Постанова

від 16.09.2014 по справі 904/3739/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року Справа № 904/3739/14 Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Глос О.І., Сибіги О.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" на постановувід 06.08.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Дніпропетровської області № 904/3739/14 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" простягнення заборгованості за договором поставки, за участю представників: позивача - відповідача - Михальченко В.М. не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014 у справі №904/3739/14 (суддя Петренко І.В.) задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (далі-позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" (далі-відповідач) про стягнення основної заборгованості за договором поставки від 03.01.2013 №01-01/53.13, відсотків за користування товарним кредитом, додаткової вартості товару, інфляційних втрат, 3% річних та пені в загальній сумі 403494,90 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 286781,32 грн основної заборгованості, 36565,80 грн відсотків за користування товарним кредитом, 61425,19 грн додаткової вартості товару, 9456,50 грн інфляційних втрат, 1383,21 грн 3% річних та 7882,88 грн пені за несвоєчасну оплату отриманого товару.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 06.08.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Герасименко І.М., Орєшкіної Е.В.) рішення місцевого господарського суду частково скасував, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 1000,00 грн припинити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" борг в сумі 283781,32 грн, додаткову вартість товару - 61425,19 грн, 3% річних - 1383,21 грн, пеню - 7882,88 грн, відсотки за користування товарним кредитом - 36565,80 грн. В частині стягнення боргу у сумі 2000,00 грн та інфляційних втрат у сумі 9456,50 грн в позові відмовити."

Відповідач з рішенням та постановою у справі в частині стягнення 247966,16 грн основного боргу, 33945,52 грн відсотків за користування товарним кредитом, 61425,19 грн додаткової вартості товару, 1383,21 грн 3% річних та 7321,33 грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 524, 625 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 34, ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає підставним стягнення основного боргу за договором поставки №01-01/53.13 від 03.01.2013 лише за накладними №№14081, 23346, 23344, 23349, 23366, в яких є посилання на вищевказаний договір, оскільки поставка решти товару, на його думку, відбувалася у спрощений спосіб без укладання письмового договору на підставі рахунків.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник скаржника не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2014.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати від 15.09.2014 № 03-05/1775 у зв'язку з перебуванням судді Бакуліної С.В. у відпустці для розгляду касаційної скарги у даній справі сформовано колегію суддів у складі: головуючий Грейц К.В. (доповідач), Глос О.І., Сибіга О.М.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 03.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" (покупець) укладено договір поставки №01-01/53.13, за умовами якого постачальник зобов'язався на умовах товарного кредиту поставити та передати у власність покупцю товар відповідно до умов цього договору (п.1.1 договору); найменування, кількість товару, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент, номенклатура) обумовлюються у видаткових накладних, які стають в подальшому невід'ємними частинами цього договору (п.1.2. договору); покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах, в обсягах та у порядку, передбачених договором, а також здійснити оплату за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п.1.5 договору); загальна сума договору складається із сум видаткових накладних, згідно з якими постачався товар протягом дії цього договору (п.2.1 договору); ціни товарів визначені в національній валюті України - гривнях і фіксуються у видаткових накладних. Ціни можуть змінюватися постачальником тільки у зв'язку зі збільшенням встановленого Національним банком України курсу гривні відносно долара США і тільки пропорційно такому збільшенню (п.2.2 договору); сума до сплати формується з вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, відсотків за користування кредитом та додаткової вартості, зазначеної в розрахунку коригування вартості товарів (п.2.3 договору); поставка товару відбувається окремими партіями. Отримання покупцем товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видатковій накладній являється згодою покупця на придбання цього товару та на оплату у строки, встановлені цим договором. Під партією товару в даному договорі слід розуміти сукупність товару, що поставляється постачальником покупцеві за окремою видатковою накладною (п.3.1 договору); датою узгодження сторонами замовлення на постачання товару вважається дата виписки постачальником рахунку-фактури на оплату замовленого товару. Рахунок-фактура на оплату товару може бути виставлена постачальником за допомогою засобів зв'язку факсимільного або по електронній пошті, з подальшим наданням оригіналу по пошті. Підтвердженням свого замовлення з боку покупця, а також підтвердження отримання рахунку-фактури на оплату замовленого товару вважається надання покупцем постачальнику копії довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей згідно вимог, вказаних у пункті 3.3.2 (п.3.2.2 договору); покупець оплачує товари з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником. Відсотки за користування товарним кредитом сплачуються покупцем на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником на дату, встановлену для оплати товару пунктом 4.2 договору, або по факту надходження оплати від покупця за відвантажені товари, або на дату вимоги сплатити прострочену заборгованість за отриманий товар. Покупець зобов'язаний самостійно отримати рахунки-фактури для оплати, постачальник в свою чергу зобов'язаний надавати рахунки-фактури на вимоги покупця. У разі відсутності з будь-яких причин у покупця рахунку-фактури для оплати товару або рахунку-фактури для оплати відсотків за користування товарним кредитом, покупець зобов'язаний оплатити товар та відсотки на підставі видаткової накладної відповідно до умов цього договору (п.4.1 договору); покупець зобов'язаний здійснити оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника у термін 24 (двадцять чотири) календарних дня від дати відвантаження товару (п.4.2 договору); товарний кредит утворюється на основі 100% вартості товарів, вказані у накладній на відвантаження товару (п.4.3 договору); за надання відстрочення (за користування товарним кредитом) покупець сплачує постачальнику відсотки у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочення, починаючи з наступного за 14 (чотирнадцятим) календарним днем після відвантаження товару. Рахунок за користування товарним кредитом повинен бути сплачений покупцем протягом 3-х банківських днів після дати його виставлення (п.4.4.4 договору); нарахування та сплата відсотків за користування товарним кредитом здійснюється до моменту повної оплати придбаних покупцем товарів (п.4.4.5 договору); в цілях захисту постачальника від збитків у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, сторони прийшли до згоди, що покупець надає постачальнику право змінити ціну відвантаженого, але неоплаченого або неповністю оплаченого товару покупцем. Зміна ціни товару здійснюється постачальником шляхом видання та направлення покупцю розрахунку коригування вартості товару. Коригування вартості товару здійснюється постачальником у випадку, якщо встановлений НБУ курс гривні відносно долара США на дату розрахунку збільшився відносно курсу на дату поставки товару більше ніж на 10%. Розрахунок коригування вартості товару здійснюється шляхом множення ціни товару на співвідношення встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США на дату розрахунку коригування вартості товару до курсу гривні на дату поставки товару (п.4.5 договору); покупець зобов'язаний сплатити скориговану вартість товару, вказану у відповідному розрахунку коригування вартості товару, яка складається з вартості згідно накладної та додаткової вартості товару у зв'язку зі збільшенням встановленого НБУ курсу гривні (п.4.6 договору); за несвоєчасну поставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від вартості товарів, поставка яких була прострочена, за кожен день прострочення, але не більше 15% вартості товарів (п.8.2 договору); строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та закінчується 03.01.2014 за умови повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.11.2 договору); дія договору автоматично продовжується на один календарний рік, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору (п.11.4 договору).

На виконання умов договору, в період з 26.11.2013 по 10.04.2014, позивач поставив відповідачеві поліграфічні товари на загальну суму 324136,34 грн за видатковими накладними:, які були підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Втім, відповідач розраховувався за товар не у повному обсязі та не вчасно, внаслідок чого станом на 01.05.2014 у нього утворилась заборгованість в сумі 294903,70 грн, яка останнім не оспорюється та підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків.

Після підписання акту звірки відповідач сплатив: 15.05.2014 - 6122,38 грн по накладній №23379 та 22.05.2014 - 2000,00 грн по накладній №20866, у зв'язку з чим залишок боргу станом на 26.05.2014 склав 286781,32 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" до господарського суду з позовом про стягнення основної заборгованості, відсотків за користування товарним кредитом, додаткової вартості товару, інфляційних втрат, 3% річних та пені в загальній сумі 403494,90 грн, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, приписами ст. ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 549, 625 ЦК України та відповідними пунктами договору поставки.

Вирішуючи спір у справі, місцевий господарський суд виходив з того, що факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки, підтверджений позивачем за допомогою належних та допустимих доказів, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову заявленій сумі 403494,90 грн.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду відносно неналежного виконання покупцем зобов'язань за договором поставки щодо оплати поставленого позивачем товару та, поряд з цим, зазначив, що внаслідок часткової оплати відповідачем заборгованості (платіжним дорученням №126 від 26.05.2014 на суму 2000,00 грн та платіжним дорученням №167 від 05.06.2014 на суму 1000,00 грн), заборгованість останнього за договором становить 283781,32 грн, у зв'язку з чим, враховуючи дату звернення позивача до господарського суду - 27.05.2014, дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення боргу в сумі 2000,00 грн та припинення провадження у справі в частині стягнення боргу в сумі 1000,00 грн. Крім того, апеляційний господарський суд також зазначив про безпідставність стягнення з відповідача інфляційних втрат внаслідок того, що сторонами в умовах укладеного договору поставки визначено інший спосіб відшкодування втрат від знецінення національної валюти (перерахунок курсу національної валюти відносно долара США). В решті рішення місцевого господарського суду визнано судом апеляційної інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи таке.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що внаслідок порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки №01-01/53.13 від 03.01.2013 у відповідача станом на 26.05.2014, з урахуванням сплачених останнім 2000,00 грн за платіжним дорученням №126 від 26.05.2014, існувала заборгованість в сумі 284781,32 грн.

При цьому, як розмір вказаної заборгованості, так і обставини її існування взагалі, відповідачем не оспорюються, адже, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач посилається на те, що більша частина поставленого позивачем товару передана йому не на підставі договору поставки №01-01/53.13 від 03.01.2013, оскільки в накладних не вказано відомостей про такий договір.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами у справі був укладений лише один договір поставки, дія якого автоматично була пролонгована до 03.01.2015, а отже посилання в деяких накладних на договір поставки без зазначення його номеру і дати свідчить про те, що відповідний товар такого ж асортименту і по такій же ціні, передавався покупцеві саме на виконання умов укладеного між сторонами договору №01-01/53.13 від 03.01.2013 і приймався останнім без будь-яких заперечень, відтак, висновок судів попередніх інстанцій щодо підставності стягнення основної заборгованості за поставлений позивачем і прийнятий, але не оплачений відповідачем товар колегія суддів вважає законним і обґрунтованим. .

Щодо інших сум, нарахованих на основний борг. Відповідно до підпункту 3 пункту 1 статті 3 ЦК України, однією з загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору. Суть цієї норми розкрита в статті 627 ЦК України, згідно з якою сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Реалізуючи вказаний принцип цивільного законодавства, сторони в укладеному договорі поставки №01-01/53.13 від 03.01.2013 узгодили, зокрема, що в цілях захисту постачальника від збитків у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, покупець надає постачальнику право змінити ціну відвантаженого, але неоплаченого або не повністю оплаченого товару покупцем. При цьому, коригування вартості товару здійснюється постачальником у випадку, якщо встановлений НБУ курс гривні відносно долара США на дату розрахунку збільшився відносно курсу на дату поставки товару більше ніж на 10%. Розрахунок коригування вартості товару здійснюється шляхом множення ціни товару на співвідношення встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США на дату розрахунку коригування вартості товару до курсу гривні на дату поставки товару.

На виконання вказаних умов договору позивач, у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, скоригував вартість товару і направив відповідачеві розрахунки коригування його вартості, додаткова оплата за який склала 61425,19 грн.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору відповідач оплачує товари з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником. Відсотки за користування товарним кредитом сплачуються відповідачем на підставі рахунків-фактур, наданих позивачем на дату, встановлену для оплати товару пунктом 4.2 договору, або по факту надходження оплати від покупця за відвантажені товари, або на дату вимоги сплатити прострочену заборгованість за отриманий товар. Згідно з п. 4.4.4 договору за надання відстрочення за користування товарним кредитом відповідач сплачує позивачеві відсотки у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочення, починаючи з наступного за 14 календарним днем після відвантаження товару. Рахунок за користування товарним кредитом повинен бути сплачений покупцем протягом 3-х банківських днів після дати його виставлення.

У відповідності до умов зазначених пунктів договору позивачем за користування товарним кредитом нараховані відповідачеві відсотки за період 11.12.2013 по 21.05.2014 у сукупності по накладним в загальній сумі 36565,80 грн.

Відтак, враховуючи, що ні сума додаткової оплати за товар в розмірі 61425,19 грн, ані сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 36565,80 грн так і не були оплачені покупцем, колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість заявлених позовних вимог і в цих частинах.

При цьому, посилання скаржника на відсутність у зобов'язанні визначеного грошового еквіваленту в іншій валюті та, як наслідок, відсутність у позивача права на коригування неоплаченої вартості товару, колегія суддів відхиляє, адже закріплення вказаного права в умовах правочину не суперечить чинному законодавству України та повністю узгоджується з визначеним законодавством принципом свободи договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товарів, відсотків за користування товарним кредитом та оплату заборгованості з коригування вартості товару, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від суми заборгованості з оплати товарів, відсотків за користування товарним кредитом та суми заборгованості за коригування вартості товару за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується із висновком господарських судів щодо правомірності нарахування пені за період прострочення з 21.12.2013 по 26.05.2014 (у сукупності за кожною накладною) у загальній сумі 7882,88 грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судами, 3% річних за період прострочення з 21.12.2013 по 26.05.2014 у сукупності по накладним становлять 1383,21 грн, отже, суди дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для стягнення цієї суми.

Крім того, колегія суддів погоджується також з висновком апеляційного господарського суду щодо відсутності підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки сторони в договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок відносно курсу національної валюти - гривні до долара США. В такому випадку нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти (п 8.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013), а здійснений позивачем перерахунок вартості товару по курсу долара США станом на 05.05.2014 повністю врахував таке знецінення.

Наведене свідчить, що під час прийняття постанови у справі суд апеляційної інстанції не припустився порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстави для її скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 у справі Господарського суду Дніпропетровської області №904/3739/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді О.І. Глос

О.М. Сибіга