Ухвала

від 25.06.2014 по справі 2а-74/10/0770

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2014 р. Справа № 876/12738/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року по справі № 2а-74/10/0770 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області звернулося з адміністративним позовом до суду, в якому після уточнення позовних вимоги просило стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" на користь Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до п. п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в сумі 5629,56 грн..

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" на користь Управління Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області заборгованість по збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. п. «б-з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 5629,56 грн., яка включає в себе заборгованість за період з травня по грудень 2009 року.

Товариство з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що Відкрите акціонерне товариство «Міжгірський агрокомплекс» є правонаступником будь-якого підприємства, зокрема Міжгірського районного обєднання «Сільгоспхімія». Таким чином судом першої інстанції не враховано спірний момент правонаступництва Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" по відношенню до підприємств, на яких працював та отримав право на пільгову пенсію громадянин ОСОБА_1

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що Відкрите акціонерне товариство «Міжгірський «Агрокомплекс», правонаступником якого згідно за статутом є Товариство з додатковою відповідальністю «Міжгірський «Агрокомплекс» зареєстрований управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі Закарпатської області, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 року (далі - Закон України № 400/97), а з 01.01.2004 року також, як платник страхових внесків відповідно до ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058 (далі - Закон України № 1058).

За відповідачем рахується непогашена заборгованість по збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. п. «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 5629,56 грн..

Управлінням Пенсійного фонду в Міжгірському районі Закарпатської області на адресу Товариства з додатковою відповідальністю «Міжгірський «Агрокомплекс» були надіслані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з травня по грудень 2009 року відповідно яких підлягало відшкодуванню 5629,56 грн.

Судом встановлено, що за період з травня по грудень 2009 року Управлінням Пенсійного фонду України в Міжгірському районі по даній пенсійній справі проведено виплату пільгової пенсії на загальну суму 5629,56 грн., що підтверджується розрахунками виплаченої пенсії які містяться в матеріалах справи.

На час розгляду адміністративної справи відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до частини 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний в порядку та розмірах, визначених статтями 3-5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Так, згідно з частиною 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Стаття 2 цього Закону передбачає, що для цих платників збору об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» розмір збору визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, передбаченого статтею 2 цього Закону.

Підпунктами 6.4, 6.8 пункту 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Окрім цього, п.8.8 згаданої Інструкції передбачено, що у разі якщо страхувальник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду звертається у встановленому законом порядку і подає вимогу до відповідного органу державної виконавчої служби, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання. До сум боргу, що подаються до органів державної виконавчої служби за даними карток особових рахунків платників, включаються також суми узгоджених з платником, але не сплачених у встановлений термін фінансових санкцій (штрафів) та пені.

На підставі ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме - не відшкодовано понесені позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 5629 грн. 56 коп.

Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Міжгірський Агрокомплекс" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2013 року по справі № 2а-74/10/0770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич