Ухвала

від 18.06.2014 по справі 2а-7269/10/0870

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" червня 2014 р. м. Київ К/9991/24285/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 по справі №2а-7269/10/0870 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостачресурс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпостачресурс» (далі - ТОВ «Техпостачресурс», позивач) до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя (далі - ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, відповідач) задоволено. Визнано протиправними дії ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя щодо відмови у прийнятті податкової звітності ТОВ «Техпостачресурс» з податку на додану вартість за березень-травень 2010 року. Зобов'язано ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя прийняти та визнати податковою звітністю декларацію з податку на додану вартість ТОВ «Техпостачресурс» за березень 2010 року (реєстраційний номер 42896 від 07.05.2010), за квітень 2010 року (реєстраційний номер 45754 від 20.05.2010), за травень 2010 року (реєстраційний номер 58693 від 21.06.2010).

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя 23.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.09.2011 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», пункту 3.4 Порядку заповнення та подання декларації з податку на

додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 №250/2054.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Техпостачресурс» засобами поштового зв'язку 10.03.2010 направлено на адресу відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за другий місяць першого кварталу, 30.04.2010 податкову декларацію з податку на додану вартість за третій місяць першого кварталу, 08.05.2010 податкову декларацію з податку на додану вартість за четверний місяць першого кварталу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень та 16.06.2010 за допомогою курєрської служби податкову декларацію за пятий місяць першого кварталу, про свідчить відмітка про вручення. Крім того, 18.06.2010 на адресу податкового органу було направлено уточнений розрахунок до податкової декларації.

Листом від 13.05.2010 №10098/10128-21312 ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя повідомила позивача про не визнання податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року, як податкової звітності, у зв'язку з тим, що вона не підписана головним бухгалтером підприємства,

Податкові декларації з податку на додану вартість за квітень та травень 2010 року відповідачем не визнано податковою звітністю, у зв'язку з зазначеням позивачем невідповідного або недійсного номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Техпостачресурс».

Крім того, листом від 23.06.2010 відповідач повідомив ТОВ «Техпостачресурс», що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року не визнаний, як податкова звітність, з причини відсутності звітної податкової декларації за вказаний звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з вимогами підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення обєктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобовязань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Форма податкової декларації визначена Порядком заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 положення якого кореспондуються в з вимогами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Пунком 4.3 вказаного Порядку передбачено аналогічні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» підстави для невизнання податкової звітності податковим органом.

Вказаними нормами передбачено вичерпні умови, невиконання яких надає право податковому органу не визнати податокову декларацію як таку, а саме: не зазначення у декларації обов'язкових реквізитів, не підписання її відповідними посадовими особами, не скріплення печаткою платника податків.

З аналізу наведених норм вбачається, що податковий орган зобов'язаний прийняти податкову декларацію без попередньої перевірки зазначених у ній показників та може не визнати подану декларацію податковою звітністю виключно з підстав заповнення її всупереч правил, зазначеним у встановленому порядку її заповнення.

Судами встановлено, що згідно штатного розпису ТОВ «Техпостачресурс» затвердженого 26.05.2009, нотаріально посвідченої картки із зразками підписів і відбитків печатки в штаті позивача головний бухгалтер не значиться. Даний факт також підтверджується заявою форми №1-ОПП.

Декларація за березень 2010 року була підписана керівником підприємства, а тому вказну обставнину було незаконно розцінено податковим органом як недолік, з огляду на те, що Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не передбачає неприйняття податкової декларації у разі її підписання керівником.

Крім того, податковим органом в судовому засіданні було подано декларації ТОВ «Техпостачресурс» з податку на додану вартість за квітень, травень 2010 року, в яких номер платника податку відрізняється від номера вказаного в деклараціях, поданих позивачем. В зазначених деклараціях вказаний номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 10022983, а в додатку до декларації в розрізі контрагентів та податкових накладних зазначений номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість 100229839.

Судами встановлено, що ведення бухгалтерського обліку, підготовка обов'язкової фінансової та податкової звітності на підприємстві позивача здійснюється за допомогою програмного продукту « 1С-Бухгалтерія».

Згідно висновку спеціаліста Артемченко С.С., який відповідно до договору від 10.12.2009 №10 здійснює обслуговування програмного продукту « 1С-Бухгалтерія» на ТОВ «Техпостачресурс», при роздрукуванні податкової декларації з податку на додану вартість та її додатків, існуючі реквізити підприємства, в тому числі і номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, заносяться в сталі параметри та використовуються в таблицях Декларації з податку на додану вартість та її додатків з одного сховища цих даних. Отже, друкування номера платника податку на додану вартість у основній Декларації та додатків до неї з відмінними (різним) номерами є неможливим.

Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність неприйняття відповідачем податкових декларацій за квітень, травень 2010 року, як податкової звітності, з огляду на не відповідність або недійсність номера свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість є правильним.

Не знайшло свого підтвердження і посилання відповідача на вимоги пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 №827, оскільки у даному випадку податковий орган має враховувати, що дії суб'єкта владних

повноважень, а в даному випадку по невизнанню податкової звітності, мають відповідати критеріям правомірності, які пред'являються до рішень та дій суб'єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що податкові декларації за квітень, травень 2010 року подавалися до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, тобто до податкового органу, на обліку якого знаходиться позивач. У поданих деклараціях та додатках до них зазначено всі необхідні реквізити підприємства, які дозволяють ідентифікувати платника податку та прийняти подану звітність від його імені.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини свідчать про те, що поданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, не визнаний податковим органом, як податкова звітність, з причин відсутності звітної декларації за такий звітний період.

Проте, на стадії прийняття податкової звітності, податковий орган зобов'язаний перевірити лише обов'язкові реквізити поданих декларацій та уточнюючих розрахунків, і в повній мірі позбавлений можливості робити висновки про наявність чи відсутність звітної декларації у період, за який подається уточнюючий розрахунок.

Враховуючи зазначене, підстави, вказані відповідачем для невизнання поданих декларацій податковою звітністю, не відповідають вимогам Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядку заповнення та подання декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166, а тому, а висновки судів попередніх інстанцій щодо неправомірності дій відповідача є правильним.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судомами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 210, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя залишити без задоволення, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Т.М. Шипуліна

Судді:

---

Л.І. Бившева

---

А.М. Лосєв