Постанова

від 25.06.2014 по справі 826/3516/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 червня 2014 року 16:48 № 826/3516/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Воліна» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндодоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002612203 та №0002622203 від 12.09.2013 року, -

за участю:

представника позивача - Жученкова В.М.,

представника відповідача - Перепелюка О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне підприємство «Воліна» (надалі - позивач або ПП «Воліна») з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндодоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0002612203 та №0002622203 від 12.09.2013 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.09.2013 року №0002612203 та №0002622203 підлягають скасуванню, оскільки ПП «Воліна» не порушувало вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані податковому органу та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит та віднесення до складу валових витрат відповідних витрат по взаємовідносинам з контрагентами.

У судове засідання 25.06.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, наголошуючи на законності та обґрунтованості прийнятих ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з підстав встановлення під час перевірки позивача факту нереальності проведення господарських операцій між позивачем та контрагентами, що за правилами діючого податкового законодавства, позбавляє платника податків права на формування валових витрат та податкового кредиту.

Розглянувши наявні у матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у період з 30.07.2013 року по 05.08.2013 року згідно пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до постанови старшого слідчого СВ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Попушой О.В. від 21.05.2013 року про призначення документальної перевірки, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Воліна» (код ЄДРПОУ 30407657) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Берос» (код за ЄДРПОУ 37569512), ПП «Міра Ко» (код за ЄДРПОУ 37449321), ПП «Вель» (код за ЄДРПОУ 37701992), ТОВ «Оберіг» (код за ЄДРПОУ 20593048), ПП «Меріон Груп» (код за ЄДРПОУ 37449274), ПП «Нібус» (код за ЄДРПОУ 37569528), ПП «Мілон Круз» (код за ЄДРПОУ 38149400), ТОВ «Кедім» (код за ЄДРПОУ 37317277), ТОВ «Галс-Техно» (код за ЄДРПОУ 36757447) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

Перевіркою було встановлено, що позивач за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року мав взаємовідносини з ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз». В ході перевірки також встановлено, що позивач не декларував взаємовідносини з ТОВ «Кедім» та ТОВ «Галс-Техно».

Перевіркою повноти декларування податку на прибуток по взаємовідносинах позивача з вищезазначеними контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 26136,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з вищезазначеними контрагентами за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року встановлено його завищення на загальну суму 95810,00 грн.

За результатами перевірки позивача, складено акт від 12.08.2013 року №733/26-56-22-03-09/30407657, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

1. пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2 ст.138, п.138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26136,00 грн., у тому числі по періодам: за І півріччя 2012 року на загальну суму 10819,00 грн. (в т. ч. за II кв. 2012 року на загальну суму 10819,00 грн.); за III квартал 2012 року на загальну суму 22690,00 грн. (в т. ч. за III квартал 2012 року на загальну суму 11871,00 грн.); за 2012 рік на загальну суму 26136,00 грн. (в т. ч. за IV квартал 2012 року на загальну суму 3446,00 грн.);

2. пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 95809,00 грн., у тому числі по періодам: лютий 2011 року - 755,00 грн.; березень 2011 року - 11460,00 грн.; квітень 2011 року - 7234,00 грн.; травень 2011 року - 6093,00 грн.; червень 2011 року - 9981,00 грн.; липень 2011 року - 6778,00 грн.; серпень 2011 року - 15261,00 грн.; березень 2012 року - 1731,00 грн.; квітень 2012 року - 3187,00 грн.; травень 2012 року - 692,00 грн.; червень 2012 року - 13848,00 грн.; липень 2012 року - 8929,00 грн.; серпень 2012 року - 2833,00 грн.; вересень 2012 року - 2994,00 грн.; жовтень 2012 року - 4033,00 грн.

Зазначені порушення обґрунтовані з боку відповідача, наявністю порушень діючого законодавства контрагентами позивача - ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз», зокрема, здійснення ними фіктивної діяльності, як встановлено у постанові старшого слідчого СВ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС капітана податкової міліції Попушой О.В. від 21.05.2013 року про призначення документальної перевірки.

З тексту вищезазначеної постанови вбачається, що досудовим розслідуванням встановлено, що 17.02.2009 року гр. ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в період 2010-2012 років вчинили пособництво суб'єктам господарської діяльності - фактичним платникам податку на додану вартість, в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом створення суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності, у тому числі: ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз», реквізити яких були використані для незаконного формування податкового кредиту з ПДВ та валових витрат у податковій звітності СГД реального сектору економіки, внаслідок відображення в податковій звітності проведення безтоварних операцій з купівлі-продажу товарів (робіт, послуг).

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що з поточних банківських рахунків ПП «Воліна» в період 2010-2012 років перераховувались грошові кошти на рахунки СГД з ознаками фіктивності, а саме: ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз» по псевдоопераціях з придбання товарів (робіт, послуг), внаслідок чого підприємством було незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

З огляду на викладене, контролюючим органом зроблено висновок про відсутність реальності вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз», - внаслідок чого, за твердженнями відповідача, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

У зв'язку з виявленими порушеннями та на підставі акта перевірки позивача від 12.08.2013 року №733/26-56-22-03-09/3040765, відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

від 12.09.2013 року № 0002622203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 26136,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 6534,00 грн.;

від 12.09.2013 року № 0002612203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 95809,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 15073,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення за правилами ст.56 Податкового кодексу України оскаржувались позивачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у м. Києві та Міністерства доходів і зборів України, за результатом якого, оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Вважаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2013 року № 0002622203 та № 0002612203 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (надалі - Кодекс), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, крім іншого, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Кодексу, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

а) у паперовому вигляді;

б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи -продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України);

ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Приписами п.201.4 ст.201 Кодексу передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 Кодексу).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 Кодексу).

Відповідно до п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 Кодексу).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) на виконання положень ст.201 Кодексу затверджено Порядок заповнення податкової накладної (надалі - Порядок № 1379).

Відповідно до п.5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п.6.2 Порядку №1379).

Пунктом 16 Порядку № 1379 закріплено, що усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Податкова накладна, складена філією чи іншим структурним підрозділом платника податку, скріплюється печаткою платника податку - продавця, яка, крім реквізитів такого платника податку, може містити найменування філії чи іншого структурного підрозділу, що заповнив таку накладну.

Для скріплення податкових накладних може бути виготовлена окрема печатка «Для податкових накладних».

Системний аналіз викладених законодавчих норм свідчить про те, що до складу валових витрат підприємства та податкового кредиту не відносяться витрати і суми сплаченого податку у складі ціни з придбані товари (роботи, послуги), які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (податковими накладними), складеними у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції також передбачена нормами Кодексу.

Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, в якому зазначено, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому, приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, поставка товарів, виконання робіт та надання послуг для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивача мав взаємовідносини з контрагентами -ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз».

Так, взаємовідносини позивача з ТОВ «Берос» ґрунтувалися на договорах субпідряду:

від 22.08.2011 року № 36, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробовуванню КЛ 10кВ на ПАТ «Асфальтобетонний завод». Загальна вартість робіт складає 12312,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2052,00 грн.);

від 08.08.2011 року № 32/1, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по монтажу електропроводки та арматури в каб. каналі 0,4кВ в КП СПБ «Арсенал». Загальна вартість робіт складає 22 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 666,67 грн.);

від 02.08.2011 року № 31, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкоджень, ремонту та випробуванню кабелів 10 кВ в ВАТ «ЗАЗОД «КВАНТ» та ПАТ «Кисневий завод» та роботи по монтажу електропроводки та арматури в каб.каналі 0,4кВ в КП СПБ «Арсенал». Загальна вартість робіт складає 57960,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9660,00 грн.);

від 19.07.2011 року № 29, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкоджень, ремонту та випробуванню КЛ 10 кВ та 0,4 кВ в ВАТ «ЗАЗОД «КВАНТ» та ТОВ «Літера -Друк». Загальна вартість робіт складає 25686,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4281,00 грн.);

від 10.06.2011 року № 56, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту та випробовуванню трансформаторів 1000кВА та 630кВА для КП СПБ «Арсенал». Загальна вартість робіт складає 8292,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1382,00 грн.);

від 06.06.2011 року № 23, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ТОВ «Берос») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробовуванню КЛ 10кВ для ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» та визначення траси КЛ 10кВ для БМУ-6 ПАТ «Киїметробуд». Загальна вартість робіт складає 8833,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1472,17 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов договорів субпідряду, включення витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

договору від 22.08.2011 року № 36 - акт виконаних робіт від 02.09.2011 року б/н на суму його вартості;

до договору від 08.08.2011 року № 32/1 - акт виконаних робіт від 10.08.2011 року б/н на суму його вартості та податкову накладну від 10.08.2011 року № 32 на суму його вартості;

до договору від 02.08.2011 року № 31 - акти виконаних робіт від 09.08.2011 року б/н, від 08.08.2011 року б/н, від 29.08.2011 року б/н на загальну суму його вартості та податкові накладні від 17.08.2011 року № 51, від 29.08.2011 року № 88, від 29.08.2011 року № 87 на загальну суму його вартості;

до договору від 19.07.2011 року № 29 - акт виконаних робіт від 28.07.2011 року б/н на загальну суму його вартості та податкову накладку від 29.07.2011 року № 57 на загальну суму його вартості;

до договору від 10.06.2011 року № 56 - акт виконаних робіт від 21.06.2011 року б/н на загальну суму його вартості та податкову накладку від 21.06.2011 року № 18 на загальну суму його вартості;

до договору від 06.06.2011 року № 23 - акт виконаних робіт від 15.06.2011 року б/н на загальну суму його вартості та податкову накладку від 15.06.2011 року № 12 на загальну суму його вартості.

Розрахунки підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок по рахунку позивача.

На думку позивача, вищезазначених документів достатньо для підтвердження реальності його господарських операцій з ТОВ «Берос», а також підтвердження його права на формування валових витрат та податкового кредиту по таким операціям.

Разом з тим, податкові накладні, копії яких подані позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Берос» по договорам субпідряду, містять посилання на договори послуг, що ставить під сумнів їх приналежність до договорів субпідряду та реальність здійснення господарських операцій.

Більше того, на виконання договору субпідряду від 22.08.2011 року № 36 позивачем взагалі не надано суду для огляду податкової накладної, що ставить під сумнів її складання ТОВ «Берос» на користь позивача та позбавляє його права на податковий кредит на суму ПДВ за таким договором.

Взаємовідносини позивача з ПП «Меріон Груп» ґрунтувалися на договорі субпідряду від 04.05.2011 року № 15, за умовами якого, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Меріон Груп») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню КЛ 10кВ в ПАТ ЦУВКП «Атомсромкомплекс». Загальна вартість робіт складає 13596,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2266,00 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов договору субпідряду, включення витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: акт виконаних робіт від 13.05.2011 року б/н на суму його вартості та податкову накладну від 13.05.2011 року № 24 на суму його вартості.

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 13.05.2011 року № 24, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Меріон Груп» по договору субпідряду, містять посилання на договір робіт, що ставить під сумнів її приналежність до договору субпідряду та реальність здійснення господарських операцій.

Також, позивачем для підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Меріон Груп» подані копії первинних документів до договору робіт від 19.05.2011 року № 17, а саме: акт виконаних робіт від 15.06.2011 року б/н на суму 29520,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4920,00 грн.) та податкова накладна від 03.06.2011 року № 13 на суму 11820,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1970,00), в той час як самого договору від 19.05.2011 року № 17 суду для огляду та надання оцінки позивачем не надано, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання його істотних умов та реальність здійснення таких господарських операцій.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Міра Ко» судом встановлено, що вони ґрунтувалися на договірних засадах, а саме:

на договорі субпідряду від 14.06.2011 року № 18, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Міра Ко») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по друкуванню різних форматів для ТОВ «АРЕАЛБУД». Загальна вартість робіт складає 2370,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 395,00 грн.);

на договорі субпідряду від 15.04.2011 року № 13, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Міра Ко») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню КЛ 10кВ на ПАТ «ОСОКОР» та КП СПБ «АРСЕНАЛ». Загальна вартість робіт складає 15858,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2643,00 грн.);

на договорі від 25.02.2011 року № 3, за умовами якого, Замовник (позивач) доручає, а Виконавець (ПП «Міра Ко») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по розробці інструкції з експлуатації пристроїв релейного захисту та автоматики РП 173. Загальна вартість робіт складає 4530,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 755,00 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов перелічених договорів, включення витрат на оплату робіт до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за виконані контрагентом роботи, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

до договору субпідряду від 14.06.2011 року № 18 - акт виконаних робіт від 22.06.2011 року б/н на суму його вартості та податкову накладну від 22.06.2011 року № 47 на суму його вартості;

до договору субпідряду від 15.04.2011 року № 13 - акт виконаних робіт від 21.04.2011 року б/н на суму його вартості та податкову накладну від 21.04.2011 року № 69 на суму його вартості.

При цьому, судом встановлено, що акт виконаних робіт від 21.04.2011 року б/н та податкова накладна від 21.04.2011 року № 69, копії яких подані позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Міра Ко» по договору субпідряду від 15.04.2011 року № 13, містять посилання на договір послуг від 15.04.2011 року № 3, що ставить під сумнів їх приналежність до договору субпідряду від 15.04.2011 року № 13 та реальність здійснення відповідних господарських операцій;

до договору від 25.02.2011 року № 3 - акт виконаних робіт від 28.02.2011 року б/н на суму його вартості та податкову накладну від 25.02.2011 року № 3 на суму його вартості.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Нібус» судом встановлено, що вони ґрунтувалися на договірних засадах, а саме:

договорі перевезення вантажу від 02.03.2012 року № 2, за умовами якого, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Перевізник (ПП «Нібус») бере на себе зобов'язання згідно заявок періодично доставляти ввірений йому для перевезення вантаж (згідно із накладною) з місця відправки, яким є м. Черкаси, до пункту призначення, яким є м. Київ, і видавати його уповноваженій на одержання вантажу особі Замовника (позивача), а Замовник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу, згідно актів виконаних робіт та рахунків. Окрім безпосереднього здійснення перевезення. Перевізник зобов'язується за окрему плату надавати Замовнику пов'язані із перевезенням вантажу транспортно-експедиційні послуги. Вартість договору не встановлена;

договорі перевезення вантажу від 28.09.2012 року № 31, за умовами якого, Перевізник (ПП «Нібус») бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому Змовником (позивачем) вантаж з м. Києва в пункт призначення м. Луганськ та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі Замовника (позивача), а Замовник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу, за умовами даного договору.

договорі перевезення вантажу від 01.10.2012 року № 32, за умовами якого, Перевізник (ПП «Нібус») бере на себе зобов'язання доставити ввірений йому Змовником (позивачем) вантаж з м. Черкаси в пункт призначення м. Київ та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі Замовника (позивача), а Замовник бере на себе зобов'язання сплачувати плату за перевезення вантажу, за умовами даного договору. Конкретні умови кожного замовлення визначаються в заявках Замовника та погоджується з Перевізником.

При цьому, позивачем не надані суду відповідні заявки до договору перевезення вантажу на підтвердження реального замовлення ним відповідних перевезень.

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов перелічених договорів, включення витрат на оплату послуг до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

до договору перевезення вантажу від 02.03.2012 року № 2 - акт виконаних робіт від 13.03.2012 року б/н на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 666,67 грн.) та податкову накладну від 13.03.2012 року № 48 на суму 4000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 666,67 грн.).

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 13.03.2012 року № 48, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Нібус» по договору перевезення вантажу від 02.03.2012 року № 2, містить посилання на договір послуг від 02.03.2012 року № 2, що ставить під сумнів її приналежність до договору перевезення вантажу та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Також, позивачем не надані суду відповідні заявки до договору перевезення вантажу від 02.03.2012 року № 2 на підтвердження реального замовлення ним відповідних перевезень.

до договору перевезення вантажу від 28.09.2012 року № 31 - акт виконаних робіт від 10.10.2010 року б/н на суму 7698,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1283,00 грн.) та податкову накладну від 10.10.2012 року № 32 на суму 7698,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1283,00 грн.);

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 10.10.2012 року № 32, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Нібус» по договору перевезення вантажу від 28.09.2012 року № 31, містить посилання на договір послуг від 28.09.2012 року № 31, що ставить під сумнів її приналежність до договору перевезення вантажу та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

до договору перевезення вантажу від 01.10.2012 року № 32 - податкова накладна від 23.10.2012 року № 56 на суму 4500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 750,00 грн.).

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 23.10.2012 року № 56, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Нібус» по договору перевезення вантажу від 01.10.2012 року № 32, містить посилання на договір поставки від 01.10.2012 року № 32, що ставить під сумнів її приналежність до договору перевезення вантажу та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Позивачем на вимогу суду не надані товарно-транспортні накладені на перевезення вантажів за зазначеними договорами, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій та підтвердити їх реальність.

По взаємовідносинам позивача з ТОВ «Оберіг» судом встановлено, що вони ґрунтувалися на договорі поставки товару від 11.05.2012 року № 18, за умовами якого Продавець (ТОВ «Оберіг») передає, а Покупець (позивач) приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до додатків (Специфікацій), що є його невід'ємною частиною. Умови поставки та оплати товару визначаються у специфікаціях до договору. Згідно специфікації № 1 до договору товаром, що поставляється покупцю є гідростанція до пресів ДГ2434 у кількості 2 шт. загальною вартістю 28750,00 грн. без ПДВ та масло індустріальне ОРП30 у кількості 816 кг. загальною вартістю 22766,67 грн. без ПДВ. Разом з ПДВ - 61820,00 грн. (ПДВ - 10303,33 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов договору поставки, включення витрат на оплату товарів до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари, позивачем надані суду копії наступних первинних документів: видаткові накладні від 13.06.2012 року № 2/13 та від 13.06.2012 року № 3-13, а також податкові накладні від 13.06.2010 року № 26 на суму 34500,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5750,00 грн.) та від 13.06.2012 року № 28 на суму 27320,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4553,33 грн.).

В той же час, позивачем на вимогу суду не надані докази отримання товарів (довіреностей), прийняття і обліку їх на складі позивача, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій, та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

По взаємовідносинам позивача з ПП «Вель» судом встановлено, що вони ґрунтувалися на договірних засадах, а саме:

договорі поставки товару від 11.05.2012 року № 19, за умовами якого Продавець (ПП «Вель») передає, а Покупець (позивач) приймає і оплачує продукцію, іменовану надалі «Товар», відповідно до додатків (Специфікацій), що є його невід'ємною частиною. Умови поставки та оплати товару визначаються у специфікаціях до договору. Згідно специфікації № 1 до договору товаром, що поставляється покупцю є шафа електроуправління у кількості 2 шт. загальною вартістю без ПДВ 24850,00 грн. Разом з ПДВ - 29820,00 грн. (ПДВ - 4970,00 грн.);

договорі субпідряду від 02.07.2012 року № 24, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Вель») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню кабеля 10кВ на ПАТ «Кисневий завод». Загальна вартість робіт складає 17964,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2994,00 грн.);

договорі субпідряду від 08.07.2012 року № 21/1, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Вель») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню кабельної лінії 10кВ на території ПАТ «Кисневий завод». Загальна вартість робіт складає 17964,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2994,00 грн.);

договорі субпідряду від 08.08.2012 року № 26, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Вель») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню кабеля 10кВ в Інституті електродинаміки за адресою: м. Київ пр-т Перемоги 56. Загальна вартість робіт складає 16998,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2833,00 грн.);

договорі субпідряду від 18.04.2012 року № 18/04-1, за умовами якого, Підрядник (позивач) доручає, а Субпідрядник (ПП «Вель») приймає на себе зобов'язання виконати роботи по пошуку пошкодження, ремонту та випробуванню кабеля 10кВ на ВАТ «Завод КВАНТ». Загальна вартість робіт складає 16272,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2712,00 грн.).

На підтвердження реальності здійснення зазначених господарських операцій, виконання умов перелічених договорів, включення витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари (роботи, послуги), позивачем надані суду копії наступних первинних документів:

до договору поставки товару від 11.05.2012 року № 19 - видаткову накладну від 12.07.2012 року № 1/12 на одну одиницю товару та податкову накладну від 12.07.2012 року № 44 на суму вартості однієї одиниці товару та від 03.07.2012 року № 9 на суму вартості однієї одиниці товару.

В той же час, позивачем на вимогу суду не надані докази отримання товарів (довіреностей), прийняття і обліку їх на складі позивача, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій, та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

до договору субпідряду від 02.07.2012 року № 24 - акт виконаних робіт від 17.07.2012 року б/н на суму вартості договору та податкову накладну від 16.07.2012 року № 51 на суму вартості договору.

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 16.07.2012 року № 51, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Вель» по договору субпідряду від 02.07.2012 року № 24, містить посилання на договір робіт, що ставить під сумнів її приналежність до договору субпідряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

до договору субпідряду від 08.07.2012 року № 21/1 - акт виконаних робіт від 25.09.2012 року б/н на суму вартості договору та податкову накладну від 25.09.2012 року № 67 на суму вартості договору.

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 25.09.2012 року № 67, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Вель» по договору субпідряду від 08.07.2012 року № 21/1, містить посилання на договір робіт, що ставить під сумнів її приналежність до договору субпідряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

до договору субпідряду від 08.08.2012 року № 26 - акт виконаних робіт від 08.08.2012 року б/н на суму вартості договору та податкову накладну від 08.08.2012 року № 40 на суму вартості договору.

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 08.08.2012 року № 40, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Вель» по договору субпідряду від 08.08.2012 року № 26, містить посилання на договір робіт, що ставить під сумнів її приналежність до договору субпідряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

до договору субпідряду від 18.04.2012 року № 18/04-1 - акт виконаних робіт від 23.04.2012 року б/н на суму вартості договору та податкову накладну від 23.04.2012 року № 84 на суму вартості договору.

При цьому, судом встановлено, що податкова накладна від 23.04.2012 року № 84, копія якої подана позивачем в якості доказу реальності здійснення господарських операцій з ПП «Вель» по договору субпідряду від 18.04.2012 року № 18/04-1, містить посилання на договір послуг, що ставить під сумнів її приналежність до договору субпідряду та реальність здійснення відповідних господарських операцій.

Також, позивачем для підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Вель» подані копії первинних документів, а саме:

акт виконаних робіт від 20.03.2012 року б/н на суму 4182,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 697,00 грн.) без прив'язки до договору;

податкову накладу від 16.03.2012 року № 63 на суму 4182,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 697,00 грн.) з прив'язкою до договору послуг від 06.03.2012 року № 2/6;

акт виконаних робіт від 09.04.2012 року б/н на суму 2850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 475,00 грн.) без прив'язки до договору;

податкову накладу від 09.04.2012 року № 29 на суму 2850,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 475,00 грн.) з прив'язкою до договору послуг від 29.03.2012 року № 29/3;

акт виконаних робіт від 11.05.2012 року б/н на суму 4158,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 693,00 грн.) без прив'язки до договору;

податкову накладу від 11.05.2012 року № 38 на суму 4158,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 693,00 грн.) з прив'язкою до договору послуг від 07.05.2012 року № 03/07;

акт виконаних робіт від 12.06.2012 року б/н на суму 4158,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 693,00 грн.) без прив'язки до договору;

податкову накладу від 18.06.2012 року № 50 на суму 4158,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 693,00 грн.) з прив'язкою до договору послуг від 12.06.2012 року № 1/12.

В той же час, договорів послуг від 07.05.2012 року № 03/07, від 06.03.2012 року № 2/6, від 29.03.2012 року № 29/3 та від 12.06.2012 року № 1/12 позивачем суду для огляду та надання оцінки не надано, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання їх істотні умови та реальність здійснення таких господарських операцій.

На підтвердження взаємовідносин з ПП «Мілон Круз» позивачем надані суду копію податкової накладної від 01.10.2012 року № 5 на лотки хлібні на суму 12000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2000,00 грн.) з прив'язкою до договору поставки від 01.10.2012 року № 01/10, в той час як самого договору поставки від 01.10.2012 року № 01/10 суду для огляду та надання оцінки позивачем не надано, що не дає суду можливості підтвердити чи спростувати факт виконання його істотних умов та реальність здійснення операцій поставки з контрагентом ПП «Мілон Круз».

Також, позивачем на вимогу суду не надані докази отримання товару (довіреностей), прийняття і обліку його на складі позивача, що не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні відповідних господарських операцій, та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.

Більше того, позивачем не надані суду докази, які б підтверджували наявність у його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей для вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст вищезазначених господарських операції, а також ліцензій на будівельні роботи, що додатково ставить під сумнів реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами - ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз».

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження сформованих валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз» первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування валових витрат та податкового кредиту по таким взаємовідносинам.

Таким чином, суд, системно проаналізувавши викладене, вважає зазначені господарські операції такими, що фактично не здійснювалися, а надані позивачем до суду первинні документи такими, що складені з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Берос», ПП «Міра Ко», ПП «Вель», ТОВ «Оберіг», ПП «Меріон Груп», ПП «Нібус», ПП «Мілон Круз». Отже, у позивача не було підстав для податкового обліку операцій з контрагентами, оскільки реальне вчинення господарських операцій між ними відсутнє.

З урахуванням того, що по справі не встановлено реальності здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування йому грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток і застосування штрафних (фінансових) санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями форми «Р» від 12.09.2013 року №0002612203 та №0002622203.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12.09.2013 року №0002612203 та №0002622203, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Воліна» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок