Рішення

від 23.06.2014 по справі 907/310/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.06.2014р. Справа № 907/310/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Овекс-Захід", м. Червоноград, Львівська область

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Ганичі, Тячівський район, Закарпатська область

про стягнення заборгованості у сумі 85 658,02грн. (в тому числі сума 82 632,84грн. - основний борг та сума 3 025,18 грн. - три проценти річних).

Суддя В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Винник С.А. - представник за дов. від 16.04.2014р., Гусаков О.В. - представник за дов. від 16.04.2014р.

від відповідача: ОСОБА_1 - ФОП, ОСОБА_4 - представник за нотаріально посвідченою довіреністю від 23.04.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ Овекс-Захід", м. Червоноград, Львівська область (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Ганичі, Тячівський район, Закарпатська область (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 85 658,02грн. (в тому числі сума 82 632,84грн. - основний борг та сума 3 025,18 грн. - три проценти річних).

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.05.2014р. у справі №907/310/14 строк розгляду спору продовжувався відповідно до вимог ч.3 ст.69 ГПК України, з підстав зазначених в даній ухвалі суду та з витребуванням від сторін викладення своїх письмово - обгрунтованих позицій з доданими до них доказовими матеріалами, при їх наявності, зазначених в даній ухвалі суду (а.с. 81 - 82).

Від керівника позивача, через канцелярію суду, до матеріалів справи надійшло додаткове письмове пояснення № 9 від 10.06.2014р. (вхідний номер канцелярії суду 02.5.1-14/7725/14 від 13.06.2014р., а.с.83-84) з долученням письмових доказів (оригіналів поштової квитанції та опису вкладення у цінний лист, а.с. 85-86) у підтвердження обставини надсилання відповідачеві примірника вищезазначеного письмового пояснення.

Представником відповідача у даному судовому засіданні подано письмове клопотання від 23.06.2014р. (а.с. 89) , яким долучено до матеріалів справи у засвідчених копіях: договір №17 від 18.06.2014р. про надання платних послуг по визначенню аналізів рядового вугілля (а.с.90); результати лабораторних досліджень від 18.06.2014р.за №3600 (а.с.91); свідоцтво №302 від 27.02.2012р. про атестацію (а.с.92); платіжне доручення №31 від 19.06.2014р. (а.с.93) та рахунок №75 від 18.06.2014р. (а.с.94). З даним письмовим клопотанням та долученими до нього матеріалами ознайомлено представника позивача, про що є відмітка на даному клопотанні.

Представниками позивача позовні вимоги підтримано з посиланням на обставини, зазначені у позовній заяві (а.с.5-6) та на їх підтвердження долученими до справи доказовими матеріалами. Зокрема, посилаються на невиконання відповідачем в повному обсязі взятого на себе зобов"язання, за укладеним Договором №9 від 16.11.2012р. на постачання вугільної продукції, щодо оплати в повному обс"язі за отриманий товар ( вугілля), в результаті чого у відповідача наявна перед позивачем заборгованість у сумі 82 632,84 грн. основного боргу.

Відповідач, в особі уповноваженого представника, заперечує позов з підстав, зазначених у відзиві від 23.04.2014р. на позов (а.с.40-42). Зокрема зазначає ту обставину, що партія отриманого відповідачем від позивача вугілля марки ДГР 0-200 фактично не відповідала даній марці вугілля та дане вугілля було невідповідної якості, оскільки в послідуючому поставлена відповідачем Солотвинській школі - інтернат партія даного вугілля в кількості 12 330 тонн, була повернута останньою відповідачеві, як така що не є належної якості. Відповідач у телефонному режимі, про факт невідповідності щодо якості поставленого вугілля даної партії, повідомив позивача та від якого приїздив до відповідача представник. Даний представник в усному порядку попросив відповідача зберігати дану партію вугілля, яка знаходиться у відповідача на даний час.

За вищезазначених обставин вважає, що оскільки дана партія вугілля є невідповідної якості, тому не може бути здійснена оплата відповідачем на користь позивача заявлена до стягнення сума 82 632,84грн., як основний борг.

Суд зазначає, що відповідачем до даного відзиву у підтвердження зазначених у ньому обставин щодо вищезазначеного, відповідних доказових матеріалів не подано.

Позивач у долученому до справи письмовому поясненні від 13.05.2014р. на відзив (а.с.67-68) зазначив ту обставину, що дана партія вугілля марки ДГР 0 - 200, разом з партією вугілля марки ДГР 13-100 ( до партії вугілля даної марки відповідач не пред"являє позивачеві претензії), була поставлена позивачем відповідачеві у відповідній кількості та якості, у відповідності до Специфікацій, підписаних у двосторонньому порядку та які наявні у матеріалах справи. У випадку встановлення відповідачем, при прийманні на залізниці партії вугілля відповідної марки, невідповідності показників якості, показникам вказаним у відповідній специфікації, і кількості - кількості вказаній у товаросупровідних документах (залізничної накладної), відповідач зобов"язаний був викликати представника постачальника (позивача), що передбачено вимогами п. 5.4 Договору, що відповідачем зроблено не було та відсутні докази щодо зворотнього. Додатково зазначає, що позиція відповідача щодо невідповідності партія вугілля марки ДГР 0 - 200 відповідній якості, стала відомою позивачеві тільки після подання даного позову та отримання від відповідача примірника відзиву на позов, тоді як відповідачем, в тому числі і партія вугілля марки ДГР 0 - 200, була прийнята без наявності будь - яких претензій за якістю, що підтверджується підписаними у двосторонньому порядку Актами прийому передачі вугілля та які наявні у матеріалах справи.

Відповідач у долученому до справи письмовому запереченні від 29.05.2014р. (а.с.67-68) додатково зазначає, що позивачем не було надано йому специфікації до договору. Накладна на перевезення поставленого вугілля не містить безпосереднього найменування марки вугілля, а містить тільки зазначення „насип вугілля не по іменоване в алфавіті" та від позивача було отримано відповідачем на вугілля марки ДГР 0 - 200 посвідчення №107 від 22.11.2012р. про якість вугілля марки ДГР 0 - 200 видане філіалом ПрАТ „Донецьксталь - металургійний завод" на вугілля з Львівського басейну, яке у Львівському басейні не добувають. Також відповідач вищезазначеним письмовим запереченням стверджує, що оскільки отримана партія вугілля марки ДГР 0 - 200 не відповідала відповідній якості, тому представником Закарпатської торгово - промислової палати були відібрані зразки проб вугілля марки ДГР 0-200, безпосередньо із залізничних вагонів, для подальшої експертизи відповідно до експертного заключення №В-912 від 22.11.2012р. та при необхідності можна замовити експертизу відібраних зразків. За вищезазначених обставин вважає, що своїми діями позивач порушив умови договору та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у надісланому до матеріалів справи додатковому письмовому поясненні № 9 від 10.06.2014р. (а.с. 83 - 84) зазначає ту обставину, що як вбачається із експертного заключення №В-912 від 22.11.2012р. відібрання експертом зразків вугілля марки ДГР 0-200 для проби відбулося, відповідно до наданих експерту накладних на вагони, на площадці у м. Тячів та відповідно дане може засвідчувати ту обставину, що дані проби було взято на площадці вугільного складу відповідача та відповідно не може вважатися, що дані проби було відібрано саме з даної партії вугілля, яке було поставлено позивачем відповідачеві. Також зазначає, що відповідачем не було дотримано порядку приймання даної продукції (вугілля) по якості, що передбачено вимогами Інструкції приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю № П-7 та не було викликано для участі при прийманні даної продукції представника позивача, як це передбачено вимогами даної Інструкції та не було складено за участі представника позивача акт про наявність та характер виявлених недоліків.

Також у даному судовому засіданні представником позивача, з урахуванням наявності результатів лабораторних досліджень від 18.06.2014р. за №3600, проведених відокремленим підрозділом Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП "Львіввугілля", поданих представником відповідача у даному судовому засіданні, відповідно до письмового клопотання від 23.06.2014р., зазначено ту обставину, що зазначені види проведених аналізів та їх результати не можуть засвідчувати обставину невідповідності поставленої партії вугілля марки ДГР 0 - 200, якості яка мала місце під час поставки, оскільки період проведення даних лабораторних досліджень має дуже значний відрізок часу від періоду поставки та дана якість, яка встановлена даним лабораторним дослідженням могла виникнути в результаті атмосферних показників та умов зберігання відібраних зразків певного вугілля, відповідно до експертного заключення №В-912 від 22.11.2012р..

Відповідач та його представник у даному судовому засіданні зазначають, що дані лабораторні дослідження стосуються саме поставленої позивачем відповідачеві партії вугілля марки ДГР 0 - 200 та оскільки його якість не відповідає допустимим нормам, тому не може вважатися, що таке вугілля поставлено відповідної якості та на цій підставі просять суд відмовити у задоволенні заявлених позивачем позовних вимог.

Розгляд справи відкладався відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 23.06.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ч.2 ст.85 ГПК України.

Вивчивши та проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та його представника , суд

встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю „Овекс - Захід", як Постачальником (далі - Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, як Покупцем (далі - Відповідач) було укладено Договір №9 від 16.11.2012р. на постачання вугільної продукції ( далі - Договір, а.с.21-24), який наявний у справі у долученій позивачем засвідченій копії, та який є ідентичним примірнику поданому відповідачем до справи у засвідченій копії (а.с.53-56). Суд зазначає, що вищезазначеним спростовується обставина зазначена відповідачем, у даному судовому засіданні, щодо наявності двох різних примірників даного Договору.

Відповідно до даного Договору Постачальник зобов"язується передати у встановлений у даному Договорі термін у власність Покупця вугільну продукцію (далі - товар), а Покупець зобов"язується прийняти товар, найменування, асортимент, кількість, терміни і спосіб постачання якого вказані в Специфікації (ях) і сплатити товар на умовах цього Договору (п.1.1 Договору).

Специфікації, підписані уповноваженими представниками сторін, є невід"ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Загальна сума Договору складає сукупність сум вартості товару в національній валюті України по всіх Специфікаціях, що додаються до цього Договору (п.2.2 Договору).

Після підписання уповноваженими представниками сторін Специфікації і скріплення її печаткою ціна Товару на цю партію вважається узгодженою і збільшенню не підлягає (п.2.3 Договору).

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що товар відвантажується Покупцю в кількості, згідно Специфікаціям.

Якість товару, що поставляється за даним Договором повинна відповідати вимогам ГОСТів, ДСТУ або ТУ підприємства - виробника на даний товар (п.5.2 Договору).

У разі виявлення в прибулих вагонах невідповідності показників якості показникам, вказаним у відповідній Специфікації, і кількості - кількості, вказаній в товаросупровідних документах (залізничної накладної), виклик представника Постачальника і Вантажовідправника обов'язковий (п.5.4 Договору).

У матеріалах справи наявні Специфікація №1 від 16.11.2012р. на вугілля марки ДГР 0 - 200 в кількості 273,20 тонн на загальну суму 124 306,00грн. (а.с.28) та Специфікація №1 від 30.09.2013р. на вугілля марки ДГ 13 - 100 в кількості 68,00 тонн на загальну суму 46 920,00грн. (а.с.27), які підписані та скріплені печатками сторін та дана обставина спростовує твердження відповідача щодо відсутності у нього Специфікації на вугільну продукцію яка підлягала поставці позивачем на користь відповідача за укладеним Договором №9 від 16.11.2012р. на постачання вугільної продукції

Вимогами п.3.3 Договору передбачено, що товар поставляється Покупцю партіями, термін постачання якої визначається сторонами в Специфікаціях, але не може бути більше 15 календарних днів з дня отримання заявки Покупця.

Постачальник здійснює постачання кожної партії товару з додачею необхідної документації на товар: рахунок-фактура, видаткова накладна, податкова накладна, акт прийому-передачі партії товару, інша товаросупровідна документація (п.3.4 Договору).

В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю -продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст.712 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України моментом виконання обов'язку продавця передати товар покупцеві є накладна, яка є і доказом отримання останнім товару.

Позивачем по періоду 18.11.2012р. за залізничною накладною було поставлено відповідачеві вугілля в кількості 273 200кг., із зазначеним найменуванням вантажу „насип вугілля не по іменоване в алфавіті" (а.с.25), із долученням до даної залізничної накладної - накладної на відвантаження №15 від 18.11.2012р. на вугілля марки ДГР 0 - 200 в кількості 273,20 тонн на загальну суму 124 306,00грн. (а.с.14). Суд зазначає, що дана накладна на відвантаження є підписаною у двосторонньому порядку та скріпленою печатками сторін та даним, відповідно до вимог ст. 632 ЦК України, підтверджується обставина передачі позивачем відповідачеві товару, саме, вугілля марки ДГР 0 - 200 в кількості 273,20 тонн та спростовується твердження відповідача про ту обставину, що за вищезазначеною залізничною накладною було поставлено не вугілля марки ДГР 0 - 200, а якесь інше.

Також факт поставки позивачем відповідачеві товару, саме, вугілля марки ДГР 0 - 200 в кількості 273,20 тонн підтверджується Актом №1 від 18.11.2012р. здачі - приймання товару за Договором №9 від 16.11.2012р. (а.с.30), підписаним у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін та який містить зазначення найменування товару - вугілля марки ДГР 0 - 200, номера вагонів 67156687,67608448,66630674,63565097, які (дані номера вагонів) є ідентичними, зазначеним у залізничній накладній та у такому ж порядку (а.с.25 на звороті).

Також позивачем по періоду 30.09.2013р. за залізничною накладною було поставлено відповідачеві вугілля в кількості 68 000 кг., із зазначеним найменуванням вантажу „насип вугілля не по іменоване в алфавіті" (а.с.26), із долученням до даної залізничної накладної - накладної на відвантаження №64 від 30.09.2013р. на вугілля марки ДГ 13 - 100 в кількості 68,00 тонн, із зазначеною вартістю послуг з організації перевезень, на загальну суму 53 920,00грн., підписаної у двосторонньому порядку та скріпленої печатками сторін (а.с.15).

Також факт поставки позивачем відповідачеві товару, вугілля марки ДГ 13 - 100 в кількості 68,00 тонн підтверджується Актом від 30.09.2013р. прийому - передачі вугілля, згідно Договору №9 від 16.11.2012р. (а.с.29), підписаним у двосторонньому порядку та скріпленим печатками сторін та який містить зазначення найменування товару - вугілля марки ДГ 13 - 100, номер вагону 60437043, який (даний номер вагону) є ідентичним, зазначеному у залізничній накладній (а.с.26).

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується та обставина, що за вищезазначеною залізничною накладною було поставлено, саме, вугілля марки ДГ 13 - 100.

Згідно з положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення передбачені ст. 193 Господарського кодексу України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Позивачем було пред"явлено відповідачеві рахунок №11 від 14.11.2012р. на оплату послуг з організації перевезень на загальну суму 25 983,16грн. (а.с.47).

Відповідачем даний рахунок було оплачено повністю, відповідно до платіжного доручення №31 від 15.11.2012р. на суму 18 531,16грн. (а.с.19) та платіжного доручення №32 від 16.11.2012р. на суму 7 452,00грн. (а.с.18) та що також підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с.16) про надходження даних сум із вищезазначеним призначенням платежу.

Суд зазначає, що відповідачем також подано до матеріалів справи вищезазначені платіжні доручення (а.с.48-49).

У матеріалах справи також наявні рахунки на оплату отриманого вугілля марки ДГР 0 - 200 та вугілля марки ДГ 13 - 100 та із зазначенням послуг з організації перевезень (а.с.34-36).

Відповідачем по періоду 11.12.2012р. було частково оплочено отримане вугілля марки ДГР 0 - 200 згідно накладної №15 від 18.11.2012р., що підтверджується платіжним дорученням №70 від 11.12.2012р. на суму 15 000,00грн. (а.с.17) та що також підтверджується випискою по банківському рахунку позивача (а.с.16) про надходження даної суми із вищезазначеним призначенням платежу та відповідно даним підтверджується та обставина, що дане вугілля було отримано відповідачем без будь - яких його недоліків.

Суд зазначає, що відповідачем також подано до матеріалів справи вищезазначене платіжне доручення (а.с.52).

Також відповідачем по періоду 27.09.2013р. було повністю оплочено отримане вугілля марки ДГ 13 - 100 та послуги перевезення, що підтверджується платіжним дорученням №36 від 27.09.2013р. на загальну суму 54 610,00,00грн. (а.с.20).

Оскільки у відповідача залишилась перед позивачем несплаченою, у строки визначені п.4.1 Договору, частково сума 82 632,84грн. за отримане вугілля марки ДГР 0 - 200 за накладною №15 від 18.11.2012р., тому позивачем вживалися заходи щодо добровільного погашення відповідачем суми 82 632,84грн. основного боргу, що підтверджується претензією №1 від 22.01.2014р. (а.с.32).

Відповідачем дана претензія залишена без задоволення та без відповідного реагування.

Оскільки дана сума 82 632,84грн. залишилась заборгованістю, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача суми 82 632,84грн., як основного боргу.

Відповідач дані позовні вимоги не визнає та відмовляється від сплати на користь позивача суми 82 632,84грн., як наявного основного боргу, з підстав зазначених судом в описовій частині даного рішення, зокрема, з посиланням на обставину поставки позивачем по періоду 18.11.2012р. вугілля марки ДГР 0 - 200 неналежної якості та яке було прийнято відповідачем на залізниці 22.11.2012р..

В силу ст.673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Як було зазначено вище, відповідачем, поставлене позивачем вугілля, як марки ДГР 0 - 200, так і марки ДГ 13 - 100, було прийнято без будь - яких зауважень, що підтверджується Актом №1 від 18.11.2012р. здачі - приймання товару за Договором №9 від 16.11.2012р. (а.с.30) та Актом від 30.09.2013р. прийому - передачі вугілля, згідно Договору №9 від 16.11.2012р. (а.с.29), підписаними у двосторонньому порядку та скріпленими печатками сторін та які (дані Акти), перед реквізитами сторін, містять зазначення такого змісту „ сторони за якістю і кількістю Товару претензій одна до одної не мають".

Отже вищезазначеним підтверджується та обставина, що, зокрема, вугілля марки ДГР 0 - 200 за накладною №15 від 18.11.2012р., яке надійшло за залізничною накладною у вагонах 67156687,67608448,66630674 та 63565097, було прийнято відповідачем, у періоді його прийняття, без зауваження щодо його якості.

Як було зазначено судом вище, відповідно до вимог п.5.4 Договору, у разі виявлення в прибулих вагонах невідповідності показників якості показникам, вказаним у відповідній Специфікації, і кількості - кількості, вказаній в товаросупровідних документах (залізничної накладної), виклик представника Постачальника і Вантажовідправника обов'язковий.

Пунктом 7.3 Договору сторони погодили, що прийом - передача Товару по кількості і якості проводиться відповідно до вимог даного Договору, а в частині, неврегульованій Договором - відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітража при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966р. № П-7 (із змінами та доповненнями).

Отже, з вищезазначеного вбачається, що перевірка якості поставленого вугілля є обов'язком відповідача, який повинен бути виконаний у відповідний термін з моменту надходження вугілля, з надісланням відповідачу відповідного листа про виявлену не якість поставленого вугілля та щодо забезпечення представника позивача для складання відповідного акту про це.

Порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю врегульовано Інструкцією, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966року № П-7, із наступними змінами та доповненнями (надалі - Інструкція), яка застосовується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами поставки або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлено інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю і комплектністю, а також тари під продукцією або товарами.

Зокрема, за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю складається акт про фактичну якість і комплектності отриманої продукції, який повинен бути складений у день закінчення приймання продукції за якістю і комплектності згідно з вимогами та повинен відповідати вимогам, визначеним п. 29 Інструкції.

Згідно з ч. 4 ст. 268 Господарського кодексу України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що якість товару, що поставляється за даним Договором повинна відповідати вимогам ГОСТів, ДСТУ або ТУ підприємства - виробника на даний товар.

Як вбачається із матеріалів справи, наявним посвідченням №107 від 22.11.2012р. про якість вугілля, виданим філіалом ПрАТ „Донецьксталь - металургійний завод" посвідчується та обставина, що вугілля марки ДГР 0 - 200 має допустиму вологість 10% та зольність 36% (а.с.51) та які ( вологість та зольність) відповідають тим параметрам (вологість до 12% та зольність до 40%), які було зазначено відповідачем у заявці №1 від 12.11.2012р. на поставку вугілля марки ДГР 0 - 200 (а.с.46).

Суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами той факт, що позивачем було поставлено відповідачеві за залізничною накладною у вагонах 67156687,67608448,66630674 та 63565097 вугілля марки ДГР 0 - 200, як добуте з Львівського бассейну, а не з Донецького бассейну.

Наявна у матеріалах справи залізнична накладна на відгрузку вугілля камінного у вагонах 67156687,67608448,66630674 та 63565097 (а.с. 25) засвідчує обставину щодо відправлення даного вугілля із станції та залізниці відправлення - Сосновка Львівської області та не містить зазначення відомостей щодо походження даного вугілля, як добутого з Львівського бассейну, про що зазначає відповідач та сам спростовує дану обставину у письмовому запереченні від 29.05.2014р. (а.с.67-68), зокрема, із зазначенням того факту, що у Львівському басейні вугілля марки ДГР 0 - 200, не добувають.

Пунктом 14 згаданої вище Інструкції передбачено, що приймання продукції по якості та комплектності проводиться у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що посвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектності поставленої продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

Разом з тим, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, у якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов'язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника іногороднього виготовлювача (відправника), якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі (п. 16 Інструкції). Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, повинен відповідати вимогам п. 32 даної інструкції.

Пунктом 17 Інструкції встановлені вимоги, яким повинен відповідати виклик представника іншої сторони.

З матеріалів та дійсних обставин справи судом встановлено, що у відповідності до згаданої вище Інструкції - акти про фактичну якість отриманої продукції, акти про встановлення неналежної якості продукції, а також акти про приховані недоліки отриманої продукції не складались, такі в матеріалах справи відсутні.

Як було зазначено вище, відповідач, стверджуючи, що поставлене вугілля марки ДГР 0 - 200 не було відповідної якості, не здійснив виклик уповноваженого представника позивача для складання відповідного акту про це та зворотного не доведено належними та допустимими доказами, а навпаки, самостійно, як стверджує відповідач у період приймання від залізниці поставленого вугілля за залізничною накладною у вагонах 67156687, 67608448, 66630674 та 63565097, було замовлено експертне заключення Закарпатській торгово - промисловій палаті Хустське відділення про відбір середнього зразка кам"яного вугілля для подальшої експертизи, що підтверджується експертним заключенням №В-912 від 22.11.2012р. (а.с.79), що є порушенням вищезазначених вимог даної Інструкції.

Вимогами п. 20 Інструкції передбачено, що тільки у разі неявки представника виробника (відправника), перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції.

Пунктом 10 вказаної Інструкції передбачено, що прийняття товару вважається здійсненим своєчасно, якщо перевірка якості і комплектності продукції закінчена в установлені терміни (п. 10 Інструкції), тобто (п. 6 Інструкції) не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником чи при вивезенні продукції одержувачем (при міжміських поставках).

Отже, із вищезазначеного вбачається, що при наявності умов, передбачених п. 20 Інструкції, представником відповідної галузевої інспекції з якості продукції, з урахуванням вимог п. 6 Інструкції, повинна бути здійснена перевірка якості продукції (в даному випадку поставленого вугілля) не пізніше 20 днів після видачі продукції органом транспорту, на підставі відібраних зразків, тоді як, в порушення вимог даної Інструкції, експертом Закарпатської торгово - промислової палати Хустського відділення було тільки відібрано зразки кам"яного вугілля, відповідно до експертного заключення №В-912 від 22.11.2012р., без передачі таких зразків на перевірку по якості, а були передані відповідачеві опечатані мішки, як зразки за №1 та 2, та які знаходились значний час, тільки на зберіганні у відповідача та який зобов'язаний був забезпечити їх (даних зразків) зберігання в умовах, що запобігають погіршенню їх якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Відповідачем, тільки після наявності даного позову на розгляді у господарському суді, було замовлено відокремленому підрозділу Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів ДП "Львіввугілля", відповідно до Договору №17 від 18.06.2014р. про надання платних послуг по визначенню аналізів рядового вугілля (а.с.90) проведення експертизи відібраних зразків даного вугілля на якість та що підтверджується проведенням відповідних аналізів такого вугілля, результатами лабораторних досліджень від 18.06.2014р.за №3600 (а.с.91).

Зазначені результати досліджень, зокрема, щодо наявності вологості 14% та зольності 41,9%, не можуть засвідчувати ту обставину, що, саме, вугілля, по якому було відібрано зразки по періоду листопад місяць 2012р., відповідно до експертного заключення №В-912 від 22.11.2012р., мало, при його поставці, такі параметри вологості, як 14% та зольності, як 41,9%, а не такі, які зазначені у посвідченні №107 від 22.11.2012р. про якість вугілля.

Суд зазначає, що вищезазначені параметри вугілля, яке було результатом лабораторних досліджень від 18.06.2014р.за №3600, могли виникнути в результаті атмосферних показників та умов зберігання відібраних зразків за №1 та 2, за період їх зберігання з 22.11.2012р. по 17.04.2014р. та відповідно не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо вищезазначеного в спростування тверджень відповідача щодо невідповідності поставленої партії вугілля марки ДГР 0 - 200 тій якості яка мала місце під час поставки позивачем, по періоду 18.11.2012р. за залізничною накладною у вагонах 67156687, 67608448, 66630674 та 63565097 вугілля марки ДГР 0 - 200, відповідно до накладної №15 від 18.11.2012р..

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на наведене, вважається, що відповідачем не доведено, що недоліки вугілля виникли до передання його відповідачу або з причин, які існували до цього моменту, і що ці недоліки стосуються саме вугілля, яке було поставлене позивачем, оскільки, як було зазначено вище, матеріали подані відповідачем, не можуть бути прийняті судом, як належні докази щодо вищезазначеного .

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За вищезазначених обставин, позовні вимоги позивача щодо наявності у відповідача заборгованості у залишку суми 82 632,84 грн. по основному боргу, належним чином, відповідно до вимог ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи та фактичними обставинами.

Заперечення відповідача, зазначені у відзиві від 23.04.2014р. на позов (а.с.40-42), у письмовому запереченні від 29.05.2014р. (а.с.67-68) та подані до справи документи, судом не приймаються до уваги, як належні докази, у спростування вищезазначених позовних вимог позивача, з огляду на вищезазначене.

З огляду на викладене, позовні вимоги позивача у даній частині позову підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача в примусовому порядку на користь позивача суми 82 632,84 грн. залишку основного боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв"язку з вищенаведеною нормою, є правомірним нарахування позивачем відповідачеві трьох процентів річних у сумі 3 025,18грн., яка зазначена у позовній заяві та обґрунтований розрахунок якої наведено у розрахунку (а.с.31), та який перевірено судом, а тому дана сума також підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку на користь позивача.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача відшкодування на користь позивача понесених витрат по оплаті судового збору в розмірі 1 830,00 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 69 ч.3, 77, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(Закарпатська область, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/НОМЕР_2 в АТ „УкрСиббанк", м. Тячів, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Овекс-Захід" (Львівська область, м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького,20-А, ідентифікаційний код 38075549, р/р26003060880734 в ЗГРУ ПАТ КБ Приватбанк, м. Львів, МФО 325321 ) загальну суму 85 658,02грн. (в тому числі сума 82 632,84грн. - основний борг, сума 3 025,18 грн. - три проценти річних) та суму 1 830,00грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені вимогами ст. 93 ГПК України.

Повне рішення підписано 27.06.2014р.

Суддя В.І. Карпинець