Постанова

від 24.06.2014 по справі 922/855/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2014 р. Справа № 922/855/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Шелудько А.Д., дов. б/н від 25.04.2014 року

відповідача - Карасава О.П., дов. б/н від 01.04.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1337 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року у справі № 922/855/14

за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Царедарівське", с. Царедарівка Лозівського району Харківської області,

до Приватного підприємства "Агро Маркет", с. Царедарівка Лозівського району Харківської області,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Царедарівське", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Агро Маркет", відповідача, про стягнення збитків у сумі 76 257,00 грн. за незаконне використання земельного паю.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року у справі №922/855/14 (суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 76257,00 грн. та витрати з оплати судового збору в сумі 1827,00 грн.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивач як на підставу для задоволення позову посилався на статтю 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює питання стягнення шкоди, проте, ані у позовній заяві, ані в оскаржуваному рішенні немає жодного посилання щодо наявності всіх необхідних елементів господарського правопорушення, яке є підставою відшкодування шкоди.

При цьому, зазначає, що Приватним підприємством "Агро Маркет" не знищувалась і не пошкоджувалась земельна ділянка гр. ОСОБА_3, спадкоємцем якої стала фізична особа ОСОБА_4, а навпаки, відповідно до умов договору оренди земельної ділянки ним оброблялась земельна ділянка, збагачувалась добривами і може бути повернута її власнику відповідно до вимог пункту 6.1. договору №117 від 07.04. 2008 року у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому підприємство одержало її в оренду.

Окрім цього, звертає увагу на те, що ні листи фізичної особи ОСОБА_4 на адресу Приватного підприємства "Агро Маркет", ні позовна заява не містять доказів, які б свідчили про те, що фізичній особі ОСОБА_4 було спричинено збитків у вигляді упущеної вигоди та, що розрахунки такого виду збитків не є абстрактними.

Також, вказує на те, що, виходячи зі змісту статей 11, 509, 512 Цивільного кодексу України, передавати за договором про відступлення права вимоги можливо виключно дійсну вимогу, а відсутність матеріальної шкоди, спричиненої фізичній особі ОСОБА_4, виключає можливість передачі права вимоги про стягнення шкоди до іншої особи.

Крім того, вказує на те, що у рішенні місцевого господарського суду було зроблено висновок про те, що порядок відшкодування матеріальної шкоди передбачено частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України, тоді як зазначена норма встановлює правові наслідки недійсності правочину. Вказане, на думку апелянта, свідчить про те, що місцевий господарський суд ототожнив різні підстави виникнення зобов"язання: шкоду, тобто, позадоговірну підставу та реституцію, яка відноситься до договору.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.05.2014 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 05.06.2014 року на 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.06.2014 року розгляд справи було відкладено на 18.06.2014 року на 11:00 год., у зв"язку із задоволенням клопотань позивача про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та відповідача про відкладення розгляду справи через неможливість його представника з"явитись в судове засідання, а також для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.06.2014 року підтримав апеляційну скаргу.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судових засіданнях 05.06.2014 року та 18.06.2014 року проти її доводів заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що внаслідок незаконних дій Приватного підприємства "Агро Маркет" щодо використання земельної ділянки кадастровий номер 6323985500:03:000:0126 фізичній особі ОСОБА_4 була спричинена майнова шкода, тобто, виникли зобов'язання недоговірного характеру по її відшкодуванню, порядок відшкодування якої визначений абзацем 2 частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України.

Також, вказує на те, що 08.10.2013 фізична особа ОСОБА_4 уклала договір цесії № 7 з Приватним сільськогосподарським підприємством "Царедарівське", відповідно до умов якого вона відступила цій юридичній особі своє право вимоги, яке виникло внаслідок недоговірного зобов'язання щодо стягнення з Приватного підприємства "Агро Маркет" всього, що одержало зазначене підприємство в 2013 році, внаслідок незаконного використання земельної ділянки (паю) кадастровий номер 6323985500:03:000:0126 і вказаний договір є діючим, у зв"язку з чим у позивача виникло право на позов у даній справі.

Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 07.04.2008 року між ОСОБА_3, орендодавцем, та Приватним підприємством "Агро Маркет", орендарем, було укладено договір оренди землі № 117, відповідно до якого орендодавець передав орендареві у тимчасове, на строк з 07 квітня 2008 року до 07 квітня 2013 року, платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 6323985500:03:000:0126, яка знаходиться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області.

Вказаний договір було зареєстровано в Лозівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі реєстрації договорів оренди землі зроблено запис № 040967700063 від 18.12.2009 року.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року гр. ОСОБА_3 помер.

08.04.2012 року між фізичною особою ОСОБА_4, орендодавцем, та Приватним підприємством "Агро Маркет", орендарем, на підтвердження її наміру поновити договір оренди №117 від 07.04.2008 року було підписано договір оренди землі №275 щодо земельної ділянки кадастровий номер 6323985500:03:000:0126.

06.06.2013 року фізична особа ОСОБА_4 прийняла спадщину та стала власником майна гр. ОСОБА_3, в тому числі і земельної ділянки кадастровий номер 6323985500:03:000:0126, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 4506084 від 06.06.2013 року, в копії.

Також, 08.10.2013 року між фізичною особою ОСОБА_4 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Царедарівське" укладено договір цесії № 7 , відповідно до умов якого фізична особа ОСОБА_4 відступила своє право вимоги, яке виникло внаслідок недоговірного зобов'язання щодо стягнення з Приватного підприємства "Агро Маркет" всього, що одержало зазначене підприємство в 2013 році, внаслідок незаконного використання земельної ділянки (паю) кадастровий номер 6323985500:03:000:0126, яка належить їй на праві власності.

Вказані договір оренди землі №275 від 08.04.2012 року та договір цесії №7 від 08.10.2013 року не були зареєстровані у встановленому законом порядку.

Позивач обгрунтовує позов тим, що у 2013 році відповідач без жодних правових підстав засіяв земельний пай площею 7,1056 га кадастровий номер 6323985500:03:000:0126, розташований на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області, який належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_4, спричинивши останній збитки, а оскільки фізична особа ОСОБА_4 передала за договором цесії №7 від 08.10.2013 року право вимоги щодо всіх збитків, спричинених їй відповідачем, то, з урахуванням вимог частини 2 статті 216 та статті 1116 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню кошти в розмірі 76257,00 грн., які становлять вартість неповернутого позивачу 20,61 тон, зібраного на земельному паї насіння соняшника .

Місцевий господарський суд, задовольняючи позов, посилався на положення статті 6, частини 1, 2 статті 11 , статей 22, 27, абзацу 2 частини 2 статті 216, частин 1, 2 статті 509, пункту 1 частини 1 статті 512, статті 515, статті 1166 Цивільного кодексу України.

При цьому, господарський суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.п.3.1. договору оренди №117 від 07.04.2008 року він укладений на п'ять років та діє з 07.04. 2008 року до 07.04.2013 року., а тому, використання земельної ділянки в 2013 році відповідачем поза межами термінів, визначених договором, є незаконним.

За висновками місцевого господарського суду, договір № 275, підписаний між фізичною особою ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Агро Маркет" від 08 квітня 2013 року є нікчемним, оскільки він суперечить закону, бо на момент його підписання фізична особа ОСОБА_4 не була власником земельної ділянки, так як не прийняла спадщину. Вона, також, не мала наміру на його укладання, про що свідчить її заява від 11.07.2013, лист вих. № 22 від 19.03.2014 року, направлені на адресу Приватного підприємства "Агро Маркет" до фізичної особи ОСОБА_4

Також, місцевий господарський суд вказував на те, що Приватне сільськогосподарське підприємство "Царедарівське" на підставі договору цесії № 7 від 08.10.2013 вправі вимагати відповідно до статей 216, 1166 Цивільного кодексу України стягнення з Приватного підприємства "Агро Маркет" всього, що одержало зазначене підприємство в 2013 році, внаслідок незаконного використання для сільськогосподарських потреб земельної ділянки (паю) кадастровий номер 6323985500:03:000:0126.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність особи у вигляді обов'язку відшкодувати завдану шкоду наступає лише за наявності в сукупності певних умов, які разом утворюють склад правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправної поведінки, причинного зв'язку між поведінкою і шкодою, вини.

Такий елемент, як наявність шкоди, полягає у втратах матеріального характеру, повній втраті або пошкодженні майна, що належить особі, тобто, у будь-якому реальному знеціненні блага, що охороняється законом.

Протиправна поведінка заподіювача шкоди полягає у порушенні правової норми, що виявляється у здійсненні заборонених правовою нормою дій або в утриманні в здійсненні наказів правової норми діяти певним чином.

Наявність такої умови цивільно-правової відповідальності, як причинний зв"язок між протиправною поведінкою і шкодою, зумовлена необхідністю встановлення факту, що саме протиправна поведінка конкретної особи, на яку покладається така відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що з необхідністю та невідворотністю завдала шкоди.

Вина є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Однак, позивачем не надано ані місцевому господарському суду, ані господарському суду апеляційної інстанції жодних доказів наявності всіх необхідних елементів господарського правопорушення, яке є підставою для відшкодування шкоди.

Так, позивачем не доведено, що Приватне підприємство "Агро Маркет" знищувало або пошкоджувало земельну ділянку гр. ОСОБА_3,спадкоємцем якої стала фізична особа ОСОБА_4, тобто, позивачем не доведено факту спричинення відповідачем реальних збитків, тобто, наявності шкоди.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання місцевого господарського суду та позивача на наявність у позивача, у зв"язку із діями відповідача, упущеної вигоди.

У оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014 р. N 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" зазначено про те, що у вирішенні спорів про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди суди повинні дослідити, чи могли такі збитки бути реально понесені кредитором.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі використання зазначеної земельної ділянки. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Проте, вимоги позивача про стягнення упущеної вигоди є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили б про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював дій, які позивач вважає протиправними.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Так, позивачем не надано доказів того, що фізична особа ОСОБА_4 планувала обробляти земельну ділянку, а Приватне підприємство "Агро Маркет" чинило їй перешкоди у реалізації цих дій.

До того ж, позивач посилається на норму статті 1116 Цивільного кодексу України, яка регулює питання стягнення шкоди.

При цьому, слід зазначити, що шкода за своєю правовою природою - це завжди реальні втрати, яких зазнала особа у зв"язку із порушенням її права і даний вид збитків регулюється пунктом 1 частини 1 статті 22 та статтею 1116 Цивільного кодексу України, а також абзацами 2, 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України.

Однак, упущена вигода, на наявність якої посилається позивач, носить навпаки умовний характер і регулюється іншою нормою - пунктом 2 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України та абзацем 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України.

Окрім цього, обґрунтовуючи своє право на пред'явлення позову до Приватного підприємства "Агро Маркет" , позивач посилається на договір цесії № 7 від 08 жовтня 2013 року, укладений між Приватним сільськогосподарським підприємством "Царедарівське" та фізичною особою ОСОБА_4

Однак, колегія суддів вважає такі посилання необгрунтованими, зважаючи на таке.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Як вже зазначалося вище, договір оренди землі № 117 від 07.04.2008 року, укладений між гр. ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Агро Маркет", з якого випливає право вимоги, переданої фізичною особою ОСОБА_4 Приватному сільськогосподарському підприємству "Царедарівське" за договором цесії № 7 від 08 жовтня 2013 року, був зареєстрований в Лозівському відділі реєстрації Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про що у книзі реєстрації договорів оренди землі зроблено запис № 040967700063 від 18.12.2009 року.

Проте, договір цесії №7 від 08 жовтня 2013 року державної реєстрації не пройшов.

При цьому, згідно зі статтею 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Отже, договір цесії №7 від 08 жовтня 2013 року не може вважатися вчиненим, у зв"язку з чим посилання позивача та місцевого господарського суду на наявність у Приватного сільськогосподарського підприємства "Царедарівське" права вимагати збитки у відповідача є безпідставними.

Окрім цього, відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Отже, виходячи зі змісту статей 509, 512, Цивільного кодексу України, передавати за договором про відступлення права вимоги можливо виключно дійсну вимогу, а відсутність матеріальної шкоди, спричиненої фізичній особіОСОБА_4, про що вже зазначалося вище, виключає можливість передавання права вимоги про стягнення шкоди до іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Однак, на момент підписання договору оренди землі № 275 від 08 квітня 2013 року Приватним підприємством "Агро Маркет", як орендарем, та фізичною особою ОСОБА_4, як орендодавцем, остання не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не була власником земельної ділянки, що є об"єктом оренди, так як 08 квітня 2013 року ще не прийняла спадщину, а також не була особою, уповноваженою на укладення цього договору.

А тому, фізична особа ОСОБА_4 не набула права орендаря спірної земельної ділянки.

Крім того, місцевим господарським судом було зроблено висновок про те, що фізичній особі ОСОБА_4 відповідачем було спричинено майнову шкоду, тобто виникли зобов'язання недоговірного характеру по її відшкодуванню.

При цьому, загальні підстави відшкодування матеріальної шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Однак, у рішенні місцевого господарського суду було зроблено висновок про те, що порядок відшкодування матеріальної шкоди передбачений частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Тобто, місцевий господарський суд, ототожнив поняття "шкода", яка є позадоговірною підставою виникнення зобов"язання із поняттям "реституція", яка відноситься до інституту договірного права.

А тому, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов хибного висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.05.2014 року у справі № 922/855/14 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В позові відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Царедарівське" (64661 Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, код ЄДРПОУ 32414100) на користь Приватного підприємства "Агро Маркет" (64661 Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, пров. Господарський, 2, код ЄДРПОУ 35308737, р/р 26009300270839 в філії ХОУ АТ "Ощадбанк" ТВБВ №10020/0514 м. Лозова, МФО 351823 ОКПО 35308737) 2740, 50 грн. витрат по сплаті судового збору.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 23.06.2014 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Медуниця О.Є.