Постанова

від 14.12.2012 по справі 2а/0570/13380/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/13380/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:27

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Лазарєва В.В.

при секретарі Бобирь Г.Г.

за участю представника позивача Тімошенка С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Донбаспромелектромонтаж» звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі за текстом - ВДВС), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанов.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 25.09.12 ПАТ «Донбаспромелектромонтаж» отримана постанова про арешт коштів боржника - Маріупольського спеціалізованого управління «Електромонтаж № 415» від 07.09.12 (далі - МСУ № 415), з тексту якої позивач дізнався про відкриті виконавчі провадження щодо примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12 про стягнення з МСУ № 415 на користь УПФ, держави 65991,40 грн.

Позивач вважає дії та рішення відповідача щодо відкриття вищевказаних виконавчих проваджень, постанову про арешт коштів боржника - МСУ № 415 протиправними, оскільки вони суперечать ч. 2 ст. 19 Конституції України, приписам ч.2 ст. 8 ст.ст. 18, 25, 26 Закону України «Про виконавче провадження», а отже вищевказані рішення відповідача підлягають скасуванню. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії відповідача щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12; 2) скасувати постанови ВДВС про відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12; 3) зобов'язати відповідача видати постанову про зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою ВДВС від 07.09.12 і направити її відповідним банківським установам та іншим учасникам виконавчого провадження; 4) встановити судовий контроль за виконанням вказаних дій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за їх відсутності до суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 467376 від 10.01.2012 року (а.с.25) та положень Статуту Публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» (а.с. 4-20), позивач є юридичною особою, у складі якого діють дочірні підприємства та відокремлені підрозділи, зокрема, відокремлений підрозділ Маріупольське спеціалізоване управління «Електромонтаж» № 415. Як вбачається з положення про Маріупольське спеціалізоване управління «Електромонтаж» № 415 акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж», код ЄДРПОУ 01417067 (а.с. 21-24), зазначений підрозділ не наділений статусом юридичної особи. Це підтверджується також і довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 472586 від 10.02.2012 року (а.с. 57-58). Таким чином, Маріупольське спеціалізоване управління «Електромонтаж» № 415 (код 01417067) не є юридичною особою.

В провадженні Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції перебувають виконавчі провадження з примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12 про стягнення з МСУ № 415 на користь УПФ, держави 65991,40 грн. (а.с. 27).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606) у відповідності до преамбули якого цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, Інструкцією з організації примусового виконання рішень, що затверджена Наказ Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512) та іншими нормативно - правовими актами.

Так, у відповідності до Закону № 606 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статей 6, 11 Закону № 606, п. 2.1. Інструкції № 512 державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 1 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено прийняття до виконання виконавчий документ і відкриття виконавчого провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання та якщо він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документу встановлені ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; а згідно з п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», крім іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків). Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Згідно із приписами ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржком є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам передбаченим ст. 18 цього Закону.

Як вже було зазначено вище, відокремлений підрозділ публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» - Маріупольське спеціалізоване Управління «Електромонтаж» № 415, код 01417067 не є юридичною особою.

Отже, приймаючи до уваги те, що у виконавчих провадженнях з примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12 боржником є саме вказаний відокремлений підрозділ Маріупольське спеціалізоване Управління «Електромонтаж» № 415, код 01417067, тобто, не юридична особа, суд вважає дії та рішення ВДВС щодо відкриття вказаних виконавчих проваджень, накладення арешту на кошти боржника - Маріупольське спеціалізоване Управління «Електромонтаж» № 415, код 01417067 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частина 2 цієї статі встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність прийнятих ним рішень, вчинених дій чи відсутності протиправної бездіяльності, у випадку якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, законодавством встановлена презумпція вини такого суб'єкту. Виходячи з аналізу зазначених положень, законодавець чітко визначає обов'язок кожної сторони доводити ті чи інші обставини, при чому найбільший обов'язок на доказуванні полягає на суб'єкті владних повноважень, який в тому числі, з урахуванням частини 4 ст.71 КАС України повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Під час розгляду справи, це вбачається з матеріалів справи, суд вживав заходів щодо витребування з відповідача необхідних документів на підставі яких виник спір, як то виконавче провадження, вимоги пенсійного фонду, так і постанови про відкриття виконавчого провадження, про накладання арешту, відповідач проігнорував зазначені вимоги суду.

Тобто, суд вжив усіх можливих заходів для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, в зв'язку з чим, спір вирішений на основі наявних доказів.

Позовні вимоги ПАТ «Донбаспромелектромонтаж» про зобов'язання відповідача видати постанову про зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою ВДВС від 07.09.12 і направити її відповідним банківським установам та іншим учасникам виконавчого провадження, суд вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 60 Закону № 606 у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Згідно із п. 4.2.12. Інструкції № 512, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 60 Закону, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів не пізніше наступного дня з моменту надходження належним чином завіреної копії рішення суду до органу ДВС.

Отже, державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна чи коштів після надходження відповідного рішення суду.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, згідно вищезазначених норм чинного законодавства, можливість судового захисту передбачена саме для особи, права, свободи та інтереси якої порушено з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Таким чином, приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає вимоги позивача щодо зобов'язання останнього видати постанову про зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою ВДВС від 07.09.12 і направити її відповідним банківським установам та іншим учасникам виконавчого провадження передчасними, оскільки в ДВС, на час розгляду справи, відсутній обов'язок щодо вчинення таких дій. Відтак вищевказані позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги ПАТ «Донбаспромелектромонтаж» про встановлення судового контролю за виконанням ВДВС вказаних дій з огляду на наступне.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначений приписами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до ч. 1 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду (ч. 9 ст. 267 КАС України).

Отже, з вищенаведеного вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративних справах є правом суду, а не обов'язком. Особа-позивач же, на користь якого ухвалено постанову суду, в свою чергу має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ПАТ «Донбаспромелектромонтаж» в цій частині.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Таким чином, з урахуванням наведеного, а також того, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій при відкритті виконавчих проваджень з примусового виконання вимог УПФ України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07.06.12 та № 190у від 03.08.12, законності своїх рішень щодо відкриття вказаних виконавчих проваджень та накладення арешту на кошти боржника, суд вважає позовні вимоги ПАТ «Донбаспромелектромонтаж» такими що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 128, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Пенсійного фонду України в жовтневому районі м. Маріуполя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції щодо відкриття виконавчих проваджень з примусового виконання вимог Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07 червня 2012 року та № 190у від 03 серпня 2012 року про стягнення коштів з Маріупольського спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 415 акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» код 01417067 на користь Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя.

Визнати протиправними та скасувати постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимог Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя № 190у від 07 червня 2012 року та № 190у від 03 серпня 2012 року про стягнення коштів з Маріупольського спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 415 акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» код 01417067.

Визнати протиправною та скасувати постанову Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції б/н від 07 вересня 2012 року про арешт коштів Маріупольського спеціалізованого управління «Електромонтаж» № 415 акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» код 01417067.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Донбаспромелектромонтаж» понесені судові витрати у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 56 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 14 грудня 2012 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 19 грудня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лазарєв В.В.