Ухвала

від 03.06.2014 по справі 2а-7319/11/1270

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2014 року м. Київ К/9991/92626/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року

у справі № 2а-7319/11/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Барс»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Охоронна служба «Барс» (далі - ТОВ «ОС «Барс»; позивач) звернулось до суду з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (далі - Ленінська МДПІ у м. Луганську; відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000722310 від 26 липня 2011 року.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано невідповідністю первинних документів, поданих на підтвердження реальності здійснення господарських операцій, вимогам чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року апеляційну скаргу ТОВ «ОС «Барс» задоволено. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000722310 від 26 липня 2011 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права ставиться питання про скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року та залишення в силі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ОС «Барс» з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дом «СТ-Технологія» за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, за результатами якої складено акт № 421/23/36073911 від 24 червня 2011 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000722310 від 26 липня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 44 493,75 грн. (35 595,00 грн. - основний платіж, 8 898,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ОС «Барс» підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні послуг з проведення теоретичної та фізичної підготовки охоронців, а також спецодягу для працівників, придбаних у ТОВ «ТД «СТ-Технологія» за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, контролюючий орган посилався на висновки, викладені в актах № 937/23/36901754 від 31 грудня 2010 року та № 257/23/36901754 від 04 травня 2011 року, складених Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами проведення перевірок контрагента позивача. В указаних актах перевірок податковим органом викладено думку про нікчемність всіх правочинів, вчинених між ТОВ «ТД «СТ-Технологія» та його основним постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Е-Восток Україна», що, на переконання відповідача, обумовлює і нікчемність договору, укладеного ТОВ «ОС «Барс» з ТОВ «ТД «СТ-Технологія».

Також, Ленінська МДПІ у м. Луганську наголошувала на недоліках актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених позивачем за результатами проведених з контрагентом операцій, та ненаданні товариством транспортної документації на підтвердження реального характеру операції з поставки спецодягу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як з'ясовано Донецьким апеляційним адміністративним судом, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій позивачем долучено до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткову накладну, рахунок-фактуру, банківські виписки, картки обліку, акт списання малоцінних та швидкозношувальних предметів.

Водночас слід зазначити, що певні недоліки актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), складених за результатами проведених господарських операцій, що, зокрема, стало підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції, на переконання колегії суддів, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів.

Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) є належними та підтверджують право покупця на формування даних податкового обліку і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте при цьому дають змогу ідентифікувати продавця, містять достатні дані про зміст та обсяг господарських операцій, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

А відтак, враховуючи встановлений судом апеляційної інстанції факт реального здійснення спірних господарських операцій, що, зокрема, податковим органом не спростовано, а також з огляду на те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування податкового кредиту з податку на додану вартість від іншої особи, в тому числі від тієї, яка не була безпосереднім постачальником товарів (послуг), висновок Донецького апеляційного адміністративного суду про відсутність у контролюючого органу в розглядуваній ситуації правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слід визнати правильним.

При цьому колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи Ленінської МДПІ у м. Луганську про безтоварний характер здійсненої поставки спецодягу з підстав ненадання позивачем товарно-транспортної накладної, оскільки, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання платником податку товару та його використання у власній господарській діяльності, як у розглядуваній ситуації, ненадання такого документа як товарно-транспортна накладна не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що відповідною транспортною документацією має бути підтверджено здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.