Постанова

від 19.06.2014 по справі 922/4911/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2014 р. Справа № 922/4911/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М. , суддя Медуниця О.Є. , суддя Тихий П.В.,

при секретарі Пляс Л.Ф.,

за участю:

прокурора - Дудник В.В., посв. №009116 від 13.10.2012 року

представників сторін:

позивача - Мирось С.В., довіреність № 08-11/5886/2-13 від 30.12.2013 р.

відповідача - Коновалова О.А., довіреність № 63 від 16.12.2013 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1250Х/1-28) на рішення господарського суду Харківської області від 30 січня 2014 року у справі № 922/4911/13

за позовом Першого заступника прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків;

до Командитного товариства "Концерн "Райський уголок", м. Харків;

про визнання недійсними рішення, державного акту та договору, та зобов'язання повернути земельні ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2013 року перший заступник прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі позивача -Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Командитного товариства «Концерн «Райський уголок», відповідача, в якій просив суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800 "Про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству земельної ділянки для розширення торговельного майданчика та організації парковки автомобілів";

- визнати недійсним Державний акт на право постійного користування землею серії ХР-3101-001751, реєстраційний № 367 від 03.09.1998 р., виданий Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800 на земельну ділянку площею 0,1818 га по пров. Кравцова, 19, для розширення торговельного майданчику та організації парковки автомобілів зі створенням цілісного комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок";

- визнати недійсним договір на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р., зареєстрований за № 1701 від 14.09.1998 р., на земельну ділянку площею 0,0801 га по пров. Кравцова, 19, у місті Харкові, для розширення торговельного майданчика та організації парковки автомобілів з утворенням цілісного майнового комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок", укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800;

- повернути Харківській міській раді земельну ділянку площею 0,1818 га по пров. Кравцова, 19, передану на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ХР-3101-001751, реєстраційний № 367 від 03.09.1998 р.;

- повернути Харківській міській раді земельну ділянку площею 0,0801 га по пров. Кравцова, 19, надану на підставі договору на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р., зареєстрованим за № 1701 14.09.1998 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на статті 7, 17, 19, 22, 23, 24, 57 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Зазначає, що спірне рішення було винесено без розроблення проектів відведення земельних ділянок, хоча земельні ділянки в такому вигляді не перебували в користуванні відповідача; конфігурація, площа і межі земельних ділянок, визначені актом попереднього узгодження розташування об'єкту в м. Харкові від 1998 р. та актом вибору земельної ділянки для проектування розширення торговельного майданчика та організації парковки для автомобілів не відповідають фактичній конфігурації, площі й межам земельних ділянок, встановлених у зазначених Державному акті та договорі на право тимчасового користування землею.

Рішенням господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. у справі № 922/4911/13 (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800 "Про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству земельної ділянки для розширення торговельного майданчика та організації парковки автомобілів".

Визнано недійсним Державний акт на право постійного користування землею, серії ХР-3101-001751, реєстраційний № 367 від 03.09.1998 р., виданий Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 № 800 на земельну ділянку площею 0,1818 га по пров. Кравцова, 19, для розширення торговельного майданчику та організації парковки автомобілів з створенням цілісного комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок".

Визнано недійсним договір на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р., зареєстрований за № 1701 від 14.09.1998 р., на земельну ділянку площею 0,0801 га по пров. Кравцова, 19, у місті Харкові, для розширення торговельного майданчика та організації парковки автомобілів з утворенням цілісного майнового комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок", укладений між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800.

Повернуто Харківській міській раді земельну ділянку площею 0,1818 га по пров. Кравцова, 19, передану на підставі Державного акту на право постійного користування землею, серії ХР-3101-001751, реєстраційний № 367 від 03.09.1998 р. виданого Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800 для розширення торговельного майданчику та організації парковки автомобілів з створенням цілісного комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок".

Повернуто Харківській міській раді земельну ділянку площею 0,0801 га по пров. Кравцова, 19, надану на підставі договору на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р., зареєстрованим за № 1701 від 14.09.1998 р. укладеним між виконавчим комітетом Харківської міської ради та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800, для розширення торговельного майданчику та організації парковки автомобілів з створенням цілісного комплексу Харківський книжковий ринок "Райский уголок".

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. у справі № 922/4911/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, з урахуванням додаткових пояснень до неї, обгрунтовує тим, що оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України (01 січня 2004 року) строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, то з урахуванням вимог статті 6 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин має бути застосована стаття 80 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред 'явлення позову є підставою для відмови в позові.

При цьому, як вважає апелянт, статтею 75 Цивільного кодексу УРСР встановлено, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

До того ж, ст. 83 Цивільного кодексу УРСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

А тому, на думку відповідача, місцевий господарський суд мав відмовити прокурору у позові у зв"язку із пропуском строку позовної давності.

Також відповідач вказує на те, що відсутність у 2013 році проекту відведення земельної ділянки в тих чи інших установах не є належним та допустимим доказам прийняття у 1998 році (15 років тому) рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 12 серпня 1998 року № 800 без розроблення проекту відводу земельних ділянок. При цьому, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження чи спростування того, що складений у 1998 році проект відведення ділянки в подальшому знищено у зв'язку зі спливом строків його зберігання:

Окрім цього, звертає увагу на те, що до моменту затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який набув чинності лише у 2004 році, чинне у 1998 році законодавство взагалі не містило жодних чітких приписів стосовно порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вимог до їх змісту та форми складання.

Діюче на той час Положення про порядок інвентаризації земель м. Харкова, затверджене рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 453 від 30 листопаду 992 року "Про порядок інвентаризації земель м. Харкова" не передбачало вимоги щодо обов"язкового розроблення проекту відводу земельної ділянки.

Тобто, як зазначає апелянт, виконані у відповідності до Порядку інвентаризації технічний звіт по інвентаризації землекористування ХРБМП та технічний звіт по координуванню земельної ділянки за адресою: м. Харків, провулок Кравцова, 19 за своїм порядком складання, змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства, встановленим для виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, відповідач вказує на те, що спірні земельні ділянки у 1997 році були надані у постійне користування Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству "ХРБМП" командитному товариству, яке в подальшому у листопаді 1998 року було перейменовано на "Концерн "Райський уголок" Командитне товариство.

А тому, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, статті 92 Земельного кодексу України, у відповідача залишається право землекористування, набуте у 1997 році Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємств "ХРБМП" командитним товариством і після набрання чинності Земельним кодексом України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2014 р. у справі № 922/4911/13 апеляційну скаргу та додані до неї матеріали повернуто заявнику в порядку п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2014 р. у справі № 922/4911/13 ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2014 р. скасовано, справу направлено до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 19.05.2014 року у справі № 922/4911/13 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 05.06.2014 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року у справі № 922/4911/13 розгляд скарги було відкладено на 17.06.2014 року на 14:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про відкладення розгляду справи через необхідність подання додаткових доказів та підготовки обґрунтованого письмового заперечення на апеляційну скаргу відповідача.

Представник відповідача у судових засіданнях 05.06.2014 року та 17.06.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 05.06.2014 року та 17.06.2014 року проти її доводів заперечували, вважають оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовують тим, що чинним на час прийняття оскаржуваного рішення законодавством (статтею19 Земельного кодексу України 1990 року (в редакції від 05.05.1993 року) було встановлено, що рішенню про надання земельної ділянки в користування повинно передувати рішення про надання дозволу на складення проекту відведення земельної ділянки, розроблення такого проекту та його погодження з власником землі. Лише за наявності проекту відведення земельної ділянки був можливим розгляд відповідною місцевою радою питання про надання земельної ділянки у користування та ухвалення рішення про її надання. .

Також вказує на те, що Концерн «Райський уголок» командитне товариство як правонаступник ХРБМП до цього часу не переоформило на себе право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1818 га та право оренди землею площею 0,0807 га по вул. Кравцова, 19 і використовує земельні ділянки на підставі правовстановлюючих документів на землю, виданих ХРБМП, яке з 18.11.1998 року не існує.

Крім того, зазначає, що статтею 83 Цивільного кодексу УРСР 1963 року було визначено, що позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Таким чином, як вважає позивач, на вимоги прокурора, подані в інтересах держави в особі позивача- Харківської міської ради про повернення з незаконного володіння відповідача спірних земельних ділянок та на вимоги, які є взаємообумовленими і тому нерозривно з ними пов'язаними (про визнання недійсними рішення, державного акту, договору на тимчасове користування земельною ділянкою), позовна давність не поширювалась, а тому з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року вони підпадають під дію його норм.

До того ж, як стверджує позивач, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України (в редакції станом на 19.12.2011 року) позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Прокурор у судовому засіданні 17.06.2014 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, а також прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції- скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб"єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (том 1, а.с. 50) Концерн "Райський уголок" командитне товариство є правонаступником ремонтно-будівельно-монтажного підприємства "ХРБМП" командитного товариства.

26.10.1993 року між Фондом міського майна Харківської міської ради народних депутатів, продавцем, та правопопередником відповідача- Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством "ХРБМП" - командитним товариством, покупцем, було укладено договір купівлі-продажу державно-комунального майна, згідно з умовами якого у власність покупцеві було передано, зокрема, нерухоме майно за адресою: м.Харків, пров. Кравцова, 19 (т. 2 а.с. 89-90).

13.04.1994 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 169 про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству у тимчасове користування строком на 25 років на умовах оренди ділянку міської землі площею, орієнтовно 0,12 га на якій знаходиться будинок по пров. Кравцова, 19.

29.05.1996 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 523 про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству у тимчасове користування строком на 5 років на умовах оренди ділянку міської землі площею орієнтовно 0,15 га для проектування та будівництва відкритої автостоянки по вул. Клочківській (т. 2 а.с. 143-146).

28.05.1997 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 445 про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству земельної ділянки по пров. Кравцова, 19 для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки згідно з матеріалами інвентаризації: у постійне користування 3.370 кв. м (ділянка А) у тимчасове користування строком на 25 років (до початку реконструкції вул.. Клочківської) площею 1.367 кв.м. (ділянка Б) (т. 1 а.с. 137).

На підставі вказаного рішення Харківському будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству було видано державний акт на право постійного користування землею від 18.06.1997 р. № 195 (т. 1 а.с. 138-139) на земельну ділянку площею 3.370 кв.м та укладено договір на право тимчасового користування землею від 18.06.1997р. №1156 на земельну ділянку площею 1,367 кв.м. (т. 1 а.с. 140-141).

Крім того, 12.08.1998 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради було прийнято рішення № 800 про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству земельної ділянки по пров. Кравцова, 19 для розширення торгівельного майданчику та організації парковки автомобілів з створенням цілісного комплексу Харківський книжковий ринок "Райський уголок" згідно з актом вибору земельної ділянки у постійне користування, а саме: площею орієнтовно 1,493 кв. м (ділянка А); у тимчасове користування строком до 01.09.2023р. (до початку реконструкції вул. Клочківської) площею орієнтовно 734 кв.м (ділянка Б) (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 19.08.1998 року (т. 1 а.с. 47-48) фактична площа земельних ділянок, переданих Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству за рішенням Виконавчого комітетуХарківської міської ради від 12.08.1998 року № 783 становить: земельної ділянки "А" -1817,9 кв.м., земельної ділянки "Б"- 801,2 кв.м.

На підставі зазначеного рішення Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству було видано державний акт на право постійного користування землею від 03.09.1998 р. № 367 (т. 1 а.с. 38-41) на земельну ділянку площею 1.818 кв. м та укладено договір на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р. № 1701 на земельну ділянку площею 801 кв.м. (т. 1 а.с. 42-43).

Відповідно до Акту обстеження земельної ділянки по пров. Кравцова, 19 від 25.11.2013р. №4157/13 (т. 1, а.с. 44-45) , складеного головним спеціалістом відділу з обстеження земельних ділянок Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Опарою В.В., надані рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998р. №800 Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству-командитному товариству земельні ділянки фактично використовуються відповідачем - Концерн "Райський уголок" командитним товариством для обслуговування трьохповерхової нежитлової будівлі та торговельного майданчика.

При цьому, у вказаному акті вказано про те, що земельна ділянка по пров. Кравцова, 19 у м. Харкові загальною площею 0,1818 га частково огороджена Концерном "Райський уголок" командитним товариством, чим порушено умови використання земельної ділянки по пров. Кравцова, 19, визначені у державному акті на право постійного користування землею від 03.05.1998 року №367.

Земельна ділянка по пров. Кравцова, 19, орієнтовною площею 0,0734 га (ділянка Б) використовується Концерном "Райський уголок" командитним товариством для експлуатації та обслуговування торговельного майданчику та частини земельної ділянки для обслуговування трьохповерхової нежитлової будівлі, чим порушено умови договору на право тимчасового користування землею від 14.09.1998 року № 1701, укладеного між Харківською міською радою та Харківським ремонтно-будівельно-монтажним підприємством - командитним товариством. Право користування вищевказаною земельною ділянкою Концерном "Райський уголок" командитним товариством не переоформлено.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор в обгрунтування позову посилається на те, що: в порушення положень статей 7, 17, 19, 22, 23, 24, 57 Земельного кодексу України оспорюване рішення про надання Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству спірних земельних ділянок було винесено без розроблення проектів відведення земельних ділянок; конфігурація, площа і межі земельних ділянок, визначені актом попереднього узгодження розташування об'єкту в м. Харкові від 1998 р. та актом вибору земельної ділянки для проектування розширення торговельного майданчика та організації парковки для автомобілів, не відповідають фактичній конфігурації, площі та межам земельних ділянок, встановлених у оспорюваних Державному акті та договорі на право тимчасового користування землею.

Також прокурор вказує на те, що відповідно до Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 19.08.1998 року надані рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998р. №800 Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству земельні ділянки фактично використовуються відповідачем -Концерном "Райський уголок" командитним товариством для обслуговування трьохповерхової нежитлової будівлі та торговельного майданчика, що, на думку прокурора, свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Харківської міської ради і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення ст. 13 Конституції України, ст. 1, 116, 126 Земельного кодексу України, ч. 7-21 ст. 19 Земельного кодексу України 1990 р. (в редакції від 05.05.1993 р.), ст. 16, 21, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 373, 393 Цивільного кодексу України, ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України.

При цьому, місцевий госпордарський суд вказував на те, що як рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради від 12.08.1998 р. № 800, так і державний акт на право постійного користування землею від 03.09.1998 р. № 367 та договір на право тимчасового користування землею від 02.09.1998 р. № 1701 були відповідно видані та ухвалені без проектів відведення земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства: ст. 19 Земельного кодексу України 1990 р. (в редакції 05.05.1993 р.).

Окрім цього, за висновком місцевого господарського суду, затверджений рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 30.11.1992 р. № 453 Порядок інвентаризації земель м. Харкова, котрий, на думку відповідача, допускає можливість надання земельної ділянки у користування на підставі технічної документації, а не проекту відведення, є юридично неспроможними,так як суперечать законодавству України, а саме ст. 19 Земельного кодексу України 1990 р., якою визначена можливість надання земельної ділянки у користування виключно на підставі проекту її відведення.

Також, як вважає господарський суд першої інстанції, попередньо в користуванні відповідача спірні земельні ділянки не знаходились, що виключає застосування пункту 2.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) (затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.041993 р. № 28 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.04.1993 р. за № 31), який допускає можливість надання земельної ділянки без проекту відведення земельної ділянки для випадків, коли така земельна ділянка вже була надана в користування на підставі раніше розробленого проекту відведення.

Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, позовна давність не поширюється на вимогу прокурора про визнання недійсними рішення від 12.08.1998 р. № 800, як на вимогу, заявлену в інтересах власника (держави) право власності (на землю) якого порушено. Те саме, з урахуванням норм ст. 268 та ст. 266 Цивільного кодексу України стосується додаткових вимог - вимог про визнання недійсним державного акту, визнання недійсним договору на право тимчасового користування землею та вимогу про зобов'язання повернути земельні ділянки.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками, зважаючи на таке.

Як свідчать матеріали справи, до моменту затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, який набув чинності лише у 2004 році, чинне у 1998 році законодавство взагалі не містило жодних чітких приписів стосовно порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вимог до їх змісту та форми складання.

Також матеріали справи свідчать про те, що оспорюване рішення було винесено у серпні 1998 року, оспорюваний державний акт виданий також у серпні 1998 року, а оспорюваний договір оренди укладено у вересні 1998 року, тобто спірні правовідносини виникли у 1998 році.

При цьому, до моменту затвердження Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", який набув чинності лише у 2004 році і не може застосовуватись до правовідносин 1998 року, чинне у 1998 році законодавство не містило жодних чітких приписів стосовно порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вимог до їх змісту та форми складання. Місцевий господарський суд у своєму рішенні не навів обгрунтованого посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким до 2004 року був встановлений порядок розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, а також вимоги до їх змісту та форми складання.

На час же виникнення спірних правовідносин (серпень та вересень 1998 року) спірні земельні ділянки у м. Харкові надавались на підставі Положення про порядок інвентаризації земель м. Харкова", затвердженого рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 453 від З0.11.1992 р. "Про порядок інвентаризації земель м. Харкова" (далі Положення № 453).

Відповідно до розділу 1 вказаного Положення "Загальні відомості", Положення регламентує порядок інвентаризації міських земель всіх категорій з метою забезпечення правової основи для видачі державних актів на право власності, право використання земельних ділянок або укладення договорів на тимчасове користування земельними ділянками (в том числі на умовах оренди).

Окрім того, пунктами 3.6-3.8 Положення встановлено, що Відділ землекористування міськвиконкому по матеріалам інвентаризації земельної ділянки готує проект рішення віконкому міської Ради про подовження права користування, передання у власність або вилучення земельної ділянки. На підставі прийнятого виконкомом рішення виконавець робіт по інвентаризації виносить межі на місцевості, у випадку невідповідності меж земельної ділянки матеріалам інвентаризації, складається акт зміни меж та план земельної ділянки. На підставі плану земельної ділянки відділ землекористування міськвиконкому оформлює право власності, постійного або тимчасового користування земельною ділянкою з реєстрацією відповідних документів.

При цьому, зазначені приписи повністю узгоджуються із вимогами Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 року № 28, зеєстрованої в Міністерстві юстиції України 23 квітня 1993 року за № 31) (далі Інструкція 128),якою передбачено:

1.10. Технічна документація при складанні державних актів включає:

при складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: виписку з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; журнали і абриси геодезичних вимірювань; каталог координат окружної межі землекористування; план земельної ділянки; відомість обчислення площ; експлікацію земельних угідь; матеріали погодження меж: земельної ділянки з суміжними власниками землі і землекористувачами.

2.1. Підготовчі роботи включають:

При складанні державних актів на право постійного користування землею, що видаються підприємствам, установам і організаціям на земельні ділянки, якими вони користуються: аналіз земельно-облікових документів, попереднього акта на право користування земельною ділянкою, геодезичних даних на зовнішні межі, планово-картографічних матеріалів; підготовку виписки з рішення відповідного органу про надання земельної ділянки; розробка технічної документації по складанню державних актів.

Якщо земельна ділянка надається за проектом її відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення про її надання.

При складанні договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди): виписку з рішення відповідної Ради народних депутатів про надання земельної ділянки в тимчасове користування; вивчення планово-картографічних матеріалів.

2.2. Межі наданих (переданих) земельних ділянок переносяться у натуру (на місцевість) і закріплюються межовими знаками, а межі ділянок, що знаходяться у власності та користуванні і проходять по визначених в натурі контурах, звіряються з наявними планами ділянок. При відсутності плану проводиться зйомка зовнішніх меж: земельної ділянки, встановлюються суміжні власники землі і землекористувачі, за участю останніх складається протокол, в якому докладно описується розташування меж: на місцевості.

При цьому, правова конструкція, яка міститься у словосполученні "якщо земельна ділянка надається за проектом її відведення, вивчаються матеріали цього проекту і рішення про її надання" дозволяє дійти висновку, що чинною на той час Інструкцією № 28 допускались випадки надання земельної ділянки без складання документу під назвою "проект відведення", який у разі його складання лише вивчався.

У той же час, виконані у відповідності до Положення № 453 технічний звіт по інвентаризації землекористування ХРБМП та технічний звіт по координуванню земельної ділянки за адресою м. Харків, провулок Кравцова, 19, за своїм порядком складання, змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства, встановленим для виготовлення проекту відведення земельної ділянки.

Проте, оскаржуване рішення не містять жодного обгрунтованого доводу на спростування зазначеного факту.

Крім того, Порядком розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №677 також були встановлені випадки, коли не вимагалось розроблення проект відведення земельної ділянки, а саме, у випадках якщо:

-земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення;

-земельна ділянка набувається у власність шляхом купівлі-продажу, дарування, міни, на підставі інших цивільно-правових угод, успадкування, без зміни її меж та цільового призначення; земельна ділянка придбана на конкурентних засадах (зарезультатами земельних торгів).

Проект відведення земельної ділянки може не розроблятися також: в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, слід зазначити, що межі спірних ділянок були встановлені у квітні 1997 року - тобто до прийняття оспорюваного рішення.

Тобто, вимога щодо складання проекту відведення стосується виключно створення нових земельних ділянок (утворення нових землеволодінь) і не застосовується у разі зміни існуючої (раніше наданої) земельної ділянки, яка була здійснена рішенням Виконавчого комітету Харківської міської ради № 800 від 12.08.1998 р.

Таким чином, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відсутність проектів відведення спірних земельних ділянок на час виникнення спірних правовідносин зумовило незаконність надання цих ділянок Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству за оспорюваним рішенням, актом та договором.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту права є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такі самі положення містить абз. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, яким передбачено спосіб захисту у вигляді визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, та п. "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування).

Відповідно до статті 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України підставою для судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорення.

До того ж, у статті 21 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, зі змісту вказаних правових норм випливає, що у разі порушення цивільного права суб"єкта господарювання, він або прокурор в його інтересах може подати позов про захист цього права лише до особи, яка це право порушила, і саме ця особа має бути зазначена відповідачем у справі.

Проте, як вбачається зі змісту позовної заяви, прокурор, який звернувся в інтересах Харківської міської ради з позовом у даній справі, вважає, що відповідач порушив право територіальної громади м. Харкова, тоді як рішення, яке він просить визнати недійсним, прийняла сама Харківська міська рада, яка в позові зазначена як позивач, а не як відповідач.

При цьому, ані прокурор, ані позивач не довели, яким чином відповідач, який не приймав оспорюваного рішення і в всилу свого правового статусу не міг цього зробити, порушив у зв"язку із таким прийняттям право власності на землю територіальної громади м. Харкова.

До того ж, прокурор та позивач не довели факту безумовного порушення прав позивача укладенням оспорюваного договору оренди, так як відповідно до пункту 4 зазначеного договору (том 1, а.с. 43) в разі реконструкції вул. Клочковської до закінчення строку користування земельною ділянкою міськвиконком залишає за собою право дострокового розірвання в односторонньому порядку договору тимчасового користування землею.

Як вже зазначалося вище, прокурор посилається як на підставу відсутності право землекористування у відповідача на те, що останній не перереєстрував виданий Харківському ремонтно-будівельно-монтажному підприємству - командитному товариству державний Акт на право постійного користування землею №195 на земельну ділянку площею 3.370 кв.м. для експлуатації і обслуговування адміністративної будівлі та відкритої автостоянки.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими посиланнями з наступних підстав.

Зі Свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності-юридичної особи вбачається, що 18.11.1998 р. Харківське ремонтно-будівельне-монтажне підприємство - командитне товариство перереєстроване в "Концерн Райський уголок" командитне товариство без зміни коду суб'єкту підприємницької діяльності.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 37 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції, чинній на той же час) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов 'язки) переходить до останньої. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з приписами ст. 92 чинного Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об 'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування ".

Відповідно до абз. 11 п. 5.3 рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 стаття 92 Земельного кодексу України "не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення ".

Відповідно до п. 6 розділу X "Перехідні положення" чинного Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 визнано "такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення: пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов 'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та пункту 6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року N 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою ".

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

З вищенаведених норм права та фактичних обставин вбачається, що у листопаді 1998 року на момент зміни назви, діяли норми Земельного кодексу України, які передбачали припинення права користування земельною ділянкою у разі припинення діяльності підприємства, при цьому, нормами діючих на той час Цивільного кодексу УРСР та законів України не було визначено такого поняття, як "припинення діяльності підприємства", а було визначено поняття "припинення юридичної особи" та встановлені форми такого припинення, до яких не було включено такої форми, як зміна назви підприємства зі збереженням коду ЄДРПОУ (14066385) та його організаційно-правової форми (командитне товариство).

Таким чином, норми чинного на той час законодавства України не передбачали, що зміна назви підприємства є припиненням його діяльності, внаслідок якої припиняється право користування підприємства земельною ділянкою.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з матеріалів справи, а саме з довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об"єкта нерухомого майна (том 1, а.с. 55-58) вбачається, що наспірній землі розташовані об"єкти нерухомості: нежитлова будівля літ "Г-4" площею 1199,9 кв.м. та нежитлова будівля літ. "А-4" площею 1478,0 кв.м., які належать Командитному товариству "Концерн "Райський уголок".

При цьому, згідно з нормами ч. 3 ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. До того ж, в силу ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України земельні ділянки під вказаними об"єктами нерухомості належать відповідачеві на тому самому титулі, на якому вони належали попередньому власникові цієї нерухомості і відповідач має право та зобов"язаний лише оформити відповідне титульне право.

А тому, задоволення позовних вимог означає порушення зазначених норм права, а також права власності та права землекористування відповідача, чого місцевим господарським судом враховано не було.

Також колегія суддів вважає необгрунтованими посилання прокурора у позові на те, що конфігурація, площа і межі земельних ділянок, визначені актом попереднього узгодження розташування об'єкту в м. Харкові від 1998 р. та актом вибору земельної ділянки для проектування розширення торговельного майданчика та організації парковки для автомобілів, не відповідають фактичній конфігурації, площі та межам земельних ділянок, встановлених у оспорюваних Державному акті та договорі на право тимчасового користування землею.

Так, вказані посилання спростовуються матеріалами справи, оскільки оспорюване рішення містило інформацію про орієнтовну площу спірних земельних ділянок.

Проте, згодом Актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 19.08.1998 року (том. І, а .с. 47-48) була визначена фактична площа земельних ділянок, переданих за вказаним рішенням, а саме : земельної ділянки "А" -1817,9 кв.м., земельної ділянки "Б"- 801,2 кв.м. Ділянка "А" надана у постійне користування, ділянка "Б" надана у тимчасове користування строком до 01.09.2023 р. За матеріалами знімання в масштабі 1:500 складено план землекористування з оточуючими його ділянками. В результаті виконаних робіт складено план меж землекористування з зазначенням суміжностей, мір ліній, дирекційних кутів та площі ділянки. План узгоджено з землекористувачем та його суміжниками.

Що стосується посилань прокурора у позовні заяві на самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки площею 0,0150 га, то колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, так як питання самовільного зайняття цієї земельної ділянки не стосується предмету даного спору.

При цьому, обставина самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,0150 га лише була вказана у Акті обстеження земельної ділянки по пров. Кравцова, 19 від 25.11.2013р. №4157/13, на який прокурор посилався як на підставу для задоволення позову і у якому також зазначалося про інші обставини, які вже стосуються предмету спору у даній справі.

Стосовно незастосування місцевим господарським судом до позовних вимог у даній справі строку позовної давності колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до пунктів 6, 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред 'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Предметом спору у даній справі є визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Харківської міської ради та виданого на його виконання Державного акту на право постійного користування землею, а також укладеного на виконання вказаного рішення договору на право тимчасового користування землею, наслідком чого заявлена вимога про повернення земельних ділянок міській раді.

На час прийняття оспорюваного рішення діяв Цивільний кодекс Української РСР, статтею 71 якого встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі ст. 83 Цивільного кодексу УРСР позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у І державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Як зазначено вище, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України його права про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор вважає порушеним, сплив, то до спірних правовідносин мають бути застосовані норми Цивільного кодексу УРСР, які регулюють інститут позовної давності.

Так, відповідно до статті 80 Цивільного кодексу Української РСР, закінчення строку позовної давності до пред 'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Окрім того, ст. 83 Цивільного кодексу УРСР встановлено вичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється, і до цього переліку не входять вимоги про визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядуваанняядування. Отже, чинне на той час цивільне законодавство не передбачало жодних винятків і застосування позовної давності до позовних вимог про визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування.

До того ж, статтею 75 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент прийняття оспорюваного рішення) встановлювалася обов 'язковість застосування судом позовної давності незалежно від заяв сторін.

При цьому , слід зазначити, що вимоги про визнання недійсними Державного акту на право постійного користування землею, виданого на виконання оспорюваного рішення, а також вимоги про визнання недійсним укладеного на підставі цього рішення договору оренди землі та вимога про повернення земельних ділянок Харківській міській раді є похідними від основної вимоги- про визнання недійсним виконавчого комітету Харківської міської ради від 12 серпня 1998 року № 800.

Посилання прокурора на те, що про порушення прав позивача йому стало відомо лише у 2013 році у зв"язку із здійсненням прокуратурою загального нагляду за дотриманням піжприємствами, організаціями, установами земельного законодавства України, а тому перебіг строку позовної давності розпочався лише у 2013 році, на думку колегії суддів є безпідставним, зважаючи на таке.

Як зазначено у п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" початок перебігу позовної давності визначається за правилами ст. 261 Цивільного кодексу України, якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що неє позивачем, то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

До того ж, слід зазначити, що відповідно до ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який бере участь у справі, несе обов"язки та користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

При цьому, зазначена норма є нормою процесуального права, а тому вона наділяє прокурора лише процесуальними правами позивача, тоді як інститут позовної давності, який регулювався на час виникнення спірних правовідносин Цивільним кодексом УРСР та на даний час - Цивільним кодексом України, є інститутом суто матеріального права, у зв"язку з чим положення норм даного інституту можуть стосуватися лише безпосередньо позивача, а не прокурора, який подав в його інтересах позов.

Таким чином, оскільки строк позовної давності за даним позовом закінчився ще до 01 січня 2004 року, господарський суд першої інстанції мав відмовити у задоволенні позову на підставі статті 80 Цивільного кодексу Української РСР.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити повністю.

Рішення господарського суду Харківської області від 30.01.2014 р. у справі № 922/4911/13 скасувати повністю.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, МФО 851011 р/р 332138128000002 в УДК у Харківській області) на користь Командитного товариства "Концерн "Райський уголок" (61003, м. Харків, пров. Кравцова, 19, код ЄДРПОУ 14066385) 3045,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, МФО 851011 р/р 332138128000002 в УДК у Харківській області) на користь Державного бюджету України 5735,00 грн. судового збору за подачу позовної заяви.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 23.06.2014 року

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Медуниця О.Є.

Суддя Тихий П.В.