Рішення

від 25.06.2014 по справі 904/3739/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.14р. Справа № 904/3739/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ГІФТЕК-УКРАЇНА", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

Суддя Петренко І.В.

При секретарі судового засідання Пономарьові Є.О.

Представники:

Від позивача: представник Михальченко В.М. - довіреність № 28 від 10.06.14р.

Від відповідача: представники Гусакова О.Б. та Тарабака Є.А. - довіреність № б/н від 06.06.14р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 403494,90грн. (з яких 286781,32грн. - основної заборгованості; 36565,80грн. - відсотків за користування товарним кредитом; 61425,19грн - додаткова вартість товару; 9456,50грн. - інфляційні втрати; 1383,21грн. - три проценти річних; 7882,88грн. - пеня за несвоєчасну оплату отриманого товару) за укладеним між сторонами договором поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.

Судові витрати по справі позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, який останній прийняв без заперечень та зауважень, однак вчасно товар не оплатив, що і стало підставою звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № 24/14 від 26.05.2014р. ухвалою суду від 30.05.2014р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 17.06.2014р.

Відповідно до п.3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 Господарського процесуального кодексу України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.06.2014р. в якому містяться відомості про явку в судове засідання повноважного представника позивача.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 20.06.2014р. в якому містяться відомості про явку в судове засідання повноважних представників відповідача.

Представники відповідача вимоги суду виконали, відзив на позов надали, позовні вимоги не визнають частково посилаючись на наступне.

По-перше, в рамках укладеного між сторонами договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. відповідач в період з 26.11.2013р. по 10.04.2014р. отримав від позивача товар на загальну суму 569519,49грн., який оплатив у розмірі 513285,64грн., що підтверджується банківськими виписками, решта заборгованості у розмірі 56233,855грн. є несплаченою. Поставку на суму 230547,47грн. виконано позивачем не в рамках договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р., а в спрощеному порядку, у зв'язку з чим відповідач в частині 230547,47грн. позовні вимоги не визнає.

По-друге, вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1383,21грн. відповідач не визнає обґрунтованою, так як право на стягнення 3% річних виникає у разі відсутності в договорі іншого розміру процентів, а пунктом 4.4.4 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. визначено розмір - 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочки платежу.

По-третє, вимогу про стягнення додаткової вартості товару у розмірі 61425,19грн. відповідач не визнає, оскільки пунктом 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. визначено, що ціни, які зазначено у видаткових накладних є фіксованими, а право позивача змінювати умови договору щодо збільшення вартості в односторонньому порядку не передбачено. Посилання позивача на пункт 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. з метою зміни вартості товару, у зв'язку зі збільшенням встановленого НБУ курсу гривні відносно долара, на думку відповідача, хибне, так як відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, однак відповідач стверджує, що як вбачається з пункту 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті не визначений. Додатково відповідач звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних, у зв'язку з чим вже відбувається коригування ціни.

По-четверте, вимоги про стягнення пені відповідач не визнає, так як вона не відповідає розрахунку суми прострочених поставок за договором поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.

Суд оголосив перерву з 17.06.2014р. до 20.06.2014р.

20.06.2014р. позивач надав суду письмові пояснення по суті позовних вимог, а саме:

- частина накладних на які у відповідача є посилання не існують; у деяких існуючих накладних підставою вказано "договір поставки", у зв'язку з чим висновок, що товар відвантажено за рахунком недоцільний;

- всі видаткові накладні є невід'ємною частиною укладеного між сторонами договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.;

- вартість поставленого позивачем відповідачу товару у період з 2013 року по 2014 рік є ціною договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.;

- в договорі поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. відсутня умова про обов'язковість зазначення у видаткових накладних номеру договору поставки;

- на кожну партію товару, який поставлявся позивачем відповідачу в рамках договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. виписувалася видаткова накладна та рахунок на оплату;

- інших договорів, окрім договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. між сторонами не існувало;

- акт звіряння взаєморозрахунків станом на 01.05.2014р. є додатковим доказом, що товар поставлявся в рамках договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.;

- позивач на твердження відповідача, які зазначено у відзиві на позов зазначає проценти річних про які йдеться у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими грошовими коштами, передбачених статтею 536 Цивільного кодексу України;

- твердження відповідача, щодо фіксованої ціни товару, на думку позивача, є хибним, так як сторонами в договорі узгоджено можливість зміни ціни товару, у зв'язку зі зміною курсу долара по відношенню до гривні;

- порядку зміни ціни в залежності від зміни курсу долара по відношенню до гривні відповідає положенням статтею 524, 533 Цивільного кодексу України та статті 198 Господарського кодексу України;

Відповідач, в свою чергу, надав суду уточнення до відзиву на позовну заяву в яких наполягає на наступному:

- частина поставленого позивачем відповідачу товару здійснена поза договором поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р.;

- оригінал акту звіряння заборгованості між сторонами фальсифіковано;

В іншій частині уточнень до відзиву відповідач дублює відзив.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.06.2014р. в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, подані документи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. (далі по тексту - договір). Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується на умовах товарного кредиту поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до умов цього договору.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування, кількість товару, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент, номенклатура) обумовлюються у видаткових накладних, які стають в подальшому невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що для цілей договору сторони керуються визначенням товарного кредиту, що міститься у п.14.1.245. ст.14 Податкового кодексу України, а саме: "товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент".

Пунктом 1.5 договору визначено, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, в обсягах та у порядку, передбачених договором, а також здійснити оплату за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2.1 договору загальна сума договору складається із сум видаткових накладних, згідно з яким постачався товар протягом дії цього договору.

Відповідно до пункту 2.2 договору ціни товарів визначені в національній валюті України - гривнях і фіксуються у видаткових накладних. Ціни можуть змінюватися постачальником тільки у зв'язку зі збільшенням встановленого Національним банком України курсу гривні відносно долара США і тільки пропорційно такому збільшенню.

Пунктом 2.3 договору визначено, що сума до сплати формується з вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, відсотків за користування кредитом та додаткової вартості, зазначеної в Розрахунку коригування вартості товарів.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка товару відбувається окремими партіями. Отримання покупцем товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видатковій накладній являється згодою покупця на придбання цього товару, та на оплату у строки, встановлені даним договором. Під партією товару в даному договорі слід розуміти сукупність товару, що поставляється постачальником покупцеві за окремою видатковою накладною.

Підпунктом 3.2.2 пункту 3.2 договору визначено, що датою узгодження сторонами замовлення на постачання товару вважається дата виписки постачальником рахунку-фактури на оплату замовленого товару. Рахунок-фактура на оплату товару може бути виставлена постачальником за допомогою засобів зв'язку факсимільного або по електронній пошті, з подальшим наданням оригіналу по пошті. Підтвердженням свого замовлення з боку покупця, а також підтвердження отримання рахунку-фактури на оплату замовленого товару вважається надання покупцем постачальнику копії довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей згідно вимог вказаних у пункті 3.3.2.

Відповідно до пункту 4.1 договору покупець оплачує товари з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником. Відсотки за користування товарним кредитом сплачуються покупцем на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником на дату, встановлену для оплати товару пунктом 4.2 договору, або по факту надходження оплати від покупця за відвантажені товари, або на дату вимоги сплатити прострочену заборгованість за отриманий товар. Покупець зобов'язаний самостійно отримати рахунки-фактури для оплати, постачальник в свою чергу зобов'язаний надавати рахунки-фактури на вимоги покупця. У разі відсутності з будь-яких причин у покупця рахунку-фактури для оплати товару або рахунку-фактури для оплати відсотків за користування товарним кредитом, покупець зобов'язаний оплатити товар та відсотки на підставі видаткової накладної відповідно до умов цього договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору покупець зобов'язаний здійснити сплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у термін 24 (двадцять чотири) календарних дня від дати відвантаження товару. Покупець має право на дострокову оплату отриманого товару.

Пунктом 4.3 договору визначено, що товарний кредит утворюється на основі 100% вартості товарів, вказані у накладній на відвантаження товару.

На виконання умов укладеного між сторонами договору постачальник в період з 2013 року по 2014 рік відвантажував, а покупець отримував та оплачував поліграфічні товари.

Всього у період з 2013 року по 2014 рік відповідач отримав від позивача товари на загальну суму 1390965,88грн.

Відповідач в період з 2013 року по 2014 рік перерахував на користь позивача 1096062,18грн.

З наданого позивачем акту звіряння взаєморозрахунків сторін, який підписано представниками останніх вбачається, що станом на 01.05.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 294903,70грн., в тому числі по наступним накладним:

- №14081 від 26.11.2013 року на суму 1440,00грн.;

- №20866 від 03.02.2014 року на суму 34527,64грн.;

- №21233 від 12.02.2014 року на суму 5606,78грн.;

- №21461 від 14.02.2014 року на суму 36375,55грн.;

- №21460 від 17.02.2014 року на суму 428,93грн.;

- №21759 від 25.02.2014 року на суму 11055,49грн.;

- №21760 від 26.02.2014 року на суму 289,64грн.;

- №21933 від 28.02.2014 року на суму 12514,04грн.;

- №21934 від 28.02.2014 року на суму 3422,40грн.;

- №21947 від 03.03.2014 року на суму 2020,01грн.;

- №21952 від 03.03.2014 року на суму 31352,16грн.;

- №22222 від 11.03.2014 року на суму 86048,26грн.;

- №22458 від 18.03.2014 року на суму 7133,90грн.;

- №22706 від 25.03.2014 року на суму 22191,36грн.;

- №23344 від 01.04.2014 року на суму 7883,56грн.;

- №23346 від 01.04.2014 року на суму 8642,94грн.;

- №23349 від 10.04.2014 року на суму 17267,57грн.;

- №23366 від 10.04.2014 року на суму 581,09грн.;

- №23379 від 10.04.2014 року на суму 6122,38грн.

В якості додаткового доказу заборгованості відповідача у розмірі 294903,70грн. є підписаний повноважними представниками сторін та скріплений печатками сторін акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.05.2014р.

З метою досудового врегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №20/14 від 05.05.2014р. (а.с.175 том 1) терміново сплатити борг у сумі 294903,70грн.

Відповідач претензію №20/14 від 05.05.2014р. залишив без відповіді, однак 15.05.2014р. в якості оплати за товар по видатковій накладній №23379 від 10.04.2014р. перерахував позивачу 6122,38грн. та 22.05.2014р. в якості оплати за товар по видатковій накладній №20866 від 03.02.2014р. перерахував позивачу 2000,00грн.

Враховуючи викладене, на час звернення позивача до суду з даною позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем складає 286781,32грн.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У відповідності до ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.2). У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.3). Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу (ч.4). Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ч.5).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів надані сторонами на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 286781,32грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу, що стверджує позивач та визнає сам відповідач та додатково доводиться долученими до матеріалів справи банківськими виписками (а.с.158-169 том 1).

Доказів оплати спірної заборгованості в сумі 286781,32грн. відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Пунктом 4.4 договору визначено порядок сплати покупцем постачальнику відсотків за відстрочку платежу. Зокрема підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 договору в період до 14 (чотирнадцятого) календарного дня включно від дати відвантаження товарів відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається дата, наступна за 14 (чотирнадцятим) календарним днем після відвантаження товарів.

Підпунктом 4.4.2 пункту 4.4 договору датою відвантаження товарів вважається дата, вказана у видатковій накладній.

Днем здійснення платежу вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (підпунктом 4.4.3 пункту 4.4 договору).

За надання відстрочення (за користування товарним кредитом) покупець сплачує постачальнику відсотки у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочення, починаючи з наступного за 14 (чотирнадцятим) календарним днем після відвантаження товару. Рахунок за користування товарним кредитом повинен бути сплачений покупцем протягом 3-х банківських днів після дати його виставлення (підпунктом 4.4.4 пункту 4.4 договору).

Нарахування та сплата відсотків за користування товарним кредитом здійснюється до моменту повної оплати придбаних покупцем товарів (підпункт 4.4.5 пункту 4.4 договору).

З урахуванням положень пункту 4.4 договору господарський суд звертає увагу на наступне.

Проценти - це дохід, який сплачується на користь кредитора (позивача) в якості платежу за придбання товарів в розстрочку (пп. 14.1.206 Податкового кодексу України).

Для продавця (позивача) сума нарахованих процентів в бухгалтерському та податковому обліку визнається доходом (пп. 135.5.1, п. 137.16 Податкового кодексу України). Для покупця (відповідача) сума нарахованих та сплачених процентів - іншими видатками (ст. 141, пп. 138.10.5 Податкового кодексу України), при умові, що набуті товари будуть використовуватися в господарській діяльності.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача про стягнення з відповідача 36565,80грн. відсотків за користування товарним кредитом за період з 11.12.2013 року по 21.05.2014 року (за кожною поставкою окремо), визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 524 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 4.5 договору в цілях захисту постачальника від збитків у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, сторони прийшли до згоди, що покупець надає постачальнику право змінити ціну відвантаженого, але неоплаченого або неповністю оплаченого товару покупцем. Зміна ціни товару здійснюється постачальником шляхом видання та направлення покупцю розрахунку коригування вартості товару. Коригування вартості товару здійснюється постачальником у випадку, якщо встановлений НБУ курс гривні відносно долара США на дату розрахунку збільшився відносно курсу на дату поставки товару більше ніж на 10%. Розрахунок коригування вартості товару здійснюється шляхом множення ціни товару на співвідношення встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США на дату розрахунку коригування вартості товару до курсу гривні на дату поставки товару.

Згідно з пунктом 4.6 договору покупець зобов'язаний сплатити скориговану вартість товару, вказану у відповідному розрахунку коригування вартості товару, яка складається з вартості згідно накладної та додаткової вартості товару у зв'язку зі збільшенням встановленого НБУ курсу гривні.

На виконання пункту 4.5 договору позивач, у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, скоригував вартість товару і направив відповідачу розрахунки коригування вартості товару, що підтверджується описом вкладень у цінний лист та фіскальним чеком №7187 від 14.05.2014р. (а.с.205, 206).

Відповідач 22.05.2014р. відправлення позивача отримав, що підтверджується витягом із офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить вищезазначену інформацію і який долучено до матеріалів справи.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору свої зобов'язання з оплати скоригованої вартості товару не виконав та правильність розрахунку не оскаржив.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача про стягнення з відповідача 61425,19грн. додаткової вартості товару (за кожною поставкою окремо), визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору визначено, що за несвоєчасну поставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від вартості товарів, поставка яких була прострочена, за кожен день прострочення, але не більше 15% вартості товарів.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача про стягнення з відповідача 7882,88грн. пені за період з 21.12.2013 року по 26.05.2014 року (за кожною поставкою окремо), визнав його правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд перевірив розрахунок позивача про стягнення з відповідача 1383,21грн. три відсотки річних нарахованих за період з 21.12.2013 року по 26.05.2014 року (за кожною поставкою окремо) та 9456,50грн. інфляційних втрат за період з січня 2013 року по квітень 2014 року (за кожною поставкою окремо), визнав його правильним, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Твердження відповідача, що в рамках укладеного між сторонами договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. відповідач в період з 26.11.2013р. по 10.04.2014р. отримав від позивача товар на загальну суму 569519,49грн., який оплатив у розмірі 513285,64грн., що підтверджується банківськими виписками, решта заборгованості у розмірі 56233,855грн. є несплаченою, а поставку на суму 230547,47грн. виконано позивачем не в рамках договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р., а в спрощеному порядку, у зв'язку з чим відповідач позовні вимоги у розмірі 230547,47грн. не визнає. Господарський суд зазначені твердження відповідача відхиляє на підставі наступного:

по-перше, весь товар отриманий відповідачем від позивача відносився до однієї групи товарів за своїм призначенням, тому був прийнятий відповідачем для використання у своїй господарській діяльності, про що свідчить надання згоди на отримання цього товару;

по-друге, існування інших взаємовідносин, окрім відносин за спірним договором відповідач суду не довів, у видаткових накладних зазначено підставою або договір №01-01/53-13 від 03.01.13р. або договір поставки; весь товар поставлений відповідачем є однорідним;

по-третя, поставка товару здійснювалася в період дії укладеного між сторонами договору;

по-четверте, поставка здійснена в межах ціни договору.

До уваги. Поставка товару навіть поза договором не звільняє останнього від оплати отриманого товару.

Позицію відповідача щодо необґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1383,21грн., у зв'язку з тим, що пунктом 4.4.4 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. визначено розмір відсотків на рівні 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочки платежу, господарський суд визнає хибною, так як відсотки за користування товарним кредитом та три проценти річних від простроченої суми (стаття 625 Цивільного кодексу України) є різними поняттями.

Твердження відповідача, що оскільки пунктом 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. визначено, що ціни, які зазначено у видаткових накладних є фіксованими, а право позивача змінювати умови договору щодо збільшення вартості в односторонньому порядку не передбачено, господарський суд визнає такими, що не відповідають дійсності та уточнює, що пунктом 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. визначено, що ціни товарів визначені в національній валюті України - гривнях і фіксуються у видаткових накладних. Господарський суд звертає увагу, що фіксовані ціни та фіксація у видаткових накладних є за своєю суттю різними поняттями.

На думку відповідача, відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, однак відповідач стверджує, що як вбачається з пункту 2.2 договору поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті не визначений, однак господарський суд з даною позицією відповідача не погоджується та вважає, що сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання.

Відповідач звертає увагу, що позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних, у зв'язку з чим вже відбувається коригування ціни, однак господарський суд не визнає обґрунтованою зазначену позицію відповідача та стверджує, що прив'язка ціни до долара США та інфляційні втрати є за своєю суттю різними поняттями.

Твердження відповідача, що розрахунок пені не відповідає сумі прострочених поставок за договором поставки №01-01/53-13 від 03.01.13р. господарський суд визнає необґрунтованим, так як всі поставки на які є посилання позивача у даній позовній заяві визнані судом як поставки за даним договором.

Щодо твердження відповідача про фальсифікацію акту звіряння взаємних розрахунків станом на 01.05.2014р. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність/відсутність заборгованості боржника повинна бути підтверджена первинними бухгалтерськими документами, що встановлюють цивільно-правові відносини між кредитором і боржником та свідчать про зобов'язання сторін, що стосується акту звірки взаєморозрахунків, то він являється документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій і не може замінити чи змінити дані первинного бухгалтерського документу, яким є видаткова накладна.

З огляду на викладене, господарський суд констатує, що рішення приймалося на підставі первинних документів, якими є видаткові накладні, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств і доводять факт поставки позивачем відповідачу товару.

Керуючись ст.ст.1,3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 525, 526, 509, 524, 530, 533, 625, 627, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" (49022, м.Дніпропетровськ, вул.Молодогвардійська, 13 кв.107; ідентифікаційний код 37988684) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (04053, м.Київ, вул.Обсерваторна, 12Б; ідентифікаційний код 32820750) 286781,32грн. (двісті вісімдесят шість тисяч сімсот вісімдесят одна грн. 32 коп.) - основної заборгованості; 36565,80грн. (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн. 80 коп.) - відсотків за користування товарним кредитом; 61425,19грн. (шістдесят одна тисяча чотириста двадцять п'ять грн. 19 коп.) - додаткова вартість товару; 9456,50грн. (дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн. 50 коп.) - інфляційні втрати; 1383,21грн. (одна тисяча триста вісімдесят три грн. 21 коп.) - три проценти річних; 7882,88грн. (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн. 88 коп.) - пеня за несвоєчасну оплату отриманого товару; 8069,90грн. (вісім тисяч шістдесят дев'ять грн. 90 коп.) - судовий збір, видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

27.06.2014р.

Суддя І.В. Петренко