення та проведення загальних зборів позивача неодноразово розміщувалася у засобах масової інформації, зокрема, у загальноукраїнському виданні "Бюлетень. Цінні папери України" та у місцевій пресі.

Тобто, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, укладаючи спірний договір, відповідач був ознайомлений з можливими наслідками щодо зміни особи, яка підписувала цей договір від імені продавця.

Посилання відповідача на ч.3 ст. 92 Цивільного кодексу України є неправомірним, оскільки вказана норма стосується саме повноважного представника юридичної особи, повноваження якої обмежені законом чи статутними документами.

Натомість в даному випадку має місце підписання правочину від імені юридичної особи особою, яка взагалі не мала будь-яких повноважень на вчинення таких дій, оскільки рішенням загальних зборів товариства її повноваження були припинені.

Суд погоджується з посиланням позивача на порушення ч.5 ст. 70 Закону України "Про акціонерні товариства", в якій встановлено заборону на поділ предмету правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину, оскільки предметом продажу є частина саме цілісного майнового комплексу, який належить продавцеві на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА №612233. Зазначення, як предмету спірного Договору купівлі-продажу, відсоткової частини від всього цілісного майнового комплексу, по суті є поділом предмету правочину та підпадає під заборону, встановлену Законом України "Про акціонерні товариства".

Доводи відповідача про те, що сторонами було схвалено укладання Договору купівлі-продажу, оскільки позивач прийняв від відповідача оплату за цим договором, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.

Дійсно, в матеріалах справи наявний договір про поворотну фінансову допомогу від 08.10.2013р., укладений між позивачем, як отримувачем, та відповідачем, як надавачем поворотної фінансової допомоги. Окрім того, відповідач надав листування сторін, в якому йде мова про здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: враховувати поворотну фінансову допомогу у сумі 300 000,00 грн., надану відповідачем, в оплату за спірним Договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В порушення вищевказаної процесуальної норми, в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які б свідчили про здійснення такого зарахування. Окрім того, лист №60 від 25.01.2014р., в якому зазначено про згоду позивача на зарахування зустрічних вимог, підписано в.о. голови правління ОСОБА_5 Натомість, як уже зазначалось вище, вказана особа з жовтня 2013 року була відсторонена від виконання обов'язків голови правління товариства.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

В процесі судового розгляду було встановлено, що Договір купівлі-продажу був укладений особою, яка не мала відповідних повноважень на вчинення правочину від імені позивача, а зміст цього договору суперечить вимогам Закону України "Про акціонерні товариства" та актам цивільного законодавства, що є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду.

Відносно посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Натомість за результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні і апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікапрод" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 22.04.2014р. у справі №925/358/14 - без змін.

2. Матеріали справи №925/358/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Мартюк