Рішення

від 05.06.2014 по справі 910/7112/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7112/14 05.06.14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім полімери»

До товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт»

Про стягнення 41289,04грн.

Суддя Ковтун С.А.

Представники сторін:

від позивача Никоноров Є.В. (за дов.)

від відповідача Руденко А.Ю. (за дов.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Белтім полімери» до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» про стягнення 41289,04 грн. за договором поставки № 091213 від 09.12.2013, з яких: 37500,00 грн. боргу, 975,00 грн. пені, 2589,04 грн. 36% процентів за користування чужими грошовими коштами, 225,00 грн. інфляційних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за отриманий товар.

Ухвалою суду від 18.04.2014 порушено провадження у справі №910/7112/14, розгляд останньої призначено на 26.05.2014.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 05.06.2014.

Відповідач проти задоволення позову заперечив посилаючись на те, що не може нести матеріальну відповідальність за невиконання своїх обов'язків, оскільки таке невиконання є наслідком форс-мажорних обставин. Зокрема, заявлена позивачем заборгованість виникла за товар, який в подальшому поставлено відповідачем контрагенту в Автономну Республіку Крим.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

09.12.2013 між товариством з обмеженою відповідальністю «Белтім полімери» (постачальником) та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» (покупцем) укладено договір поставки № 091213 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар.

Підставою для поставки кожної партії товару є замовлення покупця, узгоджене з постачальником (п. 2.1.1 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору за згодою сторін покупець має право повернути постачальнику товар належної якості.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили 100% попередню оплату.

Позивачем виставлено рахунок-фактуру № БП-0000113 від 17.01.2014 на суму 187500,00 грн., який оплачено відповідачем частково на суму 150000,00 грн. платіжним дорученням № 231 від 17.01.2014.

За видатковою накладною № БП-0000103 від 20.01.2014 позивач поставив, а відповідач отримав товару на суму 187500,00 грн..

Решта вартість товари у розмірі 37500,00 грн. відповідачем не оплачена, товар на вказану суму не повернуто.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Станом на день розгляду справи 37500,00 грн. боргу відповідачем не погашено.

Згідно з приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 37500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі неналежного виконання покупцем зобов'язань по оплаті він несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період її нарахування, за кожний день прострочення. В разі прострочення сплати більш ніж на 3 календарних дня покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 36% від вартості неоплаченого в строк товару до дня його фактичної оплати.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, з відповідача підлягає стягненню 975,00 грн. пені за період з 21.01.2014 по 03.04.2014 та 2589,04 грн. процентів за період з 24.01.2014 по 03.04.2014.

Крім того, боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

За розрахунком позивача, прийнятим судом як вірний, інфляційна складова становить 225,00 грн. (борг з урахуванням індексу інфляції - 37725,00 грн.).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приймаючи рішення суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню в повному обсязі.

При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача на форс-мажорні обставини.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодекс України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Дана норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов'язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов'язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов'язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов'язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб'єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов'язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

В силу статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, а отже не є підставою для звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності:

- недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника (кредитор не має нести негативні наслідки відносин між боржником та його контрагентами);

- відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання (вступаючи у договірні відносини, боржник несе відповідні ризики та має замінити відсутні товари на інші або вчиняти інші заходи щодо належного виконання зобов'язання);

- відсутність у боржника необхідних коштів. Отже незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

З огляду на викладене, визначення сухопутної території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішніх вод України цих територій тимчасово окупованими, що мало наслідком неможливість розрахунку з контрагентами відповідача, не є форс-мажорною обставиною.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Трейдпласт» (01034, м. Київ, вул. О. Гончара, 30 літ. «В», код 38519106) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Белтім полімери» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 17, офіс 204/2, код 37507220) 37725,00 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 975,00 грн. пені, 2589,04 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1827,00 грн. судового збору.

Рішення підписано 02.07.2014.

Суддя С. А. Ковтун