Ухвала

від 03.07.2014 по справі 5011-7/5327-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"03" липня 2014 р. Справа №5011-7/5327-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 17.08.2012 року) по справі № 5011-7/5327-2012 (суддя Якименко М.М.)

За позовом державного підприємства національна атомна енергогенеруюча

компанія "Єнергоатом" в особі відокремленого підрозділу"

Запорізька атомна електростанція"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс"

товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо-сервіс"

про визнання Договору про заміну кредитора (відступлення права

вимоги) № 01/10-11 недійсним

в с т а н о в и в :

Державне підприємство національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електростанція" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Ельдорадо - сервіс" про визнання договору про заміну кредитора (відступлення права вимоги) №01/10-11 недійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року у позові відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1, товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс", звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року у справі № 5011-7/5327-2012 скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Перевіривши матеріали справи, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 91 ГПК України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Статтею 93 ГПК України визначено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

З апеляційною скаргою позивач звернувся, згідно штемпелю поштового відділення на конверті 13.06.2014 року, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

В ст. 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Тобто, виходячи зі змісту ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Частиною 2 ст. 93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, повертається скаржнику, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Отже, наведена норма пов'язує можливість відновлення процесуального строку з обов'язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

Питання про відновлення пропущеного процесуального строку розглядається судом за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи. При цьому, у заяві повинно міститися обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V Господарського процесуального кодексу України.

У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

В обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" зазначає, що скаржником лише 05.06.2014 року було отримано повний текст рішення, що підтверджується заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення було оголошено 14.08.2012 року, а повний текст було підписано 17.08.2012 року.

Відповідно до 87 ГПК України повний текст рішення не направляється сторонам які брали участь у справі та були присутні у судовому засіданні під час його оголошення.

17.08.2012 року судом першої інстанції було направлено сторонам по справі 4 примірники рішення, два з яких було направлено товариству з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" на адреси: вул. Мєчникова, 2, 20 поверх, м. Київ, 01601 та вул. М. Заньковецької, 3/1 оф. 1, м . Київ, 01001.

Однак, зазначені конверти з рішеннями були повернуті на адресу суду з поміткою «за зазначеною адресою не знаходиться».

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» (із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, в матеріалах справи наявний відзив товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" в якому зазначені адреси: вул. Мєчникова, 2, 20 поверх, м. Київ, 01601 (адреса для листування) та вул. М. Заньковецької, 3/1 оф. 1, м. Київ, 01001 (а.с. 86-90).

Також, представник відповідача-1 був присутній у судових засіданнях 24.05.2012 року та 31.05.2012 року (а.с. 91, 93).

Отже, відповідач-1 знав про наявність даної справи ще з 24.05.2012 року, а апеляційну скаргу на рішення від 14.08.2012 року, яке набрало законної сили 28.08.2012 року, подав лише 13.06.2014 року, тобто більше ніж через два роки.

Скаржником ані в апеляційній скарзі, ані в самому клопотанні про відновлення строку на подання апеляційної скарги не обґрунтовано поважність причин, які зумовили неможливість подання апеляційної скарги в строк та не надано апеляційному суду належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували поважність таких причин.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що строк оскарження обчислюється з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу, а не з моменту отримання повного тексту рішення.

Інших доводів в обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги скаржник не надав, а суд апеляційної інстанції не встановив.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що клопотання скаржника не містить обґрунтувань та посилань, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин для подання апеляційної скарги. Також не надано доказів того, що скаржник не мав можливості вчасно здійснити відповідні процесуальні дії, оскільки, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів не вбачає.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2014 року по справі № 910/8694/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

З урахуванням вище зазначеного, сплачена скаржником сума судового збору згідно з квитанцією № 323 від 12.06.2014 року, яку додано до матеріалів апеляційної скарги у сумі 609,00 грн., підлягає поверненню.

Керуючись ст. 86, ч. 2 ст. 93 Господарського процесуального Кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

у х в а л и в :

1. Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" у задоволені клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

2. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" на рішення господарського суду міста Києва від 14.08.2012 року по справі № 5011-7/5327-2012 та додані до неї документи повернути скаржнику.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоресурс" (01001, м. Київ, вул. Заньковецької, 3/1, 03680, м. Київ, вул. Боженка, 86Д,, оф. 3.1) 609,00 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції від 12.06.2014 року № 323.

4. Матеріали справи № 5011-7/5327-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді П.В. Авдеєв

В.В. Куксов