Рішення

від 18.06.2014 по справі 910/4732/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4732/13 18.06.14

За позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ"

про стягнення 502.920,00 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 15.01.2013 (зареєстровано за № 11, бланк серії ВРТ № 033264);

відповідача: Дроботько О.В. - за довіреністю від 25.11.2013 № 1.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И :

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ" про стягнення з останнього 403.953,00 грн.

Суть спору: ОСОБА_1 свої позовні вимоги мотивує тим, що останній, як учасник товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ", якому належить 33 % частки в статутному капіталі, вирішив вийти з Товариства, про що повідомив останнього відповідною заявою від 15.03.2011. Водночас, у вказаній заяві, позивач просив Товариство провести із ним розрахунок, тобто виплатити останньому вартість частки майна Товариства, належної до сплати позивачеві, як учаснику, що виходить. Однак, як вказує позивач, вартість належної останньому частки майна, пропорційно частці позивача в статутному капіталі, Товариством, у встановлений чинним законодавством строк, виплачено не було, що й призвело до звернення позивача до господарського суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача вартості частки майна Товариства в розмірі 403.953,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2013 порушено провадження у справі № 910/4732/13.

15 травня 2014 року представником позивача надано господарському суду заяву від 15.05.2014 про збільшення позовних вимог в порядку, визначеному ч. 4 ст. 22 ГПК України, до 502.920,00 грн.

Заява позивача від 15.05.2014 судом прийнята, тому спір розглядається з урахуванням збільшення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечив з тих підстав, що позивачем не направлялася відповідачеві заява про вихід із Товариства, а тому в останнього не виникло перед позивачем обов'язку виконати його вимоги.

Суд, ухвалами від 02.09.2013 і від 04.03.2014, призначав у справі судову експертизу, з метою визначення дійсної (ринкової) вартості майна товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ" та пропорційного визначення вартості частини майна товариства, що підлягає виплаті позивачеві. Проведення судової експертизи у справі доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Попередню оплату вартості проведення судової експертизи покладено на позивача.

Призначена судом експертиза проведена не була у зв'язку з відсутністю оплати вартості проведення експертизи.

Згідно повідомлення позивача, попередня оплата за проведення судової експертизи здійснена позивачем не була у зв'язку із відсутністю в останнього грошових коштів.

Від відповідача 29 липня 2013 року до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме фінансових звітів, які були відкориговані позивачем у зв'язку із списанням дебіторської заборгованості.

Враховуючи здійсненні відповідачем коригування фінансової звітності, останнім заявлено клопотання про призначення судової експертизи з метою визначення вартості частки, яка підлягає виплаті позивачеві у зв'язку з його виходом з Товариства.

Позивач проти клопотання відповідача про призначення судової експертизи у справі заперечив з тих підстав, що відсутня необхідність у спеціальних знаннях. Крім того, позивач заперечив проти здійснених відповідачем коригувань фінансових звітів, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, які слугували підставою для списання дебіторської заборгованості, а також не спростовано того факту, що після вирішення спору у даній справі боржниками не буде погашена заборгованість перед Товариством, що була списана. Позивач вважає, що розрахунок суми вартості майна Товариства має бути здійснений на підставі балансу, наданого позивачем, і чинного станом на 21.02.2012.

Клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи на підставі відкоригованої фінансової звітності судом відхилено.

В судових засіданнях 12.05.2014 і 28.05.2014 судом оголошувалися перерви до 28.05.2014 та до 18.06.2014, відповідно.

В судовому засіданні 18 червня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення повноважних представників сторін даної справи по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ" (далі - відповідач / Товариство), яке оформлено протоколом від 06.08.2010 № 5, внесені зміни до Статуту Товариства. Зміни були зареєстровані державним реєстратором Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 09 серпня 2010 року, номер запису 10681050007004698.

Згідно п. 9.1 Статуту Товариства розмір статутного капіталу складає 14.000,00 грн. Частки учасників у статутному фонди (капіталі) Товариства розподіляються таким чином:

1) частка ОСОБА_4 - 4.620,00 грн, що становить 33 % статутного фонду (капіталу);

2) частка ОСОБА_1 - 4.620,00 грн, що становить 33 % статутного фонду (капіталу) (далі - позивач);

3) частка ОСОБА_5 - 4.620,00 грн, що становить 33 % статутного фонду (капіталу).

Факт здійснення внесків учасниками Товариства до статутного фонду підтверджуються матеріалами справи, а також сторонами судового процесу не заперечується.

За приписом п. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

15 березня 2011 року ОСОБА_1 (далі - позивач) скористався своїм правом на вихід з Товариства.

Так, 16 березня 2011 року позивач надіслав відповідачеві заяву від 15.03.2011 (зареєстровано в реєстрі за № 280, бланк серії ВРЕ № 297546) про вихід з Товариства. Водночас вказаною заявою позивач просив відповідача провести із ним розрахунок в повному обсязі, тобто виплатити вартість частини майна, пропорційну частці позивача у статутному капіталі Товариства. Заяву позивача від 15.03.2011 отримано відповідачем 21 березня 2011 року, що підтверджується повідомленням поштового зв'язку про вручення відповідачеві поштового відправлення позивача.

Спір між сторонами судового процесу виник в результаті невиконання відповідачем у річний строк, з моменту виходу позивача з Товариства, вимоги останнього щодо виплати частини майна, пропорційну частці позивача у статутному капіталі Товариства.

Спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, вирішуються судом (ч. 3. 148 Цивільного кодексу України).

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

За приписом п. в ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Положеннями п. 7.2.2 Статуту Товариства та ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України визначено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Відповідно до п. 7.2.3 Статуту Товариства і ч. 2 ст. 148 Цивільного кодексу України учасник, який виходить із Товариства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства, а також належну йому частку прибутку одержаного Товариством в даному році до моменту його виходу.

Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом (абзац 4 ч. 2 ст. 148 названого Кодексу).

За приписом ч. 2 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Як визначено у п. 30 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", при визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з ТОВ (ТДВ), а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства.

У пункті 3.7 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" зазначено таке. Відповідно до статей 54 і 64 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженої або додаткової відповідальності, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. У вирішенні спорів щодо розрахунків з учасником, що вийшов (був виключений) з товариства, господарським судам необхідно враховувати таке.

Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У частині першій статті 66 та у статті 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства. Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства. Активи (майно і в тому числі майнові вимоги) товариства відображаються у статтях активу балансу за кодами 010, 020, 030, 035, 040, 045, 050, 060, 100, 110, 120, 130, 140, 150, 160, 170, 180, 190, 200, 210, 230, 240, 250. Зобов'язання товариства та забезпечення майбутніх витрат і платежів товариства визначаються у статтях пасиву балансу за кодами 400, 410, 420, 440, 450, 460, 470, 500, 510, 520, 530, 540, 550, 560, 570, 580, 590, 600, 610.

За приписами частина 1, 2 ст. 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства. Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року) (ч. 1 ст. 13 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

В пункті п. 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, чинного на момент виходу позивача з Товариства визначено таке.

Баланс - звіт про фінансовий стан підприємства/установи, який відображає на певну дату активи, зобов'язання і власний капітал.

Активи - ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", зареєстрованого наказом Міністерства фінансів України від 07.07.1999 № 163.

Враховуючи, що положеннями Статуту позивача не визначено порядку і строків виплати вартості частини майна учаснику Товариства, що підлягає виплаті позивачеві, пропорційно його частці в статутному капіталі, суд бере до уваги наведені вище Рекомендації Президії Вищого господарського суду України та правову позицію Пленуму Вищого господарського суду України, викладену в постанові від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", та з огляду на те, що чинним законодавством України не передбачено можливості складання фінансової звітності в будь-який час, суд при розрахунку вартості майна Товариства, що підлягає виплаті позивачеві, виходить з фінансового звіту, складеного станом на 31.03.2011 (І звітний квартал 2011 року), тобто на ближчу звітну дату до дати виходу позивача з Товариства. При цьому, суд бере до уваги фінансовий звіт Товариства за перший квартал 2011 року без внесених до нього відповідачем коригувань, які полягають у списанні дебіторської заборгованості, оскільки станом на момент виходу позивача з Товариства такі коригування у звіті не мали місця.

Виходячи з фінансового звіту позивача (стор. 105), складеного станом на 31.03.2011, в останньому наведені такі показники:

Назва рядкаКод рядкаПоказники (грн) Вартість активів Залишкова вартість (Основні засоби) 030 39.100,00 Виробничі запаси 100 4.614.600,00 Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: чиста реалізаційна вартість 160 11.197.600,00 Дебіторська заборгованість за розрахунками: з бюджетом 170 234.200,00 Грошові кошти та їх еквіваленти: в національній валюті 230 207.300,00 Всього активів: 16.292.800,00 грн Вартість зобов'язань Короткострокові кредити банків 500 3.059.000,00 Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 10.834.100,00 Поточні зобов'язання за розрахунками: з бюджетом 550 868.600,00 Поточні зобов'язання за розрахунками: зі страхування 570 3.200,00 Поточні зобов'язання за розрахунками: з оплати праці 580 3.900,00 Всього зобов'язань: 14.768.800,00

Таким чином, виходячи з наведених вище показників фінансової звітності відповідача за І квартал 2011 року, вартість майна Товариства станом на 31.03.2011 складає 1.524.000,00 грн (16.292.800,00 - 14.768.800,00 = 1.524.000,00).

Як встановлено вище, частка позивача в статутному капіталі Товариства складає 33 % від загального розміру статутного капіталу позивача, тому вартість виплати дорівнює 502.920,00 грн, згідно такого розрахунку: 1.524.000,00 * 33 % = 502.920,00.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Отже, підсумовуючи сукупність наведених вище фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача вартості частини майна, що належить виплаті позивачеві, пропорційно його частці у статутному капіталі Товариства, у зв'язку із виходом ОСОБА_1 з Товариства, як його учасника, в розмірі 502.920,00 грн підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49 та статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОН-ГАЗ" (03680, м. Київ, Солом'янський район, проспект Перемоги, буд. 51-А; ідентифікаційний код 31864048, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вартість частини майна у статутному капіталі в сумі 502.920,00 (п'ятсот дві тисячі дев'ятсот двадцять) грн 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 10.058,40 (десять тисяч п'ятдесят вісім) грн 40 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27 червня 2014 року.

Суддя С.В. Балац