Постанова

від 27.05.2014 по справі 804/5621/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2014 р. Справа № 804/5621/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання - Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Потапова О.М., відповідача - Бейгул А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Готель «Жовтневий»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Готель «Жовтневий» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002661503 від 11.12.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Готель «Жовтневий» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2217/1503/32082765 від 20.11.2013 року, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Зазначене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийнято всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись при цьому на письмові заперечення надані суду, у яких зазначено, що відповідачем була проведена перевірка позивача в ході якої встановлені порушення вимог діючого законодавства. За наслідками встановлених порушень складено акт перевірки та винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Відповідач вважає податкове повідомлення - рішення правомірним, та таким, що винесено відповідно до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим відповідач вважає, що підстави для його скасування відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу, виданого ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 06.11.2013 року № 666 посадовими особами податкового органу в приміщенні ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ «Готель «Жовтневий» з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 2217/1503/32082765 від 20.11.2013 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлено порушення:

-п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 4-А, за 2011 рік на 176386 грн. 55 коп., за 2012 рік на 176386 грн. 55 коп., за січень - вересень 2013 року на 132289 грн. 92 коп.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки № 2217/1503/32082765 від 20.11.2013 року позивачем було подано заперечення до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області № 91 від 02.12.2013 року.

Листом № 19632/10/04-63-15-03 від 06.12.2013 року відповідач повідомив, що висновки викладені у акті перевірки залишені без змін.

На підставі висновків проведеної перевірки, 11.12.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення - рішення № 0002661503 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 584281 грн. 46 коп., в тому числі: за основним платежем - 485063 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 99218 грн. 44 коп.

Не погодившись з вищевказаним податковим повідомленням - рішенням позивачем була подані скарги до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (№ 95 від 23.12.2013 року) та Міністерства доходів і зборів України (№ 19 від 27.02.2014 року).

Рішеннями останніх оскаржуване рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Суд вважає вищевказане податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 14.08.2014 року між Дніпропетровською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Готель «Жовтневий» був укладений договір оренди земельної ділянки на п'ятнадцять років.

Відповідно до п.1.1 розділу 1 договору Приватне акціонерне товариство «Готель «Жовтневий» прийняло в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченко, 4 - А (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:311:0004.

Згідно п. 2.1 розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 3252 га.

05.12.2008 року між Дніпропетровською міською радою та Приватним акціонерним товариством «Готель «Жовтневий» була укладена додаткова угода до договору, якою внесено зміни до п.4.1 розділу 4 договору, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі» та до п. 5.2 розділу 5 договору, цільове призначення земельної ділянки - землі історико - культурного призначення.

При підписанні додаткового договору оренди було узгоджено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 04.11.2008 року, в якому було встановлено розмір орендної плати, яку позивач сплачував, з урахуванням індексації. На момент проведення перевірки річна сума платежу дорівнювала 352788 грн. 79 коп.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу (пункт "в" статті 12 Земельного кодексу України).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про плату за землю» (чинного на час укладення договорів оренди) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Граничний розмір орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, встановлено Законом України «Про оренду землі» та є обов'язковим при укладанні відповідних договорів.

Відповідно до частини першої ст. 21 цього ж Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Підставою нарахування земельного податку відповідно до ст. 13 Закону України «Про плату за землю» є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності,- договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 21 Законом України «Про оренду землі» (в редакції станом на день укладення договорів оренди землі) річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів.

Розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю2; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю».

Статтею 7 Закону України «Про плату за землю» встановлено, що при визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, розташованими на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті, зокрема, місцевого значення - 1,5.

Суд зазначає, що у Податковому кодексі України у пунктах 276.3 ст. 276, п.281.1 ст. 281 та 285.5.1 ст. 285 встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати для інших категорій земель не може бути меншим трикратного розміру земельного податку; податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у розмірі, обчисленому відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу із застосуванням таких коефіцієнтів місцевого значення - 1,5.

Таким чином, судом встановлено, що із набранням чинності Податкового кодексу України, не змінились ставки орендної плати, коефіцієнти за використання земельних ділянок на територіях та об'єктах історико-культурного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів порівняно із Законом України «Про плату за землю», а також те, що саме договір оренди земельної ділянки є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Разом із тим, ст. 30 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

При цьому, ст. 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає зі звичаїв ділового обороту.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12, договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичні зміни орендної палати та, відповідно, донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями.

Враховуючи те, що сторони у розрахунках розміру орендної плати, які є невід'ємною частиною договорів оренди земельних ділянок, не застосували коефіцієнт 1,5 до ставки земельного податку - за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі до моменту приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства України.

Суд зазначає, що відповідач не в праві втручатися у відносини сторін договорів оренди та нараховувати суми грошового зобов'язання з орендної плати із застосуванням штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями на підставі норм Податкового кодексу України ігноруючи при цьому умови договорів оренди землі. Проте, відповідач має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, у зв'язку з чим ініціювати питання стосовно приведення умов договору оренди землі у відповідність із чинним законодавством України та звертатися до суду із позовом про визнання недійсними окремих положень договори оренди землі як таких, що порушують публічний порядок, у разі їх не відповідності чинному законодавству України.

На підставі викладеного суд вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Готель «Жовтневий» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002661503 від 11.12.2013 року, винесене Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 02.06.2014 року.

Суддя М.В. Дєєв