Постанова

від 12.06.2014 по справі п/811/1512/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2014 року Справа № П/811/1512/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мирошниченка В.С.

за участю: секретаря с/з - Черна О.Ю.

представника позивача - Кравченка В.С., Могильди С.М.

представника відповідача - Данілова С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства "АСТАРТА ГРУП" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «АСТАРТА ГРУП» (надалі - ПП «АСТАРТА ГРУП», позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Маловисківської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (надалі - Маловисківська ОДПІ, відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002272200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 148 237,00 грн., з яких 1 718 590 грн. - за основним платежем, 429 647 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002262200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 692 656,00 грн., з яких 1 795 104 грн. - за основним платежем, 897 552 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки № 6/2200/1700/33333798 від 23.04.2014 р. є необґрунтованими, винесені з порушенням норм чинного законодавства. Позиція податкового органу про нікчемність правочинів укладених ПП «АСТАРТА ГРУП" із ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос», ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» та про завищення собіварності придбаних товарів у зазначених контрагентів є безпідставним припущенням. Позивач зазначає, що реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, а саме: договорами, податковими та видатковими накладними, актами приймання-передачі, банківськими виписками

Ухвалою суду від 30.05.2014 р. здійснено заміну неналежного відповідача - Новомиргородського відділення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області на належного відповідача - Маловисківську об'єднану державну податкову інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

У судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили суд їх задовольнити з підстав, зазначених в позові.

Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Зазначив, що перевіркою ПП «АСТАРТА ГРУП» встановлено, що угоди, укладені між позивачем з контрагентами - ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» не пов'язані з веденням господарської діяльності, не мали реального характеру, оскільки передбачали реалізацію товару за цінами нижчими, ніж ціна їх придбання, у зв'язку з чим укладені між ними договори поставок товарів є нікчемними.

Заслухавши пояснення представників сторін, свідка, вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини.

ПП «Астарта Груп» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради Кіровоградської області 27.12.2004 р.(т.1, а.с. 19-20) та є платником податку на додану вартість (т.1, а.с. 21).

Посадовими особами Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ на підставі наказу № 113 від 20.02.2014 р. ( т.1, а.с. 23) та наказу від 28.03.2014 р. №193 (а.с. 24, т.1) у період з 04.03.2014 р. по 23.04.2014 р. р. проведено документальну планову виїзну перевірку ПП «Астарта Груп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., за наслідками якої складено акт № 6/2200/1700/33333798 від 23.04.2014 р. (т.1, а.с. 25-47).

Згідно з висновками зазначеного акту встановлено наступні порушення позивачем:

- п. 138.1 ст. 138, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 1718590 грн., у тому числі за ІІ квартал 2012 року в сумі 22604 грн., за ІІІ квартал 2013 року в сумі 16697 грн., за І квартал 2013 року в сумі 1679289 грн. та відповідно занижено авансові внески з податку на прибуток всього на суму 41484 грн., у тому числі за січень 2013 року в сумі 4367 грн., за лютий 2013 року в сумі 4367 грн., за березень 2013 року в сумі 3275 грн., за квітень 2013 року в сумі 3275 грн., за травень 2013 року в сумі 3275 грн., за червень 2013 року в сумі 3275 грн., за липень 2013 року в сумі 3275 грн., за серпень 2013 року в сумі 3275 грн., за вересень 2013 року в сумі 3275 грн., за жовтень 2013 року в сумі 3275 грн., за листопад 2013 року в сумі 3275 грн., за грудень 2013 року в сумі 3275 грн.

- п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 1795104 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 52273 грн., за квітень 2013 року в сумі 68149 грн., за травень 2013 року в сумі 237020 грн., за червень 2013 року в сумі 409004 грн., за липень 2013 року в сумі 690966 грн., за серпень 2013 року в сумі 12637 грн., за жовтень 2013 року в сумі 179916 грн., за листопад 2013 року в сумі 30796 грн., за грудень 2013 року в сумі 114343 грн.

- ст. 51, п. 70.16 ст. 70, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині не відображення інформації у податковому розрахунку форми 1 ДФ за період, що перевірявся, у т. ч. за 2квартал 2012 року - 2543,87 грн., за 3 квартал 2012 року - 16100 грн., за 4 квартал 2012 року - 1833 грн.

На підставі акту перевірки Новомиргородським відділенням Маловисківської ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0002262200 від 07.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2692656,00 грн., у тому числі 1795104 грн. - за основним платежем та 897552 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 61);

- №0002272200 від 07.05.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2148237,00 грн., у тому числі 1718590 грн. за основним платежем та 429647 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як вбачається з акту перевірки № 33/11-23-22-02/37168244 від 13.02.2014 р. наведені у ньому висновки відповідача ґрунтуються на тому, що відповідачем не підтверджено належним чином бухгалтерськими документами факт реальності господарських операцій з ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» та економічний зміст цих операцій, внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток всього на суму 1718590 грн., та занижено податок на додану вартість всього на суму 1795104 грн.

Між позивачем (покупець) та ФГ «СВТ «Світанок» (продавець) укладено договір купівлі-продажу від 15.02.2013 р. №14/02-2013, згідно з яким продавець зобов'язується передати у власність покупця зерно сої врожаю 2012 року в обсязі 50 метричних тонн за ціною 4338 грн. за тонну (а.с. 108-109, т.1). Оплата вказаного договору підтверджується платіжним дорученням (а.с. 110, т.1). Виконання договору підтверджується видатковою накладною (а.с. 111, т.1,), податковою накладною (а.с. 113, т.1).

Також між позивачем (покупець) та ТОВ «Агроконтракт-Н» (продавець) укладено договір купівлі-продажу №04/02/13 від 04.02.2013 р., згідно з яким продавець узяв на себе зобов'язання передати у власність покупця сою в кількості 2500 тонн за ціною 3975 грн. за тонну без ПДВ (а.с. 75-76, т.1). ціна метричної тонни з урахуванням ПДВ складає 4770 грн. Виконання вказаного договору підтверджується видатковими накладними (а.с. 100-103, т.1), податковими накладними (а.с. 104-107, т.1). Оплата вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 77-99, т.1).

Між позивачем (продавець) та компанією «Directinvest & Co, S.A.» (покупець) укладено контракт №SB 24від 24.01.2013, згідно з яким продавець зобов'язується поставити покупцю сою врожаю 2012 року в кількості 2500 метричних тонн за ціною 527 доларів США за метричну тонну (а.с. 63-65, т.1). митне оформлення товару проведено у відповідності до ВМД №504050000/2013/101361 від 21.03.2013 р.(а.с. 66). Виконання вказаного договору підтверджується також рахунком-фактурою від 20.03.2013 р. (а.с. 67, т.1), актом-розрахунком №1/20-03-2013 р. (а.с. 68, т.1) та виписками по рахункам ПП «Астарта Груп» (а.с. 69-75, т.1).

Згідно з курсом валют, що діяв на час декларування партії товару (7,993 грн. за долар США), вартість 1 метричної тонни складала 4179,11 грн. (527*7,993).

На підставі викладеного органом доходів і зборів зроблено висновок, що збиток від придбання у ТОВ «Агроконтракт-Н» зерна сої та подальшого перепродажу його компанії «Directinvest & Co, S.A.» складає 1222695,22 грн. (а.с. 65, т.1), а тому позивачем завищено собівартість придбаних та реалізованих товарів всього у сумі 8838366 грн. На підставі цих доводів правочин між позивачем та компанією «Directinvest & Co, S.A.» визнано нікчемним.

Як встановлено у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, дійсно зерно сої, поставлене позивачем компанії «Directinvest & Co, S.A.» придбано ним у ТОВ «Агроконтракт-Н» та Ф,г «СВТ «Світанок». Позивачем зазначено, що ціна контракту, укладеного з компанією «Directinvest & Co, S.A.» визначена сторонами відповідно до звичайних цін, що діяли на ринку на момент його укладання, на підтвердження чого надано відомості про індекс цін на зерно сої в період з січня по березень 2013 року. Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що укладання контракту за ціною 527 доларів США за метричну тонну діючими середніми цінами на зерно сої та потребою підприємства у обігових коштах. Крім того зазначили, що збитковість господарської операції зумовлена тим, що в період між закупкою сої і її реалізацією змінилась світова ціна. З метою виконання умов міжнародного контракту вони змушені були продавати сою за ціною меншою, чим придбавали. Однак, за підсумками господарської діяльності підприємство мало грошову вигоду (а.с. 113-118, т.1).

Суд зазначає, що позиція податкового органу спростовується нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правочин, згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України, є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу пп. 14.1.71. п. 14.1 ст. 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до ст.. 39.1 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:а) бартерних операцій; б) операцій з пов'язаними особами; в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності; г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 39.15 ПК України, у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивач вільний в укладанні договору, у тому числі визначенні його змісту, включаючи ціну договору, а тому позивачем належним чином сформовано ціни по взаємовідносинах з компанією «Directinvest & Co, S.A.», ТОВ «Агроконтракт-Н» та ФГ «СВТ «Світанок».

Між позивачем (замовник) та ПП «Кіровоградський митний термінал» (брокер) укладено договір-доручення №67 на декларування товарів й іншого майна, що переміщується через митний кордон України від 26.03.2013 р. (а.с. 178, т.1), згідно з яким брокер від імені та за рахунок замовника зобов'язується здійснювати декларування вантажів, перевезених через кордон України.

Надання вказаних брокерських послуг за договором підтверджується підписаними сторонами актами (а.с. 179-198, т.1), а оплата - платіжними дорученнями (а.с. 199-204, т.1).

Суми за актами виконаних робіт позивачем віднесено до первісної вартості товарів та включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг), а суми ПДВ по виписаним ПП «Кіровоградський митний термінал» податковим накладним включено до складу податкового кредиту.

У той же час, відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про завищення позивачем собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на суму 32500 грн. в результаті віднесення до її складу сум по операціям з оприбуткування брокерських послуг по актам, виписаним ПП «Кіровоградський митний термінал» - підприємством-транзитером, правочини з яким є нікчемними, а первинні документи - дефектними.

Дані висновки Маловисківської ОДПІ обґрунтовано посиланнями на акт перевірки ПП «Астарта Груп» від 04.07.2013 р. та акт перевірки ПП «Кіровоградський митний термінал» від 19.04.2013 р.

У той же час, відповідачем не взято до уваги, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 р. у справі №811/2496/13-а скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ від 18.07.2013, яким ПП «Астарта-Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 6667 грн. та накладено штрафну санкцію в сумі 3334 грн. Дане податкове повідомлення рішення винесено по взаємовідносинам позивача з ПП «Кіровоградський митний термінал».

Між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» (підрядник) 16.02.2012 року укладено договір підряду №155, згідно з яким підрядник зобов'язується виконати роботи з облаштування напільного покриття на об'єкті по вул. Родимцева, 89 в м. Кіровограді (а.с. 119-123, т.1). виконання вказаних робіт підтверджується специфікацією (а.с. 123, т.1), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (а.с. 124, т.1), актом приймання виконаних робіт (а.с. 125-126, т.1), накладними (а.с. 127-129, т.1), актами приймання-передачі виконаних робіт (а.с. 130-131, т.1), податковими накладними (а.с. 132-138, т.1). Оплата виконаних робіт за договором підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 139-141, т.1).

Водночас, податковим органом у акті перевірки позивача зроблено висновок, що ним усупереч п. 138.1 ст.138 ПК України віднесено до складу адміністративних витрат сум з придбання будівельних матеріалів та робіт по нікчемному правочину з ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд», внаслідок чого завищено адміністративні витрати на суму 154645 грн.

Такі висновки органу доходів і зборів зроблено на підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 12.11.2012 р. №1405/22-5/37276519 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «БК «Ростбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2012 року» та від 19.04.2013 року №1139/226/37276519 «Про неможливість проведення перевірки ТОВ «БК «Ростбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень, вересень 2012 року».

Отже, в судовому засіданні доведено фактичне здійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту та валових витрат.

Дослідивши надані до суду первинні документи, суд встановив, що останні складені відповідно до вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

На підставі п.138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником (пп.14.1.27).

Згідно зі ст.14.1.36 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; спрямування її на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг. При цьому результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ видами діяльності за КВЕД ПП «АСТАРТА ГРУП є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням, будівництво житлових і нежитлових будівель, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, покрівельні, електромонтажні роботи та виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства (т.1, а.с.20).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що витрати понесені позивачем за господарськими операціями з ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», щодо придбання сої пов'язані з господарською діяльністю ПП «АСТАРТА ГРУП.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій зокрема з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податкової накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 198.6 статті 198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби сумі податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, воднораз під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з ч. 1 та 2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сформував витрати у ІІ, III кварталах 2012 року, І кварталі 2013 року та податковий кредит у березні-серпні 2013 року, жовтні-грудні 2013 року на підставі належно оформлених податкових і видаткових накладних, виданих йому контрагентами у перевіряємому періоді. Разом з цим, ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок», ТОВ «Хронос» ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» на час видачі податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість, що не заперечується відповідачем, а тому, відповідно до вимог п.201.8 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України були зобов'язані виписувати такі податкові накладні.

Щодо визнання договорів між позивачем та ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» нікчемними, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу підстав для цього.

Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Разом з тим, цією нормою прямо не встановлена недійсність (нікчемність) угод, які не відповідають вищевказаним вимогам, у зв'язку з чим така угода не є нікчемною, а є оспорюваним правочином.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена Законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України, згідно з якою правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також суд вказує, що з правового аналізу положень ст. 20 ПК України, які регламентують права органів державної податкової служби, вбачається, що податковим органам, відповідно до покладених на них функцій та повноважень, не надано прав щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність, або недійсність правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Таким чином, орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені позивачем недійсними. Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання щодо виконання вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Крім того, суд зазначає, що чинне законодавство не ставить право платника податків на формування даних свого податкового обліку в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та мас всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-47а10 від 31.01.11, яка в силу статті 244-2 КАС України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд вважає, що Маловисківською ОДПІ не доведено фактів відсутності реального характеру господарських операцій позивача з ПП «Кіровоградський митний термінал», ТОВ «Агроконтракт-Н», ФГ «СВТ-Світанок» та ТОВ «Будівельна компанія «Ростбуд» та не надано суду докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Хронос» судом встановлено наступні обставини.

29.05.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Хронос» (посередник) укладено договір №28 предметом якого є виконання посередником ряду певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента, готового придбати товар замовника (борону Vaterstad Carrier-1225) (а.с. 216-218, т.1). виконання вказаного договору підтверджується актами здачі-прийняття робіт (а.с. 219-220, т.1), а оплату здійснено відповідно до платіжних доручень (а.с. 221-222, т.1).

В податковому обліку позивачем відображено оприбуткування від ТОВ «Хронос» матеріалів та інформаційних послуг 30.05.2012 на суму 40 тис. грн.., у тому числі ПДВ - на суму 6666,67 грн. та 31.08.2012 на суму 64 тис. грн.., у т.ч. ПДВ на суму 10666,67 грн.

При цьому, відповідачем зроблено висновок про відсутність реальності укладених операцій з ТОВ «Хронос», посилаючись на акти перевірки ТОВ «Хронос» Кіровоградської ОДПІ від 18.04.2013 №326/1520/13750464 та від 19.04.2013 №67/22-4/13750464, а також акти Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ від 03.07.2013 №27/2210/33333798 та від 09.08.2013 №33/2210/33333798, якими встановлено відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Хронос» та ПП «Астарта Груп».

Однак, постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.08.2013 у справі №811/2495/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2014 року, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської МДПІ від 18.07.2013 №0001812210, яким ПП «Астарта Груп» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 7121 грн., у тому числі 4747 грн. основного платежу та 2374 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 145-46, т.1).

Також постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 у справі №811/2819/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Маловисківської ОДПІ від 20.08.2013 №0002332210, яким ПП «Астарта Груп» збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 16000,01 грн., у тому числі 10667,00 грн. за основним платежем та 5334,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Приймаючи до уваги, що відносини між ПП «Астарта Груп» та ТОВ «Хронос» вже були предметом судового розгляду, а податкові повідомлення-рішення, що стосується відсутності реального характеру цих операцій, винесене Маловисківською МДПІ Кіровоградської області ДПС (Новомиргородське відділення) та Маловисківською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області були визнані судом протиправними та скасовані, питання про визнання протиправним податкового повідомлення рішення Новомиргородського відділення Маловисківської ОДПІ від 07.05.2014 р. №0002262200 в частині 17333,67 грн. податку на додану вартість не може бути предметом повторного судового розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру - 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

При цьому згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн. (а.с.2), а тому а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, позивачеві слід присудити з Державного бюджету судові витрати в розмірі 484,58 грн.

Керуючись ст.ст. 84, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "АСТАРТА ГРУП" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0002272200 від 07.05.2014 р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 148 237,00 грн., з яких 1 718 590 грн. - за основним платежем, 429 647 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області № 0002262200 від 07.05.2014 р. в частині збільшення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2 666 656,2 грн., з яких 1 777 770,8 грн. - за основним платежем, 888885,4 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Присудити приватному підприємства "АСТАРТА ГРУП" (код ЄДРПОУ 33333798) судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 484,58 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні п'ятдесят вісім копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградській окружний адміністративний суд шляхом подання в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя (підпис)

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду В.С. Мирошниченко