Постанова

від 24.06.2014 по справі 813/3049/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2014 року справа № 813/3049/14

м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2

16 год. 06 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання - Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Пирви А.В.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

приватне акціонерне товариство "Роздільський керамічний завод" (далі - ПрАТ - «Роздільський керамічний завод») звернулося до суду з позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Миколаїська ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000792200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6112грн. та від 05.12.2013р. №0000322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86110грн., в т.ч. 68888грн. за основним платежем та 17222грн. за штрафними санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами проведеної документальної позапланової перевірки ПрАТ «Роздільський керамічний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість (далі - ПДВ) відповідач дійшов до необґрунтованих висновків про відсутність господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Континіум» та про те, що господарські операції з вказаним контрагентом спрямовані лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту, що вплинуло на розмір сплачених позивачем податків до бюджету. Позивач, вважає, що його правочини з контрагентом носять реальний характер, що підтверджується: договорами, укладеними належним чином та у відповідній формі; наявністю первинної документації по господарських операціях з ТзОВ «Континіум». Крім того, позивач зазначає, що на момент вчинення дій, визначених у договорах, сторони були зареєстровані у визначеному законом порядку, а також були зареєстровані платниками податку на додану вартість. З урахуванням викладеного, вважає винесені податкові повідомлення-рішення незаконними, такими, що порушують норми чинного податкового законодавства, а відтак, підлягають скасуванню.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву від 14.05.2014р., в яких просить суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що господарські операції позивача з ТзОВ «Континіум» не підтверджуються належними документами, що свідчить про відсутність фактичного отримання позивачем послуг, зазначених у податковій накладній, виписаній ТзОВ «Континіум». Відповідач зазначає, що в акті приймання-передачі від 30.08.2013р. не зазначено, які саме конкретні послуги надано по кожному пункту акта та їх позитивні результати для позивача. Крім того, з вказаного акта неможливо зробити висновок про те, яких покупців знайдено для позивача, які документи складено за результатами перевірки внутрішніх документів позивача на відповідність чинному законодавству, які кредитні договори укладено в банківських установах за допомогою ТзОВ «Континіум».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, висловлених у письмових запереченнях. Просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Позивач - ПрАТ «Роздільський керамічний завод» 10.02.2005р. зареєстроване як юридична особа розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації за №14011020000000133, код за ЄДРПОУ - 33182883. Взятий на облік в органах Державної податкової служби з 22.05.2005р., за №02101225 перебуває на обліку в Миколаївській ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області. Місцезнаходження позивача: 81650, Львівська область, Миколавський район, смт. Розділ, вул.Промислова,3.

На підставі пп.75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.78.1.1, пп.78.1.3 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), відповідно до наказів від 22.10.13р. №243 та від 30.10.13р. № 262 Миколаївською ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.13р. по 31.08.13р. За результатами перевірки складено акт від 07.11.13р. №86/22-00/33182883 (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету на суму 521 888,00грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 35 980,00грн.

На підставі акта перевірки від 07.11.13р. №86/22-00/33182883 винесено податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000792200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6112грн. та від 05.12.2013р. №0000802200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 10332грн., в т.ч. 68888грн. за основним платежем та 34444грн. за штрафними санкціями.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач звернувся до ГУ Міндоходів у Львівській області зі скаргою, за результатами розгляду якої залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000792200 та частково скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000802200 в частині 17222грн. застосування штрафної фінансової санкції, а в іншій частині - залишено без змін.

З урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Львівській області від 20.02.2014р. №4412/10/13-01-10-08-05/247 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 86110грн., в т.ч. 68888грн. за основним платежем та 17222грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду повторної скарги відповідно до рішення МІндоходів України від 26.03.2014р. №5356/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000792200 та №0000322200 з урахуванням рішення прийнятого, за розглядом первинної скарги.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішення від 05.12.2013р. №0000792200 та №0000322200 позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з ТзОВ «Континіум» (код ЄДРПОУ - 30659138) суд встановив таке.

Між позивачем та ТОВ «Континіум» укладено договір про надання послуг від 15.01.13р. №03-13/13, відповідно до умов якого замовник (ПрАТ «Роздільський керамічний завод») доручає, а виконавець (ТзОВ «Континіум») бере на себе зобов'язання надавати інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню господарської діяльності, а саме:

1)інформаційно-консультаційні послуги: усне консультування з фінансових та економічно-правових питань; усне консультування з питань податкового та бухгалтерського обліку; забезпечення ведення бухгалтерського обліку «Замовника» з дотримання єдиних методологічних основ, встановлених законодавством; надання консультацій щодо уніфікації ведення бухгалтерського та податкового обліку; надання консультацій з питань дебіторської та кредиторської заборгованості; консультування та допомога «Замовнику» в отриманні кредитів в банківських та інших фінансових установах; обслуговування існуючих кредитних договорів; вивчення ринку збуту товарів «Замовника»; надання послуг з пошуку покупців «споживачів) товарів; надання послуг з пошуку фірм-партнерів;

2)юридичні послуги: перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів «Замовника»; надання інформаційно-консультаційних послуг щодо захисту інтересів «Замовника»; надання консультацій щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності «Замовника».

Згідно з актом №1 від 30.08.201 р. приймання-передачі наданих послуг до договору про надання послуг від 15.01.13р. №03-13/13 вартість послуг за договором становить 450 000грн. в т.ч. ПДВ-75 000грн.

З додаткової угоди до вказаного договору №1 від 20.11.2013р. випливає, що оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок «Виконавця» протягом 250 банківських днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами або протягом 250 банківських днів після отримання замовником акта приймання-передачі наданих послуг з написом «Зауваження від замовника в установлений термін не надійшли», виконаним відповідно до п.3.2. вказаного договору.

Таким чином, строк оплати за договором від 15.01.13р. №03-13/13 ще не настав, кошти позивачем ТзОВ «Континіум» не сплачені.

На підтвердження фактичного отримання послуг за договором позивач надав суду копії таких документів: договору від 15.01.13р. №03-13/13, акта приймання-передачі наданих послуг від 30.08.13 року №1 на загальну суму 450 000,00грн. в т.ч. ПДВ-75 000,00грн.

Суд зазначає, що понесені витрати на отримання послуг від ТзОВ «Континіум» не оформлені документами, які б підтверджували фактичне їх надання, а саме: в акті приймання-передачі від 30.08.13р. не зазначено, які саме конкретні послуги надано по кожному пункту акта та їх позитивні результати (наслідки) для ПрАТ "Роздільський керамічний завод»; яких саме знайдено покупців, яким в результаті укладених договорів проведено реалізацію продукції ПрАТ «Роздільський керамічний завод»; документ, що підтверджує результати перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» (акт, довідка чи висновок); відомості про укладені за допомогою «Виконавця» послуг нові кредитні договори в банківських та інших фінансових установах.

Податок на додану вартість відповідно до отриманої податкової накладної від 30.08.13 №21 на загальну суму 450 000,00грн. в т.ч. ПДВ 75 000,00грн. включено до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2013р., відповідно до дод.№5 „розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за серпень 2013р. та відповідно до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за серпень 2013року.

Суд встановив, що з метою отримання пояснень та належним чином завірених копій документів податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТзОВ «Континіум» (код ЄДРПОУ-30659138) за період з 01.01.2013р. по 31.08.2013р. в ході проведення перевірки відповідач надав посадовим особам ПрАТ «Роздільський КЗ» вимогу №1 «Про надання копій документів» Миколаївської ОДПІ від 30.10.13р. Отримувати вказану вимогу посадові особи ПрАТ «Роздільський КЗ» відмовились та, відповідно, пояснення та витребувані копії документів не надали.

Суд враховує, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з довідкою Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 23.12.2013р. №421/22.1-07/30659138 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Континіум» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПрАт «Роздільський керамічний завод», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2013 року» звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин та відображення в податковому обліку господарських оерацій між вказаними контрагентами.

Відповідно до п.73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Оцінюючи вказану довідку Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 23.12.2013р. №421/22.1-07/30659138 суд бере до уваги те, що під час проведення зустрічної звірки співставляються дані первинних бухгалтерських документів, проте, не досліджується їх зміст.

Позивач надав суду пояснення щодо надання послуг відповідно до Акта №1 приймання-передачі наданих послуг від 30 серпня 2013 року за Договором про надання послуг №03-13/03 від 15 січня 2013 року, укладеного між ТзОВ «Континіум» та ПрАТ «Роздільський керамічний завод» (далі - Акт). Відповідно до вказаних пояснень усне консультування з фінансових та економічно-правових питань полягало в проведенні оцінки якості роботи фінансово-економічного відділу, аналізу та наданні рекомендації щодо: виявлення джерел формування прибутку, оптимізації руху грошових коштів , виявленні фінансових ризиків, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку та доходів позивача, покращенні матеріально-технічного забезпечення, внутрішнього фінансового прогнозування та планування з метою зменшення збитковості .

Відповідно до п.1 Акта таке консультування тривало 150 год., вартість консультування становить 30 000 грн. (з розрахунку 200 грн/год).

Суд оцінюючи вказані докази вважає, що методи оптимізації руху грошових коштів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» (а.с. 73 - 74) та внутрішнє фінансове прогнозування з метою зменшення збитковості (а.с. 75 - 81), підготовані працівниками ТзОВ «Континіум» в межах консультування з фінансових та економічно-правових питань позивача, побудовані на підставі загальновідомих фактів та не містять жодних посилань на особливості діяльності позивача. Крім того, позивачем не надано доказів використання вказаних висновків у своїй діяльності.

Згідно з п.2 Акта усне консультування позивача з питань податкового та бухгалтерського обліку тривало 280 год., вартість такого консультування становить 56000грн. (з розрахунку 200 грн/год). З пояснень представника позивача вбачається, що вказане консультування полягало в наданні роз'яснень щодо застосування Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в практичній роботі працівників бухгалтерії позивача, надані консультацій щодо заповнення нових форм податкової та бухгалтерської звітності, проведенні семінарів теми: «Застосування норм Податкового кодексу України при сплаті податку на прибуток»; «Податковий кодекс і ПДВ: аналіз змін і практичні рекомендації при плануванні оподаткування господарських операцій», «Сплата ЄСВ та подання звітності», «Оподаткування заробітної плати та податкова соціальна пільга», наданні консультації щодо спірних питань в податковому законодавстві.

Суд зазначає, що позивачем не подано доказів фактичного надання послуг по усному консультуванню позивача з питань податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, матеріалів семінарів, інформації щодо часу, місця проведених семінарів, реєстраційних карток з зазначенням відомостей про працівників позивача, які брали в них участь тощо.

Відповідно до п.3 Акта забезпечення ведення бухгалтерського обліку позивача тривало 1300 год., його вартість становить 26000грн. (з розрахунку 200 грн/год). На підтвердження надання вказаної послуги за договором позивачем надано копії аудиторського висновку щодо фінансової звітності ПрАТ «Роздільський керамічний завод» станом на 31.12.2012р. (а.с. 82 - 93) та інвентаризації активів позивача (а.с. 94).

З аналізу вказаного аудиторського висновку вбачається, що при проведенні аудиту ТзОВ «Континіум» аналізувало установчі документи ПрАТ «Роздільський керамічний завод», первинну документацію та регістри аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, податкову звітність, наказ про облікову політику, баланс підприємства, звіт про фінансові результати за 2012 рік, звіт по рух грошових коштів, звіт про власний капітал, примітки до річної фінансової звітності. Проте, аудиторами не конкретизовано, які саме документи аналізувались під час проведення перевірки.

Суд також звертає увагу, що аудиторами не виявлено жодних недоліків та порушень у поданій позивачем документації, не надано рекомендацій для покращення її ведення.

Згідно з п.4 Акта надання консультацій щодо уніфікації ведення бухгалтерського та податкового обліку позивача тривало 140 год., його вартість становить 28000грн. (з розрахунку 200 грн/год). З пояснень представника позивача вбачається, що вказане консультування полягало в роз'ясненні необхідності та обов'язковості отримання позивачем електронних ключів для надсилання електронних форм звітів в контролюючі органи; здійснення пошуку організацій, які здійснюють виготовлення електронних ключів; надання допомоги в оновленні програмного забезпечення «Арм Звіт», «Податкова звітність» та «Арт-Звіт Плюс», проведенні семінарів та практичних робіт працівників позивача з програмним забезпеченням 1-С підприємство. Проте, позивачем не надано суду документів, які підтверджують факт надання та отримання вказаних консультацій чи проведення семінарів, зокрема, матеріалів семінарів, інформації щодо часу, місця проведених семінарів, реєстраційних карток з зазначенням відомостей про працівників позивача, які брали в них участь тощо.

Надання ТзОВ «Континіум» консультацій з питань дебіторської та кредиторської заборгованості тривало 40 год., його вартість становить 12000грн. (з розрахунку 300 грн/год), що підтверджується п.5 Акта. З пояснень представника позивача вбачається, що вказане консультування полягало в наданні пояснень та рекомендації щодо практичного списання в бухгалтерському та податковому обліку безнадійної кредиторської заборгованості ТзОВ «Уніплит», ТзОВ-Свистун», ТзОВ «Енергозберігаючі технології», МПП «Марс», ПП «Автобудсервіс», ПП -ДВК», ФОП «Базилів Е.З.»; наданні пояснень та рекомендацій щодо практичного списання в бухгалтерському обліку безнадійної дебіторської заборгованості Львівської митниці, ТОВ «Омельянівський кар'єр». Проте, позивачем не подано суду доказів надання та отримання вказаних пояснень, а також їх використання у своїй практичній діяльності.

Відповідно до п.6 Акта консультування та допомога Замовнику в отриманні кредитів в банківських та інших фінансових установах тривало 80 год., вартість такого консультування становить 32000грн. (з розрахунку 400 грн/год). На виконання вказаного пункту договору ТзОВ «Континіум» підготувало позивачу проект іпотечного договору (а.с. 95 -102), надавало допомогу у відкритті нової кредитної лінії в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень». Проте, позивачем не подано доказів укладення вказаного іпотечного договору, а також доказів відкриття нової кредитної лінії в ПАТ «Банк інвестицій та заощаджень».

Згідно з п.7 Акта ТзОВ «Континіум» впродовж 110 год. здійснювало вивчення ринку збуту товарів позивача, вартість такого вивчення становить 44000грн . (з розрахунку 400 грн/год). Позивач стверджує, що його контрагентом здійснено пошук покупців для продукції позивача та підготовлено проекти договорів купівлі-продажу з цими контрагентами (а.с. 103 - 114). Проте, у матеріалах справи відсутні докази того, що вказані договору укладались чи, принаймні, ведуться переговори з приводу їх укладення.

З-поміж юридичних послуг, що надавались позивачу ТзОВ «Континіум», зазначена, зокрема, перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів (п.8 Акта), вартість якої становить 150000грн. за 1 годину роботи. Вказана перевірка відповідно до пояснень позивача полягала у перевірці установчих документів позивача на відповідність вимогам чинного законодавства; перевірці компетенції загальних зборів акціонерів, наглядової ради, виконавчого органу закріплених Статутом на відповідність вимогам Закону України «Про акціонерні товариства»; наданні допомоги у приведенні установчих документів позивача у відповідність до законодавчо встановлених вимог в зв'язку з зміною керівництва та юридичної адреси позивача; здійсненні аналізу погодження, укладення, зберігання договорів позивача; проведенні перевірку правильності оформлення, зберігання первинних документів бухгалтерського та податкового обліку; проведенні перевірки протоколів проведених загальних зборів акціонерів та засідань наглядової ради позивача. Проте, позивачем не надано суду підтвердження фактичного проведення такої перевірки, реального надання консультацій.

Відповідно до п.9 Акта ТзОВ «Континіум» надавало позивачу інформаційно-консультаційні послуги щодо захисту інтересів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» в судах та інших державних органах, зокрема, в Київському апеляційному господарського суді, Вищому господарському суді України (справа № 4/005-12); Вищому господарському суді України, Господарському суді Волинської області (справа № 5004/480/12), Вищому господарському суді України, Господарському суді Волинської області (справа №5004/479/12), Вищому господарському суді України, Господарському суді Волинської області (справа №5004/478/12); Вищому господарському суді України, Господарському суді Волинської області (справа №5004/477/12), Вищому господарському суді України, Господарському суді Волинської області (справа № 5004/476/12 ), Вищому господарському суді України, Господарському суді Рівненської області (справа №5019 2475/11), Вищому адміністративному суді України (справа № К/9991/535/12) , Міжнародному комерційному арбітражному суді при ТПП України (справа АС №203к/2012). З поданих позивачем копій судових рішень Господарського суду Волинської області від 14.06.2014р. у справі №5004/476/12, від 14.06.2012р. у справі №5004/477/12, постанови Вищого господарського суду від 10.06.2013р. у справі №5004/478/12 вбачається, що ПрАТ «Роздільський керамічний завод» був залучений до участі у справах у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник ПрАТ «Роздільський керамічний завод» у судових засіданнях участі не брав. З поданих копій судових рішень неможливо встановити обсяг інформаційно-консультаційних послуг щодо захисту інтересів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» в судах, що надавались ТзОВ «Континіум».

Суд зазначає, що з поданих позивачем проектів заперечення на акт перевірки до Миколаївської МДПІ та проектів скарг до ДПС у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України (а.с. 118 - 122), підготованих ТзОВ «Континіум», неможливо встановити, чи подавались вказані документи до органів Міндоходів.

Згідно з п.10 Акта надання консультацій щодо уніфікації ведення бухгалтерського та податкового обліку позивача тривало 70 год., його вартість становить 21000грн. (з розрахунку 300 грн/год). З пояснень представника позивача вбачається, що вказане консультування полягало в проведені роботи щодо підтвердження відповідності продукції Замовника, вимогам нормативних документів в сфері технічного регулювання Республіки Казахстан, розробці проекту договору (а.с. 123 - 124) та отриманні Сертифіката відповідності (а.с. 125 - 126). Проте, з наведеного сертифіката відповідності неможливо встановити участь представників ТзОВ «Континіум» у його одержанні.

Консультації ТзОВ «Континіум» з питань дебіторської та кредиторської заборгованості та шляхів ліквідації такої заборгованості тривали 90год, вартість таких консультацій становить 27000грн. (з розрахунку 300грн/год). У матеріалах справи наявний проект клопотання про визнання і виконання на території Республіки Казахстан рішення МКАС при ТПП України (а.с.127 - 128).

Суд зазначає, що жоден з проектів, поданих позивачем на підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ «Континіум», не підписаний представниками вказаного контрагента та не посвідчений печаткою вказаного товариства.

Суд також бере до уваги те, відповідно до пояснень представника позивача у штаті ПрАТ «Роздільський керамічний завод» є юрист та бухгалтер.

Таким чином, суд не вважає вказані докази достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Континіум» з урахуванням відсутності документального підтвердження реального виконання господарських операцій.

При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

Згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Як вбачається зі ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» сфера дії вказаного Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України; незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа: дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції: одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції Україну від 05.06.1995 р. за №168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації ( власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п.2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим нормативним актам. і

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на купівлю товарів (робіт, послуг) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне відвантаження таких товарів, виконання тих чи інших робіт (послуг).

Суд також звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів. Зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але не безумовною підставою для визначення правомірності такого формування за умови, якщо податковий органом не доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.

Щодо тверджень позивача про те, що наявність податкової накладної є достатньою підставою для включення сум до складу податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін. визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку: придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи зі змісту п. 198.3 ст.198 ПК України правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платника податку .

Згідно з п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредит) вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання; коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відображатись у податковій звітності повинна лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем на підтвердження фактичного отримання послуг за договором, укладеним з контрагентом ТзОВ «Континіум» не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV, а тому не можуть мати юридичної сили та посвідчувати факт реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Таким чином, суд дійшов висновку про неможливість реального виконання господарської операції між позивачем та ТзОВ «Континіум». При цьому, виключно обставини щодо розрахунку за надані послуги не можуть братися судом як доказ реального виконання господарської операції.

З огляду на викладене, за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували фактичне надання послуг, податкова накладна, на підставі якої сформований податковий кредит за спірними господарськими операціями, сама по собі не підтверджує право позивача на його формування.

З урахуванням встановлених обставин суд вважає, що податкові повідомлення-рішення Миколаїської ОДПІ ГУ Міндоходів у Львівській області від 05.12.2013р. №0000792200 та від 05.12.2013р. №0000322200 є правомірними та скасуванню не підлягають.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.

Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 218,89грн., що підтверджується квитанцією №559 від 29.04.2014 р.

Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 1970,01грн.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства "Роздільський керамічний завод" (код ЄДРПОУ - 33182883) судовий збір в розмірі 1970,01 грн. до бюджету.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 27.06.2014р.

Суддя А.Г.Гулик