Ухвала

від 24.06.2014 по справі 2а-4347/10/1770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 10355/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будсервіс-Стандарт» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Приватного підприємства «Будсервіс-Стандарт» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010 року позивач - Приватне підприємство «Будсервіс-Стандарт» звернулося з позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 19.04.2010 року: № 0000412340/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 355 208,00 грн., в тому числі: основний платіж - 236 805,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 118 403 грн.; № 0000422340/3, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 284 166,00 грн., в тому числі: основний платіж - 189 444,00 грн., штрафні (фінансових) санкції - 94 722,00 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ПП «Будсервіс-Стандарт» (генпідрядник) були укладені договори субпідряду з ПП «Юнісеф» (субпідрядник). Однак, ПП «Юнісеф» (його посадові особи) за місцем реєстрації не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань. Неможливість реального здійснення платником вказаних операцій з урахуванням часу, значного обсягу робіт (більшість яких виконувалася одночасно напротязі одного календарного місяця), тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у ПП «Юнісеф» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Останнє, в свою чергу, свідчить про відсутність наміру у ПП «Юнісеф» створення правових наслідків. Тобто такі угоди носять фіктивний характер.

Отже, діяльність ПП «Будсервіс-Стандарт» була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту), переважно з контрагентом-постачальником ПП «Юнісеф», який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Крім того, судом першої інстанції взято до уваги вирок Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в кримінальній справі № 1-386/10, яким засуджено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ст.200, ч. 2 ст.205 Кримінального Кодексу України за створення та діяльність фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності. Вказаним вироком стверджується, що в листопаді 2007 року членами організованої злочинної групи було придбано ПП «Юнісеф» для його використання в злочинній діяльності, директором був призначений ОСОБА_8

Членами організованої злочинної групи, в результаті злочинної діяльності, пов'язаної з конвертацією коштів та мінімізацією податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності, за період з 01.01.2008 року по 20.11.2008 року ПП «Юнісеф» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6 957 365 грн., чим завищено податковий кредит за період з 01.01.2008 року по 20.11.2008 року в сумі 6 957 365 грн., чим завдано державним інтересам шкоди у великому розмірі.

Таким чином суд першої інстанції вважає доведеним, що задекларовані господарські операції щодо виконання вказаним підприємствам будівельно-монтажних робіт за договорами субпідряду, укладеними з позивачем, не відповідають вимогам закону, оскільки діяльність ПП «Юнісеф» носила фіктивний характер, в названого підприємства були відсутні господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, документи фінансово- господарської діяльності складалися без наміру реального проведення операцій, що в них зазначені. На думку суду, фактичне одержання позивачем робіт та послуг не спростовують вказаного вище висновку, оскільки відсутні будь-які передбачені законом підстави ідентифікації суб'єкта господарювання ПП «Юнісеф» як реального виконавця таких робіт.

Суд першої інстанції вказує на те, що ПП «Юнісеф» в силу відсутності власних адміністративно-господарських можливостей, не було виконавцем (постачальником) будівельно-монтажних робіт (послуг) і не перебувало в господарських взаємовідносинах з іншими суб'єктами господарювання для їх придбання та подальшої реалізації, не декларувало та не виконувало в зв'язку з цим своїх податкових зобов'язань.

Таким чином, оскільки в ході перевірки позивача контролюючим органом було встановлено фактичні обставини, які свідчать про фіктивність діяльності його контрагента ПП «Юнісеф», а бухгалтерські та податкові документи складалися таким без наміру підтвердження реального факту здійснення господарських операцій, то такі документи є протиправними по суті, а тому не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують господарські операції в розумінні закону.

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у результаті порушення контрагентом ПП «Юнісеф» своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені ним з позивачем, мають протиправний характер. Правочини, внаслідок яких витрати неправомірно включено до складу валових витрат та віднесено податок на додану вартість до складу податкового кредиту ПП «Будсервіс-Стандарт», по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемними, а тому недійсними в силу закону.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, Приватне підприємство «Будсервіс-Стандарт» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ні під час проведеної виїзної перевірки, ні при винесенні податкових повідомлень-рішень, а також в ході судового засідання, фактичне виконання робіт за договорами, укладеними між ПП «Будсервіс-Стандарт» та ПП «Юнісеф», податковим органом взагалі не перевірялося. Аналогічно судом першої інстанції не було враховано й того факту, що ПП «ЮНІСЕФ», не маючи власних працівників та основних засобів, могло використовувати в господарській діяльності орендовані основні засоби та укладати цивільно-правові договори з працівниками. Таким чином, відповідачем не було доведено того факту, що ПП «ЮНІСЕФ» не було реально виконано будівельні роботи, а також не було доведено того, що вказане підприємство не могло залучити до виконання будівельних робіт орендованих основних фондів та працівників згідно цивільно-правових договорів.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені не в зв'язку з провадженням ПП «Юнісеф» фіктивної діяльності, а в зв'язку з діями ПП «Будсервіс-Стандарт», спрямованими на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди (шляхом збільшення суми валових витрат та податкового кредиту) переважно з контрагентом-постачальником, який не виконував своїх податкових зобов'язань - ПП «ЮНІСЕФ».

Звертає увагу на те, що вироком суду, яким було визнано винними осіб (ОСОБА_8 та ОСОБА_9) у вчиненні злочинів, не було доведено, що спірні господарські зобов'язання між ПП «Будсервіс-Стандарт» та ПП «Юнісеф» заздалегідь суперечили інтересам держави та суспільства.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано того, що оспорювані господарські зобов'язання (правочини) між ПП «Будсервіс-Стандарт» та ПП «ЮНІСЕФ» мали місце до жовтня 2008 року, а податкові повідомлення-рішення були винесені позивачем в жовтні 2009 року. Тобто відповідачем було застосовано до ПП «Будсервіс-Стандарт» адміністративно- господарські санкції з пропущенням річного строку, передбаченого ст.250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, апелянт стверджує, що всі валові витрати понесені позивачем підтверджені відповідними первинними документами (зокрема: актами приймання виконаних робіт (типова форма №КБ-2-в), податковими накладними, платіжними дорученнями. Таким чином, господарські зобов'язання, що виникали із правочинів були визнані нікчемними відповідачем в односторонньому порядку, не у відповідності до чинного законодавства. На момент вчинення правочинів контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. А за таких обставин позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків та неподання звітності контрагентом, в тому числі і за можливе подання недостовірності звітності. Незнаходження контрагента підприємства за його юридичною адресою не є підставою для визнання вчиненого правочину недійсним, а податкову накладну недійсною і не може бути підставою для притягнення останнього до відповідальності.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило, а тому суд апеляційноїінстанції, у відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами планової виїзної перевірки ПП «Будсервіс-Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року складено акт перевірки від № 1208/23-34119173 від 16.10.2009 року.

В процесі проведення перевірки встановлено, що ПП «Будсервіс-Стандарт» до валових витрат Декларації про прибуток підприємства за ІІІ-ій квартал 2008 року та до податкового кредиту Декларацій з податку на додану вартість за травень-вересень 2008 року, поданих до Здолбунівської ОДПІ, включено витрати по придбанню від ПП «Юнісеф» будівельних робіт на загальну суму 1 136 664,00 грн., в тому числі ПДВ 189444,00 грн.

Діяльність контрагента позивача ПП «Юнісеф» була фіктивною, а отже угоди, укладені між ПП «Будсервіс-Стандарт» та ПП «Юнісеф» є нікчемними, не створюють ніяких юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. На думку податкового органу, валові витрати та податковий кредит позивача по операціях з ПП «Юнісеф» не підтверджені належними первинними документами. Згідно інформації АІС ОР ДПА в Рівненській області та ДПІ у м Рівне встановлено, що ПП «Юнісеф» зареєстроване в м. Рівне, вул. Князя Володимира, 3 кв. 61, керівник підприємства ОСОБА_8. За даною адресою знаходиться житловий багатоповерховий будинок.

На підставі акту перевірки були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення від 22.10.2009 року за № 0000412340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 355 208,00 грн., в тому числі за основним платежем - 236 805,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 118 403,00 грн.; № 0000422340/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 284166,00 грн., в тому числі за основним платежем - 189 444,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями - 94 722,00 грн.

За наслідками процедури апеляційного оскарження скарги платника податків залишені без задоволення, а податкові повідомленням рішення - без змін.

Встановлено, що між ТзОВ фірма «Екорембуд» (генпідрядник) та позивачем ПП «Будсервіс-Стандарт» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду № 08/05/08 від 08.05.2008 року на виконання будівельних робіт при будівництві «Критого акумулятора рядового вугілля місткістю 15 тис.тон» на ЗАТ «Донецьксталь-металургійний завод», що за адресою: м. Красноармійськ, Донецької області.

Згодом, між ПП «Будсервіс-Стандарт» були укладені договори субпідряду з ПП "Юнісеф" (субпідрядник) (код ЄДРПОУ 33214155, індивідуальний податковий номер 332141517165), а саме:

договір субпідряду № 01/05 від 14.05.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт при будівництві «Критого акумулятора рядового вугілля місткістю 15 тис.тон» на ЗДТ «Донецьксталь-металургійний завод»;

договір субпідряду № 02/08 від 04.08.2008 року на виконання будівельно-монтажних робіт на тому ж об'єкті;

договір субпідряду № 09/02 від 01.09.2008 року на виконання капітального ремонту гуртожитку № 2 Рівненського державного гумінатарного університету.

На підтвердження фактичного виконання контрагентом ПП «Юнісеф» робіт за вказаними договорами субпідряду, позивачем надано до справи копії документів, а саме - акти приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) за серпень 2008 року, акт приймання виконаних робіт за вересень 2008 року та податкові накладні, які від імені ПП «Юнісеф» підписані ОСОБА_8 Оплата ПП «Будсервіс-Стандарт» будівельних робіт згідно вказаних вище договорів з ПП «Юнісеф» підтверджується платіжними дорученнями.

Встановлено, що згідно розрахунку комунального податку чисельність працюючих на ПП «Юнісеф» становить 1 особа. Податкове навантаження з податку на прибуток підприємств за 2007 рік складає 000%, за перше півріччя 2008 року - 0,0057%.

Станом на 31.10.2008 року місцезнаходження ПП «Юнісеф» та посадових осіб даного підприємства не встановлено. Згідно Декларацій з податку на прибуток ПП «Юнісеф» за 2007 рік, за І квартал та І півріччя 2008 року не було задекларовано наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проведено розрахунку амортизації.

За даними державного електронного Реєстру прав власності на об'єкти нерухомого майна не встановлено даних щодо реєстрації майна за ПП «Юнісеф» та ОСОБА_8

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що ПП «Юнісеф» не могло здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

Неможливість реального здійснення платником вказаних операцій з урахуванням часу, значного обсягу робіт (більшість яких виконувалася одночасно напротязі одного календарного місяця), тобто відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів свідчить про відсутність у ПП «Юнісеф» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Згідно вироку Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року в кримінальній справі № 1-386/10 (який набрав законної сили) визнано винними та засуджено ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за ст.200, ч. 2 ст.205 Кримінального Кодексу України за створення та діяльність фіктивних підприємств з метою прикриття незаконної діяльності по конвертації безготівкових коштів у готівку та мінімізації податкових зобов'язань для різних суб'єктів підприємницької діяльності.

Із змісту вироку видно, що в листопаді 2007 року членами організованої злочинної групи було придбано ПП «Юнісеф», директором якого був призначений ОСОБА_8, для його використання в злочинній діяльності. Протягом 2007-2008 років, з метою вчинення злочинної діяльності, було відкрито розрахункові рахунки ІІП «Юнісеф» в різних установах банків, які в подальшому використовувалися для конвертації безготівкових грошових коштів у готівку, зокрема розрахунковий рахунок № 2600301300472 в ТзОВ «Укрпромбанк» м. Рівне та № 26002301.5900 в РФ ФАБ «Брокбізнесбанк» м. Рівне.

За період часу з 01.01.2008 року по 20.11.2008 року на розрахункові рахунки ПП «Юнісеф», з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли, начебто як оплата за товарно-матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти в сумі 34 786 827,00 грн.

В подальшому члени організованої злочинної групи здійснювали безпосереднє складання бухгалтерських документів щодо фіктивних господарських операцій, проводили податковий облік ПП «Юнісеф», та використовуючи встановлений програмно-технічний комплекс «Клієнт-Банк», вказані кошти, під виглядом проведення легальних господарських операцій, перераховували на розрахункові рахунки інших членів організованої злочинної групи - приватних підприємців ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, які знімали їх по грошових чеках з призначенням платежу «на закупку товару», а в подальшому такі кошти розподілялися між членами організованої злочинної групи та суб'єктами підприємницької діяльності - замовниками конвертації.

Тобто, членами організованої злочинної групи в результаті злочинної діяльності, пов'язаної з конвертацією коштів та мінімізацією податкових зобов'язань для інших суб'єктів підприємницької діяльності, за період з 01.01.2008 року по 20.11.2008 року ПП «Юнісеф» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6 957 365,00 грн., чим завищено податковий кредит за період з 01.01.2008 року по 20.11.2008 року у розмірі 6 957 365 грн., чим завдано державним інтересам шкоди у великому розмірі.

Вказаним вироком доведено, що внаслідок діяльності ГІП «Агроімпекс-Ресурс», ПОГ «Інвабуд», ПП «Юнісеф», ПП «ТЕК» Транс Експо Регіон», ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП «Парітет», ПП «Західлісбуд», ПП «Форестер Гроуп» в результаті задекларованих господарських операцій на досудовому слідстві та в суді не було встановлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) виробничої або і господарської необхідності систематичного придбання та продажу товарів.

Під час проведення обшуку в офісному приміщенні було вилучено податкові та видаткові накладні, договори підряду та субпідряду, акти приймання виконаних робіт суб'єктів господарювання, в т.ч. ПП «Юнісеф» і чисті аркуші паперу з відбитками печаток ПП «Юнісеф».

Згідно ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду в справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Виходячи з положень п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 10.1 ст. 10 Закону особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

У відповідності до вимог п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п. 7.2.6. п. 7.2 статті 7 Закону).

Згідно пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а також, у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За п. 5.1 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які прибавляються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІУ від 16.07.1999 року первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995року за №168/704. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Згідно п.2.4 ст.2 Закону первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 2 червня 2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстнації прийшов до вірного висновку про те, що позивачем в повному обсязі не доведено реальність господарських операцій з вищезазначеним контрагентом.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.195, п.п.1,2 ч.1 ст.197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будсервіс-Стандарт» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2010 року у справі №2а-4347/10/1770 за позовом Приватного підприємства «Будсервіс-Стандарт» до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник