Рішення

від 24.06.2014 по справі 616/989/13-ц

ВЕЛИКОБУРЛУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 616/989/13-ц

Провадження № 2/616/8/14

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

„24" червня 2014 року Великобурлуцький районний суд

Харківської області

в складі головуючого - судді РИКОВА М.І.

за участю секретаря ШЕГДА В.М.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача не з'явився

представника третьої особи,

яка заявляє самостійні вимоги

щодо предмета спору ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Великий Бурлук справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Фермерського господарства «ЗЕВС-Д» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просить зобов'язати відповідача виконати умови договору оренди земельної ділянки № 0001/1 від 03.06.2013 року, а саме: передати йому в користування (оренду) земельну ділянку, кадастровий № 6321480500:01:000:0173 в натурі.

В обґрунтування позову позивач вказав, що 03 червня 2013 року між ним та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір оренди земельної ділянки № 0001/1 строком на 49 років, відповідно до якого відповідач зобов'язався передати земельну ділянку протягом 10 днів за актом приймання-передачі, але земельну ділянку відповідач в користування не надав, таким чином не виконав умови договору. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом та просить його вимоги задовольнити.

23 квітня 2014 року фермерське господарство «ЗЕВС-Д» (далі ФГ «ЗЕВС-Д») звернулося з позовом в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги до ОСОБА_1, мотивуючи тим, що дане рішення може вплинути на права та інтереси даної юридичної особи. В позовній заяві ФГ «ЗЕВС-Д» просить визнати договір оренди земельної ділянки № 0001/1, укладений 03 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 недійсним та скасувати державну реєстрацію даного договору у Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позову третя особа посилається на те, що приватне сільськогосподарське підприємство «Малинівка», правонаступником якого є ФГ «ЗЕВС-Д», в особі керівника ОСОБА_5 20 червня 2003 року уклало договір оренди земельної ділянки строком на 5 років з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла, після її смерті єдиним спадкоємцем став її син ОСОБА_4 12 квітня 2012 року ФГ «ЗЕВС-Д» направило ОСОБА_4 лист -повідомлення про поновлення договору оренди землі від 20 червня 2003 року. 04 січня 2013 року між ФГ «ЗЕВС-Д» та ОСОБА_4 був укладений договір землі строком на 25 років, але зареєструвати його в передбаченому чинним законодавством порядку не було можливості через тяжку хворобу ОСОБА_4

В свою чергу відповідач, знаючи, що земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «ЗЕВС-Д», використовуючи важкий хворобливий стан ОСОБА_4, ввів останнього в оману і зловживаючи його довірою, уклав, а пізніше зареєстрував з ним договір оренди землі. В зв'язку з тим, що земельна ділянка весь час знаходиться в оренді даної юридичної особи, сплачується орендна плата за її користування, просять визнати недійсним договір оренди землі № 0001/1 від 03 червня 2013 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 03.06.2013 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 13 червня 2013 року, скасувавши державну реєстрацію права оренди за ним.

Ухвалою суду від 23 квітня 2014 року по даній справі фермерське господарство «ЗЕВС-Д» було залучено як третю особу з самостійними вимогами щодо предмета спору, прийнято позовну заяву та об'єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с.122-123).

Позивач та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, посилаючись на обставини викладені в позові. Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору вважали необґрунтованими.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить розписки в одержанні судових повісток (а.с.33,89,99,135,200-202). На адресу суду надав письмові заперечення, в яких зазначив, що з 2012 року він тяжко хворіє та знаходиться в будинку для одиноких в с.Вільча Вовчанського району. Позивач декілька разів просив його продати земельну ділянку. Одного разу до нього приїхав ОСОБА_1 з юристом і вговорили його підписати документи, що він і зробив. В письмових поясненнях зазначає, що земельну ділянку в натурі ОСОБА_1 не передавав. Просить договір оренди земельної ділянки, укладений з ОСОБА_1 визнати недійсним, оскільки його обманули. На даний час йому зробили операції, відрізали праву ногу, зробили язву, тому він не зможе з'являтися в судові засідання. Просить цивільну справу розглядати без його участі (а.с.37-38,148). Суд вважає можливим розглянути справу без відповідача.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що з 2003 року спірна земельна ділянка на підставі договору оренди використовувалось ПСП «Малинівка», правонаступником якого є ФГ «ЗЕВС-Д». На даний час земельна ділянка знаходиться в оренді ФГ «ЗЕВС-Д», обробляється даною юридичною особою, сплачується орендна плата. Спірна земельна ділянка в натурі окремо не виділялась, а була передана в оренду єдиним масивом.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані ними документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фермерського господарства «ЗЕВС-Д» слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно копії державного акту на право приватної власності на землю серії Р2 № 784678, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 286 мати відповідача - ОСОБА_6 мала у власності земельну ділянку, площею 6.0217 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.174).

20 червня 2003 року ОСОБА_6 уклала договір оренди земельної ділянки з ПСП «Малинівка» Великобурлуцького району Харківської області терміном на п'ять років. Вказаний Договір зареєстрований державним реєстратором Куліш А.І., про що було вчинено запис в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області 20 червня 2003 року за № 135 (а.с.108).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 померла і відбулася заміна сторони в зобов'язанні. Право власності на земельну ділянку (пай) перейшло до спадкоємця. На підставі ст.1261 ЦК України, спадкоємцем даної земельної ділянки, площею 6.0217 га. став її рідний син ОСОБА_4 (відповідач), що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданого 11.04.2012 року державним нотаріусом Великобурлуцької державної нотаріальної контори Харківської області (а.с.111). Документи на спадщину ОСОБА_4 оформляв на протязі шести років, але, як вбачається із матеріалів справи, орендну плату від ФГ «ЗЕВС-Д» отримував постійно (а.с.112), тобто земельна ділянка після закінчення строку договору оренди, фактично була в користуванні вищезазначеної юридичної особи.

Після отримання ОСОБА_4 11 квітня 2012 року свідоцтва про право на спадщину за законом, орендар на адресу даної особи одразу 12.04.2012 року направив лист-повідомлення (а.с.109), відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яка передбачає, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом -повідомленням. Тобто цією нормою не передбачений порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Відповідно до Закону України „Про оренду землі", укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов'язок на переукладання договору оренди, враховуючи при цьому положення ст.ст.6,627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Статтею 1 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Цим же Законом визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13).

Враховуючи, що договір між сторонами є договором оренди землі, оскільки регулює строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, до умов цього договору застосовуються положення Закону України „Про оренду землі" та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Правовідносини щодо оренди землі полягають у оплатному користуванні земельною ділянкою на умовах, передбачених договором. Такі правовідносини (зобов'язання щодо оплатної передачі і зобов'язання щодо користування і сплати орендної плати) виникають між орендодавцем і орендарем одночасно в момент укладання договору оренди.

Правовідносини оренди землі, відповідно до закону не можуть бути безоплатними і полягають у одночасному виникненні всіх прав і обов'язків, які з них випливають, зокрема, обов'язку сплачувати встановлену договором орендну плату. Ці правовідносини (зобов'язання передати земельну ділянку, прийняти земельну ділянку, користуватися земельною ділянкою, сплачувати орендну плату і т. ін.) є нерозривними, неможливо відокремити права і обов'язки щодо користування земельною ділянкою права і обов'язки щодо сплати орендної плати і оцінювати окремо, оскільки самі по собі такі права і обов'язки не визначають правовідносин оренди землі. Тільки сукупність таких прав і обов'язків (як то передбачено законом) складає правовідносини оренди землі.

ОСОБА_4, при наявності вільного волевиявлення, 04 січня 2013 року переуклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «ЗЕВС-Д» Великобурлуцького району Харківської області (а.с.41-42), яке згідно Статуту є правонаступником ПСП «Малинівка» (а.с.105-107). Представник третьої особи в судовому засіданні пояснив, що спірна земельна ділянка на даний час знаходиться в користуванні ФГ «ЗЕВС-Д» і про це було відомо відповідачеві ОСОБА_1, господарство обробляла і продовжує обробляти дану земельну ділянку, своєчасно сплачує орендну плату ОСОБА_4, виділяє останньому грошові кошти на його лікування (а.с.112), але в зв'язку з тим, що ОСОБА_4 тяжко хворіє, сторони не мали можливостей своєчасно зареєструвати вищезазначений договір, як цього вимагає діюче законодавство.

При розгляді даної справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка дійсно знаходиться в користуванні ФГ «ЗЕВС-Д», дане господарство виконує умови договору, сплачує орендну плату, відповідач ОСОБА_4 земельною ділянкою не користується і не має можливостей самостійно визначити межі земельної ділянки. Відповідно до ч.4 ст.15 ЗУ «Про оренду землі», невід'ємною частиною договору оренди землі є (1) план або схема земельної ділянки, (2) її кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень), (3) акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), (4) акт приймання-передачі земельної ділянки, та, у випадку зміни цільового призначення та/або необхідності формування земельної ділянки (ч.1 ст.123, ст.124 ЗК України) - (5) проект відведення земельної ділянки. Більша частина цієї документації не може бути виготовлена сторонами самостійно, тому для її підготовки слід звертатися до відповідної землевпорядної організації. Позивач ОСОБА_1 наполягає на виконанні умов договору оренди землі від 03.06.2013 року, а саме: передачі в користування (оренду) йому земельної ділянки в натурі, хоча суду надав акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду (а.с.10), таким чином позивач підтверджує, що він прийняв земельну ділянку від відповідача, однак сам не виконує умови договору щодо сплати орендної плати, як це передбачено п.11 вищезазначеного договору.

Враховуючи наведене, виходячи з того, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні чим саме порушує його права відповідач ОСОБА_4, а тому в задоволенні його позовних вимог про зобов'язання виконати умови договору № 0001/1 оренди землі від 03 червня 2013 року - передачі в користування (оренду) ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер № 6321480500:01:000:0173 в натурі слід відмовити.

В частині позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фермерського господарства «ЗЕВС-Д» суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

04 січня 2013 року ОСОБА_4 переуклав договір оренди земельної ділянки з ФГ «ЗЕВС-Д» Великобурлуцького району Харківської області (а.с.41-42), яке згідно Статуту є правонаступником ПСП «Малинівка» (а.с.105-107).

Спірна земельна ділянка на даний час фактично знаходиться в користуванні ФГ «ЗЕВС-Д», господарство обробляла і продовжує обробляти дану земельну ділянку, сплачує орендну плату ОСОБА_4 (а.с.112), тобто є інтереси третьої особи щодо предмета спору.

Із доданого ОСОБА_1 до позовної заяви акту вбачається, що 03 червня 2013 року орендодавець ОСОБА_4 надав йому, а він як орендар прийняв земельну ділянку, яка знаходиться на території Андріївської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.10). В судовому засіданні встановлено і це підтвердили сторони, що на той час дану земельну ділянку обробляло ФГ «ЗЕВС-Д», вона була зайнята посівами сільськогосподарських культур.

Крім того, 03 червня 2013 року дані особи склали акт визначення меж земельної ділянки в натурі, згідно якого сторони визначили межі земельної ділянки площею 6,0217 га., кадастровий номер земельної ділянки № 6321480500:01:000:0173 в натурі (а.с.13). Судом встановлено, що даний акт було складено в с.Вільча Вовчанського району Харківської області.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що договір і два акти були виготовлені ним самостійно і підписані відповідачем ОСОБА_4 в смт.Вільча Вовчанського району Харківської області, де останній знаходиться в пансіонаті. Покази даної особи підтверджуються листом директора КУ Вовчанського геріатричного пансіонату ОСОБА_8, що дійсно ОСОБА_4, 1948 року народження проживає в пансіонаті і знаходиться на повному державному забезпеченні з 28 грудня 2012 року (а.с.157).

В судовому засіданні досліджено договір № 0001/1 від 03.06.2013 року, відповідно якого, 03 червня 2013 року сторони уклали договір оренди землі в с.Рогозянка Великобурлуцького району Харківської області і цей договір укладено на 49 років (а.с.05-09). Відповідач ОСОБА_4 в своїх запереченнях оспорює строк на який укладено цей договір, стверджує, що його, як тяжко хворого, ввели в оману (а.с.38,148). Законодавством передбачено, що волевиявлення особи при укладенні договору повинно бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Враховуючи, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 є особою похилого віку, в момент підписання Договору знаходився в геріатричному пансіонаті (будинок одиноких) (а.с.157), тяжко хворів і продовжує хворіти (а.с.148-154), в момент укладення договору в с. Рогозянка Великобурлуцького району не знаходився і не міг знаходитись, суд приходить до висновку, що в момент укладання договору волевиявлення ОСОБА_4, як учасника правочину, не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

З 1 січня 2013 року відповідно до чинного законодавства державну реєстрацію земельних ділянок здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснює Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр), яка є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

В зв'язку з цим, ОСОБА_1 самостійно було надано до реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Договір оренди землі з двома актами. Відповідач ОСОБА_4 був відсутній. Також ОСОБА_1 не було повідомлено представника реєстраційної служби про те, що земельна ділянка знаходиться в користуванні іншої юридичної особи.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційною службою Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки між ОСОБА_4 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), площею 6,0217 га на території Андріївської сільської ради, на строк на 49 років (а.с.12), при цьому ОСОБА_4 особисто не був присутнім при реєстрації, оскільки тяжко хворіє, «без сторонньої допомоги пересуватись не може, оскільки ампутована права нижня кінцівка» (а.с.133).

Частинами 1,2,3,4,5 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб. Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Пунктом 1,8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року за № 9 встановлено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України від 12 травня 1991 року "Про захист прав споживачів", Законом України від 6 жовтня 1998 року "Про оренду землі" та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв'язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 до реєстраційної служби Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області було надано договір оренди з документами, які є невід'ємними частинами даного договору, але ці документи мали недостовірну інформацію, межі земельної ділянки в натурі не визначались, не було повідомлено, що земельна ділянка фактично знаходиться в користуванні іншої юридичної особи, строк оренди землі на 49 років не відповідав волі ОСОБА_4, також не були враховані інтереси третьої особи, оскільки земельна ділянка фактично знаходилась в користуванні ФГ «ЗЕВС-Д» і це є порушенням істотних умов договору оренди землі.

Третьою особою і ОСОБА_4 належними письмовими доказами доведено відсутності у останнього волевиявлення, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі на укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі на строк на 49 років. При встановлених обставинах, коли договір оренди землі між сторонами не відповідає положенням ст.15 Закону України «Про оренду землі», що істотними умовами договору оренди землі є: строк дії договору оренди землі, ОСОБА_4 введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення, позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди землі підлягають задоволенню, відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, так як якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування; ч.2 ст.15 Закону України «Про оренду землі», так як відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону. Також позовні вимоги в частині скасування права оренди договору оренди землі між сторонами підлягають задоволенню відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Наказу «Про затвердження Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» від 12 грудня 2011 року за № 3502/5, так як у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ФГ «ЗЕВС-Д» слід стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 243 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214-218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зобов'язання виконати умови договору № 0001/1 оренди землі від 03 червня 2013 року, а саме: передачі в користування (оренду) ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер № 6321480500:01:000:0173 в натурі - відмовити.

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, фермерського господарства «ЗЕВС-Д» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди землі № 0001/1 від 03 червня 2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 03 червня 2013 року, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 13 червня 2013 року та скасувати державну реєстрацію права оренди за ним.

Стягнути на користь фермерського господарства «ЗЕВС-Д» витрати по сплаті судового збору з ОСОБА_1 в розмірі 243 грн. 60 коп.

Копію рішення направити на адресу ОСОБА_4 - до відома.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Великобурлуцький районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 червня 2014 року.

Головуючий - Суддя Великобурлуцького районного суду

Харківської області: М.І.РИКОВ