Постанова

від 24.06.2014 по справі 916/3390/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2014 року Справа № 916/3390/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на постановувід 15.04.2014 року Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/3390/13 господарського суду Одеської області за позовомДепартаменту комунальної власності Одеської міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" простягнення 68463,33 грн. ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" про стягнення 68463,33грн., з яких 27573,35 грн. - боргу з орендної плати та 40889,98грн. неустойки за неповернення орендованого майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 17.02.2014 року (суддя Брагіна Я.В.) позовні вимоги задоволені частково.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради стягнуто 27573,35грн. основного боргу з орендної плати, 31435,79грн. - неустойки, 1483,56грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

В частині стягнення 9454,19 грн. неустойки відмовлено.

За апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року (головуючий суддя Бойко Л.І., судді Величко Т.А., Таран С.В.) змінено, резолютивну частину рішення викладено у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 27573,35 грн. основного боргу з орендної плати, 37482,48 грн. неустойки, 1302,00 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради судовий збір у розмірі 651,00 грн."

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог.

Скаржник посилається на порушення апеляційним судом приписів статей 230, 231 Господарського кодексу України, статті 785 Цивільного кодексу України та статей 170, 185, 188 Податкового кодексу України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи 10.12.2001 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради) згідно рішення Одеської міської ради №273-VІ від 31.01.2011 року "Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради" та положення "Про департамент комунальної власності Одеської міської ради", яке затверджене рішенням Одеської міської ради №384-VІ від 28.02.2011 року (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іріанна" (орендар) був укладений договір № 8-176 оренди нежитлового приміщення, предметом якого є зобов'язання орендодавця передати, а орендаря прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 156,6 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Колонтаївська, 20.

Відповідно до пункту 2.1 договору оренди № 8-176 від 10.12.2001 року орендна плата визначається на підставі статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та рішення Одеської міської ради від 26.03.2003 року №1054-ХХІV "Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси".

Пунктом 2.2 договору сторони передбачили, що за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить 832,48грн. без урахування ПДВ та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України.

Згідно пункту 2.3 договору до орендної плати не входить плата за комунальні послуги, вартість експлуатаційних витрат, плата за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2.4 договору орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Додатковими погодженнями до договору сторони погоджували продовження дії договору та збільшували розмір орендної плати.

Останнім додатковим погодженням до договору оренди №8-176 від 10.12.2001 року сторони встановили розмір орендної плати в місяць 9776,02грн. та продовжили строк дії договору до 26.12.2011 року.

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 19.12.2011 року у справі 13/17-4252-2011, яке було підписано 26.12.2011 року, договір оренди нежитлового приміщення № 8-176 від 10.12.2001року, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іріанна" розірвано, виселено ТОВ "Іріанна" з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 156,6 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська, 20. З Товариства з обмеженою відповідальністю "Іріанна" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради стягнуто заборгованість з орендної плати в сумі 104552,85грн., пеню в сумі 7185,75грн.

Зазначене рішення суду не було оскаржене, а тому відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України набрало законної сили 05.01.2011 року.

Як встановлено вказаним рішенням суду орендну плату стягнуто з відповідача станом на 01.11.2011 року.

Згідно постанови старшого державного виконавця Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу №13/17-4252-2011 відповідачу надавався строк для добровільного виконання рішення суду від 19.12.2011 року до 14.02.2012 року.

Згідно акта державного виконавця від 22.02.2012 року спірне приміщення передано Департаменту комунальної власності лише 22.02.2012 року незважаючи на те, що судове рішення про виселення відповідача набрало чинності ще 05.01.2012 року і відповідач повинен був виконати його негайно, але не виконав.

У даній справі спір стосується стягнення боргу з орендної плати та неустойки за період з 05.01.2012 року по 22.02.2012 року (фактичне виселення).

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 27573,35 грн. суди попередніх інстанцій виходили із наступного.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Судами встановлено, що відповідач користувався спірним приміщенням, договір оренди був чинним, а тому за період із 01.11.2011 року по 05.01.2012 року (день набрання рішення суду законної сили) суди обґрунтовано стягнули заборгованість з орендної плати в сумі 27573,35грн.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 40889,98грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що правомірним є нарахування неустойки в сумі 31435,79 грн. за період 06.01.2012 року по 14.02.2012 року.

Стосовно періоду з 14.02.2012 року по 22.02.2012 року місцевий суд зазначив, що це період, який надавався відповідачу державним виконавцем Другого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції по примусовому виконанню наказу №13/17-4252-2011для добровільного виконання рішення суду від 09.12.2011 року.

Апеляційний господарський суд обґрунтовано не погодився з таким висновком, оскільки згідно частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Право на добровільне виконання рішення, передбачене частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", дає змогу боржнику самостійно виконати рішення суду та запобігти додатковим витратам у зв'язку із примусовим його виконанням, і ніяким чином не впливає на відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань за договором або у разі припинення договору.

Отже, апеляційним судом правомірно задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача неустойки за період з 06.01.2012 року по 22.02.2012 року у сумі 37482,45 грн.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінка наданим сторонами доказам та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, в зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального права касаційна інстанція не приймає до уваги, оскільки відповідальність, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є неустойкою, яка обчислюється у розмірі подвійної плати за користування річчю та яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, стягнення штрафної санкції не є операцією з поставки товарів або послуг, а також не належить до переліку прирівняних до них господарських операцій.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Поняття "постачання послуг", визначено пунктом 14.1.185 Податкового кодексу України, як будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності; постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно пункту 1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Отже, судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що сума неустойки, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.04.2014 року у справі №916/3390/13 господарського суду Одеської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач