Рішення

від 06.06.2014 по справі 497/1193/14-ц

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

06.06.2014

Справа № 497/1193/14-ц

Провадження № 2/497/506/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2014 року Болградський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - Раца В.А.

секретаря - Божевої І.Д., за участю сторін: відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Болграда цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Мігфінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і просить суд стягнути з останнього заборгованості за договором позики в розмірі 18975,60 грн. та судові витрати по справі в розмірі 243,60 грн., мотивуючи тим, що 10.12.2013 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до якого відповідач отримав позику в розмірі 2000 грн. зі сплатою відсотків за користування позикою в розмірі 2% за кожен день користування позикою, але належним чином відповідач не виконав своїх обов'язків щодо погашення зазначеної позики, в результаті чого утворилася зазначена заборгованість, яку в добровільному порядку позивач на сплачує.

Представник позивача до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, на позові наполягає та просить його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснивши, що дійсно отримав від позивача зазначену суму, але частину заборгованості в розмірі 2000 грн. він вже сплатив, крім цього, просить зменшити йому суму неустойки, оскільки через тяжке матеріальне становище не може сплатити заборгованість.

Вислухавши відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено в судовому засіданні, 10.12.2013 року між ТОВ «Мігфінанс» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики № 2013-02-00714, на строк до 16.12.2013 року, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 2000,00 грн., на умовах 2% за кожен день користування позикою.

Відповідно до п.7 зазначеного договору, при прострочені сплати відсотків більш ніж на три дні, позичальник сплачує позикодавцю штраф у розмірі 250 грн., а у разі невиконання позичальником зобов'язань по погашенню позики у встановлені в договорі терміни, позичальник сплачує позикодавцю пеню в розрахунку 2% за кожен день від суми заборгованості, що накопичилася.

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконує належним чином, та станом на 17.04.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем становить: 2000,00 грн. - основний борг, 5160,00 грн. - відсотки за користування коштами, 11565,60 грн. - пеня простроченої заборгованості, 250,00 грн. - штраф, а всього - 18975,60 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно вимогам ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається зі змісту ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно вимогам ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк. У разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (пені).

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем 18.04.2014 року було сплачено заборгованість за договором позики в розмірі 250,00 грн. - штраф, 850,00 грн. - оплата штрафного проценту та 900,00 грн. - оплата штрафного проценту, що підтверджено квитанціями №№ 12992,1-2993,1-2994 від 18.04.2014 року.

В силу ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, згідно п. 27 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року №5, положення ч. 3 ст. 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка. Істотними обставинами в розумінні ч. 3 ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи із загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді неустойки (пені) спрямовується на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань про повернення позики. Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити для її збагачення.

Проаналізувавши складові розрахунку заборгованості та враховуючи ті обставини, що позивачем нарахована пеня за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 11565,60 грн., що значно перевищує розмір збитків, а саме суми позики, враховуючи те, що на даний час відповідач є неплатоспроможним, він ніде не працює, сплачує аліменти на малолітню дитину за рішенням суду в розмірі 500 грн. на місяць, не відмовляється від взятих на себе зобов'язань по даному договору позики, повністю визнає заборгованість за основним боргом та відсотками, вже сплатив частину заборгованості в розмірі 2000 грн. та просить зменшити якомога більш розмір пені, тому у відповідності ч. 3 ст. 551 ЦК України та виходячи із засад справедливості та розумності, суд вважає за необхідне зменшити розмір неустойки до розміру збитків, тобто до 4000,00 грн.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором позики підлягають частковому задоволенню, та з урахуванням добровільної сплати заборгованості в розмірі 2000,00 грн. та зменшення розміру неустойки до 4000,00 грн., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню загальна сума в розмірі 11160,00 грн., та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,61,88,213-215,224-226 ЦПК України, ст.ст. 526,530,610,1046,1049 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мігфінанс» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити частково.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги, або в порядку ст. 294 ЦПК України. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.

Суддя В.А. Раца