Постанова

від 01.07.2014 по справі 815/2694/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

Справа № 815/2694/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2014 року 14 год.23 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Корой С.М.

секретар судового засідання Філіппова Ю.В.

за участю сторін:

представника позивача - Комендантова Г.Г. (за довіреністю)

представника відповідача - Смірнова А.В. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» (далі - ТОВ «АГРО-ДАР») до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - Саратська ОДПІ), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 року № 0000042200 (форма «Р») Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про збільшення ТОВ «АГРО-ДАР» (код ЄДРПОУ 32272111) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 633138,00 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 316569,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 року № 000005200 (форма «В4») Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про зменшення ТОВ «АГРО-ДАР» (код ЄДРПОУ 32272111) суми від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 3072,00 грн..

У своєму позові позивач зазначив, що Саратською ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АГРО-ДАР» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із платником податків ТОВ «Булавка» за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки від 09.12.2013 року № 354/2200/32272111 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 03.02.2014 року № 0000052200 та № 0000042200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 633138 грн. та нарахування штрафних санкцій у розмірі 316569,00 грн., а також зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 3072 грн. На думку позивача, висновки акта перевірки зроблені виключно на підставі службової інформації без урахування фінансово-господарської діяльності позивача та товарності господарських угод, що укладались позивачем. Натомість, як зазначає позивач, ним було укладено два договори із ТОВ «Булавка» на поставку стікеру, плівки поліетиленової термоусадочної, кутків картонних, а також гофролотків. Поставлений позивачеві товар використаний ним у господарській діяльності, про що складені відповідні акти списання матеріалів. Відповідно до вимог Податкового кодексу України суми податку на додану вартість за відповідними податковими накладними включені позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, тим самим виконано всі вимоги податкового законодавства по відносинах з контрагентами. Посилаючись на норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», позивач наводить висновок про те, що оформлені належним чином первинні документи є цілком правомірним підтвердженням відомостей, які містяться у відповідних податкових накладних та деклараціях з ПДВ. Натомість відповідачем під час перевірки враховані відомості акта перевірки від 14.08.2013 року № 790/26-55-22-02/35919954, в якому встановлено відсутність ТОВ «Булавка» за своїм місцезнаходженням, у зв'язку з чим відповідачем зроблено висновок про здійснення ТОВ «Булавка» своєї діяльності поза межами правового поля, що свідчить про не набуття контрагентом позивача цивільної правоздатності, а фінансово-господарські відносини між ТОВ «Булавка» та його контрагентами є такими, що вчинялись без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались такими правочинами. Проте, на думку позивача, акт перевірки є носієм інформації для прийняття рішення податковим органом за результатами проведеної ним перевірки та не має самостійних юридичних наслідків, оскільки не містить обов'язкового припису, не є правовим актом індивідуальної дії та не створює прав та обов'язків для платника податків. Крім того, позивач зауважив, що під час укладання угод із ТОВ «Булавка» ним отримані документи, що свідчили про державну реєстрацію цієї юридичної особи та взяття на облік як платника податків, та контрагент не значився на офіційному сайті ДПС як сумнівна компанія. При цьому позивач зауважив, що належним підтвердженням відсутності юридичної особи за місцезнаходженням є відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, тоді як такий запис про ТОВ «Булавка» відсутній. З урахуванням зазначеного, посилаючись на норми ст. 198, 201 Податкового кодексу України, позивач вважає прийняті на підставі вищезгаданого акта перевірки податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач надав до суду заперечення (т.2 а.с.130-133), в яких зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «АГРО-ДАР» була проведена на підставі податкової інформації, отриманої від ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, згідно з якою контрагент позивача ТОВ «Булавка» не знаходиться за своїм місцезнаходженням, чим порушено п. 45.2. ст. 45 Податкового кодексу України, про що складено акт від 02.07.2013 року № 423/15-02 та передано запит на встановлення фактичного місцезнаходження зазначеного підприємства. Станом на 14.08.2013 року ТОВ «Булавка» не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження на підтвердження даних податкових декларацій. Посилаючись на положення ст. 198 Податкового кодексу України, відповідач наводить висновок, відповідно до якого, у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними чи митними деклараціями, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. При цьому відповідно до п. 44.6. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці 2 п.44.7. цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання податкової звітності. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця то покупця, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. З вищенаведеного, на думку відповідача, вбачається, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «Булавка» здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про не набуття належним чином цивільної правоздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «Булавка» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. У зв'язку з цим відповідач вважає, що у позивача відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками у розумінні ст. 185 Податкового кодексу України, та ТОВ «Булавка» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам. В свою чергу, ТОВ «АГРО-ДАР» до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у податковій звітності за березень-травень 2013 року включено суми ПДВ, сплачені у вартості товарів, отриманих від ТОВ «Булавка», тоді як усі операції купівлі-продажу, надання послуг та виконання робіт цим підприємством на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків та мають ознаки нікчемності. Крім того, як зазначає відповідач, відповідно до даних автоматизованої інформаційної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України податковий кредит

ТОВ «АГРО-ДАР» не підтверджується податковими зобов'язаннями контрагента ТОВ «Булавка», розбіжності становлять 636209,36 грн..

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративного позову у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені ним у запереченнях проти позову.

Суд, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши доводи адміністративного позову, заперечень проти нього, пояснення сторін, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступне.

На підставі наказу Саратської ОДПІ від 19.11.2013 року № 200 (т. 2 а.с.144), повідомлення про перевірку від 19.11.2013 року № 135, виданого Саратською ОДПІ (т. 2 а.с. 145), відповідно до вимог пп. 78.1.1. п. 78.1. ст. 78 Податкового кодексу України Саратською ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «АГРО-ДАР», код ЄДРПОУ 32272111, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах із платником податків ТОВ «Булавка», код ЄДРПОУ 35919954, за період з 01.03.2013 року по 31.05.2013 року.

За результатами проведення вищезгаданої перевірки було складено акт перевірки від 09.12.2013 року № 354/2200/32272111, яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ч. 1, ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «АГРО-ДАР» податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 633138 грн., в тому числі за березень 2013 року - у сумі 117868 грн., за квітень 2013 року - у сумі 364412 грн., за травень 2013 року - у сумі 150858 грн., та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ (р. 24 Декларації) за травень 2013 року у сумі 3072 грн. (т. 1 а.с. 9-26).

На підставі згаданого акта перевірки Саратська ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 року № 0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «АГРО-ДАР» за платежем податок на додану вартість у сумі 949707 грн., в тому числі за основним платежем - у сумі 633138 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 316569 грн. (т. 1 а.с. 27), а також податкове повідомлення-рішення від 03.02.2014 року № 0000052200, яким ТОВ «АГРО-ДАР» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3072 грн. за звітний період травень 2013 року (т. 1 а.с. 28).

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався правом на їх адміністративне оскарження, за результатом якого відповідні скарги позивача залишені без задоволення, а вищезгадані податкові повідомлення-рішення - без змін (т. 1 а.с. 30-35).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, іншим визначеним законодавством обов'язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. З урахуванням зазначеного право платника на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є також залежним від забезпечення ведення ним належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій.

Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. За таких умов наявність належним чином оформлених первинних документів з приводу проведення певної господарської операції не може розглядатись як безумовне підтвердження наявності у платника податку права на формування витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість по відповідних господарських операціях.

Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування.

Як вбачається з акта перевірки, висновки щодо встановлених з боку позивача порушень податкового законодавства пов'язуються Саратською ОДПІ із фактами відсутності реальності здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентом ТОВ «Булавка». Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що право платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, перш за все, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, з метою визначення правомірності формування позивачем вказаних показників податкової звітності з податку на додану вартість дослідженню підлягає реальність відповідних господарських операцій, що відбувались між позивачем та його контрагентом. Крім того, оцінки суду підлягають наявність належним чином оформлених первинних документів, які стали підставою для формування показників податкової звітності, використання платником податків придбаних товарів (робіт, послуг) в межах господарської діяльності.

Досліджуючи обставини справи, суд встановив таке.

01.03.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Булавка» (постачальник) укладено договір поставки № 1, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору стікер, плівку 20*500, плівку поліетиленову термоусадочну, куток картонний, із зазначенням, що конкретний асортимент та кількість товару погоджується у заявках ат зазначається у накладних та інших товаросупровідних документах.

На виконання умов зазначеного договору за результатами поставки протягом березня-травня 2013 року відповідного товару сторонами складались видаткові накладні (т. 1 а.с. 37-79). Контрагентом позивача ТОВ «Булавка», який є платником податку на додану вартість, в установленому законодавством порядку складено та надано позивачеві відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 123-165). Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Булавка» товару з м. Києва до м. Татарбунари підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 80-122).

Крім того, 01.03.2013 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Булавка» (постачальник) укладено договір поставки № 2, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах цього договору гофролоток 0310*0230*0320, гофролоток 0278*0260*0330, із зазначенням, що конкретний асортимент та кількість товару погоджується у заявках ат зазначається у накладних та інших товаросупровідних документах (т. 1 а.с. 166).

На виконання умов зазначеного договору за результатами поставки протягом березня-травня 2013 року відповідного товару сторонами складались видаткові накладні (т. 1 а.с. 167-188). Контрагентом позивача ТОВ «Булавка», який є платником податку на додану вартість в установленому законодавством порядку складено та надано позивачеві відповідні податкові накладні (т. 1 а.с. 211-232). Транспортування придбаного позивачем у ТОВ «Булавка» товару з м. Києва до м. Татарбунари підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 189-210).

Оплата зазначеного товару постачальнику підтверджується наданими до суду реєстрами проведених документів по рахунках позивача, завірені відповідними банками (т. 2 а.с.23-26).

З наданих до суду відомостей списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво

(т. 1 а.с. 233-257) вбачається, що придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності, основними видами діяльності якого відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 05.07.2013 року, виданої відділом статистики у Татарбунарському районі Головного управління статистики в Одеській області, є роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах, оптова торгівля напоями (т. 1 а.с. 8).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами зазначених господарських операцій на підставі наявних первинних документів позивачем відповідні податкові накладні заносились до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди, а також формувався податковий кредит з податку на додану вартість, дані щодо якого заносились до податкових декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди (т. 2 а.с.30-127).

Таким чином, судом встановлено, що господарські операції позивача з його контрагентом ТОВ «Булавка» підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, та позивачем дотримано умови, встановлені податковим законодавством для формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Поряд з цим, жодних доводів про наявність певних недоліків у первинних документах, складених позивачем та ТОВ «Булавка» в межах здійснення вищевказаних господарських операцій, відповідачем не наведено.

Натомість суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність реального характеру зазначених господарських операцій з огляду на відсутність ТОВ «Булавка» за своїм місцезнаходженням. З акта перевірки вбачається, що згідно з актом ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.08.2013 року № 790/26-55-22-02/35919954 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Булавка», код ЄДРПОУ 35919954, щодо не підтвердження господарських відносин за період з 01.01.2012 року по 30.06.2013 року, останнє не знаходиться за своєю податковою адресою: 01023, м. Київ, узвіз Печерський, буд. 5, кв. 107, та не відповідає на телефон, вказаний у робочих базах ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, чим порушено п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, про що складено акт від 02.07.2013 року № 423/15-02 про відсутність за місцезнаходженням (т. 2 а.с.174) та направлено запит від 02.07.2013 року № 374/9/15-04 до ГВПМ ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві для встановлення фактичного місцезнаходження ТОВ «Булавка» та його посадових осіб (т.2 а.с.173), однак станом на 14.08.2013 року ТОВ «Булавка» не надано жодних пояснень та їх документального підтвердження з приводу задекларованих ним даних декларацій.

Втім, відповідно до ч. 12 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» у разі надходження державному реєстратору від органу доходів і зборів повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням державний реєстратор зобов'язаний надіслати поштовим відправленням протягом п'яти робочих днів з дати надходження зазначеного повідомлення юридичній особі повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки. Частиною 14 цієї норми законодавства визначено, що у разі неподання юридичною особою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу державний реєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу.

З матеріалів справи не вбачається, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві направлялось відповідне повідомлення до підрозділів Державної реєстраційної служби. Так, з наданого до суду витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.05.2014 року вбачається, що у Єдиному державному реєстрі станом на 28.05.2014 року відсутні відомості про незнаходження ТОВ «Булавка» за своїм місцезнаходженням (т. 2 а.с.27-29).

В свою чергу, статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Виходячи з наведеного вище, суд вважає необґрунтованим та таким, що спростовується належними доказами по справі, твердження відповідача про відсутність контрагента позивача ТОВ «Булавка» за своїм місцезнаходженням. Більш того, відсутність платника податків за своїм місцезнаходженням не свідчить про ненабуття такою юридичною особою цивільної правоздатності та не надає всім правочинам, які вчинялись такою особою, характеру фіктивних. З акта перевірки, не вбачається, на підставі яких доказів контролюючим органом встановлений факт відсутності передачі товарів від ТОВ «Булавка» як продавця до всіх його контрагентів (покупців), таких доказів не надано відповідачем і до суду, у зв'язку з чим суд вважає безпідставним та таким, що не підтверджується матеріалами справи, твердження відповідача про відсутність реального характеру господарських операцій з зазначеним підприємством в силу його відсутності за своїм місцезнаходженням.

Суд також звертає увагу, що відповідно до положень пп. 20.1.30 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи наділені правом звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). При цьому правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, згідно з положеннями ст. 234 Цивільного кодексу України є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, відсутність реального характеру господарських операцій лише є можливим приводом для звернення контролюючим органом до суду з позовом про визнання такого правочину недійсним, однак, відповідачем не підтверджено недійсність такого правочину відповідним судовим рішенням, у зв'язку з чим збільшення податкових зобов'язань платнику податків з цих підстав є передчасним та необґрунтованим.

Поряд з цим, чинним законодавством право формувати податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться у залежність від факту дотримання податкового законодавства контрагентами платників податків, тоді як наявність розбіжностей у показниках податкової звітності може свідчити як про порушення вимог податкового законодавства позивачем, так і його контрагентом. Сам по собі факт розбіжностей не може виступати доказом порушення платником податків вимог чинного законодавства, а є лише підставою для з'ясування наявності у нього законних підстав для формування відповідних показників податкової звітності. Проте, наявні у справі докази свідчать про правомірне формування позивачем відповідного показника у податковій звітності з податку на додану вартість у відповідних звітних періодах та про можливі порушення, допущені його контрагентом під час декларування відповідних показників, що не може виступати підставою для притягнення до відповідальності позивача.

Зазначене підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, у справі «Булвес АД» проти Болгарії Європейський суд з прав людини постановою від 22.01.2009 року № 3991/03 визначив, що з урахуванням своєчасного і повного виконання компанією своїх обов'язків щодо подачі звітності з податку на додану вартість, неможливості для неї забезпечити дотримання постачальником його обов'язків з подачі звітності з податку на додану вартість і того факту, що ніякого шахрайства відносно системи податку на додану вартість, про який компанія знала або могла знати, не вчинялось, компанія не повинна нести наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного подання звітності з податку на додану вартість та, в результаті, сплачувати податок на додану вартість вдруге. Європейський суд визнав, що такі вимоги з'явилися надмірним тягарем для компанії, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та захисту права власності.

Згідно з положеннями ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з вимогами ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши у взаємному зв'язку наявні у матеріалах справи докази, зважаючи на наявність належним чином оформлених первинних документів, відсутність будь-яких обґрунтованих та підтверджених відповідними доказами свідчень про відсутність реального характеру господарських операцій, що відбувались між позивачем та ТОВ «Булавка», суд вважає, обґрунтованими доводи позивача про протиправність висновків Саратської ОДПІ, викладених в акті перевірки від 09.12.2013 року № 354/2200/32272111, стосовно заниження

ТОВ «АГРО-ДАР»» податку на додану вартість у сумі 633138 грн. та завищення залишку від'ємного значення з ПДВ за травень 2013 року у сумі 3072 грн..

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 6, 9, 11, 69-72, 86, 94, 158-163, 167,186, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.02.2014 року № 0000042200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.02.2014 року № 0000052200.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 01.07.2014 року.

Суддя С.М. Корой

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ДАР» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.02.2014 року № 0000042200.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області від 03.02.2014 року № 0000052200.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 01.07.2014 року.

Суддя С.М. Корой

01 липня 2014 року.