Постанова

від 17.12.2012 по справі 2а/0570/14747/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/14747/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 14 год. 30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Кобець О.А.

з участю представників:

позивача - Четверика С.О.,

відповідача - Поліщука С.В., Підгорної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» (далі - позивач або ТОВ «НІКО-ОНІКС») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з виплати нерезидентам) у загальному розмірі 21 394,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 18 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 976,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька здійснено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НІКО-ОНІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року по взаємовідносинам з Представництвом «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26602297) та Представництвом «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26552168), за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2012 року № 3668/22-1/35887933. У висновках даного акту зазначено про встановлення перевіркою порушення ТОВ «НІКО-ОНІКС» пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам на 18 418,00 грн., а також підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині ненадання позивачем до податкового органу розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом походження з України упродовж перевіреного періоду. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з виплати нерезидентам) на 21 394,00 грн., з яких за основним платежем в сумі 18 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 976,00 грн.

Позивач вважає, що прийняте податковою інспекцією податкове повідомлення-рішення є таким, що не відповідає нормам чинного податкового законодавства України. Так, в обґрунтування позовної заяви позивач посилався на порушення відповідачем при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення норм Конституції України, Податкового кодексу України та неврахування норм Угоди, укладеної між Урядом СРСР та Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів та майна від 29 жовтня 1982 року, зокрема зазначав, що системний аналіз норм чинних нормативно-правових актів вказує на необхідність застосування різних підходів з питань оподаткування нерезидентів та постійних представництв нерезидентів, зауважував, що у разі сплати позивачем визначеного грошового зобов'язання за нерезидентів, вказане призведе до того, що податок на прибуток нерезидентів, буде сплачений двічі (самими нерезидентами на Кіпрі та позивачем на Україні), що є неприпустимим.

При цьому, позивач зауважував, що податковим органом порушений порядок проведення позапланової перевірки за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року, оскільки вказаний період вже перевірявся працівниками Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, в ході проведення якої порушень пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України виявлено не було, а також на порушення порядку прийняття податкового повідомлення-рішення, яке в порушення пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України винесене одночасно по двом суб'єктам, нерезидентам України.

З огляду на повідомлені обставини, позивач просив скасувати податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340 (арк. справи 3-6).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив задовольнити позов.

Представники Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, надали письмові заперечення (арк. справи 56-58), в яких зазначено, що під час проведення позапланової невиїзної перевірки позивача по взаємовідносинам з Представництвом «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» та Представництвом «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» встановлені порушення підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, що полягають у несплаті позивачем за власний рахунок податку при здійсненні виплат нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами за ставкою 20 відсотків суми таких виплат. Зауважували на тому, що відповідний податок з огляду на приписи пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України сплачується замовником рекламних послуг саме за власний рахунок. Цей податок не утримується з доходів нерезидента, тобто після оподаткування суми доходів нерезидента залишаються у розмірах, встановлених договорами і не зменшуються.

На підставі вищевикладеного, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2012 року замінено первісного відповідача, Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька, на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі - відповідач або ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 741718 (арк. справи 44) зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 16 квітня 2008 року за адресою: 83003, Донецька область, м. Донецьк, пр. Ілліча, 63-А, включено до ЄДРПОУ за номером 35887933. Як платник податків позивач узятий на облік Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька, правонаступником якої є відповідач, 17 жовтня 2008 року за № 667, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків форми № 4-ОПП від 08 листопада 2011 року № 1144/10/29-014-2 (арк. справи 46).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України у даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень.

У період з 24 вересня 2012 року по 28 вересня 2012 року на підставі наказу ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС № 683 від 24 вересня 2012 року, згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та отриманих відомостей щодо статусу контрагентів нерезидентів, відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «НІКО-ОНІКС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 червня 2012 року по взаємовідносинам з Представництвом «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26602297) та Представництвом «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 26552168), за результатами якої складено акт від 05 жовтня 2012 року № 3668/22-1/35887933 (арк. справи 8-14).

У висновках акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «НІКО-ОНІКС» пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам у розмірі 18 418,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2011 року - 2 109,00 грн., 3 квартал 2011 року - 2 080,00 грн., 4 квартал 2011 року - 3 688,00 грн., 1 квартал 2012 року - 6 614,00 грн., 2 квартал 2012 року - 3 927,00 грн., а також підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині ненадання до податкового органу розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом походження з України за період 2 квартал 2011 року, 2-3 квартали 2011 року, 2-4 квартали 2011 року, 1 квартал 2012 року, 1-2квартали 2012 року.

Позивачем 10 жовтня 2012 року за вихідним № 0157/12 направлено до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька заперечення на акт документальної позапланової перевірки, в яких він просив скасувати акт перевірки та надати відповідну довідку (арк. справи 15-16).

ТОВ «НІКО-ОНІКС» отримано від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС лист за № 19069/22-1 від 17 жовтня 2012 року про результати розгляду заперечень, в якому повідомлялося про те, що висновки акту перевірки № 3668/22-1/35887933 не суперечать податковому законодавству, та за результатами розгляду матеріалів перевірки буде прийнято податкове-повідомлення рішення (арк. справи 17).

На підставі акту перевірки ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з виплати нерезидентам) на 21 394,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 18 418,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 976,00 грн. (арк. справи 18).

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, 01 листопада 2012 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340.

Прийняте відповідачем рішення є правовим актом індивідуальної дії, правомірність винесення якого здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини 1 статті 9 КАС України.

Спірною обставиною у справі є обґрунтованість зроблених відповідачем висновків про обов'язок позивача сплати податку, який утримується при виплаті доходів нерезидентам та надання відповідної звітності до податкового органу і, як наслідок, правомірність застосування штрафних санкцій. Стосовно цього суд зазначає наступне.

01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до пункту 6.1. статті 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 7.3. статті 7 наведеного Кодексу визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи та не є спірними обставинами між сторонами, між позивачем (Замовник) та фірмою «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», що діє на території України через Представництво «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (Виконавець), укладений договір № 0216 від 05 жовтня 2009 року (із додатковими угодами до нього) про розміщення зовнішньої реклами (арк. справи 59-67), згідно умов якого Виконавець приймає на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії в інтересах Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти й сплатити послуги Виконавця згідно умов і строків даного договору.

Позивачем на виконання умов вказаного договору отримані послуги з розміщення зовнішньої реклами, що підтверджено актами про надання рекламних послуг по розміщенню рекламних матеріалів замовника на рекламоносіях (арк. справи 132-146) та податковими накладними (арк. справи 147-161). У рахунок оплати за рекламні послуги позивач перерахував Представництву «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» 92 089,20 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 348,20 грн. (арк. справи 162-191).

Крім цього, між позивачем (Замовник) та фірмою «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», що діє на території України через Представництво «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» (Виконавець) укладений договір № 0099 від 23 травня 2012 року про розміщення зовнішньої реклами, згідно умов якого Виконавець також прийняв на себе зобов'язання самостійно або із залученням третіх осіб проводити рекламні кампанії в інтересах Замовника, а Замовник зобов'язався прийняти й сплатити послуги Виконавця згідно умов і строків даного договору (арк. справи 105-111).

На виконання умов даного договору позивач перерахував Представництву «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» за надані рекламні послуги 3 876,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 646,00 грн. (арк. справи 194-195).

Підпунктом 14.1.122 «а» пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що нерезиденти - іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу) (підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

З аналізу вказаних норм та з дослідження матеріалів справи суд встановив, що контрагенти позивача з якими укладені договори на розміщення зовнішньої реклами, є нерезидентами, які мають постійні представництва на території України, через які фактично й провадять господарську діяльність в Україні.

Зокрема, Представництво «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19 грудня 2006 року, зареєстровано Міністерством економіки України 16 червня 2009 року за № ПІ-3830 як представництво фірми «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», республіка Кіпр (арк. справи 122-123) та з 26 грудня 2006 року перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (арк. справи 124). Представництво «ТЕЛЕНОР ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» відповідно до свідоцтва від 25 червня 2008 року є платником податку на прибуток з 27 лютого 2007 року (арк. справи 125).

Представництво «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД» створено 19 березня 2012 року, зареєстровано Міністерством економіки України 19 березня 2012 року за №ПІ-4717 як представництво фірми «ХОВАН ХОЛДІНГЗ ЛІМІТЕД», республіка Кіпр (арк. справи 128-129) та з 09 квітня 2012 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби за № 58696 (арк. справи 130).

Відповідно до пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення..

Пунктом 160.2 статті 160 Податкового кодексу України встановлено, що із суми зазначених вище доходів і за їх рахунок резидент України має утримати податок за ставкою 15 %.

Податок сплачується до бюджету під час таких виплат, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Таким чином, норма пункту 160.2 статті 160 Податкового кодексу України встановлює зобов'язання щодо утримання податку з доходів нерезидентів з джерелом їх походження з України за основною ставкою 15% і одночасно робить виняток для доходів нерезидента, перелічених в пунктах 160.3 - 160.7 статті 160 Податкового кодексу України.

Пунктом 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначалося, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами про такого резидента, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

З 01 липня 2012 року вказана норма діє у редакції згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року N 4834-VI, та визначає, що резиденти, які здійснюють виплати нерезидентам за виробництво та/або розповсюдження реклами, під час такої виплати сплачують податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат за власний рахунок.

За даних обставин, законодавцем виключені із пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України слова "про такого резидента".

Отже, як вбачається, пункт 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, міг застосовуватися за дотримання наступних умов: виплата від резидента повинна здійснюватися безпосередньо нерезиденту, а також така виплата сплачується за виробництво та/або розповсюдження реклами саме про такого резидента.

Як установлено судом, контрагентами позивача надавалися послуги із розповсюдження реклами саме про позивача, тобто про резидента у контексті наведеного пункту Кодексу, а позивачем, у свою чергу, здійснювалися відповідні виплати.

Із аналізу вказаної норми вбачається, що законодавцем з метою урегулювання правовідносин з виплат резидентами за виробництво та/або розповсюдження реклами - нерезидентам, про такого резидента, визначено обов'язок сплачувати податок за ставкою 20 відсотків суми таких виплат саме за власний рахунок цих резидентів.

При цьому, із системного аналізу вказаної норми у взаємозв'язку із нормами Податкового кодексу України вбачається, що законодавець визначаючи вказані правила поведінки для резидентів жодних виключень не встановлював, натомість внесеними змінами, згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм» від 24 травня 2012 року N 4834-VI, додатково урегулював вказані відносини, виключивши додаткову ознаку (слова "про такого резидента") за якої повинна була застосовуватися дана норма, тим самим запобігши можливому необґрунтованому уникненню від оподаткування резидентів, які здійснюють виплати за виробництво та/або розповсюдження реклами нерезидентам, а також на думку суду, у даних правовідносинах, відсутнє неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (у даному випадку - ТОВ «НІКО-ОНІКС») або контролюючих органів.

Необхідно зазначити, що означене тлумачення позивачем норм Податкового кодексу України може бути підставою для не оподаткування дослідженої господарської операції його контрагентами, але не позивачем у справі, зважаючи на те, що у даних відносинах обов'язок сплати даного податку покладено саме на резидента, тобто позивача у справі, що цілком узгоджується із змістом норм Угоди між Урядом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, яка діє на підставі Закону України від 12 вересня 1991 року № 1543 «Про правонаступництво України».

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 103.9 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Пунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Проведеною перевіркою податковим органом встановлено, що позивачем в перевіреному періоді не подавалися до податкового органу звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Приписами статті 152 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податків, зазначених у пункті 153.3 статті 153, пунктах 156.1 та 156.2 статті 156, статті 160 цього Кодексу, несуть платники податку, які здійснюють відповідні виплати.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку про порушення ТОВ «НІКО-ОНІКС» пункту 160.7 статті 160 Податкового кодексу України, що призвело до заниження сплати податків, які утримуються при виплаті доходів нерезидентам у розмірі 18 418,00 грн., а також підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України в частині ненадання позивачем до податкового органу розрахунків (звітів) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом походження з України упродовж перевіреного періоду і, як наслідок, правомірності застосування до цього суб'єкта господарювання у відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України штрафних санкцій у розмірі 2 976 грн.

При цьому, доводи позивача про порушення порядку проведення позапланової перевірки судом не приймаються, оскільки як неодноразово вказував Вищий адміністративний суд України під час касаційного перегляду судових рішень, недотримання податковим органом умов, за яких він мав право приступити до проведення перевірки може бути підставою для визнання саме таких дій податкового органу протиправними, а не підставою для повного визнання дій з проведення позапланової перевірки протиправними. Недотримання податковим органом певних вимог законодавства при проведенні перевірки не є підставою для визнання недійсним рішення про збільшення грошових зобов'язань. Рішення податкового органу не може бути визнано недійсним з підстав незаконності проведення перевірки у разі встановлення допущення суб'єктом господарювання певних порушень законодавством (ухвала Вищого адміністративного суду України від 06 липня 2011 року в адміністративній справі № К-20120/07).

Також судом не приймаються доводи позивача стосовно порушення податковим органом порядку винесення спірного податкового повідомлення-рішення, зокрема в частині одночасного його винесення по двом суб'єктам, нерезидентам України, зважаючи на те, що пунктом 58.2 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями. Під час розгляду справи судом встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення стосується одного податку, а застережень стосовно прийняття окремих податкових повідомлень-рішень за різними контрагентами вказана норма не містить.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька Донецької області ДПС довела правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО-ОНІКС» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2012 року № 0002482340, - відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 грудня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 21 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.