Постанова

від 24.06.2014 по справі 906/301/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 906/301/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі Макаревич В.М.

за участю представників сторін:

від прокурора: не з'явився

від позивача 1: не з'явився

від позивача 2: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від податкового органу: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Житомирській області на окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року у справі № 906/301/14 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

в особі Житомирської районної державної адміністрації

Станишівської сільської ради Житомирського району

до відповідача Приватного підприємства "Металіст-Блокмайстер Житомир"

про розірвання договору оренди землі від 12 лютого 2008 року

та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Житомирському району Житомирської області (надалі - Прокурор) звернувся з позовом (том 1, а.с. 2-8) про розірвання договору оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією (надалі - Позивач 1) та Приватним підприємством "Металіст-Блокмайстер Житомир" (надалі - Відповідач) площею 8,2393 га та зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Станишівської сільської ради (надалі - Позивач 2), шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року по справі № 906/301/14 (том 1, а.с. 97-100) з підстав, висвітлених в даному рішенні позов задоволено частково.

Водночас, господарським судом Житомирської області 13 травня 2014 року було винесено окрему ухвалу котру було направлено Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (надалі - Апелянт) для реагування та вжиття відповідних заходів, з метою недопущення порушень у подальшому в діяльності посадових осіб відповідальних за надходження коштів з орендної плати до бюджету.

Не погоджуючись з прийнятою окремою ухвалою, Апелянт звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 118-119), у якій просить оскаржувану окрему ухвалу скасувати.

Апеляційна скарга мотивована тим, що вказана ухвала винесена з порушенням норм матеріального права. Зокрема Апелянт вказує на те, що пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру . Відповідні центральні органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, як вказує Апелянт, відомості про наявність земельної ділянки, які використовує Відповідач, отримані Апелянтом лише 13 лютого 2014 року від управління держземагенства у Житомирському районі Житомирської області. Крім того, Апелян зауважує, що на даний час Відповідач не перебуває на обліку як платник податків та не звітує до Апелянта по земельній ділянці площею 8,2393 га, яка розташована на території Позивача 2.

Прокурор подав письмові пояснення (том 1, а.с. 7-8) з приводу апеляційної скарги.

Представники сторін в судове засідання від 24 червня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Прокурор, Позивач 1 та Позивач 2, Відповідач, Апелянт були належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 1-6). Причини неявки своїх повноважних представників сторони не повідомили. Жодних клопотань від сторін щодо відкладення розгляду справи до господарського суду апеляційної інстанції не надходило. В той же час, в ухвалі про при прийняття апеляційної скарги до провадження (том 1, а.с. 117) відсутні вимоги щодо обов'язкової явки представників сторін.

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності Прокурора, представників Позивача 1, Позивача 2, Відповідача, Апелянта за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року скасувати. При цьому колегія суду виходила з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що Прокурор звернувся з позовом про розірвання договору оренди землі від 12 лютого 2008 року (надалі - Договір; том 1, а.с. 9-11), укладеного між Позивачем 1 та Відповідачем площею 8,2393 га; та зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Позивачо 2, шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем, посилаючись на при цьому на Договір та відсутність факту сплати орендної плати до бюджету Позивача 2 за користування нею.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року (том 1, а.с. 97-100) було розірвано Договір, укладений між Позивачем 1 та Відповідачем площею 8,2393 га (нормативна грошова оцінка якої становить 968 942 грн.), зареєстрований в Житомирському реєстраційному відділі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2008 року № 040820900058.

На момент звернення Прокурора до суду з позову (14 березня 2014 року) Відповідач жодного разу з моменту укладення Договору (12 лютого 2008 року) не сплатив орендної плати.

З матеріалів справи вбачається, що в лютому 2014 році Прокуратурою Житомирського району було проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Апелянта (том 1, а.с. 142-143) в частині здійснення контролю за відшкодуванням орендної плати за використання земельних ділянок Житомирського району. За результатами перевірки було встановлено, що Відповідач не сплачує орендну плату за використання земельної ділянки площею 8,2393 га вартістю 968 942 грн. відповідно до Договору.

Водночас, як зауважує місцевий господарський суд в окремі ухвалі, претензій щодо сплати даної заборгованості до Відповідача ні від Позивача 1, ні від Позивача 2, ні від Апелянта не пред'являлось.

Крім того, позовів про стягнення сум боргу з орендної плати контролюючими органами в судові органи за шість років також не пред'являлося, що призвело до не надходження коштів до відповідного бюджету.

З огляду на виявлені недоліки у діяльності Апелянта, а саме, як зауважує у своїй ухвалі місцевий господарський суд, відсутності належного контролю за сплатою орендної плати за Договором, господарським судом Житомирської області було винесено окрему ухвалу котру було направлено Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області для реагування та вжиття відповідних заходів, з метою недопущення порушень у подальшому в діяльності посадових осіб відповідальних за надходження коштів з орендної плати до бюджету.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з винесеною окремою ухвалою, колегія суду зазначає наступне.

Господарський суд здійснює не тільки розгляд справ, але й виконує превентивну роботу по впливу, за допомогою окремих ухвал, на підприємства, установи та організації, які порушують законодавство.

Відповідно до вимог статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

При цьому, господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Окрема ухвала - це засіб реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26 грудня 2011 року: в окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення; просте перерахування допущених порушень без зазначення конкретних норм чинного законодавства або перерахування норм права, порушення яких встановлено у судовому розгляді, є неприпустимим; вказівки, що містяться в окремій ухвалі, повинні бути максимально конкретними і реальними для виконання ; окрему ухвалу як різновид судового акта може бути винесено не лише судом першої інстанції, а й судами апеляційної чи касаційної інстанцій у разі виявлення судом порушень законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, підставою для винесення окремої ухвали є встановлення судом при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліків в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу. Тобто, окрему ухвалу може бути винесено лише, якщо зазначені обставини виявлені під час розгляду справи.

При цьому, обов'язковою умовою при винесенні такої ухвали є зазначення судом конкретних норм закону чи інших нормативних актів, вимоги котрих порушено особою (підприємством, установою, організацією) щодо якої виноситься така ухвала.

Водночас, Рівненським апеляцйним господарським судом при дослідженні оспорюваної ухвали встановлено, що місцевий господарський суд при її винесенні не зазначив, а ні закону, а ні іншого нормативно-правового акту, який своїми діями чи бездіяльністю порушив Апелянт. По суті оспорювана ухвала містить просте перерахування обставин справи без доведення на основі закону (чи іншого нормативно-праововго акту) факту того, що Апелянтом порушено Закон. Дане, на переконання колегії суду (з урахуванням пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року) є підставою для скасування оспорюваної ухвали.

Ще однією підставою для скасування оспорюваної ухвали (з урахуванням вищеописаного Пленуму) є те, що резолютивна частина даної ухвали не містить конкретних вказівок щодо заходів (не вказано яких саме) які мав би вчинити Апелянт.

Враховуючи усе вищеописане в даній судовій постанові колегія суду приходить до висновку про невідповідність оспорюваної ухвали статті 90 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року).

Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд констатує порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права. Дане, в свою чергу, в силу дії пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даної окремої ухвали.

З урахуванням усього вищеописаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Апелянта і скасовує окрему ухвалу господарського суду Житомирської області.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 , 106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління міндоходів у Житомирській області - задоволити.

2. Окрему ухвалу господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року в справі № 906/301/14 - скасувати.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/301/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.