Постанова

від 26.06.2014 по справі 916/1196/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2014 р.Справа № 916/1196/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.

суддів Савицького Я.Ф., Колоколова С.І.

(склад судової колегії сформовано відповідно до розпорядження № 1130 від 10.06.2014 року)

при секретарі судового засідання Будному В.О.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 26.06.2014 року:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Ладиненко В.М., директор;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслад»

на рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2014 року

по справі № 916/1196/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АС Південь-Транс»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслад»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства «Компанія «Райз»

про стягнення 4408,66 грн.

В судовому засіданні 26.06.2014 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Південь-Транс» (далі - позивач, ТОВ «АС Південь-Транс») звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Транслад» (далі - відповідач, ТОВ «Транслад») про стягнення 4408,66 грн. збитків за пошкоджений вантаж за разовим договором - заявкою на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0002258 від 08.11.2013 р.

У правове обґрунтування позивач послався на вимоги ст. ст. 909, 924, 1191 Цивільного кодексу України та умови договору.

Ухвалою місцевого господарського суду від 28.04.2014 р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Транслад» до ТОВ «АС Південь-Транс» про стягнення 4337,67 грн. повернуто без розгляду на підставі п.п. 4, 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

12.05.2014 р. господарським судом першої інстанції прийнято ухвалу про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ «Транслад» до ТОВ «АС Південь-Транс» про стягнення 4337,67 грн. на підставі п. 1 ст. 62 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2014 р. до участі у справі залучено ПАТ «Компанія «Райз» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. у справі № 916/1196/14 (суддя Малярчук І.А.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Транслад» на користь ТОВ «АС Південь-Транс» 4408,06 грн. збитків, 1827,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивовано доведеністю позовних вимог наявними в матеріалах справи доказами з посиланням на норми законодавства, що регулюють умови перевезення, а саме ст. ст. 908, 909, 929 Цивільного кодексу України, та право зворотної вимоги до винної особи, що регулюється ст. 1191 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Транслад» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю, наполягаючи на порушенні судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності викладених в рішенні висновків суду обставинам справи.

Серед доводів апеляційної скарги наведено наступні:

- судом не прийнято до уваги, що транспортний засіб відповідача, який було подано для перевезення вантажу, був у технічно справному стані, вантаж належним чином закріплений та доставлений за місцем призначення, проте позивачем не застраховано вантаж у порядку, встановленому законом, не перевірено та не надано перелік документів, що супроводжує вантаж, не зазначено особливості вантажу;

- судом безпідставно відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви;

- на думку скаржника, сплата позивачем відшкодованої шкоди у розмірі 4408,66 грн. третій особі безпідставна, оскільки протирічить ст. ст. 185,186 Податкового кодексу України.

25.06.2014 р. до канцелярії суду апеляційної інстанції надійшов відзив ТОВ «АС Південь -Транс» на апеляційну скаргу, в якому товариство просило залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з посиланням на те, що рішення суду ґрунтується на належних доказах і нормах матеріального права, є правомірним та обґрунтованим.

У судовому засіданні 26.06.2014 р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги. просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Позивач та третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, не скористались своїм процесуальним правом прийняти учать у судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, надавши оцінку всім обставинам справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 05.01.2013 р. між ПАТ «Компанія «Райз» (вантажовідправник) та ТОВ «АС Південь-Транс» (виконавець) укладено договір № 050113, за умовами якого виконавець зобов'язується доставити автомобільним транспортом ввірений йому вантажовідправником вантаж (відповідно із транспортною накладною) до пункту призначення у встановлений договором чи замовленням строк та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Вантажовідправник за цим договором може виступати також і вантажоодержувачем. Виконавець має право залучати до виконання перевезень третіх осіб, з якими він уклав відповідні договори перевезень, при цьому, залишаючись відповідальним перед вантажовідправником за дії та/або бездіяльність залучених до виконання перевезень третіх осіб, як за власні (п.п.1.1, 1.2, 1.5 договору).

На виконання вищезгаданого договору 08.11.2013 р. між ТОВ «Транслад» (перевізник) та ТОВ «АС Південь-Транс» (замовник) укладено разовий договір-заявку № 0002258 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом м. Біла Церква, Київська область - смт. Степанівка, Сумська область, водій ОСОБА_2

У договорі сторони узгодили, що водій забезпечує збереження вантажу і зворотної тари з моменту їх прийняття до перевезення і до моменту видачі в пункті призначення уповноваженій на одержання вантажу особі. Перевізник (водій) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу і зворотної тари, у разі його повної або часткової втрати, пошкодження, псування, розкрадання та інших випадках, при яких знижуються вартісні характеристики вантажу, при перевезенні у розмірі фактичної шкоди, окрім випадків, прямо передбачених законодавством України. Під перевезенням розуміється фактичний час від моменту завантаження вантажу на борт автомобіля до моменту вивантаження в пункті призначення. Термін відшкодування збитку - не пізніше 15 календарних днів від дати підписання акту, що підтверджує шкоду.

Також у зазначеному разовому договорі-заявці сторони домовились, що при прийманні вантажу до перевезення водій зобов'язаний перевірити його на відповідність товарно-транспортній накладній та відсутність видимих пошкоджень, а у разі виявлення невідповідностей та пошкоджень водій зобов'язаний поставити до відома вантажовідправника та вимагати заміни пошкодженого вантажу. До того ж, у вказаному договорі сторони домовились, що при виявленні пошкодження вантажу сторони складають акт про заподіяний збиток, який підписується представником вантажовідправника або вантажоодержувача і водія перевізника.

08.11.2013 р. за товарно-транспортною накладною № ТТН-10/4-10010 відповідач прийняв до перевезення навантажувач за маршрутом м. Біла Церква, Київська область - смт. Степанівка, Сумська область. Перевезення здійснювалось на автомобілі ДАФ НОМЕР_1, водій ОСОБА_2, перевізник - ТОВ «Транслад». У вказаній накладній зазначено, що при перевезенні розбите ліве заднє скло. Вантажовідправником та вантажоодержувачем товару, що перевозився за вказаною накладною, є ПАТ «Компанія «Райз».

Як вбачається із копії трудової книжки ОСОБА_2, він в момент здійснення перевезення вантажу за накладною № ТТН-10/4-10010 працював у ТОВ «Транслад», де і працює по теперішній час.

Актом № 22 від 09.11.2013 р., складеним за участю представників ПАТ «Компанія «Райз» та водія ОСОБА_2, встановлено, що 09.11.2013 р. при перевезенні телескопічного навантажувача «Merlo P34.7EE» з регіонального складу агротехніки м. Біла Церква в Сумську філію ПАТ «Компанія «Райз» смт. Степанівка автомобілем DAF XF 95 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ SCS д.н. НОМЕР_3, які належать ТОВ «Транслад», розбито ліве заднє скло, заводський номер 43R000589. Про такі пошкодження зазначено також у акті приймання-передачі вантажу від 08.11.2013 р.

Згідно довідки ПАТ «Компанія «Райз» балансова вартість телескопічного навантажувача «Merlo P34.7EE» складає 789462,57 грн.

У зв'язку із пошкодженням вантажу ПАТ «Компанія «Райз» висунуло вимогу до ТОВ «АС Південь-Транс» про відшкодування заподіяної шкоди в сумі 4408,66 грн., про що 04.12.2013 р. викладено у відповідній претензії № 2.

Відповідно до платіжного доручення № 918 від 09.12.2013 р. позивач сплатив третій особі суму шкоди у повному обсязі.

За таких обставин, позивач надіслав відповідачу претензію № 35 від 10.12.2013 р. про відшкодування шкоди у сумі 4408,66 грн., яку останнім залишено без відповіді та задоволення.

Абзацом 1 частини 1 статті 929 Цивільного кодексу України визначено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Положеннями ст. 908 Цивільного кодексу України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу (ст. 917 ЦК України).

За приписами ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частинами 2-5 статті 308 Господарського кодексу України встановлено, що відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, зокрема, у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 вищевказаної статті збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням негативного результату. Вказані обставини підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами. Стягнення збитків як виду цивільно-правової відповідальності можливе у випадку наявності таких збитків та обґрунтованості їх розміру.

З аналізу вищевказаних норм законодавства вбачаться, що об'єктивною стороною правопорушення є наявність збитків в майновій сфері кредитора, протиправна поведінка, яка втілилась у невиконанні або неналежному виконанні боржником зобов'язання, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка (дія чи бездіяльність) не може бути кваліфікована як правопорушення.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачаться з матеріалів справи, на виконання умов вищезгаданого разового договору - заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом в пункті завантаження на Київській філії ПАТ «Компанія «Райз» за накладною № ТТН-10/4-10010 від 08.11.2013 р. відповідачем через водія ОСОБА_2 було прийнято до перевезення на автомобілі ДАФ НОМЕР_1 навантажувач, про що наявні відповідні підписи в зазначеній накладній, та під час приймання вантажу в пункті розвантаження на Сумській філії ПАТ «Компанія «Райз» виявлено пошкодження навантажувача - розбите ліве заднє скло, про що складено відповідний акт № 22 від 09.11.2013 р., який підписано вантажоотримувачем та водієм ТОВ «Транслад» ОСОБА_2

Позивачем відшкодовано ПАТ «Компанія «Райз» заподіяні шляхом пошкодження названого вантажу збитки у сумі 4408,66 грн., згідно претензії вантажовідправника.

Матеріали справи свідчать, що вантаж передавався не упакований, отже, перевізник, який згідно чинного законодавства відповідає за збереження вантажу, міг скористатись відповідно до ч. 3 ст. 917 ЦК України, правом відмовитися від прийняття не упакованого належним чином вантажу, тим більш у разі виявлення пошкодження вантажу, однак відповідачем цього зроблено не було.

Умовами вищезгаданого разового договору-заявки також передбачено повну матеріальну відповідальність перевізника за збереження вантажу. Також у разовому договорі-заявці сторони домовились, що при прийманні вантажу до перевезення водій зобов'язаний перевірити його на відповідність товарно-транспортній накладній та відсутність видимих пошкоджень, а у разі виявлення невідповідностей та пошкоджень водій зобов'язаний поставити до відома вантажовідправника та вимагати заміни пошкодженого вантажу. Проте, умов разового договору-заявки відповідач не виконав - вантаж було прийнято до перевезення без заперечень, що, в свою чергу, свідчить про прийняття ТОВ «Транслад» зобов'язань за договором щодо перевезення навантажувача у належному стані.

Отже, з вищевикладеного слідує наявність складу цивільного правопорушення: спричиненням пошкодження елементу навантажувача заподіяно збитки вантажовідправнику за наявності причинно-наслідкового зв'язку між завданими збитками та протиправною поведінкою відповідача та його вини.

Наявність складу цивільного правопорушення є юридичною підставою цивільно-правової відповідальності.

Враховуючи викладене, а також приписи ч. 1 ст. 1191 ЦК України, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «АС Південь-Транс» у повному обсязі через їх підставність та доведеність.

Судова колегія цілком погоджується з таким висновком місцевого господарського суду.

Доводи скаржника про необґрунтовану відмову 12.05.2014 р. господарським судом Одеської області у прийнятті зустрічної позовної заяви відхиляються судовою колегію з огляду на приписи ч. 1 ст. 106 ГПК України, згідно якої ухвали місцевого господарського суду про відмову у прийнятті позовної заяви підлягають оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Щодо тверджень ТОВ «Транслад» про не оплату позивачем виставленого рахунку № СФ008 від 09.11.2013 р. на суму 2900 грн. за перевезення вантажу судова колегія зазначає, що це питання не входить до предмету спору у даній справі.

Посилання перевізника на незастрахованість вантажу не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки згідно ч. 3 ст. 308 ГК України страхування вантажу є саме правом, а не обов'язком вантажовідправника.

Також судова колегія зауважує, що відповідно до положень ч. 1 ст. 924 Цивільного та ч. 1 ст. 314 Господарського кодексів України саме перевізник несе відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що пошкодження сталося не з його вини, а внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, тобто даними нормами передбачена презумпція вини перевізника у разі пошкодження вантажу. Проте, ТОВ «Транслад» не доведено відсутність своєї вини у пошкодженні вантажу.

Стосовно твердження скаржника щодо неправомірності включення до суми збитків ПДВ слід зазначити, що до стягнення з відповідача позивачем заявлено суму вартості пошкодженого скла навантажувача, сплачену останнім ТОВ «Компанія «Райз» згідно рахунку № РФ-10008-01391 від 14.11.2013 р., тому в даному випадку ця сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеним.

З огляду на вищенаведене, підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 28.05.2014 р. у справі № 916/1196/14 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 01.07.2014 р.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: С.І. Колоколов