Ухвала

від 10.06.2014 по справі 821/296/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/296/14

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів Градовського Ю.М.,

Кравченка К.В.,

за участю секретаря судового засідання Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 004 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними дій та скасування рішення та вимоги,

В С Т А Н О В И Л А :

05.02.2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) звернувся з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - ДПІ) з позовом про визнання протиправними дій щодо викладення в акті планової перевірки від 13.12.2013р. № 1494/172/НОМЕР_1 висновків про нікчемність господарських операцій з ПП «Алексгрупп» за 2011р. та з ПП «Пєленг» у 2012р. Такі висновки податкового органу позивач вважає безпідставним, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях з врахуванням актів зустрічних перевірок контрагентів, без врахування та дослідження первинних бухгалтерських та податкових документів, обставин використання товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача. Зазначені неправомірні висновки податкового органу стали підставою для висновків про завищення позивачем валових витрат та, як наслідок, заниження чистого оподаткованого доходу. На підставі викладеного, ДПІ вважала, що позивач занизив суму єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2011 та 2012р., в зв'язку з чим 26.12.2013р. прийняла рішення № 0008781700 про застосування штрафних санкцій в розмірі 4 850,93 грн. за донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 97 018,84 грн. В той же день ДПІ склала вимогу про сплату боргу - єдиного внеску в розмірі 97 018,84 грн. та штрафу в розмірі 4 850,93 грн.. Вважаючи зазначені рішення та вимогу про сплату боргу необґрунтованими та незаконними, позивач просив їх скасувати.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи, що оскаржуване рішення та вимога складені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року позов задоволений частково. Визнані протиправними та скасовані рішення ДПІ від 26.12.2013р. № 0008781700 та вимога про сплату боргу від 26.12.2013р. № Ф-0008771700. В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, та постановлення нового рішення про відмову в задоволені позову.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якої 13.12.2013р. складений акт № 1494/172/НОМЕР_1, встановлено порушення позивачем:

- п. 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 42138,98 грн.;

- п. 187.1 ст.187, 198.3. ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 51185,83 грн.;

- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижена сума єдиного внеску з чистого доходу за 2011-2012 рік на загальну суму - 97018,84 грн.

До таких висновків податковий орган прийшов внаслідок встановлення заниження позивачем доходу через віднесення до валових витрат у переіряємому періоді витрат на придбання товару та отримання послуг від ПП «Алексгрупп» у 2011р. та ПП «Пєленг» у 2012р., операції з якими ДПІ вважає нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2013 р. № Ф-0008771700 щодо сплати суми недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 97018,84 грн. та штрафної санкції в сумі 4850,893 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.12.2013 р. № 008781700 про застосування штрафних санкцій у сумі 4850,93 грн. та донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 97018,84грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про нереальність господарських операцій позивача з ПП «Алексгрупп» та ПП «Пєленг» ґрунтувались лише на актах перевірок ДПІ контрагентів позивача без дослідження та врахування первинної документації та необхідних документах по операціям. Позивач надав підтверджувальні документи щодо фактичного здійснення господарський операцій та підтвердив використання отриманого товару та послуг у власній діяльності.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, які є законними та обґрунтованими.

Позивач є платником єдиного внеску, як фізична особа-підприємець (витяг з ЄДР №18161300 від 13.02.2014 року, та має обов'язки щодо сплати єдиного внеску, передбачені ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Базою для нарахування єдиного соціального внеску є, оподатковуваний податком з доходів фізичних осіб, прибуток ФОП ОСОБА_2

Об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п.177.4 ст.177 ПК України).

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 38.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, - зазначених у пунктах 138.3 цієї статті тау статті 139 цього Кодексу (п.138.1 ст.138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем надані первинні бухгалтерські та податкові документи, які підтверджують реальність операції з контрагентами.

Так, під час проведення перевірки на підтвердження правильності формування валових витрат по зазначеним контрагентам та реальності господарських операцій з ПП «Алексгруп» та ПП «Пєленг» позивачем надані:

- договори поставки товару №01-04/11 від 01 квітня 2011 року та №01.08/11 від 30 серпня 2011 року, відповідно до п.1 яких продавець (ПП «Алексгруп») зобов'язується передати у власність покупця - ФОП ОСОБА_2 пісок будівельний, видаткові та податкові накладні, акти прийому-передачі товару, виписку по рахунку на підтвердження оплати товару у безготівковій формі,

- договір перевезення вантажу №2 від 17 квітня 2012 року, відповідно до п.1 якого перевізник (ПП «Пєлєнг») зобов'язується забезпечити перевезення водним транспортом будівельних матеріалів у замовленому ФОП ОСОБА_2 обсязі, акти завантаження судна щебенем гранітним, акт виконаних робіт, довідка ПАТ «Брокбізнесбанк» від 15.01.2014р. № 38/01, яка підтверджує оплати наданих послуг у безготівковій формі.

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству податкових накладних, виписаних цими контрагентами-постачальниками, а також не заперечує проти того факту, що ці контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Позивачем надані докази подальшої реалізації придбаного у ПП «Алексгрупп» будівельного піску на адресу ТОВ «Вертикаль», ЗАТ «Новокаховський завод силікатної цегли», Державного підприємства дослідного господарства «Асканійське» Асканійської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук, ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1», ТОВ «Мега» та відображення цієї реалізації в податкових зобов'язаннях.

На підтвердження спроможності ПП «Пєленг» здійснювати замовлений вид робіт, позивачем надана ліцензія Державного департаменту морського і річкового транспорту, яка видана ПП «Пєлєнг» 15.08.2008р. зі строком дії до 14.08.2013р. для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів річковим, морським транспортом.

Судова колегія також враховує, що придбання будівельних матеріалів та їх подальший продаж пов'язано з основною діяльності позивача, якою є оптова торгівля.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару та послуг від ПП «Алексгруп» та ПП «Пєленг» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Таким чином, ДПІ не довела наявність умислу у сторін по договору при його укладанні та виконанні на порушення публічного порядку, посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави.

Наведене свідчить про відсутність підстав для визнання укладених договорів позивача з його контрагентом нікчемними. До того ж відповідачем не надано доказів визнання недійсними зазначених правочинів, які за своєю природою є оспорюваними.

Крім посилань на акт Новокаховської ОДПІ від 31.07.2013р. № 158/5/04.03 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Пєлєнг» по взаємовідносинам з ПП «Екоскан Сервіс, ПНВП «Техніка», ПП «Мегур», в зв'язку із незнаходженням за місцем реєстрації, акти ДПІ м.Херсона від 22.06.2011р. № 175/15-3/35788359 та від 31.10.2011р. № 58/15-3/3578835930про результати документальної позапланової перевірки ПП «Алексгрупп», відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з отримання товару та послуг з перевезення у цих контрагентів. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належним доказом порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Судова колегія звертає увагу, що згідно даних акту ДПІ від 31.07.2013р. № 158/5/04.03 ПП «Пєленг» задекларував свої зобов'язання по операціям з позивачем на всю суму ПДВ, а саме - 14 599,22грн. (а.с.106), відповідно до акту ДПІ від 22.06.2011р. № 175/15-3/35788359 ПП «Алексгрупп» частково задекларував свої зобов'язання по операціям з позивачем (а.с.111).

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що суду першої інстанції вірно зазначив, що позивачем надані належні докази, які підтверджують реальне вчинення господарських операцій з ПП «Алексгруп» та ПП «Пєленг».

Відтак, відсутні підстави вважати доведеними обставини про заниження позивачем доходу, з якого сплачується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Протилежні висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для визнання законними рішень про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску та складання вимоги про сплату суми недоїмки з єдиного соціального внеску

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, і ухвалив судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 04 березня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М.Градовський

Суддя: К.В.Кравченко