Постанова

від 23.12.2015 по справі 804/5621/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 грудня 2015 рокусправа № 804/5621/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/5621/14 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" (далі - позивач) було задоволено, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) від 11.12.2013р. № 0002661503.

Відповідач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача вказав, що суд повно встановив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами податкового органу була проведена документальна невиїзна перевірка ПАТ "Готель "Жовтневий" з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013 року, за результатами якої складено акт № 2217/1503/32082765 від 20.11.2013 року.

Під час перевірки встановлено порушення вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижена орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 4-А, за 2011 рік на 176386 грн. 55 коп., за 2012 рік на 176386 грн. 55 коп., за січень - вересень 2013 року на 132289 грн. 92 коп..

На підставі акту перевірки, 11.12.2013 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0002661503 про донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 584281 грн. 46 коп., в тому числі: за основним платежем - 485063 грн. 02 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 99218 грн. 44 коп.

Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з позовом про його скасування.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржене рішення відповідача, дійшов висновку про те, що затверджені ПК України зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки є лише підставою для перегляду умов укладеного договору, проте не тягнуть автоматичну зміну визначеного договором розміру орендної палати. А відтак, підстави для сплати позивачем орендної плати у збільшеному розмірі відсутні.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

14.08.2004 року між Дніпропетровською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Готель "Жовтневий" було укладено договір оренди земельної ділянки на п'ятнадцять років. Відповідно до п.1.1 розділу 1 договору позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,3252 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченко, 4 - А (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:311:0004.

05.12.2008 року сторонами (орендарем та орендодавцем) була укладена додаткова угода до договору, якою внесено зміни до п.4.1 розділу 4, так встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку сплачується в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України "Про оренду землі", та до п. 5.2 розділу 5 договору, цільове призначення земельної ділянки визначено як землі історико - культурного призначення .

При підписанні додаткового договору оренди було узгоджено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 04.11.2008 року, в якому було встановлено розмір орендної плати, яку позивач сплачував, з урахуванням індексації. На момент проведення перевірки річна сума платежу дорівнювала 352788 грн. 79 коп..

Зі змісту Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладання договору оренди земельної ділянки від 23 січня 2002 року; далі - Закон № 161-XIV) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011 року набрав чинності ПК України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ ПК України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ ПК України; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 ПК України).

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплено в пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Пунктом 276.3 ст. 276 ПК України визначено, що податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється із застосуванням коефіцієнту 1,5 нормативно грошову оцінку.

При розрахунку розміру орендної плати за землю позивачем після набрання чинності ПК України (з 01.01.2011) не було враховано положення зазначених вище норм, з огляду на що було допущено заниження розміру орендної плати у перевіряємому періоді.

Посилання позивача на те, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді, не відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, колегія суддів розцінює критично. Так, ще в грудні 2008 році позивач, підписуючи додаткову угоду з орендодавцем, погодив внесення змін до основного договору стосовно, в тому числі, і змін до п. 5.2 розділу 5 договору, де було визначено цільове призначення орендованої земельної ділянки землі історико - культурного призначення.

Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції у даній справі необхідно скасувати з прийняттям нового рішення - про відмову у задоволенні позову.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202,205,207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області задовольнити .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року у справі № 804/5621/14 - скасувати та прийняти нову постанову.

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Готель "Жовтневий" - відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 25.12.2015р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак