Постанова

від 19.06.2014 по справі 925/98/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" червня 2014 р. Справа№ 925/98/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Козьміна В.В. - представник, ОСОБА_1 - представник

від відповідача: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 07.04.2014р.

у справі № 925/98/14 (суддя Пащенко А.Д.)

позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1"

до Комунальне підприємство теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго"

про стягнення 10 727 грн. 89 коп.

ВСТАНОВИВ:

Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 10 727 грн. 89 коп..

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2014р. у справі №925/98/14 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" підлягає стягненню на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сумгаїтська, 17/1" 10 727 грн. 89 коп. безпідставно отриманих коштів, 1 827 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що між сторонами укладено договір на постачання теплової енергії № 151, 504 від 03.09.2010 року. Вказаний договір укладався на підставі довідки розподілу опалювальних площ, що надана головою ОСББ «Сумгаїтська, 17/1», в якій приміщення позивача вказано, як нежитлове приміщення, що в свою чергу обліковується за тарифами 3 групи споживачів.

Тарифи, що вказані в договорі, не є сталими і можуть змінюватись відповідно до рішення органів в виконавчої влади. У разі зміни тарифів, нові тарифи є обов'язковими для Сторін з моменту введення їх у дію.

Скаржник зауважує, що відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг).

Постановою НКРРКПУ від 30.09.2011 р. № 142 були затверджені тарифи для потреб бюджетних установ та інших споживачів.

23.06.2009 року рішенням виконкому Черкаської міської ради № 757 затверджено положення щодо застосування тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, в якому визначено 3 групи споживачів, а саме: до 1 групи - належить населення, яке проживає в житлових будинках всіх форм власності, до 2 групи - належать споживачі теплової енергії, що фінансуються з бюджету, до 3 групи - належать всі інші споживачі незалежно від форми власності.

Відповідно в ч. 16 цього Положення плата за послуги централізованого опалення і гарячого водопостачання для орендованих житлових приміщень, які знаходяться в житлових будинках, та у встановленому порядку переведені у нежитлові приміщення і використовуються для розміщення магазинів, майстерень, приміщень громадського харчування, офісів та з іншою метою, здійснюється за тарифами, передбаченими для 3 групи споживачів.

На підставі визначеного п. 1.2 Договору № 151, 504 розподілу опалювальної площі та на підставі діючих тарифів (для 1 категорії - населення, що проживає в житлових приміщеннях всіх форм власності та 3 категорії споживачів - нежитлові приміщення, що використовуються для розміщення магазинів, майстерень, приміщень громадського харчування, офісів та з іншою метою) КПТМ «Черкаситеплокомуненерго» проводить нарахування плати за теплову енергію.

Апелянт зауважує, що при розгляді справи та винесенні рішення місцевий суд керувався ст. 1212 Цивільного кодексу України. А у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов'язання повернути майно позивачу. Така правова позиція викладена у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року у справі N 6-88цс13 та доведена до застосування судами листом Верховного Суду від 01.02.2014 року "Висновки Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 року".

В судове засідання представник відповідача не з'явився про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Враховуючи те, що явка представника відповідача судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд з урахуванням обмеження розгляду справи процесуальними строками дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення господарського суду Черкаської області в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

03.09.2010 ОСББ "Сумгаїтська, 17/1" та КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" уклали договори купівлі-продажу теплової енергії № 151 та № 504.

Відповідно до договору № 151 КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" постачає ОСББ "Сумгаїтська 17/1" теплову енергію для опалення нежитлових приміщень будинку по АДРЕСА_1

Відповідно до договору № 504 КП теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" постачає ОСББ "Сумгаїтська 17/1" теплову енергію для опалення житлових приміщень будинку по АДРЕСА_1

Відповідно до пунктів 6.1. договорів розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі згідно з діючими тарифами, затвердженими та оприлюдненими в установленому порядку.

В пунктах 6.4. договорів визначено ціну за 1 Гкал відпущеної споживачу теплової енергії згідно тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 1077 від 28.08.2009. Ціна відпущеної теплової енергії за договором № 151 визначена за тарифом "для організацій та установ всіх форм власності", а за договором № 504 - за тарифом "для населення".

Розрахунок за теплову енергію, що споживається, здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме: у формі попередньої оплати шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.2. договорів). Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як свідчать матеріали справи, ОСББ "Сумгаїтська, 17/1" в повному обсязі оплатило рахунки Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" за постачання теплової енергії для опалення за тарифами для "організацій та установ всіх форм власності" за період з 15.11.2010 по 01.05.2013 на загальну суму 195 271 грн. 39 коп.

Позивач зауважує, що відповідач безпідставно отримав кошти в сумі 10 727 грн. 89 коп. внаслідок невірного застосування підвищеного тарифу за теплову енергію, використану для опалення нежитлових приміщень площею 65,9 кв. м. першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1, тобто застосування тарифу для оплати як для юридичних осіб замість тарифу, передбаченого для населення та, відповідно, завищення тарифу на теплопостачання протягом періоду з 15.11.2010 по 01.05.2013.

Спірними є нежитлові приміщення площею 65,9 кв. м. першого поверху житлового будинку АДРЕСА_1, які належать на праві власності громадянину ОСОБА_1 та знаходяться у загальному користуванні мешканців будинку, оскільки фактично є приміщеннями, які підходять до ліфта і сходів на другий та вищі поверхи . Щодо площі та розміщення вказаних нежитлових приміщень спору між сторонами немає, оплата тарифів на опалення щодо вказаних нежитлових приміщень не є предметом інших спорів, які знаходяться в даний час на розгляді в господарських судах та стосуються інших нежитлових приміщень.

27.08.2013 голова правління ОСББ "Сумгаїтська 17/1" надіслав на адресу КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" лист із вимогою повернути зайво сплачені об'єднанням грошові кошти в сумі 10711,61 грн. з тих підстав, що приміщення першого поверху площею 65,9 кв.м. належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Однак, КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" кошти об'єднанню не повернуло.

Постачання теплової енергії на опалення нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_1, зокрема, і нежитлових приміщень площею 65,9 кв. м., відповідач здійснював на підставі укладеного з позивачем договору купівлі-продажу теплової енергії № 151 від 03.09.2010, який за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.07.2006, що був чинний на час виникнення спірних правовідносин, тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ та інших споживачів.

Вказана Постанова КМУ втратила чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01.06.2011, однак, як вбачається з постанов Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України та Національної комісії регулювання електроенергетики України про встановлення/затвердження тарифів на теплову енергію, поділ за вказаними категоріями споживачів при формуванні тарифів збережено і після втрати чинності зазначеного Порядку.

Положенням щодо застосування тарифів на послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання, затвердженим рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 757 від 23.06.2009 визначені аналогічні три групи споживачів: до 1 групи належить населення, яке проживає в житлових будинках всіх форм власності, до 2 групи - споживачі теплової енергії, що фінансуються з бюджету, до 3 групи - всі інші споживачі незалежно від форми власності.

Згідно статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживачем таких послуг є фізична та юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу, що являє собою результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

В пункті 3 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007, споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

В роз'ясненнях Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 28.06.2013 вказано, що оплата житлово-комунальних послуг за тарифами для населення здійснюється громадянами, які використовують житло виключно для проживання, а також релігійними організаціями та національними творчими спілками (крім тих, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність). До бюджетних установ відносяться установи, які підпадають під ознаки статті 2 Бюджетного кодексу України, а підтвердженням такого статусу може бути витяг з Реєстру неприбуткових установ та організацій. До категорії інших споживачів відносяться всі інші споживачі, які не підпадають під зазначені категорії.

З огляду на викладену норми законодавства, споживачами житлово-комунальних послуг, зокрема і послуг з теплопостачання, є мешканці житлового будинку, які прирівнюються до населення, що мешкає в багатоквартирних будинках.

Із матеріалів справи вбачається і представником відповідача не спростовано та не заперечено, що вказані у позові приміщення на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_1 загальною площею 65,9 кв.м., позначені у поповерховому плані як позиції 21, 30, 35, 36, 37, коридор без номера, є нежитловими, вони підходять до ліфта і сходів на другий та вищі поверхи, тобто, є місцями загального користування мешканців вказаного будинку, а їх власником є фізична особа ОСОБА_1

Відповідно до матеріалів справи, позивач подав докази того, що вказані приміщення є нежитловими приміщеннями, які використовуються лише, як місця загального користування мешканців житлового будинку, вони не використовуються для здійснення підприємницької чи господарської діяльності, у них відсутні будь-які пристосування для торгівлі чи іншого, невластивого для місць загального користування. Із матеріалів інвентаризаційної справи та із актів огляду складених представниками позивача на вимогу суду, вбачається, що вказані приміщення не використовуються для проходу до суміжних приміщень, які мають власні виходи. Таким чином, ОСОБА_1 чи будь-хто інший не використовує вказані нежитлові приміщення з комерційною метою чи з метою отриманням прибутку.

Відповідач вказане не спростував, доказів використання вказаних приміщень для здійснення підприємницької діяльності не подав, участі у огляду приміщень не прийняв, незважаючи на те, що клопотання про такий огляд було заявлене у судовому засіданні представником відповідача.

На підставі викладеного колегія приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 не підпадає під групу 3, як і під групу 2, а тому нарахування повинно відбуватись відповідно до групи 1, тобто, як для населення, яке проживає в житлових будинках всіх форм власності.

Як вбачається з матеріалів справи, постачання теплової енергії на опалення нежитлових приміщень в будинку АДРЕСА_1, зокрема і нежитлових приміщень площею 65,9 кв. м., здійснювалося відповідачем на підставі укладеного сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії № 151 від 03.09.2010, в якому визначено тарифи оплати за теплову енергію. Крім цього, сторонами підписані додатки до договорів, у яких визначено кількість, вартість споживання електричної енергії, тариф, межі балансової належності та терміни сплати споживачем вартості електричної енергії.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться(ст. 526 ЦК україни).

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно (кошти) або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу частини другої вказаної норми зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як встановлено в судовому засіданні, власник спірних нежитлових приміщень ОСОБА_1 не підпадає під визначення бюджетних чи інших споживачів та щодо нежитлових приміщень на першому поверсі загальною площею 65,9 кв. м. нарахування оплати за опалення повинно відбуватись відповідно до групи 1 як для населення, яке проживає в житлових будинках всіх форм власності, то за таких обставин, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача cуми безпідставно отриманих коштів.

Пункт 16 Положення щодо застосування тарифів, на який посилається відповідач, не може бути застосована для нарахування плати за теплову енергію для опалення нежитлових приміщень площею 65,9 кв. м., що належать ОСОБА_1 та фактично знаходяться у загальному користуванні мешканців будинку, оскільки у вказаному пункті чітко виписано, до яких приміщень повинна застосовуватися ця норма, та спірні приміщення площею 65,9 кв. м. не відповідають кваліфікуючим ознакам даного пункту Положення.

Враховуючи вищевикладене колегія приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що сторонами умови договору виконувались належним чином, що підтверджується рахунками та платіжними дорученнями на їх оплату, із яких вбачається, що за період з 15.11.2010 по 01.05.2013 позивач оплатив виставлені відповідачем рахунки та перерахував останньому кошти в повному обсязі в загальній сумі 195 271 грн. 39 коп.

Згідно розрахунку позивача, не спростованого відповідачем, сума безпідставно отриманих відповідачем коштів складає 10 727 грн. 89 коп.

Колегія не приймає до уваги доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують правильність висновків місцевого господарського суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.04.2014р. у справі № 925/98/14 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.04.2014р. у справі № 925/98/14 залишити без змін.

Матеріали справи № 925/98/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх