Постанова

від 23.06.2014 по справі 5011-73/10894-2012-9/107-12/8

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2014 р. Справа№ 5011-73/10894-2012-9/107-12/8

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

секретар: Шевченко Я.А.

за участю представників:

від позивача: Авраменко Ю.А.;

від відповідача: Шпортила Я.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-

Кур'єр Корпорейшн"

на рішення Господарського суду Київської області

від 29.04.2014р., винесене за результатами розгляду заяви

відповідача про перегляд за нововиявленими

обставинами рішення Господарського суду Київської

області від 22.04.2013р.

у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-

Кур'єр Корпорейшн"

до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт

"Бориспіль"

про стягнення збитків

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 було задоволено, вказане судове рішення скасовано та прийнято нове про відмову у позові повністю. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 18 169,32 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач наголошував на наступному:

- під час розгляду справи №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 судами всіх інстанцій було встановлено факт незаконних дій відповідача, які порушували умови спірного договору оренди та суперечили чинному законодавству;

- під час розгляду справи №1/104 було встановлено, що відповідачем чиняться перешкоди у доступі позивача до орендованого приміщення, що призвело до позбавлення його можливості здійснювати господарську діяльність;

- факт пролонгації договору оренди до 12.08.2009р. не є істотною обставиною, що не була і не могла бути відома на час розгляду справи або ж такою, про яку не знав і не міг знати відповідач;

- обставини, про які зазначав у своїй заяві відповідач, не є нововиявленими.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.06.2014р.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8.

В судовому засіданні 23.06.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 23.06.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейншн" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок недоотриманого прибутку в сумі 1 816 932,00 грн. за період з другого півріччя 2009 року по 2010 рік включно.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після повідомлення відповідачем про припинення з квітня 2009 року строку дії договору оренди, укладеного з позивачем, позивачу було закрито доступ до орендованих ним приміщень, внаслідок чого відповідач позбавив позивача, як орендаря, можливості працювати та отримувати через таку діяльність прибуток.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2012р., на підставі ст. ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України, справу №5011-73/10894-2012 було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Київської області (том справи - 1, аркуш справи - 103).

Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на безпідставності та непідтвердженості позовних вимог, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач зазначав наступне:

- відповідач не порушував прав позивача;

- спірний договір оренди припинив свою дію 12.08.2009р.;

- в період з жовтня 2008 року по вересень 2012 року відповідач неодноразово повідомляв позивача про припинення дії договору та небажання його пролонгації;

- позивач з квітня 2009 року і по теперішній час в порушення п.3.1 договору оренди не здійснює оплату наданих послуг;

- з 22.08.2009р. позивач не має законних підстав для використання орендованого приміщенням №4;

- оскільки позивач не повернув перепустки після закінчення строку дії договору оренди, відповідач з метою забезпечення авіаційної безпеки та виключення несанкціонованого доступу до стерильної зони припинив дію цих перепусток.

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 816 932,00 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди внаслідок неотриманого прибутку та 36 338,64 грн. судового збору (том справи - 4, аркуші справи - 19-26).

Постановами Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. (том справи - 4, аркуші справи - 82-91) та Вищого господарського суду України від 15.10.2013р. (том справи - 4, аркуші справи - 138-141) вищевказане рішення місцевого господарського суду було залишено без змін.

У березні 2014р. відповідач звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про перегляд рішення від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 за нововиявленими обставинами. Як на нововиявлені, відповідач посилався на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. у справі №910/1148/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014р. (том справи - 5, аркуші справи - 1-4).

Рішенням Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 заяву відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 було задоволено, вказане судове рішення скасовано та прийнято нове про відмову у позові повністю. Окрім того, присуджено до стягнення з позивача на користь відповідача 18 169,32 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (том справи - 5, аркуші справи - 43-46). При цьому, місцевий господарський суд у своєму рішенні зазначав наступне:

- рішенням суду у справі №910/1148/13 Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" зобов'язано повернути частину зони передвильотного накопичення площею 20 кв. м на 2 поверсі залу терміналу "Б" Міжнародного аеропорту "Бориспіль" шляхом підписання акту передачі-приймання орендованого майна відповідно до п.2.3 договору оренди нерухомого майна №02-24-3-381 від 12.08.2003р.;

- частково задовольняючи позовні вимоги у справі №910/1148/13, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-кур'єр Корпорейшн" зобов'язане було повернути майно, яким користується згідно Договору оренди нерухомого майна від 12.08.2003р. №02-24-3-381, в квітні 2009 року. Окрім того, судом було встановлено, що договір оренди нерухомого майна від 12.08.2003р. №02-24-3-381 припинив свою дію 12.08.2009р.;

- під час розгляду та прийняття рішення у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 сторонам достовірно не було відомо про те, що договір оренди нерухомого майна від 12.08.2003р. №02-24-3-381 припинив свою дію 12.08.2009р., а отже, дана обставина є нововиявленою в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України;

- відповідач не порушував своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором оренди, оскільки такий договір припинив свою дію ще 12.08.2009р.;

- відповідно до п.4 ст. 226 Господарського кодексу України не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання;

- єдиною правовою підставою для відшкодування збитків є факт порушення іншою стороною взятого на себе зобов'язання. Однак відповідач не порушував взяті на себе зобов'язання за договором оренди, а тому вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

12.08.2003р між позивачем, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, було укладено договір нерухомого майна №02-24-3-381 (далі - Договір оренди), за умовами якого (пп.1.1, 1.3) орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину приміщення (далі - приміщення), площею 4 кв. м. на 1 поверсі терміналу «Б» Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль» згідно зі схемою, яка є невід'ємною частиною цього Договору, розташоване за адресою: 08300, м. Бориспіль-7, аеропорт. Приміщення передається в оренду виключно для розміщення виставки-продажу тематичної сувенірно-монетної продукції (том справи - 1, аркуші справи - 10-15).

Протягом 2004-2005 років між сторонами було укладено низку додаткових угод до Договору оренди (том справи - 1, аркуші справи - 16-20, том справи - 3, аркуші справи - 35-36), в яких сторони, зокрема, дійшли згоди щодо збільшення кількості орендованих позивачем приміщень.

З урахуванням внесених додатковими угодами змін до Договору оренди, позивач орендував у відповідача наступні приміщення: площею 4 кв. м. на першому поверсі терміналу «В» (приміщення-1), площею 3 кв. м. на першому поверсі терміналу «В» (приміщення-2), 4 кв. м. на першому поверсі терміналу «А» (приміщення-3), площею 20 кв. м. на другому поверсі терміналу «В».

Згідно з п.11.1 Договору останній укладено строком на один рік з дати його підписання сторонами. В разі якщо Договір підписується сторонами окремо, датою підписання вважається більш пізня дата. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовжений кожний наступний рік.

31.10.2008р. відповідач звернувся до позивача з листом №01-22-3003, в якому повідомив про припинення дії Договору оренди з 12.10.2008р. та просив звільнити займані приміщення, передавши їх по акту здавання-приймання.

Позивач повернув відповідачу три з чотирьох орендованих приміщення, загальна площа яких складає 11 кв. м., про що сторонами було складено та підписано відповідні акти передачі-приймання (том справи - 3, аркуші справи - 53-55).

Проте, позивач продовжував користуватись приміщенням площею 20 кв. м., розташованим на другому поверсі терміналу «В» Державного міжнародного аеропорту «Бориспіль».

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором;

В процесі судового розгляду було встановлено, що Договір оренди є пролонгований до 12.08.2010р., оскільки лист відповідача від 31.10.2008р., в якому він письмово повідомив позивача про припинення договору з 12.10.2008р., було направлено після закінчення місячного строку для такого повідомлення. Посилання відповідача на листи, в яких він повідомляв позивача про припинення Договору оренди з 12.08.2009р., не приймаються до уваги, оскільки ці листи не містять заяви про припинення Договору оренди.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного ані місцевому господарському суду не надано.

Скасовуючи рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 за результатами перегляду вказаного рішення за нововиявленими обставинами, місцевий господарський суд послався на те, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/1148/13 було встановлено, що Договір оренди припинив свою дію 12.08.2009р. і оскільки про вказану обставину не було відомо під час розгляду та прийняття рішення у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8, суд розцінив її як нововиявлену в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Однак поза увагою місцевого господарського суду залишилося те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2011р та додатковим рішенням від 31.10.2011р. у справі №1/104 за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кур'єр Корпорейншн" про стягнення заборгованості в сумі 608 201,70 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кур'єр Корпорейншн" до Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про стягнення збитків 281 749,90 грн. встановлено факт протиправних дій Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", внаслідок яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейншн" було позбавлено можливості здійснювати свою господарську діяльність на орендованій площі. Вказані дії орендодавця призвели до недоотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейншн" у період з квітня 2009 року по червень 2009 року включно прибутку в сумі 281 749,90 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейншн" було позбавлено можливості доступу до об'єкту оренди - приміщення №4 загальною площею 20 кв. м., розташованого на другому поверсі міжнародного аеропорту "Бориспіль" у зоні безмитної роздрібної торгівлі, забрати належне товариству майно (торгове обладнання та товари), а також можливості реалізувати це майно. Вказаним судовим рішенням встановлено факт відсутності можливості доступу працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Кур'єр Корпорейншн" до орендованого приміщення №4 у зв'язку з відсутністю дозволу, згоди та бажання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль", наявність яких є обов'язковою умовою для поновлення доступу працівників позивача до об'єкту оренди.

Рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2011р. у справі №1/104 було залишено без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2012р. та Вищого господарського суду України від 12.04.2012р.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час розгляду справи місцевим господарським судом) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

Тобто, рішенням суду у справі №1/104 було встановлено, що відповідач чинить перешкоди у доступі позивача до орендованого ним приміщення, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості здійснювати господарську діяльність, а також встановлено факт пролонгації договору оренди.

Посилання місцевого господарського суду та відповідача на те, що про факт припинення дії Договору оренди з 12.08.2009р. став відомий відповідачу лише під час розгляду справи №910/1148/13, є необґрунтованим, оскільки зібрані у справі матеріали свідчать про те, що вказаний факт був достовірно відомий сторонам на час вирішення спору у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8.

До того ж в рішенні Господарського суду міста Києва від 30.09.2013р. у справі №910/1148/13 міститься посилання на постанову Вищого господарського суду України від 12.04.2012р. у справі №1/104, що свідчить про дослідження під час розгляду справи №910/1148/13 обставин, які вже досліджувались та були раніше відомі сторонам під час розгляду справ №1/104 та №5011-73/10894-2012-9/107-12/8.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, викладеними в апеляційній скарзі, про те, що питання відносно строку дії Договору оренди (припинення або пролонгації до 12.08.2009р.) не є тією обставиною, яка не була і не могла бути відома на час розгляду справи або ж такою, про яку не знали і не могли знати сторони у даній справі, оскільки як відповідно до чинного законодавства, так і згідно з умовами укладеного між сторонами Договору ці питання вирішуються за погодженням та з відома обох сторін правочину.

Посилання відповідача на те, що рішенням суду у справі №910/1148/13 позивача було зобов'язано підписати акт приймання-передачі орендованого майна відповідно до п.2.3 Договору оренди не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки це також не є підставою для перегляду рішення у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 за нововиявленими обставинами.

Окрім того, безпосередньо в судовому рішенні у справі №910/1148/13 вказано про те, що акт приймання-передачі не встановлює юридичного факту припинення договору, а лише засвідчує факт звільнення орендованого приміщення.

Як було встановлено судом, рішення суду у справі №1/104, якими зобов'язано Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" усунути перешкоди у доступі до орендованих приміщень робітникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес кур'єр "Корпорейншн" з метою вивезення належного товариству на праві приватної власності майна, станом на 22.04.2013р. в повному обсязі не виконано внаслідок невжиття Державним підприємством "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" заходів по усуненню перешкод у доступі до орендованих приміщень робітникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес кур'єр "Корпорейншн".

Тобто, внаслідок порушення відповідачем умов Договору оренди в період з 2-го півріччя 2009 року по 2010 рік включно позивач був позбавлений можливості здійснювати свою господарську діяльність на орендованій площі та не міг забрати належне йому майно у вигляді торгового обладнання і товарів, у зв'язку з чим позивач недоотримав у вказаний період прибуток в сумі 1 816 932,00 грн.

Саме на вказану суму позивачу було завдано збитків.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

В ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини відповідача. При цьому обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання і шкодою покладено на позивача.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З урахуванням вищенаведених обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що зібрані в справі матеріали свідчать про наявність повного складу правопорушення, з яким законодавство пов'язує відшкодування збитків, у зв'язку з чим підстави для відмови місцевим господарським судом у позові були відсутні.

Згідно з ч.1, п.1 ч.2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Нововиявлені обставини характеризуються тим, що вони: існували під час розгляду справи, але не були відомі заявнику; є істотними, тобто такими, що можуть вплинути на висновок суду щодо наявності певних прав та обов'язків у сторін, а також інших осіб, що брали участь у справі, а отже і вплинути на законність та обґрунтованість постановленого судового акта; виявлені після набрання чинності судовим актом. При цьому, нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти, що входять до підстав позову або висунутих проти нього заперечень іншої сторони та інші юридичні факти, що мають значення для вирішення спору, які характеризуються наявністю вищезазначених ознак у сукупності. Причому, виникнення нових доказів або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для перегляду рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.

Отже, нововиявлені обставини за своєю юридичною природою є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту) (аналогічна правова позиція наведена в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р.).

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, наведені в заяві відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 не є нововиявленими в розумінні ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, тому правові підстави для задоволення заяви відповідача і скасування вказаного рішення місцевого господарського суду були відсутні.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, суду не надано.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги позивача повністю підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про невірне застосування норм матеріального і процесуального права, а також неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають суттєве значення для справи в частині вимог про стягнення з відповідача пені.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 - скасуванню. В задоволенні заяви Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 має бути відмовлено.

Зважаючи на відмову в задоволенні заяви відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача.

У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, витрати по сплаті судового збору за її подання підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 99, 101-105, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 29.04.2014р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 скасувати.

3. В задоволенні заяви Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 відмовити.

4. Рішення Господарського суду Київської області від 22.04.2013р. у справі №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 залишити без змін.

5. Стягнути з Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-Кур'єр Корпорейшн" 18 169,32 грн. (вісімнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять гривень 32 копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ із зазначенням необхідних реквізитів сторін.

7. Матеріали справи №5011-73/10894-2012-9/107-12/8 повернути до Господарського суду Київської області.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді А.І. Мартюк

М.М. Новіков