Постанова

від 01.07.2014 по справі 922/1076/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2014 р. Справа № 922/1076/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Барбашова С.В. , суддя Горбачова Л.П.,

при секретарі Полубояриній Н.В.,

за участю представників:

позивача - Штанько О.М. (дов.№4 від 03.01.2014р.),

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківіського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" (вх.№1356 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року по справі №922/1076/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Антарес", м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський", м.Харків,

про стягнення 134034,71 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "Антарес", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський", про стягнення заборгованості за договором № 84 від 20.08.2012р. у сумі 136145,63 грн., в т.ч. основна заборгованість - 133199,33 грн., пеня - 2946,30 грн. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

15.04.2014р. позивач подав до господарського суду Харківської області заяву про зменшення розміру позовних вимог до 134034,71 грн., в т.ч. основна заборгованість - 131153,27 грн., пеня - 2881,44 грн., яка була прийнята судом першої інстанції до розгляду відповідно до ст. 22 ГПК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року (суддя Яризько В.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" (61029, м. Харків, вул. Салтівське шосе, 129, код ЄДРПОУ 31061964) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Антарес" (61003, м. Харків, узвіз Бурсацький, буд. 6, кімн. 203, код 24481777) в особі філії "Нест-Фуд" ТОВ фірми "АНТАРЕС" (61003, м. Харків, Бурсацький узвіз, 6, к.203, р/р 26001500046271 у Третьому відділенні ПАТ "КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК", МФО 300614, код ЄДРПОУ 26201457) основну заборгованість у сумі 117860,46 грн., пеню в сумі 2466,46 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2672,39 грн. В частині стягнення основної заборгованості в сумі 13292,81 грн. провадження у справі припинено. В частині стягнення пені в сумі 414,98 грн. відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року по справі №922/1076/14, ухвалити нове рішення, яким повернути позовну заяву ТОВ "Антарес" в особі директора Філії "Нест-Фуд" ТОВ фірми "Антарес" до ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" про стягнення заборгованості у сумі 122999,31 грн., без розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що, надсилаючи на адресу відповідача позовну заяву, позивач не надіслав документів, які зазначені в додатку до позову, як докази на підтвердження суми заборгованості та фактів викладених в позовній заяві. А тому на думку відповідача, порушення позивачем імперативної норми щодо обов'язковості надіслання позовної заяви і доданих до неї документів іншій стороні (відповідачу) породжує певні правові наслідки - на підставі п.6 ст.63 ГПК України така позовна заява з доданими документами повертається господарським судом позивачу без розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р. по даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження, її розгляд призначено в складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М., суддя Горбачова Л.П.

Розпорядженням секретаря судової палати №3 від 23.06.2014р. у зв`язку з відпусткою судді Білецької А.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

У судове засідання 24.06.2014р. представник відповідача (апелянта) не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.06.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження. Дану ухвалу суду ТОВ «ТБ «Салтівський» отримав 06.06.2014р., що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено до матеріалів справи.

23.06.2014р. відповідачем до суду було подано клопотання (вх.№4941) про відкладення розгляду справи, в якому відповідач підтримує в повному обсязі вимоги викладені в апеляційній скарзі, та зазначає, що уповноважений представник ТОВ «Торгівельний будинок «Салтівський» Швидка А.П., яка наділена представляти інтереси підприємства в суді першої та апеляційної інстанцій знаходиться на лікарняному і не може взяти участь у розгляді даної справи, у зв`язку з чим просить суд відкласти розгляд справина іншу дату.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у разі нез'явлення в судове засідання представників сторін, інших учасників судового процесу; неподання витребуваних доказів; необхідність витребування нових доказів; залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача; необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.

В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що його уповноважений представник перебуває на лікарняному і не може прибути в судове засідання. Проте, колегія суддів зазначає, що неможливість вирішення господарського спору в даному судовому засіданні, вирішується господарським судом в кожному випадку окремо з врахуванням обставин справи. Враховуючи те, що відповідач є апелянтом по справі, а, отже, в апеляційній скарзі ним викладені доводи з яких він не погоджується з прийнятим рішенням суду першої інстанції, а також те, що наявних у справі документів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення, оскільки відсутність апелянта в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

Також відповідач не надав доказів перебування його повноважного представника на лікарняному - довідки з відділу кадрів товариства, копії листка непрацездатності тощо.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника, оскільки був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду на 24.06.2014р.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання скаржника про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 24.06.2014р. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав, зазначених у відзиві (вх.№4736 від 17.06.2014р.) на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду Харківської обаласті від 12.05.2014 року по справі №922/1076/14 - без змін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він отримав копію апеляційної скарги без доданих до неї документів. Зазначає, що на підставі ст.ст.56, 57 ГПК України, Закону України «Про внесення зміни до статті 56 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання копії позовної заяви» позивач при поданні позову до суду першої інстанції повинен надіслати відповідачеві копію позовної заяви та доданих до неї документів. На думку відповідача, не надіслання позивачем разом з копією позовної заяви доданих до неї копій документів є порушенням п.6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування оскаржуваного рішення та повернення позовної заяви ТОВ «Антарес» до ТОВ «Торгівельний будинок «Салтівський» про стягнення 122999,31 грн. без розгляду.

Проте з такими доводами апелянта судова колегія не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст.63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно з п.3.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів. Повне найменування і поштові адреси сторін може бути з'ясовано безпосередньо у судовому засіданні. Не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської від 25.03.2014р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 15.04.2014р.

Відповідач у судове засідання 15.04.2014 р. не з'явився, ухвалу суду про порушення провадження у справі, яка була направлена за місцем реєстрації відповідача, отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.49).

У судовому засіданні 15.04.2014р. оголошувалась перерва до 12.05.2014р., про яку відповідач був повідомлений листом господарського суду Харківської області (вих.№011220 від 15.04.2014р.), який відповідач отримав 18.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.65-а.с.66).

У судове засідання 12.05.2014р. відповідач не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

08.05.2014р. відповідач до господарського суду Харківської області надав відзив на позов, в якому просив повернути позовну заяву позивачу без розгляду, оскільки позивачем на адресу відповідача не направлені документи, що є додатками до позовної заяви.

Колегія суддів вважає, що в оскаржуваному рішенні правомірно зазначено, що судом прийнята ухвала про порушення провадження у справі та справа призначена до розгляду, а, отже, на даній стадії неможливо здійснення повернення позовної заяви згідно з вимогами ст. 63 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в клопотанні про відкладення розгляду справи від 14.04.2014р. заявленого до суду першої інстанції відповідач не зазначав про необхідність ознайомлення з документами, що додані до позовної заяви.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи містяться документи надані позивачем на підтвердження доводів позовної заяви, зокрема, спірний договір поставки №84 від 20.08.2012р., протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №84 від 20.08.2012р., Акти звіряння взаємних розрахунків, які укладался та підписані обома сторонами, а також видаткові та товарно-транспортні накладні, що повинні бути в наявності, як у позивача, так і у відповідача.

Відповідач у відповідності до норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України має право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії тощо. Однак, відповідач цим правом, як і правом брати участь у судовому процесі, не скористався.

Крім того, згідно зі ст.103 ГПК України апеляційна інстанція не наділена повноваженнями повертати позовну заяву без розгляду, а саме такою є вимога апелянта в апеляційній скарзі.

У відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.08.2012 року між ТОВ фірмою "Антарес" в особі директора Філії "Нест-Фуд" ТОВ фірми "Антарес" (постачальник) та ТОВ "Торгівельний будинок "Салтівський" (покупець) укладений Договір поставки №84, за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу товари згідно з замовленням останнього, а відповідач, відповідно, зобов'язався прийняти та оплатити поставлені товари.

Згідно з пунктами 3.2, 3.4 Договору розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою поставки вважається дата отримання товару покупцем, вказана в накладній.

Відповідно до підписаного сторонами протоколу розбіжностей до Договору поставки №84 від 20.08.2012р. пункт 3.3 Договору узгоджений сторонами в редакції постачальника, а саме: « 3.3.Розрахунок здійснюється протягом (21) календарного дня з моменту поставки товару за накладною покупцем».

На виконання умов договору позивачем у відповідності до видаткових накладних №2039713 від 27.11.2013р., № 2040813 від 13.12.2013р., № 2040814 від 13.12.2013р., № 2040815 від 13.12.2013р., № 2000852 від 24.01.2014р., № 2000853 від 24.01.2014р. був поставлений товар відповідачу. Факт отримання товару відповідачем не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

Проте відповідач за товар отриманий за вказаними накладними своєчасно та в повному обсязі не розрахувався.

Пунктом 4.5 Договору, узгодженого протоколом розбіжностей, сторони передбачили, що постачальник за домовленістю з покупцем забирає товар, термін придатності якого не менше ніж 40 календарних днів до кінця терміну придатності даного товару, якщо такий товар має належний товарний вигляд.

Позивачем частково отримано від відповідача повернений товар, що підтверджується наданими до матеріалів справи накладними на повернення товару.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно з актом звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами, станом на 07.05.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий, але не оплачений товар складає 117860,46 грн. (а.с.69-а.с.70)

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Приписами статей 526-527 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, статями 525 - 526 ЦК України передбачається, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Враховуючи викладене, основна заборгованість відповідача перед позивачем склала 117860,46 гривень, яка не була погашенною на момент винесення оскаржуваного рішення, не спростована відповідачем.

Господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 117860,46 гривень. Правомірним є припинення судом першої інстанції провадження у справі в частині стягнення 13292,81 грн. основного боргу, оскільки на момент розгляду в суді першої іннстанції в даній частині був відсутній предмет спору.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком господарського суду Харківської області щодо прийнятих судом першої інстанції розрахунків пені в сумі 2466,46 грн.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося вище, в силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п.5.2. Договору при затримці платежу покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення платежу від суми заборгованості за поставлений Товар за кожен прострочений день.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував пеню в сумі 2881,44 грн. (а.с.54-а.с.55).

Перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області про стягнення пені в сумі 2466,46 грн. з урахуванням того, що після здійснення вказаного розрахунку, відповідач повернув частину товару позивачу.

Суд першої інстанції вірно вказав на необґрунтованість нарахування пені по накладній №2039713 від 27.11.2013р. в сумі 385,88 грн. При цьому зазначив, що по накладній №2040813 від 13.12.2013р. нарахування пені необхідно здійснити на суму заборгованості 27683,97 грн. та така пеня за період прострочення з 04.01.2014р. по 17.03.2014р. складатиме 719,78 грн., нарахування пені по вказаній накладній в сумі 29,10 грн. є необґрунтованим. В іншій частині наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору та відносинам, що склалися між сторонами, а тому суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню, що нарахована станом на 17.03.2014р., у сумі 2466,46 грн., а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 414,98 грн. відмовив.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Харківської області від від 12 травня 2014 року по справі №922/1076/14 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Салтівський" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 травня 2014 року по справі №922/1076/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 01.07.2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Горбачова Л.П.