Ухвала

від 19.06.2014 по справі 826/13060/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13060/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

19 червня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Беспалова О.О., Ганечко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПЕРЕМОГА-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 06 березня 2013 року № 83/15-109 і № 91/15-409, зобов'язання зняти з обліку платників земельного податку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року позов задоволено частково - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 06 березня 2013 року № 83/15-109 і № 91/15-409.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 січня 2011 року ОСББ «Перемога-1» подало до ДПІ у Святошинському районі м. Києва податкову декларацію з плати за землю за 2011 рік, в якій задекларувало суму податкового зобов'язання по земельному податку, що підлягає сплаті, у розмірі 503, 43 грн. за рік (в т.ч. 41, 95 грн. - щомісячно).

Згідно додатку 1 «Відомості про наявні земельні ділянки» в користуванні ОСББ «Перемога-1» на підставі Рішення Святошинської районної державної адміністрації у м. Києві від 24.06.2003р. та Акта приймання-передачі від 17.07.2003 р. знаходиться земельна ділянка (кадастровий № 75:230:008) площею 3 650,81 м2, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 1, - категорія земель, на яких розташована земельна ділянка та її цільове призначення - для житлової забудови, нормативна грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки з коефіцієнтом індексації - 1 678 095, 27 грн.

В подальшому в березні та червні 2011 року позивач подав до податкової інспекції Уточнюючі податкові декларації з плати за землю, в яких відкоригував суми податкового зобов'язання по земельному податку до 0,0, та пояснювальні записки від 29.03.2011р. № 29/03 та від 01.06.2011р. № 01/06, в яких зазначив, що ОСББ «Перемога-1» не є платником плати за землю, оскільки немає державних актів на право власності або користування землею, договорів оренди земельної ділянки не укладало.

Також, 20 червня 2011 року ОСББ «Перемога-1» звернулося до ДПІ у Святошинському районі м. Києва з письмовою заявою про зарахування помилково перерахованих коштів в сумі 42, 00 грн. на оплату земельного податку згідно платіжного доручення від 24.02.2011р. № 14 в рахунок сплати податку з доходів фізичних осіб (лист від 20.06.2011р. № 06/06).

18 лютого 2013 року відповідачем були проведенні камеральні перевірки податкової звітності позивача по орендній платі за землю та з плати за землю за 2011 - 2012 роки, за результатами яких складені Акти від 18.02.2013р. за № 90/15-409 і № 91/15-409.

Під час перевірок, зокрема встановлено, що відповідно до витягу державного земельного кадастру станом на 19.12.2012р. за ОСББ «Перемога-1» на території Святошинського району м. Києва значиться земельна ділянка за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 1, загальною площею 3650,81 кв. м., кадастровий № 75:230:008. Згідно витягу з технічної документації № Ю-29567/2010 від 21.06.2010р. нормативна грошова оцінка частини земельної ділянки становить 1 678 095, 27 грн., річна сума земельного податку становить 503, 43 грн. На підставі вищенаведеного та з урахуванням норм п. 286.1 і п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України в Акті камеральної перевірки від 18.02.2013р. № 90/15-409 перевіряючим зроблений висновок про заниження ОСББ «Перемога-1» суми податкового зобов'язання по земельному податку за 2011 - 2012 роки на загальну суму 1 006, 86 грн. (в т.ч. по 503, 43 грн. за кожен рік).

Крім того, згідно з актом камеральної перевірки від 18.02.2013р. № 91/15-409, відповідачем встановлено неподання ОСББ «Перемога-1» податкової декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2012 рік (граничний строк подання 20.02.2012р.), чим порушено вимоги п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

Подані позивачем письмові запереченні на висновки актів ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС залишено без розгляду.

Враховуючи встановлені податковим органом в ході проведення перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства, відповідачем 06 березня 2013 року прийняті податкові повідомлення-рішення (форми «Р»):

№ 91/15-409, яким згідно з підпунктом 54.3.1 п. 54.3.ст. 54 Податкового кодексу України, за порушення вимог пп. 286.2 ст. 286 цього Кодексу, визначила ОСББ «Перемога-1» суму грошового зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб» в розмір 1 196, 65 грн., в тому числі 1 006, 86 грн. - основного платежу, 189, 79 грн. - штрафних (фінансових) санкцій;

№ 83/15-109, яким з підпунктом 54.3.1 п. 54.3.ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 120.1 ст. 120 цього Кодексу, ОСББ «Перемога-1» нарахована сума штрафних (фінансових) санкцій по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 170, 00 грн.

Позивач оскаржив вказані ППР в адміністративному порядку, проте рішеннями ДПС у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України скарги залишені без задоволення, а а такі спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що відповідачем не було доведено, що позивач є платником земельного податку, який має обов'язок подавати декларації з земельного податку та сплачувати вказаний податок, в той же час наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що право власності або користування спірною земельною ділянкою за позивачем не реєструвалися, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що донарахування суми грошового зобов'язання із земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині зобов'язання зняти з обліку платників земельного податку, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів і матеріалами справи не підтверджується, що відповідачем поставлено позивача на облік як платника земельного податку.

Відповідач з таким висновком суду не погодився, апеляційну скаргу мотивував тим, що оскаржуванні рішення прийняті правомірно, оскільки згідно з даними державного земельного кадастру, ОСББ "Перемога-1" є користувачем земельної ділянки площею 3654,81 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 1 з цільовим призначенням - землі житлової забудови.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог рішення суду сторонами не оскаржено, у зв"язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.72. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі.

Об'єктами оподаткування, в силу п. 270.1 ст. 270 ПК України, є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Землекористувачем ПК Ураїни визначає юридичних та фізичних осіб (резидента і нерезидента), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

З аналізу наведених норм ПК України, суд першої інстанції небезпідставно звернув увагу, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого у встановленому чинним законодавством порядку, а саме - Земельним кодексом України.

В силу положень ст. 42 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Разом з тим приписами ст. 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 202 цього Кодексу державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; б) поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Судом першої інстанції встановлено, що право власності або користування спірною земельною ділянкою за позивачем не реєструвалися.

Вказане слідує з наявнимх у матеріалах справи копій листів Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 15.03.2013р. № 057028-5009 та від 19.06.2013р. № 057028-12745, рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Славінського А.О. від 11.07.2013р. № 3886388, Головного управління Держземагентства у м. Києві від 17.07.2013р. № 2529.

Відповідно до постанови слідчого в особливо важливих справах Слідчого відділу Прокуратури м. Києва Підлісного О.А. про визнання речовими доказами, приєднання їх до кримінальної справи та про накладення арешту від 22.10.2012р. (кримінальна справа № 50-6217) та листа Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 09.06.2011р. № 07-387/16004, наданого у відповідь на запит ОСББ «Перемога-1» від 05.05.2011р. № 01/05, земельна ділянка, розташована за адресою: м. Київ, Перемоги, 1, визнано речовим доказом у кримінальній справі та накладено на неї арешт (заборона відчуження).

В той же час, відповідач, на підтвердження власної позиції, що позивач набув статус власника або землекористувача щодо земельної ділянки загальною площею 3 650,81 кв.м., яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 1, та фактично являється власником або користувачем такої земельної ділянки, а також документального підтвердження наявності у податкової інспекції, передбачених Податковим кодексом України підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання по земельному податку (в т.ч. документів, на які він посилається в Акті камеральної перевірки від 18.02.2013р. № 90/15-409) не надав.

За таких обставин, враховуючи межі апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який задовольняючи позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 06 березня 2013 року № 83/15-109 і № 91/15-409, виходив з того, що донарахування суми грошового зобов'язання із земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями - рішеннями є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПЕРЕМОГА-1" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2013 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Беспалов О.О.

Ганечко О.М.