Постанова

від 06.08.2014 по справі 904/3739/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2014 р. Справа № 904/3739/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач ,

суддів : Герасименко І.М., Орєшкіної Е.В. (зміна складу колегії суддів відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Кузнецової І.Л. від 01.08.2014р.)

При секретарі судового засідання Валяр М.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Михальченко В.М.- представник, довіреність №28 від 10.06.14;

від відповідача: Гусакова О.Б. - представник, довіреність №5 від 06.06.14;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014р. у справі №904/3739/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІФТЕК-

УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ",

м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014р. у справі №904/3739/14 (суддя Петренко І.В.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" 286 781,32 грн основного боргу; 36 565,80 грн відсотків за користування товарним кредитом; 61 425,19 грн додаткової вартості товару; 9 456,50 грн інфляційних втрат; 1 383,21 грн трьох відсотків річних; 7 882,88 грн пені та 8 069,90 грн судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій визнає законним рішення суду лише в частині стягнення боргу в сумі 35 815,16 грн, інфляційних витрат - 92,43 грн, пені - 561,55 грн; в решті просив рішення скасувати та в позові відмовити. Вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням норм матеріального права. Вважає, що підстави для стягнення боргу за договором наявні лише за накладними, в яких є посилання на договір №01-01/53.13 від 03.01.2013р., поставка решти товару відбувалася у спрощений спосіб без укладання письмового договору на підставі рахунків, тому умови договору розповсюджуються лише на поставки за накладними №№14081, 23346, 23344, 23349, 23366. Зазначив, що акт звірки розрахунків не є належним доказом у справі, оскільки перша сторінка акту Позивачем фальсифікована в частині посилання на договір. Розмір процентів за користування коштами повинен здійснюватися на суми прострочення поставок саме за договором №01-01/53.13 від 03.01.2013р. та виключає стягнення 3% річних, оскільки розмір відсотків встановлений у п.4.4.4 договору - 0,2 % від вартості товару за кожен день відстрочення платежу. Пунктом 2.2. договору грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті не визначений, тому Позивач не вправі в односторонньому порядку збільшувати вартість товару у зв`язку зі збільшенням встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США. Крім того, корегування рівня ціни закладено в інфляційні втрати, які Позивач також просить стягнути; а пеня повинна відповідати розрахунку на суми прострочення товару за договором №01-01/53.13 від 03.01.2013р. У письмових поясненнях, наданих суду 06.08.2014р., зазначив, що з Позивачем уклав лише один договір поставки.

Позивач проти апеляційної скарги заперечив, вважає позовні вимоги обґрунтованими, а оспорюване рішення правомірним. Вказав на те, що уклав з Відповідачем лише один договір поставки, по якому і відвантажував товар. Зазначив, що нарахування 3% річних не виключає стягнення плати за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України; а коригування вартості товару здійснене на підставі узгодженого сторонами п. 2.2. Договору. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом при розгляді справи встановлено, що 03.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" як постачальником (надалі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" як покупцем (надалі - Відповідач) був укладений договір поставки №01-01/53.13 (надалі -Договір) строком дії з моменту підписання до 03.01.2014р. з умовою пролонгації на один календарний рік в разі відсутності заяв сторін про припинення його дії протягом тридцяти календарних днів до закінчення строку його дії (п.п. 11.2., 11.4. Договору). Доказів розірвання Договору суду не надано.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Позивач зобов'язався на умовах товарного кредиту поставити та передати у власність Відповідача товар відповідно до умов Договору. Найменування, кількість товару, що підлягає поставці, його співвідношення (асортимент, номенклатура) обумовлюються у видаткових накладних (п.1.2. Договору). Поставка товару відбувається окремими партіями. Отримання покупцем товару в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видатковій накладній являється згодою покупця на придбання цього товару, та на оплату у строки, встановлені даним договором. Під партією товару розуміється сукупність товару, що поставляється Позивачем Відповідачу за окремою видатковою накладною (п. 3.1. Договру).

Загальна сума Договору складається із сум видаткових накладних, згідно з яким постачався товар протягом його дії. Ціни товарів визначені в національній валюті України - гривнях і фіксуються у видаткових накладних. Ціни можуть змінюватися постачальником тільки у зв'язку зі збільшенням встановленого Національним банком України курсу гривні відносно долара США і тільки пропорційно такому збільшенню. Сума до сплати формується з вартості товару, зазначеної у видатковій накладній, відсотків за користування кредитом та додаткової вартості, зазначеної в Розрахунку коригування вартості товарів (п.п. 2.1.-2.3 Договору).

На виконання умов Договору в спірний період з 26.11.2013р. по 10.04.2014р. Позивач поставив відповідачу поліграфічні товари на загальну суму 324 136,34 грн за наступними видатковими накладними, заборгованість за якими є предметом спору, а саме: №14081 від 26.11.2013р. на суму 11 672,64 грн, №20866 від 03.02.2014р. - на 50 527,64 грн, №21233 від 12.02.2014р. - на 5606,78 грн; №21461 від 14.02.2014р. - на 36375,55 грн, №21460 від 17.02.2014р. - на 428,93 грн, №21759 від 25.02.2014р. - на 11055,49 грн, №21760 від 26.02.2014р. - на 289,64 грн, №21933 від 28.02.2014р. - на 12514,04 грн, №21934 від 28.02.2014р. - на 3422,40 грн, №21947 від 03.03.2014р.- на 2020,01 грн, №21952 від 03.03.2014р. - на 31352,16 грн, №22222 від 11.03.2014р.- на 86048,26 грн, №22458 від 18.03.2014р. - на 7133,90 грн, №22706 від 25.03.2014р. - на 22191,36 грн, №23344 від 01.04.2014р. - на 7883,56 грн, №23346 від 01.04.2014р. - на 8642,94 грн, №23349 від 10.04.2014р. - на 17267,57 грн, №23366 від 10.04.2014р. - на 581,09 грн; №23379 від 10.04.2014р. - на 9 122,38 грн.

Вказані накладні були підписані обома сторонами та скріплені печатками. Таким чином, сторони погодили виконання господарської операції з приймання - передачі товару. На оплату товару Позивачем були виставлені рахунки. Проти отримання товару Відповідач не заперечує.

Згідно з пунктом 4.2 Договору Відповідач зобов'язаний був здійснити сплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позивача у термін 24 календарних дні від дати відвантаження товару.

Проте, Відповідач розраховувався за товар не у повному обсязі та не вчасно, внаслідок чого станом на 01.05.2014р. утворилась заборгованість в сумі 294 903,70 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків. (а.с. 17-21, 139-141, т.2). За твердженням Позивача після підписання акту звірки Відповідачем було сплачено: 15.05.2014р. - 6 122,38 грн по накладній №23379 та 22.05.2014р. - 2000,00 грн по накладній №20866. Вказані оплати підтверджені виписками по рахунку (а.с.168 т.1). Таким чином, залишок боргу станом на 26.05.2014р. становив 286 781,32 грн. Сума заборгованості Відповідачем не спростовується.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням наведеного, а також того, що Відповідачем були здійснені оплати згідно рахунку №8435 від 03.02.2014р. на суму 2000,00 грн (платіжне доручення №126 від 26.05.2014р., а.с. 254, т. 1) та на суму 1000,00 грн (платіжне доручення №167 від 05.06.2014р., а.с. 253, т.1), колегія суддів доходить висновку, що заборгованість за Договором становить 283 781,32 грн та наявні всі правові підстави для її стягнення з Відповідача. Враховуючи те, що із даним позовом Позивач звернувся до суду 27.05.2014р., в частині стягнення боргу у сумі 2000,00 грн слід відмовити, оскільки борг був сплачений до звернення із позовом, а в частині стягнення 1000,00 грн (кошти сплачені 05.06.2014р. під час вирішення спору в суді) провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відсутністю предмета спору в цій частині на час розгляду спору.

Вказані оплати були невраховані судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення.

Колегія суддів не приймає доводи скаржника стосовно бездоговірної поставки у спрощений спосіб за частиною досліджених накладних, оскільки, як вбачається з письмових пояснень сторін, між ними був укладений лише один договір поставки, дія якого автоматично була пролонгована до 03.01.2015р. (доказів розірвання Договору сторонами надано не було). Суд вважає, що наявність між сторонами єдиної діючої угоди, під час якої був поставлений товар, а також посилання в накладних на «договір поставки» дає підстави вважати, що спірні поставки товару здійснені саме по Договору №01-01/53.13 від 03.01.2013р.

Розбіжності у текстах актів звіряння розрахунків щодо зазначення номера спірного договору (екземпляр позивача) та зазначення лише періоду, за який проводиться звіряння (екземпляр відповідача), на яких наголошує відповідач, не впливають на встановлення факту поставок та заборгованості за ними, які підтверджуються первісними документами,

Відповідно до пункту 4.5 Договору в цілях захисту постачальника від збитків у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, сторони прийшли до згоди, що покупець надає постачальнику право змінити ціну відвантаженого, але неоплаченого або неповністю оплаченого товару покупцем. Зміна ціни товару здійснюється постачальником шляхом видання та направлення покупцю розрахунку коригування вартості товару. Коригування вартості товару здійснюється постачальником у випадку, якщо встановлений НБУ курс гривні відносно долара США на дату розрахунку збільшився відносно курсу на дату поставки товару більше ніж на 10%. Розрахунок коригування вартості товару здійснюється шляхом множення ціни товару на співвідношення встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США на дату розрахунку коригування вартості товару до курсу гривні на дату поставки товару.

На виконання пункту 4.5 договору позивач, у зв'язку зі зміною встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США, скоригував вартість товару і направив відповідачу розрахунки коригування вартості товару, що підтверджується описом вкладень у цінний лист та фіскальним чеком №7187 від 14.05.2014р. (а.с.205, 206 т.1). Загальна сума додаткової вартості товару з урахуванням встановленого НБУ курсу гривні відносно долара США станом на 05.05.2014р. (збільшення курсу більш як на 10%) склала 61 425,19 грн. Апеляційним судом встановлена правильність розрахунків позивача та правомірність стягнення даної суми судом першої інстанції.

Відповідно до пункту 4.1 Договору Відповідач оплачує товари з відстроченням платежу у розмірі 100% їх вартості на умовах товарного кредиту на підставі рахунків-фактур, наданих постачальником. Відсотки за користування товарним кредитом сплачуються Відповідачем на підставі рахунків-фактур, наданих Позивачем на дату, встановлену для оплати товару пунктом 4.2 договору, або по факту надходження оплати від покупця за відвантажені товари, або на дату вимоги сплатити прострочену заборгованість за отриманий товар.

За надання відстрочення за користування товарним кредитом Відповідач сплачує Позивачу відсотки у розмірі 0,2% від вартості поставленого товару за кожен день відстрочення, починаючи з наступного за 14 календарним днем після відвантаження товару. Рахунок за користування товарним кредитом повинен бути сплачений покупцем протягом 3-х банківських днів після дати його виставлення (п. 4.4.4 Договору).

Позивачем за користування товарним кредитом було нараховано Відповідачу за період 11.12.2013р. по 21.05.2014р. у сукупності по накладним 36 565,80 грн. Розрахунок здійснений Позивачем вірно, ці кошти правомірно стягнуті судом першої інстанції.

Стосовно заперечень скаржника колегія суддів зазначає, що право передбачити в договорі обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи з дня передання товару продавцем, надано сторонам ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, яка регулює правові відносини, пов`язані з продажем товару в кредит, та узгоджується із свободою договору, встановленого ст. 627 Цивільного кодексу України (Постанова Верховного суду України від 30.05.2011р. №3-44гс11). Тому, стягнення відсотків за користування товарним кредитом ані дублює відповідальність у вигляді сплати неустойки (якщо така передбачена договором), ані позбавляє права звернутися до боржника з позовом про стягнення 3% річних (п. 6.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.). Діючим законодавством не заборонено визначати ціну товару шляхом її перерахунку відносно валюти іншої держави. З огляду на свободу договору, визначені сторонами у п.п. 2.2., 4.5., 4.6 договору підстави та порядок такого перерахунку не суперечать чинному законодавству та доводи відповідача в цій частині судом відхиляються.

Пунктом 8.3 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату товарів, відсотків за користування товарним кредитом та оплату заборгованості з коригування вартості товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, обрахованої від суми заборгованості з оплати товарів, відсотків за користування товарним кредитом та суми заборгованості за коригування вартості товару за кожен день прострочення.

Колегія суддів погоджується із висновком господарського суду щодо правомірності нарахування пені за період прострочення з 21.12.2013р. по 26.05.2014 р. (у сукупності за кожною поставкою) у сумі 7882,88 грн. Пеня розрахована позивачем лише на суму боргу, що не суперечить умовам договору.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних за період прострочення з 21.12.2013р. по 26.05.2014р. у сукупності по накладним становлять 1383,21 грн та вірно стягнуті судом першої інстанції. Проте, апеляційний суд не знаходить правових підстав для нарахування інфляційних втрат, оскільки сторони в договорі визначили інший спосіб компенсації знецінення грошових коштів, а саме перерахунок відносно курсу національної валюти - гривні до долара США. В такому випадку нарахування інфляційних втрат є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише відносно національної валюти (п 8.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р.); а здійснений Позивачем перерахунок вартості товару по курсу долара США станом на 05.05.2014р. повністю врахував таке знецінення.

Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції були не у повному обсязі досліджені обставини справи, а також порушені норми матеріального права, що відповідно до п.п. 1,4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для частково скасування рішення в частині стягнення боргу у сумі 2000,00 грн та інфляційних втрат - 9 456,50 грн. В цій частині в позові слід відмовити, а в частині стягнення боргу у сумі 1000,00 грн провадження у справі припинити.

Судові витрати по апеляційній скарзі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44-49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬФА КОМ'ЮНІТІ", м. Дніпропетровськ задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2014р. у справі № 904/3739/14 скасувати частково в частині розміру стягнутого боргу та інфляційних втрат , виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Провадження у справі в частині стягнення боргу у сумі 1000,00 грн припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" - 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13 кв.107 (код ЄДРПОУ 37988684) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" - 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12Б (код ЄДРПОУ 32820750) борг - 283 781,32 грн (двісті вісімдесят три тисячі сімсот вісімдесят одну грн 32 коп), додаткову вартість товару - 61 425,19 грн (шістдесят одну тисячу чотириста двадцять п'ять грн 19 коп), 3% річних - 1383,21грн (одну тисячу триста вісімдесят три грн 21 коп), пеню - 7 882,88 грн (сім тисяч вісімсот вісімдесят дві грн 88 коп), відсотки за користування товарним кредитом - 36 565,80 грн (тридцять шість тисяч п'ятсот шістдесят п'ять грн 80 коп), судовий збір за розгляд позовної заяви - 7 840,77 грн (сім тисяч вісімсот сорок грн 77 коп).

В частині стягнення боргу у сумі 2000,00 грн та інфляційних втрат у сумі 9 456,50 грн в позові відмовити.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіфтек-Україна" - 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12Б (код ЄДРПОУ 32820750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Ком'юніті" - 49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, 13 кв.107 (код ЄДРПОУ 37988684) судовий збір за розгляд апеляційної скарги - 114, 57 грн (сто чотирнадцять грн 57 коп).

Видачу наказів на виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з часу її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцятиденного строку з дати її прийняття.

Повний текст постанови складений 07.08.2014р.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Герасименко

Суддя Е.В. Орєшкіна