Постанова

від 24.06.2014 по справі 18/158-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 18/158-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі№ 18/158-09 Господарського суду Сумської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" доПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" простягнення 117 424,32 грн. за участю представників: позивачаПушанко І.О., дов. від 19.02.2014 відповідачаСіденко Л.В., дов. від 30.12.2013

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.12.2009 по цій справі позов Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" на користь Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз" 117424,32 грн. боргу, 1174,24 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 28.12.2009 виданий наказ.

14.01.2014 відповідач звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою про розстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2009, мотивуючи її тим, що тривала криза неплатежів у паливно-енергетичному комплексі призвела до його скрутного становища та порушення провадження у справі про його банкрутство, тому виконання рішення суду у повному обсязі і в найближчому майбутньому є неможливим; виконання рішення можливе лише за умови його розстрочення таким чином, щоб погашення заборгованості здійснювалось у період з 01.02.2014 до 01.02.2019 рівномірними щомісячними платежами в сумі 1980,58 грн.

Позивач у запереченні на заяву відповідача просив відмовити у наданні розстрочки виконання судового рішення, з підстав ненадання відповідачем доказів вжиття необхідних заходів для погашення існуючої заборгованості, зловживанням заявником своїми процесуальними правами, оскільки відповідачу було надано на законодавчому рівні відстрочку виконання судового рішення протягом 4 років, за цей час сума боргу суттєво знецінилась внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.01.2014 (суддя Зражевський Ю.О.) заяву про розстрочку виконання рішення Господарського суду Сумської області від 11.01.2014 задоволено; розстрочено виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2009 строком на 18 місяців шляхом сплати (стягнення) заборгованості в загальній сумі 117424,32 грн. рівномірними щомісячними платежами по 6523,57 грн., починаючи з 01.02.2014.

Ухвала вмотивована наявністю підстав, встановлених статтею 121 Господарського процесуального кодексу України для розстрочення виконання рішення на строком на 18 місяців, якими за приписами законодавства є матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави, вказано, що за умови надання розстрочки відповідач зможе стабілізуватися та виконати рішення суду у даній справі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) ухвалу господарського суду Сумської області від 28.01.2014 скасовано; прийнято нове рішення; заяву ПАТ по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про розстрочення виконання рішення господарського суду Сумської області від 16.12.2009 залишено без задоволення.

Судове рішення обгрунтоване тим, що заявником не додано до своєї заяви доказів на підтвердження тих обставин, наведених як підстава вимог про розстрочення виконання рішення, зокрема, доказів тяжкого фінансового стану; суд першої інстанції не врахував інтересів позивача у виконанні судового рішення, прийнятого ще 2009 року.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Сумської області від 28.01.2014.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосуванням судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статей 17, 26, 50 Закону України "Про виконавче провадження", статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" суди не взяли до уваги неможливість здійснення відповідачем погашення заборгованості, оскільки скрутне матеріальне становище заявника, яке виникло внаслідок неплатежів у паливно-енергетичному комплексі призвело до порушення провадження у справі про його банкрутство, не враховано стратегічне значення відповідача в процесі забезпечення споживачів природним газом, що криза розрахунків та брак коштів поставить під загрозу безперебійне газопостачання споживачів, натомість відповідач добросовісно виконує вже прийняті на себе зобов'язання з погашення реструктуризованої заборгованості.

У відзиві на касаційну скаргу та у судовому засіданні позивач заперечив її доводи, зазначивши про правомірність постанови суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача за рішенням Господарського суду Сумської області від 16.12.2009 становить 117424,32 грн. боргу, 1174,24 грн. держмита, 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

До Господарського суду Сумської області надійшла заява Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" про розстрочку виконання рішення суду по справі № 18/158-09, в якій відповідач просив розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області від 16.12.2009 у даній справі, мотивуючи її скрутним фінансовим становищем, зумовлене тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, наявністю значної дебіторської заборгованості споживачів природного газу перед ПАТ „Сумигаз", наявністю на виконанні в органах Державної виконавчої служби виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму близько 15,5 млн. грн та порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача, натомість виконання рішення можливе лише за умови його розстрочення таким чином, щоб погашення заборгованості здійснювалось у період з 01.02.2014 до 01.02.2019 рівномірними щомісячними платежами в сумі 1980,58грн..

Відтак, враховуючи наведені відповідачем в заяві доводи про розстрочення судового рішення обставини, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про можливість надання заявнику розстрочки строком на 18 місяців.

Апеляційна інстанція, відмовляючи в задоволенні заяви відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду по даній справі на 18 місяців, зазначила, що заявником не надано доказів на підтвердження обставин, що викладені в його заяві про розстрочення виконання рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 цього Кодексу при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити, зокрема, вимогу, що розглядається, стислий виклад суті спору або зміст питання, з якого виноситься ухвала, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство, висновок з розглянутого питання.

Висновок суду щодо результатів розгляду справи відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України повинен підтверджуватись доказами, що оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Прийняті судом докази повинні відповідати вимогам статті 34 Господарського процесуального кодексу України про їх належність та допустимість.

Отже, задовольняючи заяву про розстрочення судового рішення суду належало попередньо з'ясувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо на підставі доданих до цієї заяви доказів, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Натомість прийнята судом ухвала Господарського суду Сумської області від 28.01.2014 не відповідає вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить в обґрунтування висновку про задоволення заяви про розстрочення виконання судового рішення посилання на належні та допустимі докази, які підтверджують доводи заявника про його скрутне фінансове становище, зумовлене тривалою кризою неплатежів у паливно-енергетичному комплексі, наявністю значної дебіторської заборгованості споживачів природного газу перед ПАТ „Сумигаз", наявністю на виконанні в органах Державної виконавчої служби виконавчих документів про стягнення заборгованості на загальну суму близько 15,5 млн. грн та порушенням провадження у справі про його банкрутство, встановлені відповідно судом обставини, що надають можливість застосовувати відстрочку виконання рішення.

Відмовляючи у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення, апеляційний господарський суд дослідив, що згідно з матеріалами, що містяться у справі, справа про банкрутство №920/122/13 знаходиться тільки на стадії підготовчого засідання суду, ухвалою Господарського суду Сумської області від 09.01.2014 у цій справі відкладене проведення підготовчого засідання суду на 24.02.2014, з моменту утворення боргу минуло чотири роки, і за цей час боржник не вчинив жодних дій, які би свідчили про його волевиявлення погасити існуючу заборгованість, окрім цього, відповідач не додав до своєї заяви доказів існування тих обставин, на які посилається як на підставу своїх вимог, доказів тяжкого фінансового стану.

Таким чином, апеляційний суд прийшов до правомірного висновку про відсутність доказів, які підтверджували б обставини, викладені в клопотанні щодо неможливості чи утруднення виконання рішення, тому оцінивши належним чином вказані обставини, визнав їх такими, що не можуть вважатися винятковими.

Висновки апеляційного господарського суду відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України та грунтуються на належно досліджених матеріалах справи, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та не спростовують належно встановлених апеляційною інстанцією обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2014 у справі № 18/158-09 Господарського суду Сумської області залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач