Постанова

від 15.09.2014 по справі 813/3049/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 876/7288/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі №813/3049/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

17.04.2014р. Приватне акціонерне товариство «Роздільський керамічний завод» (далі-Товариство) звернулося з адміністративним позовом в суд до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ), просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792200 від 05.12.2013р. та №0000322200 від 05.03.2013р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом при винесенні постанови порушено та невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновки суду про те, що понесені витрати на отримання послуг від ТзОВ «Континіум» не оформлені документами, які б підтверджували фактичне їх надання, не відповідають дійсності, оскільки подані на підтвердження господарської операції первинні документи відповідали вимогам чинного законодавства. Судом не взято до уваги, що за наслідком проведеної зустрічної звірки ТзОВ «Континіум» по взаємовідносинах з Товариством податковим органом їх підтверджено. Окрім того, відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції не вірно розрахував судові витрати які підлягають стягненню з Товариства.

В судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, відповідач щодо апеляційної скарги заперечив з підстав, викладених у запереченнях, вважав рішення суду першої інстанції законним.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та заперечення в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство зареєстроване як юридична особа розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації за №14011020000000133 10.02.2005р., код за ЄДРПОУ - 33182883. Взяте на облік в органах Державної податкової служби з 22.05.2005р. за №02101225.

ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.13р. по 31.08.13р. за результатами якої складено акт від 07.11.13р. №86/22-00/33182883 в якому зазначено про порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п. 198.3, ст.198 Податкового Кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі-ПДВ), який підлягає сплаті до бюджету на суму 521 888,00грн. та завищено залишок від'ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 35 980,00грн.

На підставі акта перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: від 05.12.2013р. №0000792200, яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 6 112,00 грн. та №0000802200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 103 332,00грн., в т.ч. 68 888,00грн. за основним платежем та 34 444,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За наслідком апеляційного узгодження ГУ Міндоходів у Львівській області розглянувши скаргу Товариства залишило без змін податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000792200 та скасувало податкове повідомлення-рішення від 05.12.2013р. №0000802200 в частині 17 222,00грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції (штрафу), а в іншій частині - залишено без змін, що стало підставою прийняття податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013р. №0000322200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 86 110,00 грн., в т.ч. 68 888,00грн. за основним платежем та 17 222,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), з якими не погодилось Товариство, оскарживши їх до суду.

Надаючи оцінку законності та обґрунтованості рішенню суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, в тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені позивачем документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарської операції позивачем та його контрагентом, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останньої. Факт здійснення операції підтверджується договором, податковою накладною, актом виконаних робіт та іншими письмовими документами.

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ «Континіум» та правомірності формування податкового кредиту з ПДВ Товариство надало суду Договір, укладений між позивачем (Замовник) та ТОВ «Континіум» (Виконавець) про надання послуг від 15.01.13р. №03-13/13, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання надавати інформаційно-консультаційні послуги по обслуговуванню господарської діяльності: інформаційно-консультаційні послуги (усне консультування з фінансових та економічно-правових питань; усне консультування з питань податкового та бухгалтерського обліку; забезпечення ведення бухгалтерського обліку «Замовника» з дотримання єдиних методологічних основ, встановлених законодавством; надання консультацій щодо уніфікації ведення бухгалтерського та податкового обліку; надання консультацій з питань дебіторської та кредиторської заборгованості; консультування та допомога «Замовнику» в отриманні кредитів в банківських та інших фінансових установах; обслуговування існуючих кредитних договорів; вивчення ринку збуту товарів «Замовника»; надання послуг з пошуку покупців «споживачів» товарів; надання послуг з пошуку фірм-партнерів; юридичні послуги (перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів «Замовника»; надання інформаційно-консультаційних послуг щодо захисту інтересів «Замовника»; надання консультацій щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності «Замовника».

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність укладення цього договору викликана тим, що у штаті Товариства відсутні висококваліфіковані спеціалісти певних напрямків: аудитори, фахівці з питань податкового та бухгалтерського обліку, програмісти.

Факт надання послуг підтверджується актом №1 від 30.08.2013р. приймання-передачі наданих послуг до договору про надання послуг від 15.01.13р. №03-13/13, згідно якого вартість послуг за договором становить 450 000 ,00грн. в т.ч. ПДВ - 75 000,00 грн.

З додаткової угоди до вказаного договору №1 від 20.11.2013р. вбачається, що оплата послуг здійснюється шляхом перерахування коштів на банківський рахунок «Виконавця» протягом 250 банківських днів після підписання Акта приймання-передачі наданих послуг обома сторонами або протягом 250 банківських днів після отримання замовником акта приймання-передачі наданих послуг з написом «Зауваження від замовника в установлений термін не надійшли», виконаним відповідно до п.3.2. вказаного договору. Отже, строк оплати за договором ще не настав.

Аналізуючи акт наданих послуг колегія суддів зазначає, що понесені Товариством витрати на отримання послуг від ТзОВ «Континіум» належно оформлені та підтверджують фактичне їх надання: в акті приймання-передачі від 30.08.13р. зазначено, які саме конкретні послуги надано; зазначена одиницях їх виміру, ціна за одиницю виміру, їх кількість та сума по конкретно наданій послузі. Отже досліджуваний судом акт містить обов'язкові реквізити, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» як зміст та обсяг господарської операції.

Окрім того, суть наданих послуг згідно акта відповідає предмету Договору від 15.01.2013р.

Висновки суду щодо не зазначення в акті наданих послуг про конкретних покупців, яким в результаті укладених договорів проведено реалізацію продукції Товариства; відомості про укладені за допомогою «Виконавця» послуг нові кредитні договори в банківських та інших фінансових установах; документ, що підтверджує результати перевірки на відповідність вимогам чинного законодавства внутрішніх документів Товариства (акт, довідка чи висновок) є необґрунтованими, оскільки як Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» так і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну №88 від 24.05.1995р. таких вимог до складення акта як первинного бухгалтерського документа не передбачають, а обов'язкові реквізити, передбачені законом акт містить, а тому висновок суду першої інстанції про його невідповідність вимогам закону є необґрунтованим.

Окрім того, на підтвердження отриманих від контрагента послуг по вищезгаданому договору, які надавались у період січня-серпня 2013 року та які використані в господарській діяльності Товариства, подано суду підтверджуючі документи: аудиторський висновок, відомість результатів інвентаризації, Договори, заперечення на акт перевірки, скарги на рішення податкового органу, сертифікати, клопотання до суду, тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, ПДВ 75 000,00грн. відповідно до отриманої податкової накладної від 30.08.13р. №21 включено до реєстру отриманих податкових накладних за серпень 2013 року, відповідно до Додатка №5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за серпень 2013 року та відповідно до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за серпень 2013 року.

Покликання суду першої інстанції на ненадання посадовими особами пояснень та належним чином завірених копій документів податкового та бухгалтерського обліку по взаємовідносинах з ТзОВ «Континіум» (код ЄДРПОУ-30659138) за період з 01.01.2013р. по 31.08.2013р. під час перевірки колегію суддів розцінюється критично, оскільки надання пояснень це право платника, а не його обов'язок. Документи згідно вимоги №1 «Про надання копій документів» ДПІ від 30.10.13р. посадовим особам були надані, про що є посилання в акті перевірки.

Як вбачається з довідки Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 23.12.2013р. №421/22.1-07/30659138 «Про результати проведення зустрічної звірки ТзОВ «Континіум» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПрАт «Роздільський керамічний завод», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2013 року» звіркою документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин та відображення в податковому обліку господарських операцій між вказаними контрагентами.

Оцінюючи довідку Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області від 23.12.2013р. №421/22.1-07/30659138 суд першої інстанції зазначив, що бере до уваги те, що під час проведення зустрічної звірки співставляються дані первинних бухгалтерських документів, проте, не досліджується їх зміст.

Проте з такими висновки суду першої інстанції не погоджується колегія судді, оскільки в Довідці про результати зустрічної звірки зазначено, що ТзОВ «Континіум» зареєстрована як юридична особа 17.11.1999р. та взята на облік в податковому органі 23.11.1999р.; основним видом діяльності, як встановлено суб'єктом контролю, є діяльність у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, консультування з питань оподаткування; під час зустрічної звірки на запит податкового органу надано копії податкової накладної та акта від 30.08.2013р. та інші документи, які були предметом аналізу.

Відповідно до наданих суду представником позивача пояснень щодо усного консультування з січня по серпень 2013 року з фінансових та економічно-правових питань, то таке полягало в проведенні оцінки якості роботи фінансово-економічного відділу, аналізу та наданні рекомендації щодо: виявлення джерел формування прибутку, оптимізації руху грошових коштів , виявленні фінансових ризиків, зниження собівартості продукції, збільшення прибутку та доходів позивача, покращенні матеріально-технічного забезпечення, внутрішнього фінансового прогнозування та планування з метою зменшення збитковості .

Оцінюючи подані суду методи оптимізації руху грошових коштів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» та внутрішнє фінансове прогнозування з метою зменшення збитковості, складені працівниками ТзОВ «Континіум» в межах консультування, в таких викладений стислий аналіз поставлених питань яких потребував позивач за відсутністю штатних кваліфікованих спеціалістів в цій сфері.

Покликання суду першої інстанції не подання доказів фактичного надання послуг по усному консультуванню позивача з питань податкового та бухгалтерського обліку, зокрема, матеріалів семінарів, інформації щодо часу, місця проведених семінарів, реєстраційних карток з зазначенням відомостей про працівників позивача, які брали в них участь тощо, як на підставу їх неотримання Товариством не заслуговує на увагу, оскільки усна форма послуг не передбачає обов'язку їх письмово відображення. А питання роз'яснень щодо застосування Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями в практичній роботі працівників бухгалтерії позивача, надані консультацій щодо заповнення нових форм податкової та бухгалтерської звітності, проведенні семінарів теми: «Застосування норм Податкового кодексу України при сплаті податку на прибуток»; «Податковий кодекс і ПДВ: аналіз змін і практичні рекомендації при плануванні оподаткування господарських операцій», «Сплата ЄСВ та подання звітності», «Оподаткування заробітної плати та податкова соціальна пільга», забезпечення ведення бухгалтерського обліку, консультацій щодо уніфікації ведення бухгалтерського та податкового обліку, консультацій з питань дебіторської та кредиторської заборгованості, консультування та допомога Замовнику в отриманні кредитів в банківських та інших фінансових установах, вивчення ринку збуту товарів позивача є такими, які потребують спеціальних знань, якими володіють працівники ТзОВ «Континіум», послугами якого користувалось Товариство впродовж восьми місяців 2013 року.

Щодо підтвердження факту використання наданих послуг в господарській діяльності позивача, то таким є сама господарська діяльність як на ринку України так і поза її межами спрямована на одержання прибутку, а також відсутність зауважень чи складення адміністративних протоколів щодо протиправності ведення бухгалтерського обліку.

Щодо висновків суду першої інстанції про непідтвердження інформаційно-консультаційних послуг щодо захисту інтересів ПрАТ «Роздільський керамічний завод» в судах та інших державних органах з тих підстав, що в зазначених судових справах Товариство було залучено у процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, представник якого у судових засіданнях участі не брав, а також неможливості встановити, чи подавались заперечення на акт перевірки до Миколаївської МДПІ та скарги до органів Міндоходів, не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки не підтверджують факту відсутності юридичного інтересу у вирішенні таких судових справ та вирішення питань у позасудовому порядку.

Послуги, які були предметом Договору, не обмежені в цивільному обороті України. Таким чином, господарські операції, що є предметом даного спору, здійснювалися правоздатними юридичними особами і по своїй суті не суперечать інтересам держави.

За наслідком надання послуг Товариство отримало податкову накладну, яка не мала недоліків та, порядок заповнення якої, відповідав встановленому чинним на момент її виписки законодавством.

Актом перевірки не підтверджено, що на момент здійснення господарських операцій, контрагент Товариства не знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також що у такого не було Свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними представником відповідача суду не надано.

Враховуючи те, що спірні послуги, що надавались позивачу, були спрямовані на оптимізацію господарської діяльності позивача, забезпечили подальше нормальне функціонування його господарської діяльності, мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності, підтверджуються належним чином оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства документами, які мають юридичну силу та посвідчують факт реальності господарської операції Товариства та його контрагента, а тому колегія суддів вважає правомірним віднесення 75 000,00 грн. податку на додану вартість за такою операцією в серпні 2013 року до складу податкового кредиту, а висновки акта перевірки безпідставні.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.202 КАС України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів прийшла до переконання що висновки суду першої інстанції не ґрунтуються на фактичних обставинах у справі, що є підставою спірні податкові повідомлення-рішення визнати протиправними та скасувати як такі, які прийняті без дотриманням вимог чинного законодавства та принципів, визначених ст.2 КАС України.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України слід стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства 218,89 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2014 року по справі №813/3049/14 скасувати та позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000792200 від 05.12.2013р. та №0000322200 від 05.03.2013р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Роздільський керамічний завод» 218,89 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді: Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Постанови виготовлено 19.09.2014р.