Ухвала

від 23.06.2014 по справі 813/9378/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року Справа № 876/3218/14 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Ільчишин Н.В.,

Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

13.12.2013р. Відкрите акціонерне товариство «Львівська товарно-сировинна фірма «Львівресурси» (далі-Товариство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі-ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0002852280 від 04.12.2013р. та за №0002842280, №0002862280 від 05.12.2013р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 04.12.2013р. №0002852280, від 05.12.2013р. №0002842280 та №0002862280; стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства 203,79 грн судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ДПІ оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт просить постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає до скасування. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд залишив поза увагою ту обставину, що за наслідками проведених перевірок встановлено, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Маркус-М», ТзОВ «Агро-Легія» мають ознаки нікчемності. Вважає, що відносини позивача з ТзОВ «Маркус-М», ТзОВ «Агро-Легія» спрямовані на здійснення операцій з отримання податкової вимоги з метою штучного формування податкового кредиту.

В судовому засіданні представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, вважав рішення суду першої інстанції законним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав.

Товариство як суб'єкт підприємницької діяльності зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 07.07.1994р. та перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 15.12.1994р. за №3493, є платником податку на додану вартість (далі-ПДВ).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є складське господарство, лісопильне та стругальне виробництво, неспеціалізована оптова торгівля, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, надання в оренди й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТзОВ «Маркус-М» за період з 01.04.12р. по 31.05.12р. та з ТзОВ «Агро-Легія» за період з 01.03.13р. по 31.03.13р., а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) чи подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищевказаних контрагентів, в результаті якої встановлено порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України (далі-ПК України), в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту (р. 24) на загальну суму 30,00 грн. та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 81 083,09 грн.; п.44.1, п.44.3, ст.44 , п.121.1. ст.121 ПК України - ненадання до перевірки всіх первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, про що складено акт №523/22-80/01886789 від 21.11.2013р.

ДПІ в Акті перевірки прийшла до перконання, що господарські операції позивача з ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія», які відображені в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості щодо їх фактичного здійснення.

В основу таких висновків відповідача покладено акт ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС №853 від 14.03.2013р. «Про результати перевірки з питань вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Маркус-М» за квітень, травень 2012 року» та акт ДПІ у м. Полтава ГУ Міндоходів у Полтавській області №518/22.5-1036195413 від 08.05.2013р. «Про результати перевірки з питань вимог податкового та валютного законодавства ТзОВ «Агро-Легія» за березень 2013 року», в яких відображено про відсутність факту реального вчинення господарських операцій по ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія». Дані акти внесено до даних АІС «Податковий блок» автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім цього, відповідач в акті перевірки №523/22-80/01886789 від 21.11.2013р. вказує, що до перевірки не надано належним чином оформлених сертифікатів якості, відповідності походження товару, документи на транспортування товару (оформлені з порушеннями), документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів, зв'язок таких товарів з господарською діяльністю підприємства, а також реальність таких операцій, інформацію про матеріальну-відповідальну особу, яка отримувала товар та використання у власній господарській діяльності чи подальшу реалізацію товарів.

На підставі акта ДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення: №0002852280 від 04.12.2013 року (форма "Р"), яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 510,00 грн; №0002842280 від 05.12.2013 року (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 101 353,86 грн., в тому числі за основним платежем - 81 083,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 20 270,77 грн; №0002862280 від 05.12.2013 року (форма "В4"), яким зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ за жовтень 2013 року на суму 30,00 грн.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту покупцем товарів/послуг є видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг податкова накладна.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996 від 16.07.1999р., підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

У розумінні пункту 14.1.36. ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Представлені Товариством документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій позивачем та його контрагентами, та є достатніми доказами на підтвердження здійснення останніх.

Факт здійснення операцій з ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» підтверджується: договором № ЛРК-П/12-005 купівлі-продажу товару від 20.03.2012 року, предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупця паливні гранули та жмих технічний із луски соняшника для спалювання (товар), та зобов'язання покупця прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором; договором № ЛРК-П/13-01 купівлі-продажу товарів від 03.01.2013 року, предметом якого є зобов'язання продавця передати у власність покупця жмих технічний із луски соняшника для спалювання (товар), та зобов'язання покупця прийняти товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах, визначених договором; видатковими накладними; податковими накладними; товарно-транспортними накладними; договорами про надання транспортно-експедиційних послуг; рахунками - фактурами; актами виконаних робі на перевезення; банківськими виписками про здійснення оплати за транспортно-експедиційні послуги; платіжними дорученнями про перерахування ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» грошових коштів за товар; протоколом випробувань від 12.03.2012р.; сертифікатом якості від 14.01.2013р.

З досліджених документів вбачається, що ТзОВ «Маркус-М» поставило Товариству жмих соняшника технічного на загальну суму 229 190,40 грн., в т.ч. ПДВ 38 198,40 грн., а ТзОВ «Агро-Легія» - на суму 203 042,40 грн., в т.ч. ПДВ 33 840,40 грн.

З видаткових та товарно-транспортних накладних вбачається, що товар від імені Товаритсва приймав ОСОБА_2 згідно довіреностей №67 від 02.04.2012р., №96 від 04.05.2012р., №32 від 01.03.2013р. по постачальниках ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія», видача яких підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей, який згідно штатних розкладів працівників Товариства на 2012 та 2013 роки обіймав посаду заступника генерального директора Товариства.

Доставка товару від ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» на адресу Товариства здійснювалась за рахунок позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними, договорами з перевізниками про надання транспортно-експедиційних послуг, рахунками-фактурами, актами виконаних робіт, банківськими виписками. Крім цього, в матеріалах справи наявні листи про підтвердження факту надання Товариству послуг щодо перевезення товару, постачальниками якого виступали ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія».

Оплата за поставлений товар проведені позивачем у безготівковій формі, що під сумнів ДПІ не ставиться.

Як це встановлено судом першої інстанції, під час проведення перевірки та на час розгляду справи відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача та його контрагентів - ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» на час здійснення господарських операцій була обмежена рішенням суду, чи позивач або його контрагент не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Також відповідачем не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочину, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Придбаний у ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» товар Товариством реалізовано покупцям - Slaskie Towarzystwo Handlowe Kupiec S.A., Tritech Adam Wieczorek, Corem Energia Sp.z.o.o., Einars Silvanskis, ВАТ "Комунпостач", що підтверджено зовнішньо-економічними контрактами, договорами купівлі-продажу товарів, копіями ВМД (форма МД-2), копіями рахунків-фактур (INVOICE), міжнародними товарно-транспортними накладними, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками на підтвердження зарахування коштів від покупців.

Суд першої інстанції аналізуючи досліджені документи прийшов до переконання, що продаж позивачем отриманого від ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія» товару відбувався за ціною вищою за ціну придбання, що у свою чергу свідчить проте, що такі операції були спрямовані на отримання прибутку, з чим погоджується колегія суддів.

Вищевикладені обставини, на переконання колегії суддів, у своїй сукупності підтверджують фактичність отримання Товариством товарів від ТзОВ «Маркус-М» та ТзОВ «Агро-Легія», зв'язок придбаних товарів з господарською діяльністю позивача, а як наслідок реальність таких операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що вищезазначені первинні документи відповідають передбаченим п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995р. та були достатніми для підтвердження реальності господарських операцій, з чим погоджується колегія суддів. Висновки ДПІ щодо неподання всіх необхідних документів не знайшли свого підтвердження.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі-ЦКУ), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦКУ, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання ДПІ на акти перевірок контрагентів не можуть бути взяті до уваги, так як чинним законодавством не передбачено право відповідача при складанні акта перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу про наявність порушень з боку першого.

Окрім того колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо нікчемності вищезгаданих правочинів з підстав відсутності виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, штату працівників, основних засобів у контрагенів Товариства не можуть бути підставою нікчемності правочинів, оскільки господарська діяльність може здійснюватись шляхом залучення трудових ресурсів та транспорту в спосіб, зокрема, укладення цивільно-правових угод та господарських договорів.

Доказів того, що спірні господарські зобов'язання в судовому порядку визнавались недійсними ДПІ суду не надано.

Згідно ст.61 Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати., що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009р. у справі «Булвес» АД проти Болгарії, Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03).

Відповідно до п. 85.6. ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Слід зауважити, що в акті перевірки №523/22-80/01886789 від 21.11.2013р. не відображено про факт складення акта про відмову посадових осіб позивача надати документи та перелік документів, які вимагались, та не були надані позивачем, що суперечить вимогам п. 85.6 ст. 85 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року.

Як встановлено судом першої інстанції, в ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів складення під час перевірки акта про відмову посадових осіб Товариства надати копії витребованих документів.

З огляду на викладене, висновки відповідача щодо не підтвердження реальності проведення господарських операцій позивача з ТзОВ «Агро-Легія» та ТзОВ «Маркус-М», оскільки до перевірки посадовими особами Товариства не надано всіх необхідних документів на підтвердження вищевказаних взаємовідносин, суперечать наявним в матеріалах справи доказам та під час розгляду справи не підтвердились.

Факт порушення позивачем вимог пункту 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України, матеріалами справи непідтверджений, відповідачем недоведений жодним доказом, що є наслідком вважати про відсутність з боку позивача порушення за яке передбачено накладення штрафу відповідно до п. 121.1 ст. 121 ПК України.

Проаналізувавши зазначене колегія суддів вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТзОВ «Маркус-М», ТзОВ «Агро-Легія» є суб'єктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснення господарських операцій з Товариством.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до вимог ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги. Доводи ж апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст.160, 161, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року у справі №813/9378/13-а- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді Н.В. Ільчишин

М.А. Пліш

Повний текст Ухвали виготовлено 26.06.2014р.