Рішення

від 12.09.2007 по справі 2-200/2007

ЛАНОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-200/2007 p

Справа №

2-200/2007 p.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇ НИ

12 вересня 2007

року

Лановецький

районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого

судді                                                                            Сарновського

В.Я.

при секретарі                                                                                     Сопільняк

О.І.

з участю

представника третьої сторони                                         ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ланівці

справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Агро-Ланівці" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6 про визнання договору дійсним

ВСТАНОВИВ:

В серпні

2007 року ТОВ "Агро-Ланівці" звернулось до суду з позовом про

визнання дійсним договору купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній

власності, укладеного 20 травня 2007 року. Також позивач просить зобов'язати

Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію договору

купівлі-продажу та права власності на майно, що є предметом договору.

В

судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що

підставою державної реєстрації переходу права власності на нерухомість, якою є

спірне майно, є лише нотаріально посвідчений договір, однак відповідачі

безпідставно ухиляються від укладання договору купівлі-продажу у нотаріальній

формі, чим унеможливлюють реєстрацію за позивачем права власності на це майно,

хоча такі письмові договори ними підписані та частково виконані.

Відповідачі

ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позовні вимоги визнали

повністю та пояснили, що 20 травня 2007 року дійсно за дорученням власників

майнових паїв Спілки власників земельних і майнових паїв Агрофірма

"Лановецька" уклали з ТОВ "Агро-Ланівці" договір

купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній власності. При цьому ними було

досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, на виконання проведено

передачу майна. Проте вони не в змозі підготувати документи для нотаріального

посвідчення угоди через те, що більшість майна збудовано давно, господарство

неодноразово реорганізовувалось. Крім того вони пояснили, що не вважають за

доцільне, укладати ще одні договори купівлі-продажу спірного майна (в

нотаріальній формі) та нести додаткові витрати у зв'язку з їх укладенням.

Представник

приватного підприємства "ім. Матросова" пояснив, що дане підприємство

є правонаступником СВЗМП "Агрофірма "Лановецька" і на його

балансі перебувало майно пайового фонду. В травні 2006 року відбулись збори

власників майнових паїв, на яких було оновлено склад Комісії з організації

вирішення майнових питань, що виникають в процесі реформування аграрного

сектору економіки та обрано уповноважених осіб для прийняття рішень щодо

виділення майна. Дана комісія розглянувши заяви 333 власників майнових паїв

виділила їм в натурі частину майна пайового фонду на суму 1068872 гривень. ПП

"ім. Матросова", як правонаступник СВЗМП "Агрофірма

"Лановецька" провело передачу виділеного майна уповноваженим представникам

власників майнових паїв і проти задоволення позову не заперечує.

Дослідивши

та оцінивши докази надані сторонами, і ті що здобуті в судовому засіданні

заслухавши пояснення учасників процесу суд з'ясував наступні обставини.

2

Рішенням

загальних зборів пайовиків СВЗМП "Агрофірма "Лановецька" від

20.03.2000 року затверджено пайовий фонд даного підприємства в сумі 4 874 935

гривень.

Правонаступником

СВЗМП Агрофірма "Лановецька" є приватне підприємство "ім.

Матросова" згідно п.1.1 його Статуту, зареєстрованого Лановецькою районною

державною адміністрацією 25 червня 2004 року.

У травні

2006 року відбулися збори власників майнових паїв, жителів сіл Лисогірка,

Осники, Козачки, Гриньки,

Білозірка, Іванківці, Молотьків, Волиця, Оришківці та міста Ланівці, всього

423 особи. Згідно протоколів №№ 1/06, 2/06, 4/06 від 28 травня 2006 року та

№3/06 від 29 травня 2006 року на цих зборах було затверджено новий склад

комісії з організації вирішення майнових питань, що виникають в процесі

реформування аграрного сектору економіки, обрано уповноважених осіб від

власників майнових і земельних паїв, якими є відповідачі по справі, та

визначено їх повноваження, до яких зокрема входили такі: представляти інтереси

власників паїв на загальних зборах, отримувати майно та підписувати акти

приймання-передачі, підписувати від імені власників договори про передачу майна

(купівлі-продажу, оренди, міни та ін.), здійснювати передачу майна іншим особам

та підписувати акти приймання-передачі майна, контролювати виконання договорів

та представляти інтереси власників у суді.

5 червня

2006 року комісія з організації вирішення майнових питань, розглянула заяви 333

власників майнових паїв про виділення майна в натурі у спільну часткову

власність єдиним майновим комплексом і, як видно з протоколу № 01а/06-ЗК від

05.06.2006 року, вирішила задовольнити дані заяви і затвердити список осіб, які

їх подали. А згідно протоколу зборів цієї комісії від 10.06.2006 року №

02/06-ЗК даним громадянам було запропоновано виділити в натурі майно єдиним

майновим комплексом у спільну часткову власність на суму 1 068 872 грн.

Вказані

рішення та пропозиції комісії були розглянуті зборами уповноважених від

власників майнових та земельних паїв, які, згідно протоколу № 02/06-ЗУ від

20.07.2006 року, вирішили виділити в натурі майно єдиним майновим комплексом у

спільну часткову власність особам, які подали відповідні заяви згідно списку до

протоколу комісії № 01а/06-ЗК, в кількості 333 особи на суму 1 068 872 грн.

Відповідно

до ст.ст. 5, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське

підприємство» у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай

натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури

пайового фонду або іншій, за згодою сторін, формі.

Згідно з

постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року № 177 «Про

врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі

реформування аграрного сектору економіки» виділення майна в натурі проводиться

в порядку розробленому комісією з організації вирішення майнових питань, що

виникають в процесі реформування аграрного сектору економіки, та затвердженому

зборами співвласників.

Порядком

розподілу та використання майна реорганізованих колективних

сільськогосподарських підприємств, затвердженим наказом Міністерства аграрної

політики України від 14.03.2001 року та зареєстрованого у Міністерстві юстиції

04.04.2001 року за № 305/5496, встановлено, що майновий пай у натурі може бути

отриманий як індивідуально, так і в спільну часткову власність групи осіб.

Виходячи

з наведеного суд приходить до висновку, що власники майнових паїв, визначених в

результаті паювання майна СВЗМП Агрофірма «Лановецька», яких представляють

відповідачі, на законних підставах набули право власності на спірне майно.

22 липня

2006 року між власниками майнових паїв та ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6

укладено договори про спільне володіння, користування і розпорядження майном,

що знаходиться у спільній частковій власності, згідно яких останні

уповноважувались отримати майно від 1111 «ім. Матросова», вести переговори з

приводу укладення договорів про його передачу, здійснювати передачу майна ТОВ

«Агро-Ланівці» на підставі цивільно-правових договорів, представляти інтереси

співвласників у суді.

20

травня 2007 року між співвласниками майна, що належить їм на праві спільної

часткової власності, в особі відповідачів та ТОВ «Агро-Ланівці» в особі його

директора було укладено у простій письмовій формі договір купівлі-продажу

майна,  що знаходиться в

3

спільній

частковій власності на суму 334 368 гривень, в якому сторони досягли згоди щодо

всіх істотних умов.

З

наданого представником ПП «ім. Матросова» протоколу зборів від 20.03.2000 року

та додатку до нього і протоколу зборів від 20.07.2006 року вбачається, що до

пайового фонду СВЗМП Агрофірма «Лановецька» було включено і в подальшому

виділено в натурі єдиним майновим комплексом у спільну часткову власність

особам, згідно списків до протоколу комісії від 05.06.2006 року, майно, що є

об'єктом договору купівлі-продажу від 20.05.2007 року (адмінбудинок автопарку,

два піднавіси на зерно, будівлі автоваги, будівля інкубатора, автогаражі,

інкубатори, три МТЗ-80, ЮМЗ-6, погрузка ПЕА-1, оприскувач ОП-2000, Т 150-К,

ЗІЛ-130, ЗІЛ ММЗ, два плуги ПЛН 5-35, розкидач міндобрив НРУ.0.5.) на суму 334

368 гривень.

З

матеріалів справи слідує, що рішення про продаж позивачеві спірного майна

прийняте на зборах власників майнових паїв та оформлене протоколами зборів від

28 і 29 травня 2006 року, а також договорами про спільне володіння користування

і розпорядження майном від 22 липня 2006 року. Від позивача договори було

підписано директором товариства Шуликом B.C., призначеним

рішенням зборів учасників ТОВ "Агро-Ланівці" від 14 червня 2006 року

(протокол № 1) та наділеним повноваженнями на укладення угод згідно п.11.15.

Статуту ТОВ "Агро-Ланівці", зареєстрованого 07.07.2006 року державним

реєстратором Лановецької райдержадміністрації.

Таким

чином договір купівлі-продажу 20 травня 2007 року був укладений та підписаний

повноважними на те особами і скріплений печаткою підприємства покупця.

Відповідно

до ст. 657 ЦК України

договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу,

житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у

письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Як

випливає з пояснень представника позивача та відповідачів нотаріальне

посвідчення договору не відбулося через те, що відповідачі, уклавши договір в

письмовій формі, не в змозі забезпечити наявність всіх документів, необхідних

для їх нотаріального посвідчення, а також вважають його недоцільним.

Таким

чином відповідачі фактично ухилилися від нотаріального посвідчення договору,

незважаючи на те, що вони домовилися з позивачем щодо усіх істотних умов

договору.

Між

позивачем та відповідачами відбулося часткове виконання договору

купівлі-продажу, яке полягає у наступному: відповідачі передали, а позивач

прийняв за актом приймання-передачі від 20 травня 2007 року майно, зазначене у

договорах, та використовує його у своїй господарській діяльності, що визнано

відповідачами.

Відповідно

до ст. 638 ЦК України

договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди по всіх істотних

умовах договору.

Заперечень

щодо факту укладення договору, досягнення згоди по всіх його істотних умовах та

їх виконання суду надано не було, внаслідок чого договір від 20 травня 2007

року вважається укладеним.

Допитані

в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 показали, що дійсно 28 і 29 травня 2006 року відбулися збори

власників майнових паїв, визначених при паюванні майна СВЗМП агрофірма

«Лановецька», які вирішили отримати належне їм майно єдиним майновим комплексом

і передати його на підставі цивільно-правових угод новостворюваному ТОВ

«Агро-Ланівці», для чого їх уповноважили отримати майно у спільну часткову

власність, вести переговори з приводу укладення угод, підписувати їх та

передавати майно. Договір купівлі-продажу від 20.05.2007 року укладений ними на

виконання рішень цих зборів, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов

і вони частково виконані. Майно, що є об'єктом договору, входило до пайового

фонду СВЗМП агрофірма "Лановецька", під заставою та арештом не

перебуває, інших обтяжень і зобов'язань щодо нього немає.

Відсутність

обтяжень щодо спірного майна також підтверджується рішенням податкового

керуючого Збаразької МДПІ від 11 вересня 2007 року.

Згідно

ч.2 ст.220 ЦК України

у випадку якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що

підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання

договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд

4

може визнати

такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору

не вимагається.

19 липня

2007 року реєстратором Лановецького районного бюро технічної інвентаризації

відмовлено у державній реєстрації права власності на спірне майно.

Відповідно

до частини другої статті 386 та статті 391 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість

порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою

про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню, а також має право

вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання

своїм майном.

Матеріалами

справи підтверджується, що позивач набув право власності на спірне майно

внаслідок обставин, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових

наслідків, і у нього, як суб'єкта права власності, об'єктивно існує право

володіння, користування і розпорядження спірним майном, а тому позов підлягає

задоволенню.

На

підставі наведеного, керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 202, 207, 208, 220, 386, 391 ЦК України, 15, 60,

213, 214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги

задоволити повністю.

Визнати

дійсним договір купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій

власності, на суму 334 368 гривень, укладений 20 травня 2007 року

співвласниками майна, в особі уповноважених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, з товариством з обмеженою відповідальністю

"Агро-Ланівці".

Зобов'язати

Лановецьке районне бюро технічної інвентаризації провести реєстрацію договору

купівлі-продажу майна від 20 травня 2007 року та реєстрацію майна, яке є

предметом цього договору.

Рішення

може бути оскаржене до апеляційного суду Тернопільської області через

Лановецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом

10 днів, а також апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Рішення

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього

строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,

набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.