Ухвала

від 26.06.2014 по справі 817/651/14

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Кравчук Т.О.

Суддя-доповідач:Котік Т.С.

УХВАЛА

іменем України

"26" червня 2014 р. Справа № 817/651/14

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Малахової Н.М.,

при секретарі Рожко М.М. ,

за участю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2014 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-РЗВА" до Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень , - ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2014 року задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА".

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області:

від 11.11.2013 року №0005002342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 247065,00 грн., з яких: 164710,00 грн. - за основним платежем; 82355,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 11.11.2013 року №0005012342, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 156867,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 78433,50 грн.

Присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 коп.

В апеляційній скарзі Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову - про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт посилається на те, що судом не враховано обставин, встановлених під час перевірки, а саме неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ "Елєгін" по ланцюгу від ТОВ "Кіровцветмет"-ТОВ - "Елєгін"-ТОВ "Високовольтний союз- РЗВА", та по ланцюгу від ТОВ "ВК Віконні системи"-ТОВ "Елєгін"-ТОВ "Високовольтний союз РЗВА" через відсутність майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт, формування податкового кредиту від підприємств "податкових ям".

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" (раніше ТОВ "РЗВА-Електрик") є юридичною особою, перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби та зареєстроване як платник податку на додану вартість з 22.12.2006 року (свідоцтво №200128455 серія НБ №450357).

Основними видами економічної діяльності позивача є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури; виготовлення інших металевих виробів; монтаж машин та устаткування спеціального призначення, не віднесених до інших угрупувань; інші види оптової торгівлі.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін", за період з 01.01.2012 року по 31.05.2012 року, Державною податковою інспекцією у м. Рівному складено акт перевірки №796/17-16-22-01/34704105 від 30.10.2013 року (а.с. 10-34 том 1) в якому встановлено порушення позивачем:

п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів - всього на суму 156867 грн. заявленої у декларації за липень 2012 року;

п.44.1 ст.44 розділу ІІ, пп.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 розділу ІІІ Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього на суму 164710 грн., в т.ч.: за I квартал 2012 року на суму 13162,0 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 151548,0 грн.

На підставі акту перевірки, Державною податковою інспекцією у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області прийнято податкові повідомлення-рішення (а.с.6,8 том 1):

від 11.11.2013 року №0005002342, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Податок на прибуток" у сумі 247065,00 грн., з яких: 164710,00 грн. - за основним платежем; 82355,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

від 11.11.2013 року №0005012342, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 156867,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 78433,50 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження були залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Суд першої інстанції перевіряючи правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень дійшов висновку, що податковим органом при їх прийнятті не враховано наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які свідчать про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження реальності господарських операцій та обґрунтованого формування валових витрат та податкового кредиту по податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін" за відповідний період, що узгоджується з вимогами п.198,1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаними висновками, виходячи з наступного.

Як убачається з акту перевірки, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу, що господарські операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін" по ланцюгу від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровцветмет" та від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК Віконні системи" - з одного боку, та позивачем - з іншого боку, не мають реального товарного характеру та спрямовані на надання податкової вигоди позивачу. Такі висновки відповідача базуються на даних акту перевірки контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін", який містить висновки щодо безтоварності господарських операцій товариства з контрагентами-постачальниками та основується на даних актів перевірок цих контрагентів.

Суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з такими висновками.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2012 року позивач (Покупець) уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін" (Постачальник) договір №П11158 від 11.01.2012 року на поставку кольорового металопрокату. За умовами поставки Постачальник здійснює поставку продукції партіями на умовах FCA м. Олександрія згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС - 2000, поставка продукції здійснюється партіями протягом 30 днів з моменту отримання Постачальником листа-заявки на окрему партію продукції (пункти 2.1 - 2.2 Договору). Відповідно до пункту 5.1 цього ж Договору Постачальник разом з продукцією постачає сертифікат якості, а також всю іншу документацію на продукцію, в т.ч. - накладні, податкові накладні або інші перевізні документи (а.с. 78-79 том 1).

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій належним чином оформлені видаткові накладні, які досліджено судом першої інстанції в повному обсязі (а.с.84,91,100,108,113,121,126,131,135,146,154,162,168,175,185,190,196,204,213,219,225, 232,241,246 том 1, а.с.1 том 2).

Згідно договору, оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем на умовах післяоплати у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" згідно з платіжними дорученнями у яких у призначенні платежу міститься посилання на вищевказаний договір позивача з контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін" - №П11158 від 11.01.2012 року (а.с.87,94-96,103-106,111,116,117,124,129,138-140,149,150,157-159,165, 166,171,172,178,179,188,193,194,199-202,207-209,216,222,223,228,235-238,244,249 том.1, а.с.4 том 2).

На підтвердження розрахунків між сторонами та сплати суми податку на додану вартість у складі ціни товарів за вказаними господарськими операціями позивач отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" податкові накладні, зауважень щодо форми та змісту зазначених накладних податковий орган не заявляє (а.с. 86,93,102,110,115,123,128,133,137,148,156,164,170,177,187,192,198,206,215,221,227,234,243,248 том 1, а.с.3 том 2).

Як встановлено судом першої інстанції, оприбуткування товару на складі позивача за адресою: м. Рівне, вул. Біла, 16, про який також зазначено у акті перевірки (стор. 6), підтверджується прибутковими ордерами на окремий товар за відповідними видатковими накладними, існування яких податковим органом не заперечується (а.с.85,92,101,109,114,122,127,132,136,147,155,163,169,176,186,191,205,214,220,226,233,242,247 том 1, а.с.2 том 2).

Також, на підтвердження отримання позивачем відповідного товару від контрагента у відповідності з умовами договору №П11158 від 11.01.2012 року представник позивача надав суду першої інстанції копії сертифікатів якості: №47371 від 26.07.2011 року, №3-11-39368, №51164 від 15.09.2011 року, №41406 від 04.11.2011 року, №142 від 16.09.2010 року, №3-10-38273, №37311 від 10.03.2011 року, №49537 від 24.06.2011 року, №2-11-31406, №51194 від 24.11.2011 року, №54135 від 17.11.2011 року, №49361 від 03.11.2011 року, №51164 від 15.09.2011 року, №3-11-49553, №3-11-39308, №3-11-39381, №3-11-42811, №3-11-44712, №233, №40463 від 16.10.2011 року, №49633 від 09.06.2011 року, №56334 від 07.03.2012 року, №31617 від 30.03.2012 року, №59463 від 21.05.2012 року, №35439/1 від 12.05.2011 року з доданням відповідних додатків, що посвідчують відповідність даної продукції встановленим стандартам до їх якості, які супроводжували відповідний товар та були передані контрагентом разом з поставленою продукцією позивачу. Отже, посилання апелянта на те, що такі сертифікати були відсутні на час перевірки, є безпідставними. Так само, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи податкового органу, що під час перевірки у позивача витребувалися такі сертифікати, оскільки доказів на підтвердження зазначеної обставини не надано.

Окрім того, з матеріалів справи убачається, що податковим органом витребувалися первинні документи по вказаних господарських операціях, однак, сертифікат не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бугхалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

При розгляді справи встановлено, що факт транспортування товару від постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" позивачу здійснювалось перевізниками: Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ван Транс", Приватним підприємцем ОСОБА_6, Приватним підприємцем ОСОБА_7, Приватним підприємством "Нічний експрес", Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-М", Приватним підприємцем ОСОБА_8

Зокрема, згідно договору перевезення вантажів №П11098 від 10.01.2011 року (а.с.82 том 1) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортна компанія "САТ" (перевізник) позивач надає для перевезення вантажі, а перевізник зобов'язується здійснити їх перевезення автомобільним транспортом і надати інші послуги по перевезенню вантажів на території України (п. 1.1. Договору). Перевезення здійснюються на підстав накладної на вантаж, належним чином оформленої за формою, встановленою перевізником (п. 2.2. Договору). Перевезення товару від контрагента - Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" до позивача (маршрут Олександія - Рівне) оформлене товарно-транспортними накладними №ОЛ0000005 від 17.01.2012 року, №ОЛ0000045 від 19.01.2012 року, №ОЛ0035306 від 25.01.2012 року, надання транспортних послуг за якими підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2012 року №РВ0000335; товарно-транспортними накладними №ОЛ0035391 від 30.01.2012 року, №ОЛ0035387 від 01.02.2012 року, №ОЛ0035308 від 02.02.2012 року, №ОЛ0035399 від 03.02.2012 року, надання транспортних послуг за якими підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.02.2012 року №РВ0000881; товарно-транспортними накладними №ОЛ0000048 від 02.03.2012 року, №ОЛ0035397 від 05.03.2012 року, надання транспортних послуг за якими підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2012 року №РВ0001291; товарно-транспортними накладними №ОЛ0123264 від 02.04.2012 року, №ОЛ0123296 від 19.04.2012 року, №ОЛ0123269 від 04.04.2012 року, №ОЛ0162042 від 24.04.2012 року, надання транспортних послуг за якими підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.04.2012 року №РВ0001778; товарно-транспортними накладними №ОЛ0123113 від 18.05.2012 року, №ОЛ0162451 від 11.05.2012 року, №ОЛ0162462 від 23.05.2012 року, надання транспортних послуг за якими підтверджено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2012 року №РВ0002368 (а.с.88,89,107,112,118,119,125,130,134,160,161,167,173,174,189,195,203,210-212,245,250 том 1).

Відповідно до договору про надання транспортних послуг №24/03 від 24.03.2011 року експедитором - Товариством з обмеженою відповідальністю "Ві Ван Транс" надані позивачу автопослуги по маршруту м. Олександрія - м. Рівне та транспортно-експедиційні послуги, що підтверджується актом надання послуг №4 від 16.01.2012 року, перевезення вантажу оформлене товарно-транспортною накладною №ЄЛ-0000003 від 13.01.2012 року (а.с.97,98 том 1).

За договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №02 від 04.02.2010 року (а.с.142,143 том 1) Приватним підприємцем ОСОБА_6 (перевізник) зобов'язано доставити автомобільним транспортом вантаж з місця відправлення до пункту призначення, виконання робіт за яким оформлено актом виконаних робіт №RY-5 від 21.02.2012 року, згідно якого перевізником надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Олександрія - м. Рівне 17.02.2012 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною РВ №1702 від 17.02.2012 року; а також актом виконаних робіт №RY-7 від 22.02.2012 року, згідно якого перевізником надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Олександрія - м. Рівне 23.02.2012 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною №12ААА від 23.02.2012 року; та актом виконаних робіт №RY-33 від 16.05.2012 року, згідно якого перевізником надані транспортно-експедиційні послуги по маршруту м. Олександрія - м. Рівне 14.05.2012 року, що підтверджується товарно-транспортною накладною №ЄЛ-0000016 від 14.05.2012 року (а.с. 141,144, 152,153,239,240 том 1).

На підставі договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №04/11 від 23.03.2011 року (а.с. 181 том 1) Приватним підприємцем ОСОБА_7 (перевізник) зобов'язано доставити автомобільним транспортом вантаж з місця відправлення до пункту призначення, виконання робіт за яким оформлено актом виконаних робіт №РВ-0000076 від 21.04.2012 року, згідно якого перевізником надані послуги по організації перевезення вантажу автотранспортними засобами по маршруту м. Олександрія - м. Рівне, що оформлено товарно-транспортною накладною ЄЛ №0000012 від 10.04.2012 року (а.с.180,184 том 1).

Здійснення транспортних послуг перевізником Приватним підприємством "Нічний експрес" підтверджується Актом-реєстром №49236 наданих послуг за травень 2012 року, згідно з вантажною декларацією №7902050 від 23.05.2012 року та вантажною декларацією №7902145 від 29.05.2012 року за маршрутом м. Артемівськ - м. Рівне (а.с.217,218, 224 том 1).

За договором про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №1 від 12.01.2010 року (а.с.230 том 1) Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-М" (перевізник) зобов'язано доставити автомобільним транспортом вантаж з місця відправлення до пункту призначення, виконання робіт за яким оформлено актом виконання транспортних робіт від 31.05.2012 року, згідно якого перевізником надані послуги по перевезенню вантажів по маршруту м. Олександрія - м. Рівне (кольоровий прокат), що оформлено товарно-транспортною накладною ЄЛ №0000019 від 29.05.2012 року (а.с.229 том 1).

Так само, на підставі договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів №572 від 11.11.2009 року (а.с.6-7 том 2) Приватним підприємцем ОСОБА_8 (перевізник) зобов'язано доставити автомобільним транспортом вантаж з місця відправлення до пункту призначення, виконання робіт за яким оформлено актом від 23.05.2012 року №22, згідно якого перевізником надані послуги по перевезенню вантажу по маршруту м. Олександрія - м. Рівне, що оформлено товарно-транспортною накладною ЄЛ №0000017 від 21.05.2012 року (а.с.5,8 том 2).

З огляду на викладене, посилання податкового органу на відсутність належних доказів транспортування товару, є безпідставними та обґрунтовано не прийняті судом першої інстанції до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав повні комплекти документів, укладених з перевізниками у підтвердження транспортування товару від контрагента позивачу, що включає договори на надання транспортних послуг, акти виконаних робіт, а також, товаро-транспортні накладні. Окрім того, вказані документи надавалися позивачем і під час перевірки, про що вказано на стор. 6 акту, зауважень до їх форми та змісту, акт перевірки не містить.

Разом з тим, є слушним посилання суду першої інстанції на те, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Також, судом першої інстанції безспірно встановлено рух придбаних товаро-матеріальних цінностей по складу позивача та використання придбаного товару в Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" у ході господарської діяльності. Зокрема, при виробництві деталей вимикачів та комірок, а також при виготовленні опорних металоконструкцій блоків відкритих розподільчих пристроїв, що підтверджується накладними-вимогами, матеріальними звітами про використання продукції окремими виробничими підрозділами підприємства, відомостями про видачу зі складу у виробництво матеріалів та відомостями про використання матеріалів у виробництві високовольтного обладнання, з зазначенням кількості окремої продукції, що міститься в одиниці обладнання, та найменуванням контрагента, якому було поставлено виготовлений виріб, як кінцевий продукт ( а.с. 69-250 том 2, а.с.1-214 том 3).

Отже, враховуючи зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що позивачем правомірно, витрати на оплату товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін", у сумі 784334 грн. віднесені до складу валових витрат за І-ІІ квартал 2012 року (62677 грн. - І квартал 2012 року, 721657 грн. - ІІ квартал 2012 року) та відображені у податковій декларації з податку на прибуток за І-ІІ квартал 2012 року, а сума податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Елєгін", у сумі 156867 грн. включена до складу податкового кредиту податкових декларацій з податку на додану вартість позивача за травень 2012 року у сумі 87490 грн. та за червень 2012 року у сумі 69377 грн., яка заявлена позивачем до бюджетного відшкодування у податковій декларації за липень 2012 року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз - РЗВА" узгоджуються з приписами податкового законодавства.

Так, відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до пункту 135.2. статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Підпунктом 138.1. статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1. п. 138.1. ст. 138 ПК України).

В пункті 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

За правилами пункту 138.5. статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

В силу підпункту 139.1.9. пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В свою чергу, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так само, відповідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 200 Податкового кодексу України обумовлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України).

Платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (пункт 200.6 статті 200 Податкового кодексу України - у редакції на момент виникнення права на бюджетне відшкодування).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини першої статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення.

Отже, враховуючи зазначені норми, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальної зміни майнового стану суб'єкта господарювання кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбаних товарів, що підтверджується виписаними контрагентом податковими накладними: №20 від 17.01.2012 року, №16 від 13.01.2012 року, №30 від 19.01.2012 року, №44 від 25.01.2012 року, №53 від 30.01.2012 року, №3 від 01.02.2012 року, №7 від 02.02.2012 року, №16 від 03.02.2012 року, №47 від 17.02.2012 року, №66 від 23.02.2012 року, №3 від 02.03.2012 року, №5 від 03.03.2012 року, №1 від 02.04.2012 року, №19 від 10.04.2012 року, №55 від 19.04.2012 року, №9 від 04.04.2012 року, №72 від 24.04.2012 року, №42 від 18.05.2012 року, №55 від 23.05.2012 року, №74 від 29.05.2012 року, №73 від 29.05.2012 року, №24 від 14.05.2012 року, №19 від 11.05.2012 року, №56 від 23.05.2012 року, №47 від 21.05.2012 року, які були надані як під час перевірки так і під час розгляду справи. Зазначені податкові накладні відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, зауваження щодо їх форми та змісту у акті перевірки відсутні як не зазначені і при розгляді справ судами першої та апеляційної інстанції.

Враховуючи вищезазначені обставини та досліджені судом першої інстанції первинні документи, позивачем відповідно до вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України сформовано валові витрати та податковий кредит, оскільки вказана господарська операція підтверджена первинними документами, які за своїм змістом та формою відповідають Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", придбані позивачем товари відображено в бухгалтерському та податковому обліку та використано в господарській діяльності.

Досліджені судом первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача, а тому, вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами відповідно до приписів статті 70 КАС України, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Доводи податкового органу що господарські операції не мають реального характеру та економічного змісту, то і формування валових витрат та податкового кредиту вчинено позивачем незаконно, правомірно відхилено судом першої інстанції, оскільки судом встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на момент здійснення господарської операції та на час розгляду справи судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" зареєстровано у місті Олександрія, провулок Суворова, буд. 9 та здійснює діяльність з оптової торгівлі металами та металевими рудами (основний вид), при цьому відомості про юридичну особу зі статусом "підтверджено", а дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, або у процесі припинення у Єдиному державному реєстрі відсутні. Отже, відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані у спорі з третьою особою, оскільки на момент здійснення господарських операцій з позивачем (січень-травень 2012 року) товариство було наділене визначеним законом обсягом право - та дієздатності та виступає учасником господарського обороту.

Окрім того, зі змісту акту перевірки від 19.07.2013 року №23/22-10/31116080 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" зареєстроване платником податку на додану вартість з 12.10.2000 року по день перевірки, яка проводилась з 05.07.2013 року по 11.07.2013 року (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 12.10.2000 року №15512209), тобто на час проведення господарських операцій з позивачем вказаний контрагент мав статус платника податку на додану вартість, отже, мав право виписувати податкові накладні.

Так само, є безпідставним посилання податкового органу на обставини встановлені в акті перевірки від 19.07.2013 року №23/22-10/31116080 Олександрійської Об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про результати документально позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Елєгін" з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Ферріт-Д" за лютий, квітень 2012 року, з ТОВ "ВК Віконні системи" за лютий 2012 року, з ТОВ "Кіровцветмет" за травень-липень 2012 року, як підставу для визнання господарських операцій з позивачем фіктивними, оскільки при дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування витрат та податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у податкового органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Нормами Податкового кодексу України не встановлено обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість до бюджету у разі несплати продавцем товару або іншою особою суми податку на додану вартість, отриманої від покупця у складі ціни товару. Відповідно до положень Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару і саме продавець товару - Товариство з обмеженою відповідальністю "Елєгін" зобов'язане сплачувати даний податок до бюджету.

Отже, є правильними висновки суду першої інстанції, що лише сам факт наявності господарських відносин з контрагентом, який порушує податкове законодавство, не може тягнути за собою негативні наслідки для платника податків у вигляді неврахування валових витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток та зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно таких порушень та дійсних намірів тих фізичних осіб, які представляють його контрагента.

На підставі вищезазначеного, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, задовольнивши позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять фактів невірного застосування судом норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів не вбачає підстав, визначених ст. 202 КАС України, для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" квітня 2014 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Н.М. Малахова

Повний текст cудового рішення виготовлено "27" червня 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Високовольтний союз-Україна" вул.Біла,16,м.Рівне,33001

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області вул. Відінська,8,м.Рівне,33023

- ,