Постанова

від 24.06.2014 по справі 910/23451/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 910/23451/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі№910/23451/13 господарського суду міста Києва за позовомТОВ "Фінанс Гарант" до ДП "Строй-Маркет Груп" простягнення боргу та штрафних санкцій

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача : Жук Ю.В. (дов. №32 від 21.10.2013);

від відповідача : не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 06.02.2014 у справі №910/23451/13 (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 (судді: Самсін Р.І., Власов Ю.Л., Мартюк А.І.), позов задоволено повністю; стягнуто з Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" на користь ТОВ "Фінанс Гарант" 122853,78грн. боргу по орендній платі, 4232,14грн. пені, 12285,37грн. штрафу, 1057,43грн. 3% річних, 2808,58грн. витрат по сплаті судового збору.

У касаційній скарзі ДП "Строй-Маркет Груп" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2014 у справі №910/23451/13 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі №910/23451/13 і прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст.614, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до ст.762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, а відповідач не мав можливості використовувати об'єкт оренди за призначенням (торговий центр) у зв'язку з несвоєчасним виконанням позивачем своїх зобов'язань зі зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника в судовому засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

27.08.2007 між ТОВ "Фінанс Гарант" (орендодавцем) та Дочірнім підприємством "Строй-Маркет груп" (орендарем) було укладено договір оренди, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування цілісну нежитлову будівлю (їдальню), розташовану за адресою: м. Херсон, вул. Робоча, 66.

Згідно з п.1.2 договору загальна площа будівлі складає 5089,3кв.м., в тому числі: приміщень першому поверсі будівлі - 1738,5кв.м., приміщень на другому поверсі будівлі - 1783,5кв.м., приміщень цокольного поверху будівлі - 1567,3кв.м.

Відповідно до п.1.4 договору строк оренди будівлі становить 10 календарних років та починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання №1.

Згідно з п.1.6 договору будівля буде використовуватись орендарем для здійснення оптової та/чи роздрібної торгівлі продовольчими товарами, виробами народного споживання та товарами широкого вжитку, а також для складування товарів, надання соціально-побутових послуг населенню, організації пунктів харчування, для здійснення діяльності з переробки продовольчих товарів у фабрикати та напівфабрикати і розміщення офісів.

Відповідно до п.2.1 договору будівля передається орендарю протягом 75 календарних днів після укладення цього договору, за актом приймання-передавання №1, в якому сторони зазначають площу будівлі, технічні характеристики, її стан на момент передачі, перелік внутрішніх мереж та/чи устаткування (в тому числі дахова котельня, вантажопідйомні механізми), покази лічильників та стан пломб на них.

Відповідно до п.3.2.8 договору орендар зобов'язується вчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю орендну плату (з урахуванням індексації) та відшкодовувати вартість використаних ресурсів згідно показників лічильників (спожитих послуг) згідно виставлених рахунків протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку, доки орендар не укладе прямі договори з відповідними службами/організаціями на надання відповідних послуг/ресурсів.

Згідно з п.3.2.11 договору орендар зобов'язується провести за свій рахунок необхідні ремонтні роботи будівлі протягом 8 місяців з моменту її передачі за актом приймання-передачі.

Відповідно до п.3.3.4 договору орендодавець зобов'язується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, надавати орендарю рахунки на оплату орендної плати та відшкодування орендарем вартості спожитих комунальних послуг до моменту підписання орендарем прямих договорів з постачальником таких послуг, а також акт наданих послуг з оренди та акт розрахунку спожитих комунальних послуг.

Відповідно до п.4.1 договору орендар виплачує орендодавцю місячну орендну плату за користування будівлею в наступних розмірах:

а) з моменту підписання акту прийому-передачі, впродовж перших восьми місяців, в розмірі 28913,58грн., в тому числі ПДВ-4818,93грн.;

б) за дев'ятий та наступні, до закінчення строку оренди, місяці в розмірі 77102,89грн., в тому числі ПДВ-12850,48грн.

Згідно з п.4.1.1 договору орендна плата, зазначена у п.4.1 даного договору, відповідно до ст.284 Господарського кодексу України підлягає щомісячній індексації шляхом множення величини орендної плати, зазначеної в п.4.1 даного договору, на коефіцієнт індексації (Кі), який розраховується за наступною формулою:

Кі = К1хК2х…Кn,

де Кі - коефіцієнт індексації,

К1 - коефіцієнт інфляції за перший місяць оренди,

К2 - коефіцієнт інфляції за другий місяць оренди,…

Кn - коефіцієнт інфляції за звітний місяць оренди.

Відповідно до п.4.3 договору на протязі п'яти банківських днів з моменту нотаріального оформлення договору орендар перераховує орендодавцю орендну плату за два перші місяці оренди в сумі 57827,16грн., в тому числі -ПДВ-9637,86грн. Починаючи з третього місяця оренди за даним договором орендна плата сплачується на підставі наданого орендодавцем рахунку в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п.5.2 договору у кожному випадку несвоєчасного та/або не в повному обсязі перерахування орендної плати з вини орендаря, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а у разі прострочення перерахування орендної плати більше ніж на 20 календарних днів - також штраф у розмірі 10 відсотків від розміру місячної орендної плати.

Відповідно до п.6.1 він набирає чинності після підписання його уповноваженими представниками сторін, нотаріального посвідчення та моменту державної реєстрації і діє до 20.12.2017.

За актом приймання-передавання №1 від 26.12.2007 об'єкт оренди було передано відповідачу.

29.07.2010 ТОВ "Фінанс Гарант" отримав державний акт №515915 на право власності на земельну ділянку площею 0,2295га, що розташована за адресою м. Херсон, вул. Робоча, 66 із зміненим цільовим призначенням - під торгівельний комплекс.

У зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати за жовтень 2013, внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 122853,78 грн., ТОВ "Фінанс Гарант" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Строй-Маркет Груп" (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог - а.с. 63) про стягнення з відповідача на користь позивача 122853,78грн. основного боргу, 1057,43грн. - 3% річних, 4232,14грн. пені та 12285,37грн. штрафу (всього 140428,71грн.).

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з того, що: по-перше, факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за жовтень 2013 року підтверджений матеріалами справи і відповідачем не заперечується; по-друге, умовами договору оренди не було передбачено обов'язок орендодавця змінити цільове призначення земельної ділянки, а здійснення обов'язків орендаря не ставилося у залежність від вчинення орендодавцем відповідних дій щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з орендної плати за жовтень 2013 року, 3% річних, пені та штрафу за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за жовтень 2013 року.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання; учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно з ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; форма плати за користування майном встановлюється договором найму; договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном; наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Господарськими судами встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечується факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань зі сплати орендної плати за жовтень 2013, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 122853,78грн.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п.5.2 договору встановлено відповідальність орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати, зокрема, зобов'язання сплатити орендодавцю пеню у розмірі 0,1 відсотків від суми заборгованості за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), а у разі прострочення перерахування орендної плати більше ніж на 20 календарних днів - також штраф у розмірі 10 відсотків від розміру місячної орендної плати.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за жовтень 2013 року, пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України та штрафу у розмірі 10% місячної орендної плати (з огляду на прострочення перерахування орендної плати більше 20 днів), а також 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є законними і обґрунтованими.

Доводи касаційної скарги (які зводяться до необхідності застосування судами норм ст.762 Цивільного кодексу України щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати у зв'язку з неможливістю використовувати орендоване майно з огляду на несвоєчасне виконання позивачем зобов'язань зі зміни цільового призначення земельної ділянки) не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів, оскільки, як встановлено господарськими судами і підтверджено матеріалами справи, умовами договору оренди від 27.08.2007 не передбачено зобов'язань позивача зі зміни цільового призначення земельної ділянки, а виконання договірних зобов'язань орендарем не ставилося в залежність від вчинення орендодавцем відповідних дій зі зміни цільового призначення земельної ділянки.

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності здійснення касаційною інстанцією переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанції, не спростовують законних і обґрунтованих висновків господарських судів.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними ті обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, встановлені господарськими судами першої та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 Господарського процесуального кодексу України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі №910/23451/13 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі №910/23451/13 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 у справі №910/23451/13 - без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді С. Бакуліна

О. Глос