Постанова

від 24.05.2019 по справі 804/5621/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2019 року

Київ

справа №804/5621/14

адміністративне провадження №К/9901/26103/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Готель Жовтневий на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року (судді: Баранник Н.П. (головуючий), Малиш Н.І., Щербак А.А.) у справі №804/5621/14 за позовом Приватного акціонерного товариства Готель Жовтневий до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне акціонерне товариство Готель Жовтневий (далі - позивач, ПАТ Готель Жовтневий ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення № 0002661503 від 11.12.2013.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно з огляду на те, що відповідно до договору оренди укладеного з Дніпропетровською міською радою, встановлена орендна плата за земельну ділянку, однак відповідач протиправно нарахував податкові зобов'язання з орендної плати за землю виходячи з розміру визначеному в Податковому кодексі України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2014 року задоволено адміністративний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0002661503 від 11.12.2013.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ Готель Жовтневий .

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-яком у разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що уповноваженими особами контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ Готель Жовтневий з питань повноти нарахування орендної плати за землю за період з 01.01.2011 року по 31.10.2013, за результатами якої складено акт №2217/1503/32082765 від 20.11.2013, яким встановлено порушення позивачем вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16, п. 276.3 ст. 276 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижена орендна плата за земельну ділянку, яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 4-А, за 2011 рік на 176 386,55 грн, за 2012 рік на 176 386, 55 грн, за січень - вересень 2013 року на 132 289, 92 грн.

За результатами перевірки контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 11.12.2013 №0002661503 про донарахування позивачу грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб у розмірі 584 281,46 грн, в тому числі: за основним платежем - 485 063,02 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 99 218, 44 грн.

Судам встановлено, що 14.08.2004 між Дніпропетровською міською радою та ПАТ Готель Жовтневий укладено договір оренди земельної ділянки на п'ятнадцять років. Відповідно до п.1.1 розділу 1 договору позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, загальною площею 0,3252 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пл. Шевченко, 4 - А (Жовтневий район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером 1210100000:03:311:0004.

05.12.2008 сторонами (орендарем та орендодавцем) була укладена додаткова угода до договору, якою внесено зміни до п.4.1 розділу 4, так встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку сплачується в грошовій формі у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України Про оренду землі", та до п. 5.2 розділу 5 договору, цільове призначення земельної ділянки визначено як землі історико - культурного призначення .

При підписанні додаткового договору оренди було узгоджено розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, грошова оцінка яких проведена, станом на 04.11.2008, в якому було встановлено розмір орендної плати, яку позивач сплачував, з урахуванням індексації. На момент проведення перевірки річна сума платежу складала 352 788,79 грн.

Підставою для висновку контролюючого органу про порушення зазначених норм податкового законодавства стало те, що сума орендної плати за земельну ділянку площею 0,3252 га, задекларовані позивачем у 2011-2013 роках без урахування вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, а лише на підставі даних договору оренди земельної ділянки.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та права, перелічує порушення, які на його думку допущено контролюючим органом та посилається на те, що збільшення розміру орендної плати за рішенням податкового органу не передбачено законодавством, оскільки розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору. Касаційна скарга інших обґрунтувань ніж ті, які були наведені в позовній заяві та запереченнях на апеляційну скаргу, позивачем не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права скаржником не наведено.

9. Контролюючий орган надіслав заперечення на касаційну скаргу контролюючого органу відповідно до яких, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, з посиланням на її необґрунтованість, зважаючи на те, що позивач всупереч вимогам податкового законодавства декларував та сплачував земельний податок з 01.01.2011 по 31.10.2013 без врахування коефіцієнту 1,5, визначеного пунктом 276.3 статті 276 ПК України, за користування земельною ділянкою з цільовим призначенням - землі історико-культурного призначення.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України

10.1 Стаття 14

10.1.1 Підпункту 14.1.73 пункту 14.1

Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

10.1.2 Підпункту 14.1.136 пункту 14.1

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

10.1.3. Підпункту 14.1.147 пункту 14.1

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

10.2 Пункт 269.1 статті 269

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

10.3 Пункт 276.3 статті 276

Податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах історико-культурного призначення місцевого значення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється із застосуванням коефіцієнту 1,5 нормативно грошову оцінку.

10.4. Пункту 288.1 статті 288

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

10.4 . Підпунктів 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати:а) для земельних ділянок, наданих для розміщення,будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Податковим кодексом встановлено обов'язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

12. Статтею 288 Податкового кодексу України законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

13. Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд дійшов висновку, що з набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених вище норм матеріального права у спорах цієї категорії, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 02.12.2014 (справа № 21-274а14), 07.04.2015 (справа №21-117а15), 14.04.2015 (справа № 21-165а15), 24.04.2015 (справа № 21-131а15).

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з позицією суду апеляційної інстанції відносно того, що незважаючи на договірний характер користування земельною ділянкою, розмір орендної плати обмежений законодавчо, що спростовує доводи позивача щодо правомірності сплати орендної плати в розмірі встановленому в договорі оренди.

Крім того, судом попередньої інстанції обґрунтовано відхилено доводи позивача про те, що земельна ділянка, яка перебуває в оренді, не відноситься до категорії земель історико-культурного призначення, оскільки в грудні 2008 році позивач, підписуючи додаткову угоду з орендодавцем, погодив внесення змін до основного договору стосовно, в тому числі, і змін до п. 5.2 розділу 5 договору, де було визначено цільове призначення орендованої земельної ділянки землі історико-культурного призначення.

16. Судом попередньої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем як в позовній заяві так і в запереченнях на апеляційну скаргу, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду попередньої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

18. Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи вимоги статей 14, 269, 276, 288 Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судового рішення, а тому касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Готель Жовтневий на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року слід залишити без задоволення.

19. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

20. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Готель Жовтневий залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2015 року у справі №804/5621/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

.......................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду