Ухвала

від 23.06.2014 по справі 466/2442/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 466/2442/14 Головуючий у 1 інстанції: Глинська Д.Б.

Провадження № 22-ц/783/4285/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

№ 22-ц/783/4287/14

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Зверхановської Л.Д., Цяцяка Р.П.

при секретарі: Ясиновській Я.М.

з участю:ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3.

представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2014 року та ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики в розмірі 167500 доларів США.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2014 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року заяву ОСОБА_2 про доповнення заяви про забезпечення позову задоволено. Зобов"язано Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців ЛМУЮ внести запис до ЄДРПУО про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у таких підприємствах: у ТзОВ фірма "Квадрос" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 360000 грн., що становить 90% статутного капіталу Товариства, у ТзОВ "Євген" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 257400 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства, у ПП "М-Студія" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 100000 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства, у ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 277500 грн., що становить 75% статутного капіталу Товариства.

Ухвали в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, вважає, що такі постановлені з порушенням норм процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Апелянт покликається на те, що оскаржуваною ухвалою судді від 23.04.2014 року порушено вимоги ст. 109 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення суду до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Львівській області із запитом для підтвердження реєстрації ОСОБА_4 за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві. Крім цього, зазначає, що вказана у позовній заяві адреса місця проживання відповідача: АДРЕСА_2 відповідно до існуючого адміністративно-територіального поділу належить до території Галицького району м. Львова. Також, апелянт вказує, що фактичним місцем проживання відповідача є квартира АДРЕСА_1, що відноситься до території Личаківського району м. Львова.

Окрім цього, відповідач зазначає, що згідно матеріалів справи, на час подання позовної заяви існували обставини, передбачені ст. 121 ЦПК України, які були підставою для повернення позовної заяви позивачу у зв"язку з несплатою позивачем судового збору, подання позовної заяви від імені позивача особою, яка не мала повноважень на ведення справи та непідсудності справи Шевченківському районному суду м. Львова.

Щодо ухвали від 30.04.2014 року апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми ст. 154 ЦПК України, оскільки вказаною нормою передбачено право суду замінити один вид забезпечення позову іншим та не передбачено можливості будь-якого уточнення, доповнення чи роз"яснення вжитих судом заходів забезпечення позову. Також апелянт вважає, що при постановлені оскаржуваної ухвали порушено вимоги ст.ст. 96, 113, 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, ст.12 Закону України "Про господарські товариства", оскільки заява представника позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на корпоративні права та майно господарських товариств була мотивована тим, що статутні фонди юридичних осіб належать ОСОБА_6, а відчуження майна та основних засобів, що належить товариствам може призвести до значного зменшення реальної вартості корпоративних прав, проте дані доводи не мають нічого спільного з предметом даного спору, який стосується відносин позики між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 З наведених підстав просить ухвалу від 23.04.2014 року скасувати, а ухвалу від 30.04.2014 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні доповнення до заяви про забезпечення позову.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвал в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі підлягають до задоволення з наступних підстав.

Стаття 109 ЦПК України визначає підсудність справ за місцезнаходженням відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем їх перебування. За змістом цієї статті пред»явлення позову за місцезнаходженням відповідача можливе лише в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його перебування.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся з позовом до ОСОБА_4, місце проживання якого з 27 травня 2005 року зареєстроване у житловому будинку АДРЕСА_2 у м. Львові, що підтверджується копією його паспорта НОМЕР_1, виданим 13.02.2011 р.

Згідно адміністративно - територіального поділу м. Львова АДРЕСА_2 відноситься до території Галицького району м. Львова.

Позивач не надав доказів на підтвердження зміни місця проживання ОСОБА_4, проживання його на території Шевченківського району м.Львова, а тому колегія суддів приходить до висновку про порушення суддею Шевченківського районного суду м. Львова правил територіальної підсудності при відкритті провадження у даній справі. А відтак ухвала від 23 квітня 2014 року про відкриття провадження у даній справі суддею Шевченківського районного суду м. Львова є незаконною та підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зі змісту оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 30.04.2014 р. вбачається, що така постановлена на підставі Доповнення до заяви про забезпечення позову від 29.04.2014 року, яке мотивоване необхідністю уточнення ухвали суду від 15 квітня 2014 року про забезпечення позову які стосуються конкретизації розміру часток та статутного капіталу, що належать ОСОБА_4 в ТзОВ «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ СП «Українсько - кіпрське підприємство «Лео Порто», ТзОВ «Самшит».

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої керувався положеннями ст. 154 ЦПК України, яка регламентує порядок та підстави заміни виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.1 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї зі сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього Кодексу.

Таким чином, вказаною нормою передбачено право суду замінити один вид забезпечення позову іншим та не передбачено можливості будь - якого уточнення, доповнення чи роз»яснення вжитих судом заходів забезпечення позову.

Разом з тим, як вбачається з резолютивної частини оскаржуваної ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 30.04.2014 р., суд першої інстанції задовольнив заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про Доповнення до заяви про забезпечення позову, у якій він просив уточнити ухвалу суду від 15.04.2014 р. про забезпечення позову, і не замінюючи виду забезпечення позову, з посиланням на ст.154 ЦПК України, безпідставно задовольнив таку заяву, зобов»язав Державну реєстраційну службу юридичних та фізичних осіб - підприємців ЛМУЮ внести запис до ЄДРПУО про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у таких підприємствах: у ТзОВ фірма "Квадрос" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 360000 грн., що становить 90% статутного капіталу Товариства, у ТзОВ "Євген" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 257400 грн., що становить 100% статутного капіталу Товариства, у ПП "М-Студія" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 100000 грн., що становить 100% статутного капіталу підприємства, у ТОВ СП українсько-кіпрське "Лео Порто" - ОСОБА_4 належить частка в розмірі 277500 грн., що становить 75% статутного капіталу Товариства.

Крім цього, відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється у порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обгрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводяться посилання на закон, якими суд керувався при постановленні ухвали.

Постановлення ухвали від 30.04.2014 р., якою суд задовольнив заяву представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про Доповнення до заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції мотивував тим, що станом на день постановлення ухвали про забезпечення позову від 15.04.2014 р. суду не було відомо про частки у статутному капіталі (корпоративних прав), якими володів ОСОБА_4,

Такий висновок суду є невірним, суперечить вимогам ст. ст. 151 - 154 ЦПК України, якими врегульовано питання забезпечення позову, оскільки цими нормами не передбачено розгляд судами заяв про Доповнення до заяви про забезпечення позову.

Постановивши оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції фактично повторно вирішив питання про забезпечення позову, проте в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутня мотивувальна частина, в якій судом першої інстанції було б наведено мотиви, на підставі яких суд прийшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Оскаржувана ухвала суду мотивована лише тим, що на момент постановлення ухвали суду про забезпечення позову від 15.04.2014 р. суду не було відомо про частки відповідача у статутному фонді ТзОВ «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ СП Українсько - кіпрське «Лео - Порто».

Крім цього, суд першої інстанції не вправі був розглядати Доповнення до заяви про забезпечення позову, подані представником ОСОБА_2 29.04.2014 р. з проханням уточнити ухвалу суду про забезпечення позову від 15.04.2014 р., оскільки така була оскаржена ОСОБА_4, ТзОВ «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ СП Українсько - кіпрське «Лео - Порто», що підтверджується поданими ними апеляційними скаргами, які зареєстровані канцелярією Шевченківського районного суду м. Львова 29.04.2014 року.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.2 ст. 307, п.3 ч.1 ст. 312 ст.ст. 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2014 року - задовольнити .

Ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2014 року - скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року - задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 30 квітня 2014 року про задоволення заяви ОСОБА_2 про доповнення заяви про забезпечення позову про зобов»язання Державної реєстраційної служби юридичних та фізичних осіб - підприємців Львівського міського управління юстиції внести запис до ЄДРПОУ про накладення арешту (заборону відчуження) на корпоративні права ОСОБА_4 у підприємствах ТзОВ «Квадрос», ТзОВ «Євген», ПП «М-Студія», ТОВ СП Українсько - кіпрське «Лео - Порто» з визначенням частки у статутному фонді (корпоративних прав) - скасувати.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Зверхановська Л.Д.

Цяцяк Р.П.