Постанова

від 30.07.2014 по справі 906/301/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2014 року Справа № 906/301/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Гудак А.В.

при секретарі Мухомеджанов Д.Ю.

за участю представників сторін:

Прокурора: Прищепа О.М.;

від Позивача 1: представник не з'явився;

від Позивача 2: представник не з'явився;

від Відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Металіст-Брокмайстер Житомир" на рішення господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року в справі № 906/301/14 (суддя Маріщенко Л.О.)

за позовом Прокурора Житомирського району в інтересах держави

в особі Позивача 1: Житомирської районної державної адміністрації

Позивача 2: Станишівської сільської ради Житомирського району

до Відповідача Приватного підприємства "Металіст-Блокмайстер Житомир"

про розірвання договору оренди землі від 12 лютого 2008 року

та зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ :

Прокурор Житомирському району Житомирської області (надалі - Прокурор) звернувся з позовом (том 1, а.с. 2-8) про: розірвання договору оренди землі від 12 лютого 2008 року, укладеного між Житомирською районною державною адміністрацією (надалі - Позивач 1) та Приватним підприємством "Металіст-Блокмайстер Житомир" (надалі - Відповідач) площею 8,2393 га; зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Станишівської сільської ради (надалі - Позивач 2), шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року по справі № 906/301/14 (том 1, а.с. 97-100) з підстав, висвітлених в даному рішенні позов задоволено частково. Розірвано договір оренди землі, укладений 12 лютого 2008 року між Позивачем 1 та Відповідачем, площею 8,2393 га (нормативна грошова оцінка якої становить 968 942 грн.), що зареєстрований в Житомирському реєстраційному відділі про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2008 року № 040820900058. В решті позову судом першої інстанції відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (том 1, а.с. 151-155) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року по справі № 906/301/14 скасувати частково (в частині задоволення позову) та прийняти в оспорюваній частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Крім того, Відповідач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що відповідно до підпункту «д» частини 1 статті 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. На думку апелянта, разове порушення умов Договору в цій частині не є підставою для його розірвання, з огляду на що твердження місцевого суду щодо посилань на приписи статті 651 Цивільного кодексу України, як на підставу для розірвання спірного Договору оренди землі є незаконним.

Ухвалою суду від 16 червня 2014 року (том 1, а.с. 150) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 30 липня 2014 року.

Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 13-15), в якому з підстав висвітлених в цьому відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі та просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 16 червня 2014 року Відповідачем 2 був поданий відзив (том 2, а.с. 29) в якому з підстав висвітлених в даному відзиві, заперечує проти доводів зазначених в апеляційній скарзі, а також просить залишити рішення господарського суду Житомирської області без змін та здійснити розгляд справи за відсутності представника Відповідача 2.

Голова Рівненського апеляційного господарського суду, своїм розпорядженням від 29 липня 2014 року (том 2, а.с. 33), з підстав вказаних у ньому, вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, визначив колегію в складі: головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л., суддя Гудак А.В..

29 липня 2014 року Відповідачем через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду було подано клопотання про припинення провадження в справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Прокурор, в судовому засіданні від 30 липня 2014 року заперечив проти задоволення даного клопотання.

Заслухавши думку Прокурора, розглянувши дане клопотання, колегія суду не вбачає підстав для його задоволення, оскільки в суду відсутні належні та допустимі докази того, що розпочата процедура ліквідації закінчена і відповідні відомості внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (такі докази не надані стороною, що подаоа клопотання). Водночас, суд зауважує, що ініціювання процедури ліквідації самим підприємством не означає автоматичного припинення діяльності суб'єкта господарювання, оскільки таке припинення відбувається лише тоді, коли до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено відповідний запис (після закінчення усіх процедур пов'язаних з такою ліквідацією, що передбачена законодавством України). Крім того, суд констатує, що в даній справі предметом спору є розірвання договору і навіть сама по собі ліквідація підприємства учасника Договору не є підставою для припинення провадження у справі, оскільки в даній справі встановлюється наявність підстав для розірвання договору на момент, коли обидві сторони не були ліквідовані, а рішенням у даній справі апріорі (незалежно від вирішення) не положено на сторони майнові зобов'язання.

Представники Відповідача та Позивача 1 в судове засідання від 30 липня 2014 року не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи Відповідач та Позивач 1 належним чином повідомлена, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.2,а.с.2, 4).

Враховуючи вищеописане та приписи статті 101, частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників Позивача 1 та Відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні від 30 липня 2014 року Прокурор заперечив проти апеляційної скарги, вважає доводи Відповідача необґрунтованими, рішення суду першої інстанції - правомірним та законним.

Заслухавши пояснення Прокурора, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року по даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення. При цьому апеляційний господарський суд виходив з такого.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що розпорядженням голови Позивача 1 від 31 серпня 2008 року за № 129 (том 1, а.с. 13) вирішено передати Відповідачу в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 8,2393 га під будівництво виробничої бази та обслуговуючих приміщень для торгівлі із земель запасу Позивача 2. Крім того, вищевказаним розпорядженням затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яка становить 968 942 грн., встановлено розмір орендної плати та зобов'язано здійснити державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.

12 лютого 2008 року, відповідно до вищевказаного Розпорядження між Позивачем 1 та Відповідачем було укладено договір оренди землі (надалі - Договір; том 1, а.с. 9-11).

За умовами пункту 1 Договору, Позивач 1 надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво виробничої бази та обслуговуючих приміщень для торгівлі, яка знаходиться на території Відповідача 2.

Відповідно до пункту 2 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,2393 га, (у тому числі рілля - 7,0373 га, під господарськими шляхами і прогонами - 0,1096 га, під порушеними землями 1,0924 га). Також, в даному пункті Договору сторони підтвердили, що на земельній ділянці небуло об'єктів нерухомого майна.

Як визначено у пункті 9 Договору, орендна плата вноситься Відповідачем щомісячно в грошовому виразі та її розмір становить 14 234 грн. 13 коп., що становить 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 11 Договору передбачено, що: орендна плата вноситься щомісячно рівними частками.

Згідно пункту 41 Договору: за невиконання або неналежне виконання Договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та Договору.

Відповідно до пункту 43 Договору, Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Оглянувши Договір, колегія суду зазначає, що 12 лютого 2008 року Житомирським реєстраційним відділом зареєстровано Договір за № 040820900058.

Як вбачається з Постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 28 січня 2014 року (том 1, а.с. 142-143) прокуратурою Житомирського району у лютому 2014 року було проведено перевірку в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів в діяльності Житомирської ОДПІ в частині здійснення контролю за відшкодуванням орендної плати за використання земельних ділянок Житомирського району. За результатами перевірки встановлено, що Відповідач не сплачує орендну плату за використання земельної ділянки площею 8,2393 га вартістю 968 942 грн. відповідно до укладеного Договору.

Неналежне виконання Відповідачем умов Договору (не визначення та не оплата орендних платежів протягом 2008-2013 років) стало підставою для звернення Прокурора до господарського суду з даним позовом за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів Позивача 2 (оскільки саме до бюджету останньої не надходять визначені договором кошти) та Позивача 1 (орендодавцем за Договором).

Статтями 13, 14 Конституції України визначається правовий статус землі і природних ресурсів в Україні, згідно з яким земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Положення даних статей гарантують кожному право користування природними об'єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки), використання землі в Україні є платним; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата; підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" (чинного на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки), платник орендної плати за земельну ділянку державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Приписами статті 15 Закону України "Про оренду землі" серед істотних умов договору оренди землі визначена і орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно статтей 24, 25 Закону України "Про орендну плату", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар земельної ділянки зобов'язаний у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

Статтею 141 Земельного кодексу України визначені підстави припинення права користування земельною ділянкою, зокрема: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Як вбачається з частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з пунктом 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17 травня 2011 року № 6, розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що згідно зі статтями 1, 13 Закону України "Про оренду землі", основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з нормами діючого законодавства колегія суду зауважує, що згідно умов пункту 31 Договору, Відповідач взяв на себе зобов'язання протягом п'яти днів, після реєстрації договору оренди земельної ділянки, зобов'язане подати копію укладеного договору до Житомирської ОДПІ.

Разом з тим, з листа Житомирської ОДПІ від 6 лютого 2014 року (том 1, а.с. 14) вбачається, що Відповідач по платі за землю не звітує, орендну плату не сплачує.

Крім того, відсутність факту сплати орендної плати підтверджується й листом Позивача 1 від 21 лютого 2014 за № 201 (том 1, а.с. 16).

З огляду на зазначене колегія суду констатує, що за діючим Договором Відповідач в період з 12 лютого 2008 року (дата укладення Договору) по 14 березня 2014 року (згідно штемпеля суду - дата звернення Прокурора до господарського суду Житомирської області) жодного разу не сплатив орендну плату та податкові декларації до органів податкової служби не подавав.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2011 року по справі № 11/142-Д, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 листопада 2011 року та постановою Вищого господарського суду від 6 лютого 2012 року (том 1, а.с. 21- 34), відмовлено у задоволенні позову Відповідача до Позивача 1 про визнання недійсним Договору. Відповідно, колегія суду констатує, що Договір є чинним та таким, що підлягає до виконання сторонами.

Пунктом 18 Договору сторони обумовили, що передача земельної ділянки здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження Позивача 1 № 64 від 1 лютого 2006 року. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на Відповідача.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 29 серпня 2011 року по справі № 11/142-Д, встановлено, що при проведенні реєстрації Договору Відповідачем були надані всі необхідні документи для здійснення такої реєстрації. Крім цього, Відповідачем була здійснена проплата за проведення реєстрації та отримання спірного Договору.

Поряд з тим, колегія суду зауважує, що за цільовим призначенням передана в оренду земельна ділянка не використовується, даний факт підтверджується листом Позивача 2 від 21 лютого 2014 року за № 201 (том 1, а.с. 16), відповідно до змісту котрого, об'єкти нерухомого майна на земельній ділянці відсутні.

Колегія суду зазначає, що несплата орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності платниками податків протягом півроку вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельними ділянками.

З врахуванням вищевисвітленого та доказів наявних в матеріалах справи, колегія суду зазначає, що Відповідач порушив умови Договору щодо сплати орендної плати та цільового використання земельної ділянки.

Водночас, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази в спростування підстави позову, тобто докази погашення орендної плати у встановлений Договором строк.

Що ж стосується посилання Відповідача в своїй апеляційній скарзі на здійснення орендної плати за Договором та те, що Відповідач не вважає несплату орендної плати систематичною (том 1, а,с. 154), при цьому подаючи в обгрунтування даної позиції, як доказ сплати, копію квитанції № 17247718 від 13 травня 2014 року, то колегія суду не приймає дані твердження до уваги, оскільки вони спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи та усім вищеописаним у даній судовій постанові. Орім того, апеляційний суд констатує, що здійснення 13 травня 2014 року разової сплати орендної плати в сумі 7300 грн. не свідчить про належне виконання Позивачем свого зобов'язання по Договору, щодо щомісячної сплати орендної плати з 12 лютого 2008 року .

Відтак з наведеного вбачається, що Відповідач порушив істотні умови Договору (а саме не сплачував орендну плату з 12 лютого 2008 року по 14 березня 2014 року), тобто несплата орендної плати більше 6 років, що призвело до ненадходження загальнодержавного податку (плати за землю) до відповідних місцевих бюджетів, що в свою чергу призвело до невикористання даних платежів органами місцевого самоврядування для розвитку відповідної територіальної одиниці.

Отже, з урахуванням усього вищенаведеного колегія суду констатує підставність позовних вимог Прокурора щодо розірвання Договору. Відповідно Рівненський апеляційний господарський суд задовольняє позовні вимоги в цій частині.

Водночас, місцевий господарський суд прийняв аналогічне рішення в цій частині, при розгляді позовної заяви. Враховуючи вищеописане колегія суду залишає без змін оспорюване рішення господарського суду Житомирської області.

Що ж стосується вимоги Прокурора про зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Позивача 2 шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем, то колегія суду зазначає наступне.

Дану вимогу Прокурор обґрунтовує статтею 34 Закону України "Про оренду землі", котрою визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно пункту 31 Договору, обов'язком Відповідача, зокрема, є повернення ділянки в стані не гіршому, який є на час отримання ділянки в оренду в разі закінчення терміну оренди або у разі припинення чи розірвання цього Договору.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суду зазначає, що з позовної заяви вбачається, що Прокурор просить зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Позивача 2 шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем.

З огляду на зазначене, колегія суду констатує, що статтею 34 Закону України "Про оренду землі" визначено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Вказана правова норма кореспондується із статтею 31 оспорюваного Договору.

Крім того, колегія суду зазначає, що дана форма є статистичною звітністю, котру формують та мають право корегувати лише органи місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевисвітлені обставини, колегія суду приходить до висновку, що Прокурором не вірно обраний спосіб захисту, оскільки стаття 16 Цивільного кодексу України та стаття 20 Господарського кодексу України не передбачають такого способу захисту як зарахування земельної ділянки до земель запасу.

Таким чином, господарський суд в задоволенні вимоги щодо зарахування земельної ділянки площею 8,2393 га до земель запасу Станишівської сільської ради шляхом внесення змін до форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів № 6-зем відмовляє.

Відповідне рішення по даній вимозі прийнято і місцевим господарським судом. Відтак апеляційний господарський суд залишає без змін рішення господарського суду Житомирської області в цій частині.

Водночас колегія суду зауважує, що відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на усе наведене вище у судовій постанові та з огляду на докази наявні у матеріалах справи, колегія Рівненського апеляційного господарського суду відхиляє заперечення Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, оскільки вони не відповідають обставинам справи, спростовуються наявними у справі доказами, а також спростовані усім вищевказаним у даній судовій постанові.

Отже, враховуючи усе вищевказане, колегія суду визнає підставність вимог Прокурора щодо розірвання Договору, і відповідно розриває Договір укладений 12 лютого 2008 року між Позивачем 1 та Відповідачем щодо оренди земельної ділянки площею 8,2393 та відмовляє в решті позову. Відтак, апеляційний господарський суд позов Прокурора задовольняє частково.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Відповідачем.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Металіст-Блокмайстер Житомир"

залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 13 травня 2014 року в справі № 906/301/14 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/301/14 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Гудак А.В.